ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення адміністративного позову
25 листопада 2021 року м. Київ № 640/13612/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці у Житомирській області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення
штрафу, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. Шевченка, 18, ЄДРПОУ 39790560), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області від 04.12.2020 №ЖИ40/ЖТ9095/100НП/АВ/СПТД-ДФ про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 80 000 грн.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян Окружного адміністративного суду м. Києва позивачами подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останній просить суд забезпечити позов шляхом зупинити стягнення за постановою Управління Держпраці у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39790560) від 04.12.2020 №ЖИ40/ЖТ9095/100НП/АВ/СПТД-ФС про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 80 000 грн. 00 коп., на ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на підставі якої Оболонським РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавче провадження №64586917 та здійснюється примусове стягнення.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позивач посилався на протиправність постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 04.12.2020 року №ЖИ40/ЖТ9095/100НП/АВСПТД-ФС. Також позивач зазначив, що вказана постанова, як виконавчий документ, була подана відповідачем до Оболонського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) для примусового виконання. На підтвердження чого позивач додав до заяви копії постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №64586917. У контексті з наведеним позивач вважає, що у даному випадку наявні підстави для забезпечення його позову, оскільки ефективний захист прав та інтересів позивача у суді стане неможливим у зв'язку з примусовим виконанням оскаржуваної постанови до моменту набрання рішенням суду у справі за позовом позивача законної сили.
Вирішуючи заяву позивачів про вжиття заходів забезпечення позову, суд бере до уваги наступне.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк
Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Розглядаючи та вирішуючи заявлену заяву, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
При цьому, суд зазначає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд враховує Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення штрафу від 04.12.2020 №ЖИ40/ЖТ9095/100НП/АВ/СПТД-ДФ, остання винесена на підставі положень Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509), з огляду на виявленні перевіряючими порушення абз.8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.
У силу п. 9 Порядку №509, штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.
Не сплачені у добровільному порядку штрафи, зокрема стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України) (п. 11 Порядку №509).
Наведений пункту Порядку повністю кореспондується з ч. 9 ст. 265 Кодексу законів про працю України.
Разом із заявою про забезпечення позову та з позовною заявою позивач подав до суду пред'явлення відповідачем вказаної постанови про накладення штрафу до примусового виконання. Так, постановою головного державного виконавця Оболонського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Гаркавенко А.В. від 22.02.2021 було відкрито виконавче провадження №64586917 з примусового виконання постанови від 04.12.2020 №ЖИ40/ЖТ9095/100НП/АВ/СПТД-ДФ про стягнення з ФОП ОСОБА_1 штрафу у сумі 80 000,00 грн.
В рамках цього виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника від 22.02.2021 року. За змістом цієї постанови з метою забезпечення виконання за виконавчим документом (постановою від 04.12.2020 №ЖИ40/ЖТ9095/100НП/АВ/СПТД-ДФ) державний виконавець наклав арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 (РНОЕПП НОМЕР_1 ), у межах суми 88 328 грн. (сума звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору і витрат виконавчого провадження).
За актуальними даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження №64586917 досі не завершене.
За змістом норм ч. 1 ст. 49, ч. 1, 2, 4 і 7 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Зокрема, для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту.
Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" держаний виконавець має зупинити вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Згідно з ч. 1 ст. 39 цього ж Закону виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи все вище наведене у сукупності та зміст ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що невжиття заявлених заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі, а також ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Таким чином, суд вважає подану позивачем заяву про забезпечення позову обґрунтованою та, що стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Житомирській області від 04.12.2020 №ЖИ40/ЖТ9095/100НП/АВ/СПТД-ДФ підлягає зупиненню до набрання законної сили рішенням у даній справі.
З огляду на вищевикладене та керуючись статтями 150, 151, 154, 248 КАС України, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.
2. До моменту набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №640/13612/21 зупинити стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Житомирській області від 04.12.2020 №ЖИ40/ЖТ9095/100НП/АВ/СПТД-ДФ, на підставі якої Оболонським РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавче провадження №64586917 та здійснюється примусове стягнення.
3. Ухвалу направити для виконання сторонам у справі та Оболонському РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).
4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Дана ухвала може бути пред'явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", у строк до 25 листопада 2024 року.
5. Стягувачами у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), а боржником - Управління Держпраці у Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. Шевченка, 18, ЄДРПОУ 39790560).
6. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 статті 156 КАС України.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. а також не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.
Суддя І.П. Васильченко