П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/15491/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року, прийняте у складі суду судді Токмілової Л.М. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області щодо відмови у наданні відомостей на запит ОСОБА_1 від 17.08.2021 року;
- зобов'язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 запитувану інформацію на запит від 17.08.2021 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» та надати належним чином завірені копії наступних документів Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області: 1). Висновок постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування, до проекту рішення «Про повторний розгляд за рішенням суду заяв громадян про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» від 17.08.2021 року. 2). Висновок постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування, до проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам, які мешкають на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту)» від 17.08.2021 року. 3). Висновок постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування, до проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам, (працівникам соціальної сфери та учасникам бойових дій), які мешкають на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту)» від 17.08.2021 року. 4). Висновок постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування, до проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам, які не зареєстровані на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту)» від 17.08.2021 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в запиті позивач просив надати рішення сесії, а також висновки постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування Окнянська селищна рада. Апелянт вказує, що вказані висновки вже були прийняті вказаною комісією і мали бути надані на запит позивачеві. При цьому, апелянт наголошує, що в позові позивач просив зобов'язати Окнянську селищну раду надати лише висновки постійної комісії, що помилково не було враховано судом першої інстанції.
Відповідач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про необґрунтованість вимог апеляційної скарги, просить прийняти рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області із запитом, в якому просив надати належним чином завірені копії наступних документів Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області:
1. Рішення «Про повторний розгляд за рішенням суду заяв громадян про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» від 17.08.2021 року та до нього висновок постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування, Окнянська селищна рада.
2. Рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам, які мешкають на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту)» від 17.08.2021 року та до нього висновок постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування, Окнянська селищна рада.
3. Рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам, (працівникам соціальної сфери та учасникам бойових дій), які мешкають на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту)» від 17.08.2021 року та до нього висновок постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування, Окнянська селищна рада.
4. Рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам, які не зареєстровані на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту)» від 17.08.2021 року та до нього висновок постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування, Окнянська селищна рада.
Відповідь в сканованому вигляді позивач просив надати на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
25.08.2021 року Окнянською селищною радою Окнянського району Одеської області позивачу надано відповідь № 02.15/1997 на запит, в якій повідомлено, що надати запитувану інформацію Окнянська селищна рада не має змоги в зв'язку з тим, що проекти зазначених рішень зняті з порядку денного дев'ятої сесії VIII скликання від 17.08.2021 та по даним питанням, рішення не було прийнято так як була присутня недостатня чисельність від загального складу депутатів Окнянської селищної ради, відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради). За рішенням депутатів дані питання будуть включені до порядку денного наступної сесії (а.с.10).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання запитуваної інформації, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що запитувана позивачем інформація, на момент звернення із запитом, була відсутня, так, як Окнянською селищною радою Окнянського району Одеської області проекти зазначених рішень зняті з порядку денного дев'ятої сесії VIII скликання від 17.08.2021 та по даним питанням рішення не було прийнято.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Зазначена норма кореспондується із статтею 34 Конституції України, якою передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно з статтею 1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 цього Закону).
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є, зокрема, запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень (пункт 1 частини першої статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Згідно з частинами першою, другою статті 19 даного Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 6 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Згідно з частиною першою, четвертою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що розпорядники інформації в межах встановленого Законом строку зобов'язані надавати та оприлюднювати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто, чим спростовуються висновки суду першої інстанції, що порушення прав, свобод чи інтересів позивача, в даному випадку, є абстрактними.
Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону (частина перша статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач надіслав відповідачу запит на отримання публічної інформації, в якому просив надати належним чином засвідчені копії рішень Окнянської селищної ради та висновків постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування.
В свою чергу зі змісту відповіді Окнянської селищної ради вбачається неможливість надання рішень Окнянської селищної ради із запитуваних питань, водночас лист не містить жодних відомостей щодо неможливості надання на запит позивача висновків постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування.
Так, відповідно до частини першої, дев'ятої статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Засідання постійної комісії скликається в міру необхідності.
Частиною десятою статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Таким чином, вивчення і розгляд визначених питань постійними комісіями, за результатами чого готуються висновки і рекомендації, здійснюється на засіданнях, які оформлюються протоколами, а висновки і рекомендації постійної комісії є відкритими та надаються на запит відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до вимог ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у межах даної справи не було доведено неможливість надання на запит позивача висновків постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування. Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що без наявності рішення селищної ради висновки комісії не запитувались, колегія суддів оцінює критично, оскільки зі змісту запиту вбачається, що позивачем запитувались як рішення селищної ради, які не були надані з об'єктивних причин, так і висновки постійної комісії, неможливість надання яких жодним чином не була обґрунтована.
В свою чергу колегія суддів враховує, що гарантованому у ч.2 ст. 77 КАС України обов'язку доказування суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності кореспондують вимоги ч.1 ст. 77 КАС України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем, в свою чергу, не було надано до суду матеріалів, які б свідчили про існування висновків постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування з окреслених ним у запиті про надання публічної інформації питань.
За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, запит позивача було розглянуто відповідачем поверхнево та без надання обґрунтованої відповіді щодо всіх запитуваних питань, тобто неналежним чином.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 17.08.2021 року в частині надання копій висновків постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування до проектів рішень Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати запитувану інформацію на запит від 17.08.2021 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», колегія суддів зазначає наступне.
У постанові від 05.09.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Колегія суддів констатує, що у спірних правовідносинах відповідач, всупереч вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації" належним чином не мотивував відмову у наданні інформації на запит позивача, водночас, вчинення таких дій належить до дискреційних повноважень відповідача. Суд зазначає, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними вказаною статтею.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
З урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 17.08.2021 року, з урахуванням висновків суду.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Щодо заявленого апелянтом клопотання про стягнення на його окристь судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;
При цьому, згідно вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов'язаних із отриманням правничої допомоги адвоката в сумі 3500,00 грн., колегія суддів виходить з того, що дана справа віднесена до категорії справ незначної складності, розглянута судами першої та апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без виклику сторін, при цьому до Актів виконаних робіт адвокатом було включено як надані послуги, які безпосередньо стосуються надання правничої допомоги у суді, зокрема складення позовної заяви та апеляційної скарги, так і наприклад складення запиту про надання публічної інформації, що не стосується правничої допомоги під час судового розгляду, а також послуги стосовно надання відповіді на відзив у суді першої інстанції, які з огляду на неподання відповідачем відзиву фактично надані не були.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів доходить висновку, що не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.
Отже, з огляду на зазначене та виходячи з принципу обґрунтованості й пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 134, 139, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 17.08.2021 року в частині надання копій висновків постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування, до проектів рішень Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області.
Зобов'язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 17.08.2021 року, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (вул. Першотравнева, буд. 31, Окнянський р-н, смт Окни, Одеська обл., 67900, код ЄДРПОУ 04379924) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л. Є. Зуєва