Справа № 359/7660/21 Провадження № 11-кп/824/4119/2021 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
10 листопада 2021 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2021 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представника ДУ «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» ОСОБА_9
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення з урахуванням тяжкості та характеру вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його ставлення до вчиненого, даних про особу засудженого, його нестабільної поведінки, яка постійно змінювалася, у зв'язку з чим суд вважає, що на даний час засуджений лише стає на шлях виправлення та пройшло ще недостатньо часу для його виправлення, отже засуджений не має усіх належних умов, передбачених ст. 81 КК України для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Не погодившись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2021 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 .
За доводами апеляційної скарги апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, судом було неповно досліджено матеріали справи, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, захисник зазначає, що суд належним чином не дослідив характеризуючі дані ОСОБА_7 відповідно до яких його поведінка за час відбування покарання є зразковою, він має три заохочення, з власної ініціативи, без оплати праці, виконує роботи із благоустрою та прибирання житлових приміщень та території локальної дільниці відділення СПС № 7, має сумлінне ставлення до праці, виконує всі завдання та розпорядження адміністрації установи якісно та в строк, не допускає порушень трудової дисципліни та правил безпеки, дотримується санітарно-гігієнічних норм, завжди має охайний вигляд, бережно ставиться до матеріальних цінностей.
Щодо висновків суду про те, що за час відбування покарання поведінка та ставлення до праці ОСОБА_7 мали нестабільний характер, то апелянт вважає, що вони не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_7 за час відбування покарання у виправних установах Російської Федерації отримав освіту, заохочення, брав участь у міжколоніальній олімпіаді, турнірах по шахах, триборстві, підтягуванні.
При цьому, наявні у ОСОБА_7 стягнення він отримав перебуваючи у СІЗО на території Російської Федерації, та як зазначає останній, такі стягнення накладалися на нього лише з метою змусити його визнати свою вину.
Захисник звертає увагу на те, що з початку відбування покарання на Батьківщині лінія поведінки ОСОБА_7 є послідовною, незмінною, спрямованою на виправлення та якнайшвидше повернення до звичайного життя з метою бути корисним державі та своїй родині.
Під час апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_6 та представник ДУ «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до матеріалів провадження за клопотанням судом встановлено, що вироком Свердловського районного суду міста Костроми від 21 грудня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 210, ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1, ч. 3 ст. 69 КК Російської Федерації до одинадцяти років позбавлення волі. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року вирок Свердловського районного суду міста Костроми від 21 грудня 2017 року приведено у відповідність із законодавством України та ухвалено вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст. 307, ч. 1, 2 ст. 70 КК України до одинадцяти років позбавлення волі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 23 травня 2015 року по 10 квітня 2018 року з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання - 21 грудня 2017 року, кінець строку відбування покарання - 22 липня 2023 року.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді, зокрема позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
За приписами ч. 2, 3 наведеної норми закону умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та фактично відбув не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.
Як вбачається з матеріалів провадження, 16 серпня 2021 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання призначеного вироком Свердловського районного суду міста Костроми від 21 грудня 2017 року за ч. 2 ст. 210, ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1, ч. 3 ст. 69 КК Російської Федерації, який ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року приведено у відповідність із законодавством України та ухвалено вважати засудженим за ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст. 307, ч. 1, 2 ст. 70 КК України до одинадцяти років позбавлення волі.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 .
Таке рішення суд першої інстанції мотивував з урахуванням тяжкості та характеру вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його ставлення до вчиненого, даних про особу засудженого, його нестабільної поведінки, яка постійно змінювалася, у зв'язку з чим суд вважає, що на даний час засуджений лише стає на шлях виправлення та пройшло ще недостатньо часу для його виправлення, отже засуджений не має усіх належних умов, передбачених ст. 81 КК України для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
З таким рішенням суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Так, відмовляючи в умовно-достроковому звільненні засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, суд врахував те, що поведінка засудженого за весь час перебування в місцях позбавлення волі була нестабільною та змінювалась, однак колегія суддів вважає такі висновки суду безпідставними, оскільки відповідно до положень ст. 81 КК України вирішуючи питання про можливість звільнення засудженого від відбування призначеного показання суд повинен враховувати поведінку засудженого за весь час саме відбування покарання.
В той же час, як вбачається із особової справи засудженого, ОСОБА_7 з 27 травня 2015 року перебуває в місцях позбавлення волі, однак лише з 21 грудня 2017 року відбуває призначене судом покарання.
Відповідно до довідки стягнень та заохочень засудженого, до ОСОБА_7 за весь час перебування під ватою застосовувалось 17 стягнень, 15 з яких до набрання вироком законної сили, при цьому всі 17 стягнень зняті та погашені у встановленому законом порядку.
Так, за час відбування покарання ОСОБА_7 має два стягнення, які були погашені та зняті у встановленому законом порядку, та які були застосовані до засудженого під час його перебування в установах виконання покарань Російської Федерації, також має чотири заохочення одне з яких - від 16 вересня 2019 року за активну участь та допомогу в проведенні літньої спартакіади 2019 року.
З 02 серпня 2020 року засуджений ОСОБА_7 прибув до Державної установи «Київський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, до праці не залучався, стягнень та заохочень не мав.
11 листопада 2020 року ОСОБА_7 прибув до Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» для подальшого відбування покарання.
Як вбачається із характеристики ОСОБА_7 , наданої виконувачем обов'язків начальника ДУ «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» від 16 червня 2021року, засуджений за час відбування покаранняхарактеризується посередньо, стягнень не має, має три заохочення, працевлаштований в майстерні установи на дільниці поклейки паперових пакетів, у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує дружні стосунки із засудженими позитивної спрямованості. Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення до персоналу установи, встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконує. Приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених в розділах «Правова освіта» та «Фізкультура і спорт», приймає участь у роботі самодіяльної організації установи в спортивній секції.
Під час апеляційного розгляду представник ДУ «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» повідомив, що засуджений ОСОБА_7 характеризується позитивно, стягнень не має та заслуговує на застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
З огляду на викладене, враховуючи, що засуджений відбув більше 3/4 призначеного судом строку покарання, а також враховуючи дані, які характеризують засудженого за весь час відбування покарання,колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.
На день апеляційного розгляду справи не відбута частина основного покарання у виді позбавлення волі становить один рік вісім місяців та сім днів.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2021 року, - скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність та постановити нову ухвалу, якою звільнити засудженого ОСОБА_7 умовно-достроково.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, скасувати.
Постановити нову ухвалу. Клопотання захисника ОСОБА_6 подане в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умовно-достроково від відбування покарання, призначеного за вироком Свердловського районного суду міста Костроми Російської Федерації від 21 грудня 2017 року, приведеного у відповідність із законодавством України ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року на строк один рік вісім місяців сім днів.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4