СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 753/17031/19
пр. № 2/759/604/21
19 серпня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Кириленко Т.В.;
при секретарі: Істоміній О.Г.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» про відшкодування шкоди, спричиненої порушенням прав споживача,-
У серпні 2019 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 187 200грн., інфляційні втрати в розмірі 242 378,90грн., неустойку за несвоєчасну передачу товара в розмірі 55 630,27грн. та моральну шкоду в розмірі 15 000грн.
Позовні вимоги обґрунтовані, тим, що відповідно до Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 9-14-123 від 18.12.2014 року (далі - Договір) він придбав у ЗАТ «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до умов Договору, після прийняття будинку в експлуатацію та за умови сплати позивачем ціни продажу відповідач зобов'язувався протягом 30 днів передати позивачу зазначену квартиру за актом прийому-передачі, а також технічний паспорт на квартиру. Термін прийняття будинку в експлуатацію - 3-й квартал 2016 року.
Позивач вказує, що у повному обсязі виконав умови Договору, сплативши 676 835 грн., що підтверджується відповідною довідкою від 04.05.2016 року, однак на час звернення до суду із вказаним позовом будинок не здано в експлуатацію.
Таким чином позивач стверджує, що відповідач ввів його в оману, змінивши в односторонньому порядку істотні умови договору, зокрема, щодо строків виконання зобов'язань, що є порушенням положень Закону України «Про захист прав споживачів».
Також зазначає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач був вимушений орендувати житло. За період з 01.10.2016 по 30.09.2018 загальний розмір суми виплат за орендоване житло склав 187 200 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути на його користь вказані збитки, інфляційні втрати за час прострочки передачі квартири у розмірі 242 378,90 грн., неустойку за несвоєчасну передачу товару у розмірі 3 % річних в сумі 55 630,27 грн.
Крім цього просить стягнути моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., обумовлюючи це тим, що він зазнав сильних душевних хвилювань у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, у нього погіршились стосунки з родиною.
Ухвалою судді Дарницього районного суду м. Києва від 25.10.2019 року вказану справу було направлено за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва (а.с. 24-25).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В. вказану справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 31).
06.04.2020 року до суду надійшли заперечення представника відповідача, у яких той заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що понесені позивачем витрати на оренду житла у розумінні положень статті 22 ЦК України та контексті умов договору не є збитками та не можуть бути стягнуті з відповідача. Стосовно стягнення на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних, представник відповідача пояснив, що положення ст. 625 ЦК України застосуванню не підлягають, оскільки відповідач не є боржником у грошовому зобов'язанні. Крім цього зазначає, що вимога про стягнення моральної шкоди також є необґрунтованою, оскільки позивачем не було надано жодних доказів, на підтвердження фактів заподіяння йому моральної шкоди (а.с. 44-48).
03.06.2020 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що витрати, понесені позивачем мали місце у результаті невиконання відповідачем умов договору та були направлені на відновлення порушеного права (а.с 69).
Ухвалою Святошинського районного суду від 18.06.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 65-66).
Позивач та його представник до суду не прибули, просили провести розгляд справи у їх відсутність.
Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було украдено Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 9-14-123 від 18.12.2014 року (далі - Договір) позивач придбав у ЗАТ «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 3-7).
Відповідно до умов Договору, після прийняття будинку в експлуатацію та за умови сплати позивачем ціни продажу відповідач зобов'язувався протягом 30 днів передати позивачу зазначену квартиру за актом прийому-передачі, а також технічний паспорт на квартиру. Термін прийняття будинку в експлуатацію - 3-й квартал 2016 року.
Із довідки виданої ЗАТ «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» від 04.05.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатив 100 % вартості майнових прав за вказану квартиру в розмірі 676 835 грн., включаючи ПДВ (а.с. 8).
01.10.2016 року позивач уклав із ОСОБА_2 . Договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого щомісячно сплачував 7800 грн. (а.с. 20-22).
Частиною першою статті 15 та частиною першої статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин першої, другої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною другою статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Згідно статтей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Спірні ж правовідносини сторін за договором купівлі-продажу є правовідносинами продавця і покупця, предметом яких є зобов'язання продавця після прийняття будинку в експлуатацію та його технічної інвентаризації, за умови сплати покупцем ціни продажу майнового права протягом 30 календарних днів передати покупцю квартиру за актом прийому-передачі, а також технічний паспорт на квартиру (п. 1.6. Договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ст. 22 України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особи могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, понесених на оренду житла, не підлягають задоволенню, оскільки не пов'язані з відновленням порушеного права за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру, укладеним з відповідачем.
Щодо стягнення інфяційних втрат та 3% річних слід зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов'язань.
У силу положень статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Тобто порушенням грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти.
Проте, між сторонами виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, за умовами якого саме позивач має сплатити відповідачу грошові кошти.
Ураховуючи викладене, правовідношення, яке виникло між сторонами, не є грошовим зобов'язанням, тому до спірних правовідносин не застосовуються положення частини другої статті 625 ЦК України, у зв'язку із чим виключається можливість вимагати від ЗАТ «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» сплати трьох процентів річних та інфляційних витрат.
Щодо вимог позивача про відшкодування на її користь з відповідача моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Вказані правові наслідки порушення зобов'язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов'язання, яка не встановлена цим договором або законом, є порушенням статті 611 ЦК України.
За змістом положень цієї статті, відшкодування моральної (немайнової) шкоди в договірних правовідносинах може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також, якщо умови про відшкодування передбачені в укладеному договорі.
Відповідно до положень цивільного законодавства можливість відшкодування моральної шкоди за порушення договірних відносин передбачена окремими статтями ЦК України (зокрема, ст.ст. 700, 1076 ЦК).
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Таким чином, Закон України «Про захист прав споживачів» не регулює правовідносини, які виникли між сторонами договору про купівлю-продаж майнових прав щодо об'єкту нерухомого майна - житлового будівництва.
З матеріалів справи встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 18 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ "Українська будівельна компанія", відповідно до умов якого не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за даним договором (стаття 4 договору).
Таким чином встановлено, що сторони, уклавши між собою договір купівлі-продажу майнових прав, стали учасниками інвестиційного процесу й виниклі між ними правовідносини регулюються спеціальним законом, а саме - Законом України «Про інвестиційну діяльність», який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних та юридичних осіб в інвестиційну діяльність, оскільки предметом договору відповідно до пунктів 1.1 - 1.2 договору купівлі-продажу майнових прав є майнові права на об'єкт нерухомості, які продавець продає, а покупець придбає, що відповідає правовій природі договору купівлі-продажу, визначеній положеннями глави 54 ЦК України.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку про те, що Законом України «Про інвестиційну діяльність», нормами Цивільного кодексу України, а також договором купівлі-продажу майнових прав, укладеним ОСОБА_1 та ЗАТ "Українська будівельна компанія", не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов'язань щодо несвоєчасного введення будинку в експлуатацію, а тому правових підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди немає. Таким чином, позов ОСОБА_1 до ЗАТ "Українська Будівельна компанія" про стягнення збитків, інфляційних втрат, 3% річних та моральної шкоди задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-13, 18, 19 ,71-79,89,141,259,263,264,265,268,273,274,279 ЦПК України, Законом України «Про інвестиційну діяльність», ст. ст. 177, 190, 316, 392 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» про відшкодування шкоди, спричиненої порушенням прав споживача - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
.
Суддя Т.В. Кириленко