18 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
перекладача ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22020101110000181 - прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування до ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ) запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22020101110000181 від 17.09.2020.
Відповідно до ст. 206 КПК України доручено компетентним посадовим особам Офісу Генерального прокурора провести дослідження фактів, викладених, зокрема, в письмових запереченнях адвоката ОСОБА_8 щодо застосування та/або погроз застосування насильства до ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ) під час затримання 15.10.2020, та в разі виявлення таких фактів вжити заходів згідно із законодавством.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, старший групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22020101110000181 - прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ) запобіжного заходу у виді тримання під вартою, або іншого більш м'якого запобіжного заходу, для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, визначених КПК України.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначав, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ) підтверджується долученими до клопотання слідчого доказами, які досліджувалися слідчим суддею.
На думку прокурора, слідчим суддею не оцінено у сукупності всіх ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ) обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років із конфіскацією майна, а тому, на переконання прокурора, будучи обізнаним про можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі, він може переховуватись від органів досудового слідства та/або суду.
Також, підозрюваний може незаконно впливати на свідків, зокрема ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ) та ОСОБА_13 , які є його знайомими та надають викривальні покази стосовно нього, з метою зміни ними показів для уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, прокурор вказував на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ), перебуваючи на свободі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших невстановлених співучасників злочину у даному кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, а також неможливість запобігання переліченим ризикам без застосування жодного запобіжного заходу.
Незастосування слідчим суддею щодо підозрюваного жодного запобіжного заходу є безпідставним, таким що не відповідає особі підозрюваного та вчиненим ним кримінальним правопорушенням.
Слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали проігноровано вимоги ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану апеляційну скаргу, та просив її задовольнити, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження № 22020101110000181, внесене 17.09.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305 та ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України.
26.08.2021 ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні контрабанди наркотичного засобу, обіг якого обмежено - "кокаїну" в особливо великому розмірі, шляхом переміщення через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю за попередньою змовою з групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 305 КК України, та у вчиненні закінченого замаху на придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - "кокаїну" з метою збуту в особливо великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України.
27.08.2021 слідчий слідчого управління Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування до ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ) запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22020101110000181 від 17.09.2020.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя виходив з недоведеності існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий у клопотанні.
З такими висновками погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Є вропейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Згідно установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують на даному етапі досудового розслідування існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України.
Проте, як вірно встановлено слідчим суддею, слідчим у клопотанні не доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищення, або спотворення будь-якої з речей чи документів, іншим чином перешкоджання кримінальному провадженню, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу містить лише посилання на обставини, на підставі яких слідчий дійшов висновку про їх наявність, без долучення до клопотання матеріалів, що підтверджують ці обставини.
В контексті Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з захисту прав людини, на початкових етапах розслідування можливість перешкоджати правосуддю обвинуваченим обґрунтовує перебування такої особи під вартою. Для належного оцінювання ризику знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, що є суттєвими в контексті встановлення обставин кримінального правопорушення, також мають значення обставини, які характеризують особу обвинуваченого. Якщо у зв'язку з власною професійною діяльністю або за наявності ділових чи інших зв'язків особа має доступ до відповідних документів чи речей, існує ймовірність, що вона скористається нагодою та вчинить зазначені дії.
Оскільки в матеріалах провадження за період досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке триває з 2020 року, відсутні будь-які дані стосовно невиконання або ухилення підозрюваного від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, переховування від органів досудового розслідування чи суду, здійснення незаконного впливу на свідка, перешкоджання кримінальному провадженню, враховуючи в сукупності конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, а також дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, спосіб життя, та те, що підозрюваний одружений, має постійне місце проживання та місце роботи, раніше не судимий, колегія суддів погоджується з висновком судді про недоведеність слідчим існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обгрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про відмову у задоволенні клопотання.
Крім того, слід зазначити, що колегія суддів перевіряє законність постановленої ухвали в межах розгляду клопотання, поданого слідчим до суду першої інстанції.
За умови закінчення на день апеляційного розгляду строку досудового розслідування, який був чинний на час звернення слідчого з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 26.10.2021, колегія суддів може застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід лише до вказаної дати, та за таких обставин, позбавлена можливості погіршити становище підозрюваного і вирішити порушене в апеляційній скарзі прокурора питання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу фактично на новий строк.
При цьому, посилання прокурора у судовому засіданні під час апеляційного розгляду на наявність постанови про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22020101110000181, не впливає на висновки суду, оскільки колегія суддів вправі застосовувати запобіжний захід лише на підставі клопотання, поданого слідчим до суду першої інстанції, та лише в межах строку досудового розслідування, який існував на час звернення слідчого з відповідним клопотанням.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22020101110000181- прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3