36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
01.04.2010 Справа № 10/32
за позовом Прокурора Київського району м. Полтави в інтересах держави в особі Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області, 36003, м. Полтава, пров. Шкільний, 4
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2
про стягнення солідарно 46 257,88 грн.,
Суддя Ківшик О.В.
Представники:
від позивача: Олійник І.В., довіреність № 19 від 26.01.2010 р.;
від відповідача 1 : ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Київським РВ ПМУ УМВС України у Полтавській області 11.06.1997 р.;
від відповідача 2 : ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_3 виданий Полтавським РВ УМВС України у Полтавській області 02.09.2009 р.;
від прокуратури: Лядецька О.В., посвідчення № 31 від 22.04.2004 р..
Суть спору: розглядається позовна заява Прокурора Київського району м. Полтави в інтересах держави в особі Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області, м. Полтава про стягнення солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Жуки та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Бричківка (як поручителя за договором поруки № 25 від 20.12.2007 р., що укладений між Регіональним фондом підтримки підприємництва по Полтавській області, м. Полтава та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, с. Жуки та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, с. Бричківка) 46 257,88 грн. заборгованості, що виникла на підставі укладеного між Регіональним фондом підтримки підприємництва по Полтавській області, м. Полтава та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, с. Жуки договору про надання фінансової підтримки № 25 від 20.12.2007 р., з яких 40 000,00 грн. основний борг та 6 257,88 грн. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідач 1 позов визнає у повному обсязі, про що зазначає у відзиві на позовну заяву № б/н від 01.04.2010 р. (вх. № 04378д від 01.04.2010 р.).
Відповідач 2 у судовому засіданні усно повідомив, що позов визнає у повному обсязі, але письмового реагування по суті спору суду не надав. Дана обставина зафіксована у протоколі судового засідання від 01.04.2010 р..
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, оцінивши надані докази,
встановив:
20.12.2007 р. між Регіональним фондом підтримки підприємництва по Полтавській області (Кредитор) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, с. Жуки (Позичальник) укладено договір про надання позичальникові фінансової підтримки № 25 (далі - Договір № 25).
У п. 1 Договору № 25 сторони узгодили, що фонд надає позичальнику фінансову підтримку у грошовій формі на здійснення його підприємницького проекту на термін до 20.12.2009 р. в розмірі 40 000,00 грн. (п.2.1 Договору 25).
На виконання умов Договору № 25 відповідач отримав від позивача фінансову допомогу у розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжного доручення № 65 від 20.12.2007 р. (на суму 10 000,00 грн.), виписки по рахунку позивача № 292 від 20.12.2007 р. (на суму 14 000,00 грн.), виписки по рахунку позивача № 12 від 25.01.2008 р. (на суму 6 000,00 грн.), виписки по рахунку позивача № 48 від 29.02.2008 р. (на суму 2 000,00 грн.), виписки по рахунку позивача № 34 від 19.02.2008 р. (на суму 5 000,00 грн.) та виписки по рахунку позивача № 50 від 12.03.2008 р. (на суму 3 000,00 грн.) та свідчить про повне виконання позивачем умов вищезазначеного договору.
Згідно п. 3.1 та п. 3.2 договору № 25 позичальник зобов'язувався погашати заборгованість щомісячно, до 15 числа кожного поточного місяця, починаючи з листопада 2008 р. по жовтень 2009 р. рівними частками по 3 000,00 грн. та останні два платежі в розмірі 2 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення 15.12.2009 р..
З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язання з повернення фінансової підтримки згідно Договору № 25, 20.12.2007 р. між Регіональним фондом підтримки підприємництва по Полтавській області (Кредитор), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, с. Жуки (Позичальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, с. Бричківка (Поручитель) укладено договір поруки № 25 (далі - Договір поруки № 25)
У пункті 1.1 Договору поруки № 25 передбачено, що Поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі відповідати за виконання Позичальником, зобов'язань щодо повернення сум фінансової підтримки, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання фінансової підтримки № 25 від 20.12.2007 р.
При цьому сторони договору поруки № 25 узгодили наступне :
- поручитель відповідає по прийнятим зобов'язанням своїм майном (п. 1.2 Договору поруки № 25);
- у випадку невиконання зобов'язань позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні відповідачі (п. 1.3 Договору поруки № 25);
- термін дії Договору - до 20.12.2009 р., але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Повне виконання зобов'язань вважається днем надходження усіх коштів на банківський рахунок Фонду (п. 4.1 Договору поруки № 25);
- у разі порушення позичальником зобов'язання, забезпеченого порукою, позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, пені (п. 4.2 Договору поруки № 25).
Позичальник свої зобов'язання по Договору № 25 щодо своєчасного повернення фінансової допомоги систематично не виконував.
В зв'язку з неналежним виконанням позичальником договірних зобов'язань щодо повернення фінансової підтримки, у останнього утворилась заборгованість, яка на момент подання позову, за даними позивача, складає 46 257,88 грн., в тому числі : 40 000,00 грн. основний борг та 6 257,88 грн. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Дана обставина визнається відповідачами.
З огляду на зазначене, позивачем на адресу позичальника та поручителя були надіслані претензії № 4 від 20.01.2009 р., № 76/1 від 30.06.2009р. та № 18 від 28.12.2009 р. щодо повернення фінансової підтримки, та сплату нарахованої пені за прострочення виконання зобов'язання, реагування на які у вигляді погашення заборгованості не відбулося.
Прокурор Київського району м. Полтави в інтересах держави в особі Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області, м. Полтава звернувся до суду з вимогами щодо стягнення солідарно з відповідачів 46 257,88 грн. заборгованості, з яких 40 000,00 грн. основний борг та 6 257,88 грн. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором № 25. Відповідач 1 в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаними Договором не повернув позивачу фінансову підтримку, заборгованість на момент подання позову складає 40 000,00 грн.. Дана обставина визнається відповідачами.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 8.1 Договору № 25 передбачено, що в разі прострочення місячних платежів з повернення фінансової підтримки, позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідачів 6 257,88 грн. пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, відповідачами визнаються, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Частиною 2 п. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (п. 1 та п. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).
При цьому за приписами ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку як від усіх солідарних боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Як вбачається з матеріалів справи, порука за вказаним договором поруки не припинена.
Враховуючи вищевикладене, позивач набув права вимоги до відповідача 2 як поручителя (солідарного боржника) в частині стягнення 46 257,88 грн. заборгованості, з яких : 40 000,00 грн. основний борг та 6 257,88 грн. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані, матеріалами справи доведені, відповідачами визнаються та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. "б" ч. 2 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" (із змінами і доповненнями) із заяв майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно із ст. 471 ГПК України визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України. Порядком оплати витрат з інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 (в редакції Постанови КМУ від 05 серпня 2009 р. № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258") розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при розгляду господарських справ становить 236,00 грн..
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1.), свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4 Полтавською райдержадміністрацією від 05.03.2002 р., р/р НОМЕР_1, в АБ "Укргазпромбанк" у м. Києві, МФО 320843, паспорт : НОМЕР_5 Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 11.06.1997 р. та з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2.), свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_6 Виконком Полтавської міської ради від 03.12.2007 р., р/р НОМЕР_7 в ТАС "Комерц Банк" м. Полтава, МФО 331001, паспорт НОМЕР_8 Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 01.08.1995 р.:
- на користь Полтавського регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області (36003, м. Полтава, провулок Шкільний, 4, р/р 26090164954 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 331649, код ЗКПО 25717868) - 40 000,00 грн. основного боргу та 6 257,88 грн. пені;
- в дохід бюджету на р/р 31118095700002, код ЗКПО 34698804, банк : ГУДК у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019, код бюджетної класифікації 22090200 - 462,57 грн. державного мита;
- в дохід бюджету на р/р 31211259700002, код ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДК у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019, код бюджетної класифікації 22050000 : 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати Прокурору Київського району м. Полтави та сторонам за адресами, вказаними у його вступній частині, а також Прокуратурі Полтавської області (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000).
СУДДЯ КІВШИК О.В.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.