ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 листопада 2021 року м. Київ № 826/1500/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Качур І.А., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи та заявою позивача в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської ради
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Київської міської ради в якому просила суд про:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 12 липня 2016 року №672/672 "Про відхилення проекту рішення "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" (справа клопотання К-24016);
- зобов'язати Київську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" згідно проекту рішення Київської міської ради №ПР-9139 від 29.02.2016 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" (справа клопотання К-24016).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 21.03.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1500/17, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2019 у справі №826/1500/17, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019, позов задоволено повністю, а саме:
- Визнано протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 12 липня 2016 року №672/672 "Про відхилення проекту рішення "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" (справа клопотання К-24016).
- зобов'язано Київську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" згідно проекту рішення Київської міської ради №ПР-9139 від 29.02.2016 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" (справа клопотання К-24016).
- присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (01044, Київ, Хрещатик, 36 код ЄДРПОУ 22883141).
- стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 4200,00 грн (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (01044, Київ, Хрещатик, 36 код ЄДРПОУ 22883141).
У квітні 2021 року позивачка звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, а саме повернення судового збору та стягнення витрат на правову допомогу, сплаченого позивачем під час розгляду адміністративної справи, а саме кошти за оплату судового збору до Шостого апеляційного адміністративного суду згідно платіжного доручення №0.0.1092236651 від 23.07.2018 року на суму 1762,00 грн. та за оплату на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн. Крім того позивач просила встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 826/1500/17 та винести окрему ухвалу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2021 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 826/1500/17, про винесення окремої ухвали відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, а саме: Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2021 року - скасовано, а заяву про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю за виконанням судового рішення направити до суду першої інстанції для продовження розгляду з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині даної постанови.
Щодо ухвалення додаткового судового рішення, а саме повернення судового збору та стягнення витрат на правову допомогу, сплаченого позивачем під час розгляду адміністративної справи, а саме кошти за оплату судового збору до Шостого апеляційного адміністративного суду згідно платіжного доручення №0.0.1092236651 від 23.07.2018 року на суму 1762,00 грн. та за оплату на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн., слід зазначити наступне.
Згідно підпункту 3 частини 2 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Стаття 139 КАС України передбачає можливість розподілу судових витрат при повному чи частковому задоволенні позовних вимог.
Згідно з п.15 ч.1 ст.4 КАС України ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року, позов повернуто.
Постановою Верховного Суду від 31.01.2019 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року було скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Водночас, 28 серпня 2018 року ОСОБА_1 до Київського апеляційного адміністративного суду було подано заяву про стягнення на її користь витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 4000 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 31.01.2019, було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій фактично розгляд справи по суті не відбувся, рішення на користь позивача не приймалось, питання щодо розподілу судових витрат не вирішувалось, а тому станом на той час були відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення про вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
В подальшому рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019, позов задоволено повністю. Крім того, присуджено на користь позивачки сплачений нею судовий збір у розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради та стягнуто на її користь судові витрати на правову допомогу у розмірі 4200,00 грн.
Згідно ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Отже фактично під час прийняття остаточного рішення у справі судом було лише частково здійснено розподіл судових витрат, а відтак суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання про повернення судового збору та стягнення витрат на правову допомогу, сплаченого позивачем під час розгляду адміністративної справи, а саме кошти за оплату судового збору до Шостого апеляційного адміністративного суду згідно платіжного доручення №0.0.1092236651 від 23.07.2018 року на суму 1762,00 грн. та за оплату на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Щодо вимоги позивачки про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.
Судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Правові норми, закріплені у частині першій статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Аналіз наведених положень КАС України свідчить про те, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.
Суд зазначає, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2019 року, судом видано виконавчі листи від 28.01.2020 року, отже, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (зокрема, пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Колегія суддів, оцінюючи висновки суду першої інстанції та доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зазначає, що положення статті 382 Кодексу адміністративного судочинства не ставлять у залежність можливість встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від обов'язкової реалізації заінтересованою стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, звернутися із заявою про видачу виконавчого листа для подальшого його пред'явлення до примусового виконання.
Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, потрібно виходити з того, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою/органом, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа/орган, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б принципу верховенства права.
Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу (контролю за виконанням рішення), на переконання колегії суддів, можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, для цілей статті 6 Конвенції, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (зокрема, пункт 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України").
Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "одним з основоположних принципів демократичного суспільства є принцип верховенства права, пряме посилання на який міститься у преамбулі Конвенції. Із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури" (пункт 55).
З огляду на викладене, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення, безумовно, є правом а не обов'язком суду (яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами), проте, суд, вбачаючи обґрунтований сумнів заявника у невиконанні/неповному виконанні рішення суду, має прийняти до провадження таке клопотання, адже це є заходом для забезпечення конституційного права особи на судовий захист.
Статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, не передбачено можливості застосування заходів судового контролю виключно при ухваленні судового рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки цільове призначення даного процесуального інституту спрямовано саме на забезпечення реального виконання вже прийнятого рішення, яке фактично не виконується (є обґрунтований сумнів про це).
Таким чином, клопотання позивача про застосування заходів судового контролю задоволенню не підлягає.
Відповідно до вищевказаного, керуючись положенями ст.ст.248, 249, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Заяву ОСОБА_1 від 07.04.2021 року за вх. №03-13/2445/21 задовольнити частково.
2. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір на підставі платіжного доручення №0.0.1092236651 від 23.07.2018 року у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок)
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (01044, Київ, Хрещатик, 36 код ЄДРПОУ 22883141) витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ).
4. В іншій частині заяви відмовити.
Ухвалу направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.256 КАС України та може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені КАС України відповідно.
Суддя І.А. Качур