Справа № 523/1445/17
Категорія 26
11 листопада 2021 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання договору факторингу частково недійсним,
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси із вищезазначеним позовом.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07.06.2017 матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про визнання договору факторингу частково недійсним - направлено за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2017 дана цивільна справа розподілена головуючому судді ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_2 від 05.09.2017 відкрито провадження у справі та призначено у судове засідання.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2018, цивільну справу № 523/1445/17 (номер провадження 2/758/387/18) передано судді Подільського районного суду м. Києва Васильченку О.В., оскільки суддю ОСОБА_2 звільнено з посади.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2021, цивільну справу № 523/1445/17 (номер провадження 2/758/805/21) передано судді Подільського районного суду м. Києва Петрову Д.В., оскільки суддю Васильченка О.В. згідно рішення Вищої ради правосуддя № 798/0/15-21 від 08.04.2021 звільнено з посади судді Подільського районного суду м. Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Петрова Д.В. від 11.05.2021 прийнято вищезазначено цивільну справу до свого провадження та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 24.03.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник- Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11320118000, за яким банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 22500 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язання АКІБ «УкрСиббанк» прийнято у заставу транспортний засіб - автомобіль марки «Ніссан».
Відповідно до вищезазначеного кредитного договору було надано кредит, який має бути повернутий у повному обсязі не пізніше 27 березня 2015 року.
Відповідач ПАТ «УкрСиббанк» достроково у січні 2013 року подав до суду позов про стягнення заборгованості по вказаному договору у сумі 11819,50 доларів США (еквівалент - 94 473,26 грн.).
Під час розгляду справи судом, відповідач ПАТ «УкрСиббанк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» уклали між собою договір факторингу №17 від 20.04.2015 року, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» здійснило відступлення права вимоги за кредитним договором № 11320118000 від 24.03.2008, укладеного між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк».
Позивач просить суд визнати договір факторингу №17 від 20.04.2015 року недійсним в частині передачі кредитного договору № 11320118000, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при укладенні договору факторингу №17 від 20.04.2015 року допущені наступні порушення:
1) відповідачами порушено підпункт 1.2 розпорядження № 231 від 03.04.2009 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», пп. а) п. 2 ст. 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28.05.1988 року;
2) відповідач ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не надав свою банківську ліцензію та копію витягу про державну реєстрацію договору факторингу №17 від 20.04.2015 року;
3) при укладенні договору факторингу №17 від 20.04.2015 року було порушено права позивача, оскільки в договорі зазначено курс гривні щодо долара США на дату підписання вказаного договору.
Учасники справи в судове засідання 11.11.2021 не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в заявах на адресу суду, які наявні в матеріалах справи, представники позивача та обох відповідачів просили розгляд справи проводити у їх відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 24.03.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 11320118000, за яким банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 22500 доларів США.
20.04.2015 ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» уклали між собою договір факторингу №17, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» здійснило відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором № 11320118000 від 24.03.2008 року, укладеного між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк».
Згідно п.1.ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги). Ч.1 ст.516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кредитним договором № 11320118000 від 24.03.2008 року не передбачено жодних обмежень щодо відступлення права вимоги.
Навпаки, у п. 9.6. кредитного договору передбачено, що позичальник, уклавши цей договір, надає банку згоду/право передавати права та обов'язки банку за цим договором третій особі без отримання на це додаткової згоди позичальника.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1079 ЦК України встановлено, що клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, а фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Стаття Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», який був чинним на момент укладення договору факторингу №17 від 20.04.2015 року встановлено, що діяльність з надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню в порядку, передбаченому законом, який регулює відносини в цій сфері. У статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано перелік операцій, які підлягають ліцензуванню. Операції з факторингу не входять до цього переліку, отже не підлягають ліцензуванню.
У додатку до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» №435 (серія ФК), виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг 19.11.2013 року, зазначено, що факторинг входить до переліку фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова компанія без отримання ліцензій та/або дозволів.
Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.
Частиною 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Для договору факторингу законодавством України не передбачено державної реєстрації.
У позовній заяві позивач посилається на пп. 1.2. розпорядження № 231 від 03.04.2009 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», згідно якого до фінансової послуги факторингу віднесено набуття права грошової вимоги, в тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому до боржників-суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення. Позивач зазначає, що оскільки вона отримала кредит як фізична особа, а не як суб'єкт господарювання, тому у ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» немає права на набуття права вимоги за Кредитним договором № 11320118000 від 24.03.2008 року. Проте згідно розпорядження Національної комісії з регулювання у сфері ринків фінансових послуг України №352 від 06.02.2014 року п.1 розпорядження № 231 від 03.04.2009 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» було виключено. Отже, на момент укладення між відповідачами договору факторингу №17 від 20.04.2015 даний пункт вже втратив чинність.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28.05.1988 року, ця конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договорів купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які знаходяться на території різних держав.
Договір факторингу №17 від 20.04.2015 укладений між відповідачами ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «УкрСиббанк», які зареєстровані та знаходяться на території України. Таким чином, норми Конвенції у даному разі не підлягають застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст.203 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позовна заява не містить посилань на обставини та доказів, які свідчили б про недодержання в момент укладення договору факторингу №17 від 20.04.2015 року вимог ст. 203 ЦК України. Позивачем не надано доказів порушення чи обмеження його прав внаслідок укладення договору факторингу №17 від 20.04.2015 року, а також порушення норм закону внаслідок укладення вказаного договору.
Враховуючи викладене, суд надходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 );
- відповідач 1 - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», адреса: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750
- відповідач 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239.
Суддя Д. В. Петров