Справа № 33/824/4288/2021 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий в суді першої інстанції: Федосєєв С.В.
Головуючий в апеляційній інстанції: Матвієнко Ю.О.
12 листопада 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Гармаша Михайла Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Як встановив суд, ОСОБА_1 29.06.2021 року о 13 годині 10 хвилин у м. Києві по вул. Харківське шосе, 19 керував транспортним засобом «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КпАП України.
В апеляційній скарзі адвокат Гармаш М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 посилався на те, що судом першої інстанції справа була розглянута поверхнево, без повного, всебічного та об'єктивного дослідження її обставин, а висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах, через що постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Обгрунтовуючи скаргу, адвокат посилався на те, що з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що у процесі спілкування із працівниками поліції, останні спровокували його до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння шляхом здійснення на нього тиску, застосування до нього спецзасобів (кайданок) та погроз евакуації транспортного засобу на штрафмайданчик. При цьому, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що працівники поліції під час його затримання та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не роз'яснили йому його права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, зокрема права на захист.
Також апелянт у скарзі посилався на те, що вимога поліцейського до водія про проходження огляду обов'язково повинна бути законною, обґрунтованою та відповідати встановленому порядку. При цьому огляд є законним виключно за наявності у водія ознак, визначених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Натомість з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що на місці події працівники поліції жодним чином не здійснювали перевірку ознак стану сп'яніння у ОСОБА_1 , зокрема, не застосовували будь-яких приладів освітлення для перевірки реакції очей на світло.
Таким чином, зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, направлення на огляд є безпідставним та протиправним, а тому у ОСОБА_1 не виникло обов'язку його проходження, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім цього, необґрунтованість та незаконність вимоги інспектора патрульної поліції до ОСОБА_1 про необхідність проходження медичного огляду на стан сп'яніння підтверджується висновком КМНКЛ «Соціотерапія» №003681 від 02.07.2021 року, згідно якого29.06.2021 року ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніннята за його результатами було встановлено, що він, ОСОБА_1 , не перебуває у стані сп'яніння та не має ознак сп'яніння.
Однак судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не враховано даних обставин, що свідчить про помилковість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також захисник у апеляційній скарзі зазначив, що обставини справи свідчать про провокацію з боку працівників поліції до вчинення адміністративних правопорушень громадян з метою їх подальшого викриття, оскільки ОСОБА_1 спровокували до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння шляхом здійснення на нього тиску, застосування до нього спецзасобів (кайданок) та погроз евакуації транспортного засобу на штрафмайданчик.
Разом з тим, згідно висновків ЄСПЛ неприпустимим є підбурювання з боку поліції до вчинення правопорушень з метою подальшого викриття порушника, а докази, отримані внаслідок таких дій, є недопустимими.
Крім того, в порушення вимог п. 1 розділу ХІІІ Інструкції 1395 та вимог ст.266 КУпАП працівники патрульної поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та не затримали його транспортний засіб, що переконливо свідчить про відсутність реальних підстав вважати, що він міг перебувати в стані сп'яніння та ставить під сумнів законність дій працівників поліції та викладені у протоколі обставини.
У апеляційній скарзі захисник також посилається на те, що в матеріалах справи відсутнє письмове направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров'я, яке б містило відомості про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом вказаного направлення під підпис.
Крім того, у апеляційній скарзі зазначено, що наявний у справі відеозапис з нагрудної камери поліцейського є недопустимим доказом, оскільки відтворює лише факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, при цьому на ньому відсутній факт керування транспортним засобом, факт зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції та уся процедура оформлення адміністративного матеріалу відносно нього.
Ще однією підставою для скасування постанови є те, що ОСОБА_1 , як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, зокрема, право на захист. Більш того, замість роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків, працівники поліції ввели його в оману, запевнивши, що він має право відмовитись від проходження огляду.
Недопустимими також є і письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки вони виконані на заздалегідь підготовлених бланках пояснень, що містять заздалегідь надрукований текст щодо суті правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. З таких пояснень свідків неможливо встановити, чи були у співробітників поліції обґрунтовані підстави для проходження правопорушником відповідного огляду на стан сп'яніння.
Вищенаведені обставини, на думку захисника, є підставою до скасування постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із закриттям провадження у справі у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Гармаш М.Ю. апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Гармаша М.Ю., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши доводи скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши під час апеляційного розгляду докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень ст.ст. 245, 280 КУпАП не з'ясував повно, всебічно і об'єктивно обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується фактичними даними, які містяться у протоколі серія ААБ №215382 від 29.06.2021 року, в якому зазначено дата вчинення, місце, обставини вчинення адміністративного правопорушення, та узгоджується з іншими доказами, наявними та дослідженими судом, а саме: відео з нагрудної камери АА 00798, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.06.2021 року, поясненнями свідків.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
За ч.1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно ст. 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі й за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В Україні діє принцип презумпції невинуватості. Само по собі складення протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності інших даних на підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення, не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, якіб дали можливість констатувати, що його винуватість доведено поза розумним сумнівом, що, зокрема, вбачається з наступного.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.
Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №215382 від 29 червня 2021 року вказано, що ОСОБА_1 29.06.2021 року о 13 годині 10 хвилин у м. Києві по вул. Харківське шосе, 19 керував транспортним засобом «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КпАП України (а.с.1).
Також в матеріалах справи міститься відеозапис із нагрудної відеокамери працівника патрульної поліції, який здійснював оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП 29 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 (а.с.4).
Із вказаного відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що працівник патрульної поліції пропонує ОСОБА_1 при свідках пройти огляд у лікаря нарколога та перепитує у нього, чи він відмовляється від цього. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився. При цьому на відео ОСОБА_1 перебуває у кайданках, що узгоджується з його поясненнями про те, що працівники поліції, зупинивши його машину, відразу одягли на нього кайданки і фактично змусили його відмовитись від проходження огляду, на який він спочатку погодився. Такі пояснення ОСОБА_1 , на думку апеляційного суду, є спроможними, оскільки відеозапис не містить подій щодо зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 із зазначенням причин зупинки та триває лише 49 секунд, фіксуючи виключно процедуру відмови від проходження огляду, що викликає обґрунтовані сумніви у належності та допустимості відеозапису, як доказу, в даній справі.
Апеляційний суд зауважує, що відповідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а й встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VI;
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Вищевикладене рішення Європейського Суду з прав людини свідчить про недопустимість підбурювання з боку поліції з метою подальшого викриття порушника та порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, докази, здобуті внаслідок підбурювання особи до вчинення правопорушення, відповідно до зазначеної практики ЄСПЛ, визнаються недопустимими.
Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що дії працівників патрульної поліції, які виразились, зокрема, у тому, що на ОСОБА_1 було надягнуто кайданки, що може свідчити про чинення на нього психологічного тиску з метою змусити його відмовитись від проходження огляду, тобто вчинити адміністративне правопорушення, яке за відсутності такого тиску не було б скоєно.
З огляду на конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду.
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ. Таким чином, особа може бути піддана заходувпливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанова судді суду першої інстанції про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу захисника адвоката Гармаша Михайла Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік - скасувати, провадження у справі закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Ю.О.Матвієнко