Головуючий І інстанції: Зінченко А.В.
25 листопада 2021 р. Справа № 520/14263/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/14263/21
за позовом ОСОБА_1
до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (надалі також - відповідач), в якому просив суд:
-визнати протиправною бездіяльність Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, щодо не прийняття рішення на XI сесії Зміївської міської ради VIII скликання від 05 липня 2021 року при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 03.06.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2,0000 га, яка знаходиться на території місцевої ради;
-зобов'язати відповідача на найближчій сесії повторно розглянути клопотання від 03.06.2021 року подане ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею до 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 по справі №520/14263/21 та ухвалити нове , яким задовольнити позов.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. При цьому, зважаючи на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», таке рішення приймається на пленарних засіданнях. Таким чином вважає, що відповідачем протиправно у порушення порядку визначеного нормами діючого законодавства, зокрема ч.б ст. 118 ЗК України не було розглянуто клопотання позивача від 03.06.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, рішення за яким не прийнято, що є проявом бездіяльності відповідача.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, за наявними у справі доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 03.06.2021 року позивач, керуючись частиною 6 статті 118 та ст. 121 Земельного кодексу України, звернувся до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2,0000 га, яка знаходиться на території місцевої ради за рахунок сформованої земельної ділянки (кадастровий номер 6321710100:04:000:0353, цільове призначення -16 землі запасу, площею 105,2809 га).
Листом від 08.07.2021 року №01-51/2697 на клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Зміївської міської ради повідомлено, що розроблений проект рішення було розглянуто на XI сесії Зміївської міської ради VIII скликання від 05 липня 2021 року. За результатами голосування депутатами рішення не прийнято, що зазначено у Витязі з протоколу, що додається.
Згідно Витягу з протоколу XI сесії VIII скликання Зміївської міської ради: 23 питання: Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Зміївської міської ради. Голосували («за»-10, «проти»-18, «утримались»-6 «не приймали участь у голосуванні» - немає) (рішення не прийнято).
Оскільки Відповідачем не було прийнято рішення, ним було порушено норми матеріального права, що виразилося у протиправній бездіяльності, щодо не прийняття рішення на XI сесії Зміївської міської ради VIII скликання від 05 липня 2021 року при розгляді клопотання Позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, які регулюють земельні відносини, та порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, порушуючи конституційне право Позивача на норми безоплатної передачі земельних ділянок, передбачені статтею 121 Земельного кодексу України , а тому виникли підстави для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Не погоджуючись з правомірністю зазначеної відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, та відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача.
Також, суд першої інстанції зазначив про відсутність у суду підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою, з врахуванням виключної компетенції відповідача стосовно вирішення даного питання.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі за текстом - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Статтею 121 ЗК України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.
З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 ЗК України.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У ч. 7 ст. 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.
Водночас, у ч. 7 ст. 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.
Відповідно до приписів статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Таким чином, вирішення питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності відноситься до повноважень Зміїівської міської ради Чугуївського району Харківської області.
Нормами статті 46 Закону № 280/97-ВР визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Частинами першою і другою статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Судом встановлено, що позивач звернувся до сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Розгляд заяви про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відбувався на сесії сільської ради, за результатами голосування з 33 присутніх голосували "за"-10, "проти"-18, "утрималися"- 6, Рішення не прийнято, що підтверджується протоколом засідання ІХ сесії Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області VIII скликання від 05.07.21р.
Листом №01-31/2697 від 08.07.21р. позивача повідомлено, що розроблений проект рішення було розглянуто на XI сесії Зміївської міської ради VIII скликання від 05 липня 2021 року. За результатами голосування депутатами рішення не прийнято, що зазначено у Витязі з протоколу, що додається.
Отже, колегія суддів зазначає, що Зміївською міською радою Чугуївського району Харківської області 05.07.21р. не прийнято рішення ані про наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, ані про відмову в його наданні.
Колегія суддів зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.
Проте суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо правомірності дій відповідача, відсутності бездіяльності щодо прийняття рішення, що призвело до невірного вирішення справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
З урахуванням тієї обставини, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 6 ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Зміївську міську раду Чугуївського району Харківської області повторно розглянути клопотання від 03.06.2021 року подане ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею до 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимог даної статті, відповідач не довів та не обґрунтував суду неможливість прийняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача.
Отже, доводи апеляційної скарги спросовують висновки суду першої інстанції у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі наведені вище докази, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.3, 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 908 грн. відповідно до квитанції №0.0.2211508031.1 від 27.07.2021, за подання апеляційної скарги - 1362,00 грн. відповідно до квитанції про сплату №0.0.2259381764.1 від 09.09.2021 р.
Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (908,00 грн + 1362,00 грн).
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 по справі № 520/14263/21 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, щодо не прийняття рішення на XI сесії Зміївської міської ради VIII скликання від 05 липня 2021 року при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 03.06.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2,0000 га, яка знаходиться на території місцевої ради.
Зобов'язати Зміївську міську раду Чугуївського району Харківської області повторно розглянути клопотання від 03.06.2021 року подане ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею до 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області судові витрати на сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 2270, 00 грн ( дві тисячі двісті сімдесят гривень) .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко