Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" листопада 2021 р. Справа № 922/4123/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіпласт ЛТД" (адреса: 61177, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4; код ЄДРПОУ 43300884)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмаш-Харків" (адреса: 61046, м. Харків, вул. Багратіона, буд. 6; код ЄДРПОУ 37459559)
про стягнення 51199,64 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіпласт ЛТД" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмаш-Харків" (далі за текстом - відповідач) 51199,64 грн, з яких:
23500,00 грн. заборгованості за поставлений товар;
25675,00 грн. 0,5% пені від суми заборгованості за кожен день прострочення;
556,23 грн. 3% річних;
1468,41 грн. індексу інфляції.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки № 18/12-20 від 18.12.2020 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.10.2021 відкрито провадження у справі № 922/4123/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію зазначеної ухвали від 13.10.2021.
Позивач отримав копію ухвали від 13.10.2021, про що свідчить долучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення (а. с. 28).
Проте, надіслана на адресу відповідача копія зазначеної ухвали від 13.10.2021 повернулась на адресу суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою” (а. с. 29-32). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.
За таких обставин, сторони в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд судом справи.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.10.2021.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 18.12.2020 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 18/12-20 (далі за текстом - договір; а. с. 5-7), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлені терміни покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, асортимент, номенклатура, кількість, вартість якого визначені в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).
Згідно з п. п. 3.1, 3.3 та 3.5 договору ціна на товар, який поставляється постачальником, є звичайною і вказується в накладній.
Грошові кошти за поставлений товар повинні перераховуватись покупцем на поточний рахунок постачальника.
Покупець здійснює оплату за товар протягом 5 (п'яти) днів від дати його отримання.
Відповідно до п. 7.2 договору в разі прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Пунктом 8.1 договору встановлено: даний договір вступає в силу з дати його укладання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу обумовлений договором товар (Ящик 600х400х260/220 кольоровий) за видатковою накладною № 130 від 18.12.2020 (а. с. 8) на суму 43500,00 грн.
З метою оплати відповідачем поставленого товару позивач виставив йому рахунок № 141 від 18.12.2020
Однак, відповідач, всупереч умов укладеного між сторонами договору, за поставлений товар з позивачем розрахувався лише частково, а саме, 05.02.2021 сплатив на його користь 10000 грн., та 11.02.2021 сплатив на його користь 10000 грн.
Решта боргу в сумі 23500 грн. залишилася не сплаченою.
Обставини щодо стягнення зазначеного боргу в зазначеному розмірі стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань, позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нарахував до стягнення з відповідача 1468,41 грн індексу інфляції, 556,23 грн 3% річних та 25675,00 грн пені за загальний період прострочення з 24.12.2020 по 07.10.2021.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар у сумі 23500,00 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростований. Строк виконання зобов'язань з його оплати є таким, що настав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 23500,00 грн заборгованості за поставлений товар.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.
Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за весь час прострочення.
Перевіривши за допомогою інструменту “Калькулятори” системи інформаційно-правового забезпечення “Ліга: закон” здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд констатує, що його здійснено з певними арифметичними помилками та неточностями. Зокрема суми зазначених нарахувань є більшими ніж ті, що заявлені позивачем до стягнення.
Однак, ч. 1 ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на вказана, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 556,23 грн. 3% річних за прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань з 24.12.2021 по 07.10.2021 та 1468,41 грн. індексу інфляції за прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань з 01.01.2021 по 31.08.2021.
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2 договору в разі прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Як вже було зазначено вище, відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань зі сплати отриманого товару.
Зазначене надає право позивачу на нарахування пені за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань в порядку, визначеному умовами договору, однак з урахуванням обмежень щодо розміру та можливого строку нарахування, встановленими Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та п. 6 ст. 232 ГК України.
Перевіривши відповідний розрахунок пені, суд приходить до висновку про його помилковість та невідповідність наведеним положенням Закону.
Здійснивши відповідний розрахунок з урахуванням вказаних вище обмежень, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 2371,58 грн. за шестимісячний період прострочення виконання зобов'язань починаючи з 24.12.2021.
В решті позову про стягнення пені слід відмовити з зазначених підстав та мотивів.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач вказуючи в позовній заяві про те, що він просить суд зокрема інші судові витрати пов'язані з розглядом даної справи (зокрема ті, що вказані в попередньому (орієнтованому) розрахунку судових витрат, та за виключенням судового збору становлять 5600 грн.), не надав суду будь-яких доказів їх понесення. Таким чином, станом на момент винесення даного рішення правові підстави для покладення на відповідача таких витрат відсутні.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем при зверненні до суду судового збору.
З огляду на викладене, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір в сумі 1236,81 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмаш-Харків" (адреса: 61046, м. Харків, вул. Багратіона, буд. 6; код ЄДРПОУ 37459559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіпласт ЛТД" (адреса: 61177, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4; код ЄДРПОУ 43300884):
23500,00 грн. - заборгованості за поставлений товар;
2371,58 грн. - пені;
556,23 грн - 3% річних;
1468,41 грн - індексу інфляції;
1236,81 грн. - судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак