про самовідвід судді
25 листопада 2021 року м. Київ № 320/14614/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Міського голови Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
9 листопада 2021 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з позовом до Міського голови Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
15 листопада 2021 р. ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху.
24 листопада 2021 р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про виконання ухвали від 15 листопада 2021 р. щодо усунення неіснуючих недоліків позовної заяви та позбавлення доступу до суду. У заяві ОСОБА_1 заявлено відвід суддям Журавлю В.О. та Дудіну С.О. В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначив, що має обґрунтовані сумніви, що свідчать про упереджене ставлення судді до ОСОБА_1 , що свідчить про умисні дії судді щодо позбавлення позивача доступу до суду та позбавлення ОСОБА_1 права на розгляд справи неупередженим та безстороннім судом, який розгляне справу в розумний термін, що підтверджує, справа розглядається в суду першої інстанції неповноважним суддею, який набув справу для розгляду через втручання в автоматизовану систему розподілу справ. Вказано також, що суддя не має наміру розглядати справу і діє як адвокат відповідачів.
У заяві ОСОБА_1 про виконання ухвали суду від 15 листопада 2021 р. зазначено, що суддя Журавель В.О. виніс незаконну, необґрунтовану, протиправну ухвалу від 15 листопада 2021 р., чим порушив права ОСОБА_1 та не дав доступу до правосуддя, при цьому всупереч приписам ст.45 КАС України надано власну оцінку судді, що свідчить про очевидну недовіру позивача до судді Журавля В.О. та сформульованій ним правовій позиції у вказаній справі, а також про фактичну відмову визнати та виконувати ухвалу суду, прийняту суддею Журавлем В.О. в межах даної справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 р. заяву про відвід судді, подану ОСОБА_1 , повернуто заявнику без розгляду.
25 листопада 2021 року суддя Журавель В.О. подав заяву про самовідвід. Цю заяву обґрунтував тим, що в поданій заяві ОСОБА_1 зазначено, що суддя Журавель В.О. виніс незаконну ухвалу від 15 листопада 2021 р. чи порушив права ОСОБА_1 та не дав доступу до правосуддя, при цьому всупереч приписам ст.45 КАС України надано власну оцінку судді, вказано, що суддя діє як адвокат відповідачів, що свідчить про очевидну недовіру позивача до судді Журавля В.О. та сформульованій ним правовій позиції у вказаній справі, а також про фактичну відмову визнати та виконувати ухвалу суду, прийняту суддею Журавлем В.О. в межах даної справи. Суддя Журавель В.О. вважає, що за наведених обставин він не може брати участь у розгляді даної справи.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Приписами ч. 1 ст. 40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
Згідно з вимогами ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" 23 лютого 2006 р. № 3477-IV встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі "П'єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії ЄСПЛ" вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 р., п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 р., п. 26).
В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного ст. 8 КАС України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Таким чином, будь-яке рішення у цій справі, прийняте судом, до складу якого входить суддя Журавель В.О., може викликати у учасників справи сумнів в його безсторонності, об'єктивності або неупередженості.
Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність обставин, за яких суддя Журавель В.О. не може брати участі в розгляді даної адміністративної справи, а тому, його заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 КАС, суд
Задовольнити заяву судді Журавля В.О. про самовідвід.
Передати адміністративну справу № 320/14614/21 за позовом ОСОБА_1 до Міського голови Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної та моральної шкоди до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Журавель В.О.