Ухвала
Іменем України
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 130/1032/20
провадження № 61-16616ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Станіславчицька сільська рада Жмеринського району Вінницької області,
третя особа - відділ у Жмеринському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, третя особа - відділ у Жмеринському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина, що складається: з права на земельну частку (пай) у розмірі 2,91 умовних кадастрових гектара, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0427339, зареєстрованому у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) с. Станіславчик «Поділля», за № 564 від 03 серпня 1999 року, виданого на підставі розпорядження голови Жмеринської районної державної адміністрації № 62 від 11 березня 1997 року.
ОСОБА_1 вважає, що дійсно прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: вступила в фактичне володіння та управління майном померлої, розпорядився домашніми та особистими речами померлої, доглядала за господарством та сплачувала податки з липня 2001 року.
При зверненні до нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкову земельну ділянку у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів та документа, який підтверджує факт родинних відноси з її матір'ю.
Вказувала, що факт родинних відносин, підтверджується наступним. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 , яка 20 листопада 1945 року одружилась із ОСОБА_5 та змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». 06 червня 1982 року вона вдруге одружилась з ОСОБА_8 та змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_9 », проте при реєстрації шлюбу було зроблено помилку в написані імені нареченої (матері позивачки) - ОСОБА_10 , замість вірного - ОСОБА_11 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась позивач ОСОБА_12 , у свідоцтві про народження, батьком є ОСОБА_5 , матір - ОСОБА_13 24 травня 1988 року позивач при одруженні змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_14 ».
У зв'язку з тим, що наявна розбіжність написанні імені та прізвища спадкодавиці в документах, тому позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом. Крім того, сертифікат на спадкову земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_3 спадкодавцем був втрачений, що також є перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай).
Викладені обставини стали підставою для звернення до суду з вказаним позовом, в якому позивач просила встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в порядку спадкування право на земельну частку (пай), розмір якої становить 2,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебувала в колективній власності КСП «Поділля» с.Станіславчик Жмеринського району Вінницької області, яка рахується за ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 січня 2021 року позов задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування право на земельну частку (пай), розмір якої становить 2,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебувала в колективній власності КСП «Поділля» с. Станіславчик Жмеринського району Вінницької області, яка рахується за ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.
Не погоджуючись з таким рішенням суду особи, які не брали участі у справі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 подали апеляційні скарги, в яких, посилались на порушення норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просили оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції при вирішенні спору не встановив коло спадкоємців, зокрема ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та не залучив їх в якості відповідачів. Разом з тим, вказують, що останні в передбачений законом термін фактично прийняли спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном. Крім того, вказують, що на час пред'явлення ОСОБА_1 вказаного позову земельний сертифікат був недійсним, тобто був відсутній предмет спору.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_16 та ОСОБА_15 задоволено. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які не були залучені до участі у розгляді справи.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у жовтні 2021 року засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у вищевказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, зокрема: доплати судового збору у розмірі 1 681,60 грн та подання уточненої редакції касаційної скарги із зазначеням підстав касаційного оскарження.
У листопаді 2021 року від заявника надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема квитанція від 10 листопада 2021 року № ПН4202523 про сплату судового збору у розмірі 1 681,60 грн а також касаційна скарга у новій редакції.
Як на підставу касаційного оскарження у поданій на усунення недоліків касаційній скарзі, заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 175/1515/16-ц.
Зокрема, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив наявність у ОСОБА_15 та ОСОБА_16 права на апеляційне оскарження рішення Жмеринського районного суду Вінницької області від 22 січня 2021 року, не надав належної оцінки доказам, наданим останніми на підтвердження родинних відносин із спадкодавцем. На думку заявника ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не є спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , а тому належним відповідачем у справі є саме Станіславчицька сільська рада Жмеринського району Вінницької області.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно посвідки про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 одружилась з ОСОБА_5 , про що свідчить відмітка на її посвідці про народження та змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
06 червня 1982 року вона вдруге одружилась з ОСОБА_8 та змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_9 », проте при реєстрації шлюбу було зроблено помилку в написані імені нареченої - ОСОБА_10 , замість вірного - ОСОБА_11 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась позивач, ОСОБА_12 відповідно до її свідоцтва про народження, батьком є ОСОБА_5 , матір - ОСОБА_13
24 травня 1988 року позивач одружилась та змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_14 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Після смерті матері ОСОБА_3 залишилася спадщина, що складається із земельної частки (пай) у розмірі 2,91 умовних кадастрових гектара, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0427339, зареєстрованому у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) с. Станіславчик «Поділля», за № 564 від 03 серпня 1999 року, виданого на підставі розпорядження голови Жмеринської районної державної адміністрації від 11 березня 1997 року № 62.
Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за параметрами пошуку на ОСОБА_3 інформація відсутня.
Як стверджувала позивач у позовній заяві, сертифікат на земельну частку (пай) на ім'я матері ОСОБА_3 втрачено. З приводу втрати сертифікату на земельну частку (пай) вона зверталась з оголошенням в газету «Наша газета».
Поряд з цим, до апеляційних скарг осіб, які не брали участь у справі додано копії державного акту на право приватної власності на спірну земельну ділянку серії 111-ВН № 038274, який 19 січня 2001 року був виданий на ім'я померлої ОСОБА_3 .
Приватний нотаріус Жмеринського районного нотаріального округу відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкову земельну ділянку, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку та документу про підтвердження факту родинних відносин з спадкодавицею.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилася.
Відповідно до довідки Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 14 листопада 2019 року № 2148 ОСОБА_1 дійсно прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: вступила у фактичне володіння та управління майном померлої, розпорядилась домашніми та особистими речами померлої, доглядала за господарством та сплачувала податки з липня 2001 року.
Згідно з довідкою Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 13 травня 2021 року № 643 ОСОБА_15 дійсно прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: вступила в фактичне володіння та управління майном померлої, розпорядився домашніми та особистими речами померлої, доглядала за господарством та сплачувала податки з липня 2001 року.
Відповідно до довідки Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 11 травня 2021 року № 620 ОСОБА_16 дійсно прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: вступив в фактичне володіння та управління майном померлої, розпорядився домашніми та особистими речами померлої, доглядав за господарством та сплачував податки з липня 2001 року.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За правилами частин першої та третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до частини четвертої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Відповідно до частини п'ятої Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила Книги шостої ЦК України (щодо спадкування) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
За змістом зазначеного припису відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до 01 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР.
Відповідно до статті 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений у статті 21 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 ЦК Української РСР передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у справі № 462/3355/16-ц (провадження № 61-17369св18).
У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що: «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зробила висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц вказано, що «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем неправильно визначено суб'єктний склад учасників справи, вказано відповідачем Станіславчицьку сільську раду Жмеринського району Вінницької області за наявності інших спадкоємців, які прийняли спадщину, зокрема ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , яких не залучено до участі у розгляді справи.
Такий висновок відповідає зазначеним вище правовим позиціям Верховного Суду.
Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 175/1515/16-ц є необґрунтованими, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження.
У справі № 175/1515/16-ц Верховний Суд переглядав ухвалу апеляційного суду про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Крім того, надана Верховним Судом у зазначеній постанові оцінка обставинам справи здійснювалась за іншої, ніж у даній справі, фактично-доказової бази, що свідчить про неподібність правовідносин.
Інші доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди заявника з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який на думку заявника свідчить про відсутність у ОСОБА_15 та ОСОБА_16 права на апеляційне оскарження рішення, проте ці обставини були спростовані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у цьому випадку не знайшла свого підтвердження.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, тоді як Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, тому колегія судів дійшла висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик