17 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 серпня 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.08.2021 задоволено клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
У апеляційній скарзі захисник зазначав, що згідно оскаржуваної ухвали, розгляд клопотання прокурора був здійснений за відсутності підозрюваного, проте в присутності захисника ОСОБА_9 , яка не відома підозрюваному, будь-яких договорів про надання правової допомоги ОСОБА_7 з вказаним захисником не підписував.
Крім того, захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення клопотання про обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що є порушенням п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої, адвокату забороняється займати у справі позицію всупереч волі клієнта.
Таким чином, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 був позбавлений права на належний захист, адже захисник не тільки не навів доводів на спростування наявності підстав для задоволення клопотання прокурора, але й підтримав таке клопотання, що не відповідає волі ОСОБА_7 .
На переконання апелянта, слідчий суддя дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування, поданого в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України та обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки до матеріалів клопотання не долучені будь - які дані на підтвердження використання інформаційної системи Інтерполу правоохоронними органами України для здійснення міжнародного розшуку ОСОБА_7 , а постанова про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є неналежним та недостатнім доказом для підтвердження факту саме оголошення особи в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України, тоді як обов'язок доведення факту перебування підозрюваного у міжнародному розшуку покладається на слідчого, прокурора, який подав клопотання про обрання запобіжного заходу.
Крім того, апелянт зазначав, що вручення повідомлення про підозру від 25.05.2021 у кримінальному провадженні № 12017100100013125 від 06.11.2017відбувалось із грубим порушенням кримінального процесуального законодавства, а тому на час винесення постанови слідчого про оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук, останній не набув статусу підозрюваного.
Зокрема, повідомлення про підозру ОСОБА_7 складене 25.05.2021, не було вручено особисто ОСОБА_7 або у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, що є порушенням ст. 278 КПК України.
Жодних доказів про вручення та/або відправлення повідомлення про підозру за місцем реєстрації ОСОБА_7 , як і доказів одержання та ознайомлення із змістом такого повідомлення ОСОБА_7 , матеріали справи не містять.
Апелянт зазначав, що з урахуванням викладеного, органи досудового розслідування не могли звертатись до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , а тому задоволення такого клопотання є безпідставним та незаконним.
Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, захисник зазначав, що оскаржувану ухвалу постановлено без виклику ОСОБА_7 та апелянта, як захисника підозрюваного, а копію такої ухвали отримано захисником лише 13.10.2021.
08.11.2021 від захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він просив поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Апелянт зазначав, що у старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 не було підстав для зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, адже повідомлення про підозру не було врученим ОСОБА_7 , та відповідно він не набув статусу підозрюваного.
У доданих до клопотання слідчого додатках міститься лише лист, адресований житлово-експлуатаційній організації, тоді як розписка, що підтверджувала б його вручення - у матеріалах клопотання відсутня.
Також, апелянт зазначав, що викладені слідчим у повідомленні про підозру правовідносини мають виключно господарсько-правовий характер, адже сторони були вільними як в укладенні договору так і у виборі контрагента і визначенні умов договору, договір був схвалений суб'єктами господарювання - юридичними особами та прийнятий до його виконання, жодна із сторін не зверталася до господарського суду із позовом про визнання недійсним вказаного договору та/або про його розірвання, та за таких обставин в діях ОСОБА_7 немає складу кримінального правопорушення.
На переконання апелянта, постанова про зупинення досудового розслідування від 31.05.2021 року та постанова про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук від 01.07.2021 року, винесені всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства.
Зокрема, постанова про зупинення досудового розслідування від 31.05.2021 року не відповідає положенням Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні від 07.07.2017 № 575.
Крім того, вказана постанова не погоджена із прокурором, не була складена на офіційному бланку, а також на ній не було відображено зображення Державного Герба України, не зазначено назву організації, назву організації вищого рівня, назви структурного підрозділу, гриф погодження документу, тощо.
Також, апелянт зазначав, що надані органом досудового розслідування до клопотання документи не достатні для оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук.
Слідчий суддя не звернув увагу на те, що в матеріалах клопотання та доданих до нього копіях документів відсутні будь-які відомості, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 перебуває у міжнародному розшуку.
Ані слідчим, ані прокурором не доведено, а матеріалами клопотання не встановлені достатні підстави вважати, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування, оскільки в матеріалах клопотання відсутні будь-які належним чином оформлені виклики до слідчого чи прокурора, відомості щодо їх направлення за всіма відомими адресами підозрюваного, а також підтвердження отримання підозрюваним повісток про виклики або ознайомлення з їх змістом, які б свідчили про свідоме умисне ухилення підозрюваного від явки до слідчого чи прокурора.
Також, в матеріалах клопотання відсутні будь-які належним чином оформлені відомості, що підозрюваний ОСОБА_7 17.11.2018 перетнув Державний кордон України в напрямку Республіки Чехія та на даний час на територію України через державні пункти пропуску не повертався, а наявна в матеріалах клопотання копія таблиці про нібито перетинання підозрюваним ОСОБА_7 . Державного кордону України належним чином не оформлена та взагалі невідомого походження.
Більш того, матеріали клопотання не містять відомості про отримання та виконання постанови старшого слідчого від 01.07.2021 та виконання на вимогу Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол необхідних дій щодо оголошення в міжнародний розшук ОСОБА_7 .
Інформація про винесення постанови про міжнародний розшук ОСОБА_7 від 01.07.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилась.
Крім того, апелянт зазначав, що положеннями ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України встановлено дозвіл на вчинення у зупиненому досудовому розслідуванні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного, та, одночасно з цим, положення зазначених норм містять пряму заборону на вчинення інших процесуальних дій, у томучислі - слідчих (розшукових).
Звернення сторони обвинувачення із клопотанням про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, реалізоване шляхом подання відповідного клопотання до слідчого судді, за своєю природою не є слідчою (розшуковою дією). Такі процесуальні дії належать до заходів забезпечення кримінального провадження, порядок реалізації яких регламентовано положеннями Розділу II Кримінального процесуального кодексу України, та безпосередньо нормами Глави 18 Кодексу. Тому, на переконання апелянта, вчинення таких процесуальних дій у зупиненому провадженні прямо заборонено нормами ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
За правилами п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути продана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що у судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчого захисник ОСОБА_6 , які здійснює захист підозрюваного ОСОБА_7 на підставі договору, присутній не був.
Відомості про направлення або вручення стороні захисту копії ухвали, у матеріалах судового провадження відсутні.
Згідно наявної у матеріалах судового провадження розписки, копію оскаржуваної ухвали захиснику ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 вручено 13.10.2021, тоді як подано апеляційну скаргу 18.10.2021, тобто в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для вирішення питання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100100013125 від 06.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
25.05.2021 старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 складено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12017100100013125 від 06.11.2017, погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва, про підозру ОСОБА_7 у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 190 КК України, та у підробленні офіційного документу, що посвідчується підприємством і який надає права, з метою його використання іншою особою, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 358 КК України.
Постановою старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 від 31.05.2021 у кримінальному провадженні № 12017100100013125 від 06.11.2017оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_7 , здійснення якого доручено СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві.
Постановою старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 від 31.05.2021 зупинено кримінальне провадження № 12017100100013125 від 06.11.2017 у зв'язку із переховуванням підозрюваного.
Постановою старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 від 31.05.2021 відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100100013125.
Постановою старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 від 01.07.2021 у кримінальному провадженні № 12017100100013125 оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_7 , виконання якого доручено ВКП Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві.
04.08.2021 старший слідчий СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , в якому просив обрати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.08.2021 задоволено клопотання слідчого та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Обираючи підозрюваному ОСОБА_7 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 3 т. 358 КК України.
На підставі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 та суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, перебуває в розшуку, слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, можливості ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Крім того, слідчим суддею враховано, що згідно рапорту оперуповноваженого ССП Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 від 31.05.2021, під час виконання доручення слідчого у кримінальному провадженні № 12017100100013125 встановлено, що відповідно до АІБ "Аркан", 17.11.2018 ОСОБА_7 покинув територію України в напрямку Чехії та на теперішній час до України не повертався.
Доводи апелянта про порушення права на захист підозрюваного під час розгляду слідчим суддею клопотання, обумовлені участю у судовому засіданні захисника, з яким підозрюваний не укладав договір про надання правової допомоги, ретельно перевірялися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
Як убачається із матеріалів судового провадження та технічного аудіозапису судового засідання від 09.08.2021, судове засідання по розгляду клопотання слідчого проведено за участю захисника ОСОБА_9 , залученої до для участі у кримінальному провадженні № 12017100100013125 на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві від 07.08.2021 №026-0006081, виданого на підставі постанови слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 15.07.2021.
При цьому, захисником ОСОБА_6 у апеляційній скарзі не наведено доводів із посиланням на відповідні докази про те, що в органу досудового розслідування на час звернення до слідчого судді із клопотанням, та суду першої інстанції під час розгляду такого клопотання були наявні відомості про те, що 04.08.2021 підозрюваним ОСОБА_7 укладено договір про надання правової допомоги із адвокатом ОСОБА_6 .
З наведеного убачається, що слідчим суддею при розгляді клопотання дотримано вимоги ст. 52, 53, ч. 3 ст. 193 КПК України, та за відсутності відомостей про наявність у підозрюваного ОСОБА_7 захисника за договором, слідчим суддею вжито всіх необхідних заходів з метою недопущення порушення права на захист підозрюваного, та залучено до участі у розгляді клопотання захисника за призначенням.
Посилання захисника підозрюваного у апеляційній скарзі на відсутність у матеріалах справи достатніх даних на підтвердження дотримання порядку повідомлення ОСОБА_7 про підозру, є безпідставними.
Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок вручення повідомлення передбачено статтею 135 КПК України, згідно ч. 1 якої, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України, уразі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Як убачається із долучених до клопотання матеріалів, у зв'язку із невстановленням місцезнаходження ОСОБА_7 супровідним листом від 25.05.2021 у порядку ст. 135 КПК України направлено повідомлення про підозру на адресу житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання підозрюваного.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, органом досудового розслідування дотримано вимоги ст.ст. 135, 278 КПК України та вжито відповідних заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 25.05.2021 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а тому, посилання апелянта у цій частині є необгрунтованими.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що викладені в повідомленні про підозру ОСОБА_7 обставини кримінальних правопорушень мають виключно господарсько-правовий характер та не становлять складу кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
Ураховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Питання наявності або відсутності складу інкримінованих особі кримінальних правопорушень відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Посилання апелянта на відсутність достатніх даних на підтвердження дотримання встановленого законом порядку оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук, спростовується даними долученої до клопотання слідчого постанови старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 від 01.07.2021 про оголошення підозрюваного ОСОБА_7 у міжнародний розшук у кримінальному провадженні № 12017100100013125.
Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи захисника про те, що слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, яке було зупинене постановою слідчого від 31.05.2021, чим порушив вимоги ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України.
Такі доводи захисника спростовуються даними постанови старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 від 31.05.2021 про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017100100013125.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що постанова про зупинення досудового розслідування від 31.05.2021 та постанова про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук від 01.07.2021 прийняті та оформлені без дотримання встановлених законом вимог до таких постанов, фактично зведені до оскарження прийнятих слідчим у кримінальному провадженні процесуальних рішень, що не є предметом даного апеляційного розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу із доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 серпня 2021 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3