Провадження № 22-ц/803/9454/21 Справа № 203/1532/21 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
24 листопада 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями митниці,-
У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями митниці.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27 грудня 2018 року він подав до Дніпропетровської митниці ДФС митну декларацію №UA110150/2018/238175 для митного оформлення в режимі імпорту придбаного в Республіці Польща автомобіля «Opel Insignia», 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , при цьому ним була зазначена митна вартість на рівні 24500,00 злотих.
29 грудня 2018 року Дніпропетровською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA110000/2018/200052/1, якою скоригована митна вартість до 64326,86 злотих.
У зв'язку з цим, позивачем подано нову митну декларацію №UA110150/2018/238629 та сплачено 91576,50 грн. для випуску автомобіля у вільний обіг.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року в адміністративній справі №160/251/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, визнано протиправним та скасоване рішення Дніпропетровської митниці ДФС № UA110000/2018/200052/1.
29 серпня 2019 року позивачу повернуто надміру сплачені митні платежі в розмірі 91576,50.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди за період з 03 січня 2019 року по 29 серпня 2020 року в розмірі 104 416,13 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями митниці - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 27 грудня 2018 року позивач через ТОВ «Імпекс груп» подав до Дніпропетровської митниці ДФС митну декларацію №UA110150/2018/238175 для митного оформлення в режимі імпорту придбаного в Республіці Польща «Opel Insignia», 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 . У вказаній митній декларації була зазначена митна вартість автомобіля 24500,00 польських злотих (а.с.6). 29 грудня 2018 року Дніпропетровською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA110000/2018/200052/1, якою скоригована митна вартість до 64326,8642 польських злотих (а.с. 4-5).
У зв'язку з цим, позивачем було подано нову митну декларацію №UA110150/2018/238629 та сплачено 91576,50 грн. (28617,66 грн. мито, та 62958,84 грн. - ПДВ) для випуску автомобіля у вільний обіг.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року в адміністративній справі №160/251/19, визнано протиправним та скасоване рішення Дніпропетровської митниці ДФС №UA110000/2018/200052/1, прийняте 29 грудня 2018 року (а.с. 8-10).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року залишене без змін рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2020 року в адміністративній справі №160/251/19 ( а.с. 16-17).
На підставі заяви позивача від 15 серпня 2019 року платіжними дорученнями №240, 241 від 29 серпня 2019 року позивачу повернуто надміру сплачені митні платежі в розмірі 91576,50 грн. (12).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та безпідставності, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним кодексом і відповідними законами України.
Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в порядку, визначеному цим законом підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові в наслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи(посади)та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Згідно ч.1 ст.2 цього закону право на відшкодування шкоди виникає у разі:
1) постановлення виправдувального вироку суду;
11) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.2 цієї статті право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 11) частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.
Згідно п.5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються моральна шкода.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Пунктом 5 даної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди не надав.
Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, доводи, вказані в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з'ясував обставини по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2021 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: