25.11.2021
Справа № 642/4851/19,
Провадження 1-кп/642/90/21
25 листопада 2021 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.2, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, -
Ленінським районним судом м.Харкова розглядається об'єднане кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.2, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 26 червня 2019р. ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв'язку із наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Судом поставлено на обговорення питання про доцільність продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 вважала за необхідне продовжити застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку із тим, що ризики не зникли, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні, зокрема, ряду тяжких злочинів, раніше неодноразово судимий, не працює, не має джерел доходів, може переховуватися від суду, а також вчинити новий злочин.
Обвинувачений та захисник заперечували проти продовження тримання під вартою, та зазначили, що ризики не доведені, та вважали можливим застосувати домашній арешт.
Відповідно до ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочинну діяльність.
Суд враховує, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 спливає, але судовий розгляд справи не закінчено, а ризики щодо нього, які було встановлені ухвалою слідчого судді від 26.06.2019р., в повній мірі не зникли.
Так, можливо вважати таким, що сплинув, ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обгрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ст.177 КПК України, а також, що застосування відносно ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ст.177 КПК України та не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки, а також запобігти вчиненню ним нових корисливих злочинів, а тому продовжує йому застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ч.3 ст. 331 КПК України, суд -
Продовжити застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.2, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк дії ухвали закінчується - 23 січня 2022 р.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення, а обвинуваченим - з дня вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 25.11.2021р.
Суддя ОСОБА_1