18 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Обухівського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в Державній Установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, до 23 грудня 2021 року включно.
Захисник ОСОБА_5 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 25 жовтня 2021 року, в якому просить поновити процесуальний строк, мотивуючи поважність причини його пропуску тим, що повний текст оскаржуваної ухвали складено та підписано наступного дня, тобто 26 жовтня 2021 року, що убачається зі змісту цієї ж ухвали, а вручено йому лише 29 жовтня 2021 року під розписку, оприлюднено оскаржувану ухвалу 28 листопада 2021 року, що підтверджується відомостями, наявними у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому, з посиланням на положення п.1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України, у сторони захисту не було повноцінного строку у 5 днів для апеляційного оскарження ухвали місцевого суду.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - відмовити, змінити запобіжний захід ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його проживання.
З посиланням на положення ст. ст. 177, 178, 370 КПК України, практику Європейського суду з прав людини, захисник обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що обвинувачений має постійне місце проживання, що підтверджується належними та допустимими доказами, та відповідно запобіжний захід у вигляді домашнього арешту унеможливить вчинення ним нового злочину, а відтак продовження дії попереднього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є недоцільним та таким що, не виправдовує його застосування.
Також захисник акцентує увагу в апеляційній скарзі на тому, що обвинувачений має на утриманні малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- ОСОБА_8 . Проте стороною обвинувачення зазначено, що він на утриманні малолітніх дітей немає, що вказує на неправдивість таких тверджень, а продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою унеможливить виконання обвинуваченим у відповідності до положень ст. 180 СК України свого батьківського обов'язку про утримання малолітньої доньки та фактично призведе до погіршення якості її життя через незабезпечення її необхідними умовами для повноцінного зростання в дусі поваги до суспільства та Батьківщини в цілому.
Крім того, на переконання захисника, не може залишитися поза увагою апеляційного суду і та обставина, що між потерпілими та обвинуваченим урегульовані всі непорозуміння між собою, про що свідчить відповідна заява у матеріалах судової справи, а, відтак, ризик зазначений прокурором про те, що обвинувачений може впливати на потерпілих не доведений та є таким, що не відповідає дійсності.
З посиланням на положення ч. 5 ст. 181 КПК України захисник вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, оскільки при такому запобіжному заході об'єктивно неможливо вчинити інші кримінальні правопорушення.
Наголошується в апеляційній скарзі і на тому, що при аналізі клопотання прокурора не вбачається посилання прокурором на виклад обставин, які б свідчили про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під ватрою, позаяк матеріали справи навпаки свідчать про відсутність заявлених прокурором ризиків, а відтак достатньою мірою застосування запобіжного заходу в рамках вказаного кримінального провадження є домашній арешт.
Окрім того, апелянт переконаний, що за інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення за ч. 3 ст.185 КК України та ч. 1 ст.187 КК України, з огляду на нижню межу санкції статей, не передбачено обов'язкового покарання у вигляді позбавлення волі (ізоляції від суспільства) та навпаки вказує на можливість застосування до нього положень ст.75 КК України.
На думку захисника, місцевим судом також не проаналізовано подані захисником докази в обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу та відповідно не враховано їх при прийнятті оскаржуваної ухвали, про що свідчить не відображення правового аналізу цих доказів у змісті оскаржуваної ухвали, внаслідок чого, як вважає захисник, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність заявлених прокурором ризиків, та, як наслідок, продовження строку тримання під вартою.
Захисник в апеляційній скарзі також вказує на те, що судом першої інстанції не досліджувалися докази, а саме заява потерпілих про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого, не досліджувались надані захисником оригінал заяви від 25 жовтня 2021 року на ім'я захисника колишньої дружини обвинуваченого, копії документів на підтвердження факту наявності постійного місця проживання та батьків похилого віку, за якими потрібен нагляд, а тому захисник, зважаючи на положення ч. 4 ст. 404 КПК України, просить дослідити ці докази у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду та доводів апеляційної скарги, обвинуваченого, який підтримав позицію захисника, прокурора, який заперечував як проти задоволення клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду. так і проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали, у т.ч. витребувані у порядку, передбаченому ст. 422-1 КПК України, копії клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під варту та оскаржуваної ухвали, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскаржувана ухвала постановлена 25 жовтня 2021 року, а, відтак, останній день подання апеляційної скарги, з урахуванням положень п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України, - 30 жовтня 2021 року - субота.
Апеляційна скарга захисником подана 1 листопада 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З огляду на те, що захисником подане таке клопотання, в якому зазначені обставини, які, на думку колегії суддів, свідчать про об'єктивну перешкоду для своєчасного подання апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що строк на апеляційне оскарження ухвали суду захисником пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити.
Що ж стосується доводів апеляційних скарг захисників про безпідставне продовження кожному з обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відсутність ризиків для прийняття такого рішення, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.
З наявних матеріалів судового провадження встановлено, що у провадженні Обухівського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12021111230000587 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України.
Зі змісту оскаржуваної ухвали встановлено, що під час підготовчого судового засідання прокурором заявлене клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до копії клопотання прокурора, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 11 червня 2021 року близько 10.45 год. вчинив крадіжку куртки та мобільного телефону на загальну суму 2012,50 грн., розпорядившись у подальшому викраденим майном на свій розсуд, і такі дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України. Окрім того, ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у тому, що 7 липня 2021 року близько 15 години, більш точного часу досудовим розслідуванням, встановлено, маючи умисел, направлений на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення підійшов до малолітнього ОСОБА_9 , 2008 року народження, який був разом з малолітнім ОСОБА_10 , 2008 року народження, та неповнолітньою ОСОБА_11 , 2006 року народження, після чого, діючи умисно, дістав ніж та приставив його до горла малолітнього ОСОБА_12 та, застосовуючи погрози застосуванню насильства до інших дітей, повів неповнолітніх по сходах на п'ятий поверх недобудованого багатоповерхового будинку, де, тримаючи в руках ніж та висловлюючи погрози фізичної розправи заволодів грошовими коштами в сумі 290 гривень, мобільним телефоном вартістю 2377,33 грн., що належать малолітньому ОСОБА_12 , мобільним телефоном вартістю 1033,00 грн., фітнес браслетом вартістю 316,67 грн., зв'язкою ключів від квартири, що належать ОСОБА_10 , грошовими коштами в сумі 100 гривень, що належать неповнолітній ОСОБА_11 , після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись у подальшому викраденим на власний розсуд, і такі дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 187 КК України .
Прокурор обґрунтував клопотання тим, що наявні ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення. Так прокурор зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів проти власності, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 6 та відповідно до 7 років, у тому числі щодо малолітніх та неповнолітньої, які вчинені у світлу пору доби у громадському місці. ОСОБА_6 ніде не працює, не одружений, що дає достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду. Окрім того, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні корисливих, у тому числі , насильницького злочину, та з метою ухилення від покарання останній може вчинити погрози, застосувати фізичне насильство відносно потерпілих та свідків з метою зміни останніми своїх показань. Окрім того, ОСОБА_6 , маючи статус підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за ч. 3 ст. 185 КК України, під час дії обраного 14 червня 2021 року відносно нього запобіжного заходу у виді застави, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 187 КК України. За встановлених обставин прокурор вважає реальними наявні ризики.
Зі змісту ухвали встановлено, що обвинувачений та його захисник ОСОБА_5 вважали за доцільне застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою - домашній арешт у певний період доби, оскільки обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, батьків похилого віку та доньку на вихованні. Намірів ухилятися від суду чи продовжити злочинну діяльність не має.
За результатами розгляду клопотання прокурора та сторони захисту. суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт та продовжив обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в Державній Установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, до 23 грудня 2021 року включно.
Місцевий суд мотивував своє рішення тим, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які послався прокурор, а також суд врахував конкретні обставини кримінального провадження та надані стороною обвинувачення докази, а саме переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також в оскаржуваній ухвалі зазначено, що відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, оскільки сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права обвинуваченого на свободу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Так, згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Таким чином, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.
Зі змісту оскаржуваної ухвали та під час апеляційного розгляду встановлено, що питання продовження строку тримання обвинуваченому під вартою вирішено під час підготовчого судового засідання, тобто, на час вирішення питання продовження строку тримання обвинуваченому під вартою обґрунтованість висунутого обвинувачення судом не перевірялась, з'ясування обставин кримінального провадження та перевірка їх доказами, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, та яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті шляхом ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні, не розпочаті.
За таких обставин суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказав про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави суду вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судового розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_6 є особою, раніше не судимою, йому висунуто обвинувачення у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, одне з яких вчинено із застосуванням насильства до малолітніх та неповнолітньої потерпілої, та за які передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 років до 6 та 7 років відповідно.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Таким чином, з огляду на тяжкість покарання, яке може бути призначене ОСОБА_6 у разі доведення його винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, обвинувачений, з метою уникнення відповідальності, з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує йому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочинів, має можливість переховуватися від суду, що є ризиком у контексті кримінального провадження.
Також, на переконання колегії суддів, про наявність ризику впливу на потерпілих та свідків, які ще не допитані, може свідчити й поведінка обвинуваченого під час вчинення інкримінованого йому злочину, за ч. 1 ст. 187 КК України, а саме, застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я малолітніх та неповнолітньої осіб. В цій частині доводи апеляційної скарги захисника про те, що потерпілі не мають до обвинуваченого будь-яких претензій, не можуть свідчити про відсутність зазначеного ризику. а можуть бути враховані, у разі доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, як обставина, що пом'якшує покарання.
Окрім того, відомості, які викладені у клопотанні прокурора та не спростовані захисником під час апеляційного розгляду, свідчать про те, що ОСОБА_6 , маючи статус підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за ч. 3 ст. 185 КК України, під час дії обраного 14 червня 2021 року відносно нього запобіжного заходу у виді застави, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 187 КК України, і вказані обставини свідчать про реальність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на даний час строк перебування обвинуваченого під вартою не можна визнати таким, що порушує принцип справедливої співрозмірності між повагою на особисту свободу обвинуваченого та публічними інтересами, що випливають з прав потерпілих на захист від особливо тяжкого кримінального правопорушення, на охорону їх прав та законних інтересів і забезпечення швидкого та повного розгляду даної справи.
При цьому колегія суддів вважає непереконливими доводи апеляційної скарги захисника щодо неврахування судом даних про особу обвинуваченого, оскільки наявність постійного місця проживання обвинуваченого в Одеській області, а також батьків похилого віку та неповнолітньої доньки, не спростовують наявність реальних ризиків на даний час та самі по собі вони не можуть мінімізувати встановлені наявні ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Окрім того, колегія суддів враховує, що відповідно до даних, зазначених прокурором та які стосуються обставин інкримінованих обвинуваченого злочинів, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у денний час доби, що спростовує доводи апеляційної скарги захисника про те, що застосування до обвинуваченого домашнього арешту у нічний час усуне можливість ОСОБА_6 вчинити нові кримінальні правопорушення.
Встановлені у своїй сукупності обставини свідчать про неможливість на даному етапі судового розгляду застосування до обвинуваченого таких запобіжних заходів як домашній арешт та особисте зобов'язання.
Також колегія суддів вважає, що з огляду на вимоги п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, відсутні підстави для застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу, як застава, а також за відсутності заяв відповідних осіб - передачу обвинуваченого на поруки.
За наявності встановлених ризиків, які виправдовують подальше обмеження на даний час права обвинуваченого перебувати на волі, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, оскільки відсутні підставі вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання захисника ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2021 року, - задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення, ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2021 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 тримання під вартою, без визначення розміру застави, в Державній Установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, до 23 грудня 2021 року включно, - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3