СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 346/2327/20
пр. № 2/759/3699/21
11 листопада 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - П'ятничук І.В.,
за участю секретаря - Марус А.О.,
без сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування,
Представник ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 15.06.2020 року звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування, яким просить стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь позивача невиплачену суму страхового відшкодування за репатріарцію тіла померлого, ОСОБА_3 у розмірі 47572,70 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що, 16.07.2019 року батько позивача, ОСОБА_3 уклав з ПрАТ «СГ «ТАС» договір добровільного комплексного страхування під час подорожі за кордон № TL6-570943 , програма «Light», строком дії з 01.08.2019 року по 30.07.2020 року. Зазначила, що 13.10.2019 року ОСОБА_3 перетнув державний кордон і в'їхав на територію Республіки Польща. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер в с. Трускав в Польщі. Відповідно до протоколу судового-медичного огляду та розтину трупа, встановлено, що смерть наступила в результаті гострої серцево-судинної недостатності, яка розкинулась внаслідок інфаркту міокарда. На момент смерті ОСОБА_3 не перебував в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння. Зазначила, що 20.10.2019 року одразу після смерті батька, її чоловік ОСОБА_4 звернувся в цілодобовий сервісний центр Асистансу Страховика та відправив відповідачу всі необхідні документи, однак жодних дій відповідачем не було вчинено, в зв'язку з чим позивачем було сплачено грошові кошти в розмірі 7000 польських злотих, що становить 47575,70 грн. на рахунок польського підприємства, для надання послуг з репатріації тіла в Україну. Після повернення на територію України, позивачем було направлено 13.01.2020 року відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування. Однак відповідач відмовляється сплачувати страхове відшкодування.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 11.03.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В судове засіданні позивач та його представник не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява, якою останній підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розгляд справи провести без його участі та участі позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до п.22 ст.1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснено, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.
На підставі аналізу вищевказаних правових приписів та урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», можна зробити висновок, що до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.
Саме така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-126 цс 14 та у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 212/1101/18.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до положень ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми(страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96-ВР договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Судом встановлено, що 16.07.2019 року батько позивача, ОСОБА_3 уклав з Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» договір добровільного комплексного страхування під час подорожі за кордон № TL6-570943 , програма «Light», строком дії з 01.08.2019 року по 30.07.2020 року, ліміт відповідальності медичних витрат 30000 євро. (а.с. 11-18).
Відповідно до п. 2.3.6. частини 2 «Загальні умови страхування», передбачено, що страховик відшкодовує витрати репатріарція тіла застрахованої особи до України або країни постійного проживання ( за рішенням страховика щодо пункту призначення в країні), що включає: вартість труни, бальзамації, підготовки документів, оббивки гробу згідно міжнародним вимогам транспортування, доставку останків застрахованої особи до міжнародного аеропорту передбаченої країни поховання.
Як вбачається з матеріалів справи покійний ОСОБА_3 перетнув державний кордон та в'їхав на територію Республіки Польща 13.10.2019 року, що підтверджується закордонним паспортом покійного, на яку поширюється дія міжнародного договору страхування (а.с. 19-20).
В період дії страхового захисту за договором страхування № TL6-570943, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 29.10.2019 року (а.с. 26-27).
Відповідно до протоколу судового-медичного огляду та розтину трупа від 28.10.2019 року, встановлено, що смерть ОСОБА_3 наступила в результаті гострої серцево-судинної недостатності, яка розкинулась внаслідок інфаркту міокарда (а.с. 28-35).
Як вбачається з матеріалів справи 20.10.2019 року одразу ж після смерті ОСОБА_3 чоловік позивачки ОСОБА_4 звертався до цілодобового сервісного центру «Ассистанс» про настання страхового випадку та надіслав необхідні документи, однак жодний дій відповідачем з приводу надання послуг з репатріації тіла покійного ОСОБА_3 вчинено не було, у зв'язку з чим позивачем було прийнято рішення про репатраіцію тіла за власний кошти, що підтверджується аудіо записом розмови та скріншотами телефонної розмови (а.с. 21-25, 68).
Для репатріації тіла позивачем укладений договір з похоронним будинком «Чижак/АПОКАЛІПСА «Міжнародний транспорт померлих», відповідно до якого позивачем було сплачено грошові кошти в розмірі 7000,00 польських злотих, що підтверджується рахунком-фактурою № FV1635/2019 від 29.10.2019 року, що за курсом НБУ становить 47572,70 грн.
Після поховання ОСОБА_3 позивач відразу звернулась до відповідача із заявою про настання страхової події і виплати страхового відшкодування.
Листом від 22.01.2020 р. № Г1402/291 за підписом заступника начальника управління врегулювання страхових випадків з медичного та особистого страхування ПрАТ «СГ «ТАС» позивачу було повідомлено, про те, що не має правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування та відмовлено у повному обсязі у виплаті страхового відшкодування на підставі пп. 2.6.1, 1.6.1.4., 1.6.1.5., 1.6.1.6., 1.7.3.1., 1.7.3.2., 1.7.3.3. Умов страхування до Полісу та ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про страхування» (а.с. 42).
Згідно з частиною другої статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта.
Положеннями частини першої статті 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком, відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування; якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов'язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону (частина друга статті 26 Закону України «Про страхування»).
Суд вважає, що відповідач безпідставно не виконує зазначених положень закону з огляду на таке обґрунтування.
Відповідач з надуманих причин відхиляє надані позивачем підтвердження про отримання послуг по транспортуванню тіла застрахованої особи в Україну та оплату цих послуг.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача невиплаченого страхового відшкодування за репатріацію тіла померлого ОСОБА_3 відповідно до договору добровільного комплексного страхування під час подорожі за кордон № TL6-570943 , програма «Light» від 16.07.2019 року у розмірі 47572,70 грн. є обґрунтованими, відповідними положенням договору про страхування та належно підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., то суд вважає за необхідне відмовити в цій частині оскільки відповідно до п. 1.6.3.4. договору добровільного комплексного страхування під час подорожі за кордон № TL6-570943 від 16.07.2019 року, передбачено, що судові та претензійні витрати страховиком не відшкодовуються.
З урахуванням наведено позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 76, 77, 78, 80, 81, 141, 259, 263-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування -задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» ( код ЄДРПОУ 30115243, місце знаходження: м. Київ, пр-т Перемоги, 65) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній) невиплачену суму страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування під час подорожі за кордон № TL6-570943 від 16.07.2019 року за репатріацію тіла померлого ОСОБА_3 у розмірі 47572 ( сорок сім тисяч п'ятсот сімдесят дві ) грн. 70 коп.
В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Суддя І.В. П'ятничук