Справа № 22-2294/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Світлицька В.М.
Суддя-доповідач: Крилова О.В.
23 червня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Бабак А.М.
Спас О.В.
при секретарі Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2009 року ВАТ «Держаний ощадний банк України» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позові зазначало, що 27.03.2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 448, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 30 453,86 доларів США для придбання автомобіля, із строком погашення не пізніше 27.03.2014 року. Крім того, 27.03.2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 448п, згідно з умовами якого ОСОБА_4 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати солідарно в повному обсязі за зобов'язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором від 27.03.2007 року. Відповідно до умов кредитного договору, 27.03.2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань, між банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір застави № 448зф, відповідно до якого в заставу банку було передано транспортний засіб автомобіль легковий марки TOYOTA, модель AVENSIS, 2006 року випуску, заставною вартістю 170880 грн. Відповідач ОСОБА_3 не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків.
Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 195711,92 грн. та судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2010 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у розмірі 216431,42 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України» штраф за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки у розмірі 4 425 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн.
ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції; судові витрати покласти на позивача.
ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з нього заборгованості та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову; судові витрати покласти на позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
За змістом ст. 10 та 60 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог та заперечень.
Зазначаючи про те, що банком неправильно здійснювалося зарахування ануїтетних платежів, які здійснювала відповідачка ОСОБА_3 за кредитним договором, апелянт разом з тим не надала ані фахових розрахунків, ані висновків експерта чи спеціаліста на підтвердження неправомірних дій банку.
В цілому вимагаючи скасування оскаржуваного рішення, апелянт разом з тим не заперечує проти існування заборгованості за кредитним договором. З урахуванням цих обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач ОСОБА_3 не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а розрахунок заборгованості, наданий банком, допустимими доказами не спростований.
Посилання апелянта ОСОБА_4на те, що неповідомлення його про порушення умов договору основним боржником звільняє від відповідальності як поручителя є безпідставним, ним не доведено, що він повідомив банк про зміну адреси проживання, яка зазначена у договорі поруки і за якою банк мав повідомляти його про порушення умов договору основним боржником.
За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення скарг та скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 308, 314. 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :