печерський районний суд міста києва
Справа № 761/39323/20-ц
Категорія 69
02 вересня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого : судді Соколова О.М.,
при секретарі: Проскурні А.Г.
справа № 761/39323/20-ц
за участю:
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 в якому просила стягнути з останнього на свою користь додаткові витрати на дитину в сумі 11902,50грн.
В обґрунтування позову зазначила, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/3292/16 за її позовом з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є спільною дитиною ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Посилаючись на ст. 185 СК України позивачка вважає, що батько дитини повинен брати участь у додаткових витратах на дитину.
Зокрема зазначає, що у зв'язку з виникненням особливих обставин, а саме: відвідування сином офтальмолога (консультація 350 грн.) , за результатами консультації придбання окулярів (підбір окулярі 100 грн., вартість окулярів 2255 грн.) та подальше апаратне лікування дитини (загальна вартість 3420 грн.) ; відвідування стоматолога та подальше лікування дитини зубів (загальна вартість 3900 грн); відвідування басейну (1200 грн за один місяць).
Враховуючи наведене, позивачка просить позов задовольнити та стягнути з відповідача половину витраченого нею на дитину в розмірі 11902,50 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 01.03.2021 року відкрито провадження у справі, та розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву суду не надав.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, до суду подала заяву з проханням проводити розгляд справи у її відсутність та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і сторона позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/3292/16 за її позовом з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 .
Сторони мають дитину, сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Вбачається, що дитина проживає за разом із матір'ю, за її місцем проживання.
Відповідно до наданих позивачкою документів, дитина має відвідувати офтальмолога та проходити подальше апаратне лікування зору та відвідувати стоматолога та проходити подальше лікування зубів, також дитина відвідує басейн, це потребує додаткових витрат.
Встановлено, що дитина проживає з матір'ю, перебуває на її утриманні. Рішення про стягнення аліментів перебуває на виконанні у військовій частині за місцем служби відповідача.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У відповідності зі ст.ст. 11, 15 вказаного Закону, кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 182 Сімейного кодексу України наведено перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
Так, при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Згідно із частинами восьмою, дев'ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, перелік яких визначений цією статтею, він не є вичерпним і залежить від кожного окремого випадку.
До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з її хворобою.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» для стягнення додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, можна притягнути лише батьків.
Відповідно до положень статті 185 Сімейного кодексу України, батько зобов'язаний приймати участь у додаткових витратах на свою дитину, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання.
Додаткові витрати на дитину можуть сплачуватися наперед, або вони покриваються після їх фактичного понесення. Конкретна форма залежить від наявних документів - чеків, квитанцій, актів виконаних робіт, рекомендацій чи діагнозів.
Виходячи з норм ст.185 СК України під додатковими витратами слід розуміти: періодичні витрати на лікування дитини, систематичні витрати, понесені у зв'язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами, які потребують лікування, витрати на гуртки, заняття, тощо.
Отже, з наведеного слід дійти висновку, що додаткові витрати на дитину це витрати, що викликані особливими обставинами/потребами (розвитком здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо).
Додаткові витрати на дитину не є аліментами.
Визначені позивачем у позові витрати на дитину не є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України.
Суд приймає як докази додані до позову копії виписки з амбулаторної картки № 119801/19 ОСОБА_3 , зведений розрахунок витрат, де вказані додаткові витрати, квитанції за послуги басейну (а.с. 7-36).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд погоджується з сумою розрахунку додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 , наданих позивачкою до матеріалів позову, доказів на спростування суми додаткових витрат відповідачем не надано.
За таких обставин, позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в матеріалах позовної заяви, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами регулюється ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 141, 180, 181, 183, 185, СК України; ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 11902,50 (одинадцять тисяч дев'ятсот дві) грн. 50 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя О.М.Соколов