Головуючий І інстанції: А.Б. Діска
25 листопада 2021 р. Справа № 480/2841/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2021, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/2841/21
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області
про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі - відповідач, ТУ ДСА в Сумській області), в якому просить:
-визнати незаконними дії ТУ ДСА в Сумській області щодо видачі позивачу довідок про суддівську винагороду для обчислення місячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої суддівська винагорода обрахована не на підставі первинної редакції Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, виходячи з розміру посадового окладу обчисленого на підставі мінімальної заробітної плати, визначеної Законами України "Про державний бюджет України за 2020 рік" та "Про державний бюджет України на 2021 рік".
-визнати незаконною бездіяльність ТУ ДСА в Сумській області щодо невидачі позивачу довідок про суддівську винагороду для обчислення місячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої суддівська винагорода обрахована на підставі первинної редакції Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, виходячи з розміру посадового окладу обчисленого на підставі мінімальної заробітної плати, визначеної Законами України "Про державний бюджет України за 2020 рік" та "Про державний бюджет України на 2021 рік".
-зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій суддівська винагорода обрахована на підставі первинної редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, виходячи з розміру посадового окладу судді, обрахованого на підставі мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" та Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік", а саме, з 1 січня 2020 року - 70845 грн. (4723 х 15 = 70845), з 1 вересня 2020 року 75000 гри. (5000 х 15 = 75000), з 1 січня 2021 року 90000 грн. (6000 х 15 = 90000).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що відповідач здійснив обрахунок суддівської винагороди позивача не відповідно до норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, як це визначено пунктом 23 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIІІ, тобто виходячи не з встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а на підставі норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIІІ, який передбачає здійснення такого обрахунку виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Вважає, що рішенням Конституційного суду України була підтверджена правомірність застосування до спірних правовідносин виключно первинної редакції частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, яка передбачає, що посадовий оклад судді місцевого суду, починаючи з січня 2015 року, встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом. А тому, на думку позивача, саме такий розмір заробітної плати має застосовуватись для призначення та виплати йому суддівської винагороди.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку. що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач з 12.06.2003 перебував на посаді судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області. Рішенням Вищої ради правосуддя № 2551/0/15-17 від 29.08.2017 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Позивач звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області із заявою від 16.09.2020 про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 55-56).
Розглянувши вказаний запит, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області направило на адресу ОСОБА_1 лист від 01.10.2020 №04-1642/20 та довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу працюючого судді за відповідною посадою, а саме: станом на 01.01.2020 суддівська винагорода складає 94590 грн., в тому числі: посадовий оклад - 63060 грн., доплата за вислугу років (50%) - 31530 грн (а.с.33-34).
Крім того, позивач звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області із заявою від 29.01.2021 про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 10). У відповідь на яку відповідачем листом від 02.02.2021 №04-186/21 повідомлено, що станом на 01.01.2021 посадовий оклад суддів Глухівського міськрайсуду не змінювався. Вказаним листом позивачу було надіслано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу працюючого судді за відповідною посадою, а саме: станом на 01.01.2021 суддівська винагорода складає 94590 грн., в тому числі: посадовий оклад - 63060 грн., доплата за вислугу років (50%) - 31530 грн (а.с.11-12).
У зв'язку з тим, що, на думку позивача, йому повинно виплачуватися щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку 15 мінімальних заробітних плат, а не прожиткового мінімуму, звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
04.12.2018 Конституційним Судом України прийняте Рішення № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15), пунктом 1 резолютивної частини якого визнано таким, що не відповідає Конституції України положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIII.
Конституційний Суд України зазначив, що це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
Виходячи з приписів ч. 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі по тексту - Закон № 1402-VIII), чинного на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.20102453-VI (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, яка підлягає застосуванню згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII" визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не може бути більш ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону".
Норми ч. 4 ст. 142, п.25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII безпосередньо пов'язують розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміром суддівської винагороди, яку отримує суддя, що працює на відповідній посаді.
Таким чином, оскільки позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання, розмір суддівської винагороди для нарахування йому щомісячного довічного грошового утримання обчислюється у відповідності до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 (далі по тексту - Закон № 2453-VI) виходячи із розміру грошового утримання судді, який не проходив кваліфікаційне оцінювання та працює на відповідній посаді.
Пунктом 3 частини II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891 (далі по тексту - Порядок № 3-1), визначено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно з п. 2 частини III Порядку № 3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Позивач з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 вважає, що в якості розрахункової величини потрібно брати мінімальну заробітну, а не прожитковий мінімум.
Відповідач в обґрунтування відсутності підстав для обчислення позивачу суддівської винагороди виходячи з розміру посадового окладу у 15 мінімальних заробітних плат для працездатних осіб, посилається на п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Слід зазначити, що норма ч. 3 ст.133 Закону № 2453-VI (в первинній редакції, чинній з 03.08.2010) є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.
Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, як-то пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Тобто, розмір посадового окладу, та, відповідно, суддівської винагороди діючих суддів визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не від мінімальної заробітної плати, тому відсутні підстави для обчислення розміру суддівської винагороди для розрахунку щомісячного довічного грошового забезпечення позивача як судді у відставці, виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" .
Крім того, положення Закону № 1774-VІІІ, яким заборонено застосовувати при розрахунку посадових окладів показник мінімальної заробітної плати підлягали застосуванню до спірних відносин на час отримання позивачем спірної довідки.
Тому у відповідача були всі законні підстави застосовувати при розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб.
Також, суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018, на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не вирішувалось питання розрахункової величини, яка підлягає застосуванню при розрахунку посадового окладу суддів.
У такий спосіб законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі суддів, і водночас передбачив, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного року.
Таким чином, законодавцем встановлено два види (розміри) мінімальної заробітної плати, та чітко передбачено, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати, що дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного року. Таким врегулюванням законодавець не порушив гарантій суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався до такого врегулювання.
Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні підстави не застосовувати при розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача розрахункової величини - мінімальної заробітної плати в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це передбачено абз.2 п.3 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №812/727/17, від 09 серпня 2019 року у справі №826/9404/17, від 18 березня 2020 року у справі №826/5518/17 та від 11 березня 2020 року у зразковій справі №200/9195/19-а.
В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень закону № 1402-VIII зі змінами.
Однак, застосування відповідачем до спірних відносин положень п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, ст.133 Закону № 2453-VI у поєднанні з п.3 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ в даному випадку не є підставою для визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, оскільки на день складання довідок від 01.10.2020, 02.02.2021 вказані норми були чинними.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів. що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 по справі № 480/2841/21 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко