Справа № 676/1795/20
Провадження № 22-ц/4820/1748/21
Категорія: 47
15 листопада 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд в складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І.
секретар судового засідання Гриньова А.М.
за участю прокурора Пронозюка В.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №676/1795/20 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Хмельницької обласної прокуратури на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2021 року (суддя Шевцова Л.М., повне судове рішення складено 10 вересня 2021 року) у справі за позовом Кам'янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, усунення перешкод у здійсненні Хмельницькою обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення з незаконного володіння і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної державної адміністрації, Кам'янець-подільської районної державної адміністрації про визнання дійсним розпорядження про передачу у власність земельної ділянки та відшкодування вартості майна.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, дослідивши доводи апеляційних скарг і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом, Кам'янець-Подільська окружна прокуратура просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Кам'янець-Подільської РДА від 26.07.2006 №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,22 га та передана у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Хмельницької ОДА земельну ділянку площею 0,22 га, кадастровий номер 6822484100:03:004:0007, що розташована за межами с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області та визнати недійсними державний акт серії ЯГ №403212 про право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 6822484100:03:004:0007, площею 0,22 га, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею за №0106755410044 від 18.09.2006.
В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому вказувала, що з її сторони не допущено винної протиправної поведінки, а представлені докази прокуратурою, яка діє в інтересах Хмельницької ОДА, є не допустимими тому, що розпорядження №616/2006 від 25.06.2006 передбачає передати у власність ОСОБА_1 0,2216 га земельної ділянки. Державний акт на землю серії ЯГ №403212 також передбачає земельну ділянку площею 0,2216 га, тоді як всі докази надані суду прокуратурою вказують на те, що спір йде про земельну ділянку площею 0,22 га, якої в оспорюваному розпорядженні не існує. ОСОБА_1 посилається на те, що прокуратура пропустила строк позовної давності, а надані нею докази носять суперечливий характер та є неналежними і не допустимими. На думку ОСОБА_1 , прокуратура не має повноважень виступати самостійним позивачем у цій справі, адже норми матеріального права не надають таких прав представницькому органу. ОСОБА_1 також вважає, що її не може бути позбавлено права власності на земельну ділянку, тому що передусім держава зобов'язана відшкодувати їй вартість землі, а після цього витребовувати земельну ділянку, що передбачено ст. 41 Конституції України. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що нею сплачувався земельний податок за земельну ділянку розміром 0,2216 га і відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, адже волевиявлення Кам'янець-Подільської РДА та ОСОБА_1 на момент прийняття розпорядження №616/2006 від 25.07.2006 відповідало волі обох сторін з усіх істотних умов об'єкту землі. Також, ОСОБА_1 зазначає, що вона покладалась на законність та легітимність органу влади, правомірно очікувала отримати землю, а тому вважає, що підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження відсутні.
Тому, ОСОБА_1 просила суд за критерієм правомірного очікування визнати дійсним розпорядження заступника голови Кам'янець-Подільської РДА №616/2006 від 26.07.2006 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 » та стягнути з Хмельницької ОДА на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 44320 грн за витребування земельної ділянки кадастровий номер 6822484100:03:004:007 площею 0,2216 га, що розташована за межами с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на користь держави в особі Хмельницької ОДА.
В січні 2021 року Кам'янець-Подільська окружна прокуратура подала суду заяву про зміну предмету позову, в якій зазначала, що на підставі розпорядження Кам'янець-Подільської РДА №616/2006-р від 25.07.2006, що прийняте з порушенням чинного законодавства, ОСОБА_1 отримала у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,2216 га, що розташована за межами с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6822484100:03:004:0007. Прокурор вказує, що спірна земельна ділянка накладається на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу Дністровського водосховища річки Дністер, що підтверджується інформацією Басейного управління водних ресурсів Прут та Сірет Державного агентства водних ресурсів України №82 від 23.01.2020, а також проведеною геодезичною зйомкою.
Позивач вважає, що при передачі ОСОБА_1 земельної ділянки Кам'янець-Подільською РДА не враховано розміри та межі прибережної захисної смуги річки Дністер, внаслідок чого порушено вимоги ст.ст. 59, 60 ЗК України та ст.ст. 85, 88 ВК України. А тому прокуратура просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Кам'янець-Подільської РДА від 25.07.2006 №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » яким передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,2216 га ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за межами с. Колодіївка Китайгородської ОТГ Хмельницької області та усунути перешкоди у здійсненні Хмельницькою ОДА користування і розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 6822484100:03:004:0007 загальною площею 0,2216, що розташована за межами с. Колодіївка Китайгородської ОТГ Хмельницької області шляхом її повернення на користь Хмельницької ОДА з незаконного володіння ОСОБА_1 .
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2021 року об'єднано первісний позов Кам'янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької ОДА до Кам'янець-Подільської РДА, ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування розпорядження, скасування акту на право власності та зобов'язання повернути земельну ділянку із зустрічним позовом ОСОБА_1 до Хмельницької ОДА, Кам'янець-Подільської РДА про визнання дійсним розпорядження щодо передачі у власність земельної ділянки та відшкодування вартості майна.
В квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог за зустрічним позовом та просила розглядати позовну вимогу, викладену в п.1 зустрічної позовної заяви в наступній редакції: «За критерієм правомірного очікування визнати дійсним розпорядження заступника голови Кам'янець-Подільської РДА від 25.07.2006 №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 », згідно якого передано їй у власність земельну ділянку площею 0,2216 га шляхом приватизації для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Колодіївської сільської ради за межами населених пунктів. Стягнути з Хмельницької ОДА на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 44320 грн за витребування земельної ділянки кадастровий номер 6822484100:03:004:007 площею 0,2216 га, що розташована за межами с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на користь держави в особі Хмельницької ОДА.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2021 року в позові заступника керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Хмельницької обласної державної адміністрації відмовлено. В зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено. Повернуто Хмельницькій обласній прокуратурі 2102 грн надмірно сплачених судових витрат.
Не погоджуючись із цим рішенням суду в частині відмови в задоволені зустрічного позову, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка зазначає, що Кам'янець-Подільська РДА відповідно до ВК України, ЗК України 1995 року правомірно розпорядилася спірною земельною ділянкою. А її дії при набутті цієї ділянки у власність були добросовісними, а волевиявлення не було направлене на незаконне отримання землі, адже вона покладалась на законність дій органу державної влади.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 також зазначила, що позовні вимоги прокуратури є втручанням у її право власності, навіть якщо воно здійснюється відповідно до закону та із легітимною метою і це є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що прокуратура змінила предмет позову шляхом зміни площі земельної ділянки з 0,22 га на 0,2216 га, проте всі надані прокуратурою докази базуються на площі 0,22 га, що є недопустимим згідно ч.2 ст. 78 ЦПК України. ОСОБА_1 також зазначає, що земельна ділянка не підлягає поверненню на користь Хмельницької ОДА, оскільки з 01.07.2021 відкрито ринок землі сільськогосподарського призначення, що надала право фізичним та юридичним особам набувати та розпоряджатися землею.
Поміж того, апелянтка посилається на те, що оскільки Публічна кадастрова карта України відображає реальний стан ділянок на теперішній час, тому вона не може бути доказом на підтвердження відстані від нульової відмітки (дзеркала річки) до початку земельної ділянки ОСОБА_1 станом на 25.07.2006. Крім того, в матеріалах дослідження геодезичної зйомки відсутні докази, що вказують на відстань від нуля до земельної ділянки в липні 2006 року, а показники відстані від нуля до земельної ділянки в 2020 році не є доказом того, що рівень води в Дністровському водосховищі в 2006 році був аналогічний. І суд першої інстанції дав вірну оцінку цьому доказу, адже стан нульової відмітки дзеркала річки суттєво змінився з 2006 року по 2020 рік, що пов'язано із реконструкцією Дністровської ГЕС в 2007 та 2019 роках, а сплата відповідачкою земельного податку є законною підставою для користування земельною ділянкою.
ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 10 ЦПК України не звернув увагу на правові позиції, що висловлені в рішеннях Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі «Стерч проти Сполученого Королівства» та від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України».
Тому, ОСОБА_1 просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволені зустрічного позову та постановити нове рішення, яким її позов задовольнити.
Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у первісному позові, Хмельницька обласна прокуратура подала апеляційну скаргу посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що під час розгляду справи судом досліджені надані прокурором докази, що підтверджують належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду та її перебування у межах прибережної смуги водосховища Дністровської ГЕС. Також прокурор вказує, що судом першої інстанції не враховано, що прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню.
Апелянт зазначає, що при передачі ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 6822484100:03:004:0007 площею 0,2216 га Кам'янець-Подільською РДА не враховано розміри та межі прибережної захисної смуги річки Дністер та безпідставно передано у приватну власність земельну ділянку водного фонду під виглядом земель сільськогосподарського призначення.
Прокурор вважає, що ОСОБА_1 не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ця ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги і не може використовуватись за іншим, ніж землі водного фонду, цільовим призначенням та перебувати у приватній власності, що ставить під сумнів добросовісність ОСОБА_1 як при набуті спірної земельної ділянки так і при її подальшому використанні. Апелянт посилається на те, що значущість порушених інтересів держави та очевидна недобросовісність поведінки відповідачки вказує на дотримання критерію пропорційності при втручанні держави у право ОСОБА_1 на мирне володіння майно шляхом застосування таких радикальних заходів як повернення земельної ділянки державі без надання відповідної компенсації. Крім того, на відсутність для компенсації вказує також те, що земельну ділянку ОСОБА_1 набула безоплатно. І вказане, на думку прокурора, узгоджується із висновками Європейського суду з прав людини.
Зважаючи на викладене, прокурор просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у первісному позові та постановити нове, яким позов прокуратури задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури. Так, відповідачка вказує, що прокуратура, змінивши предмет позову та збільшивши кількість позовних вимог з чотирьох до шести, не сплатила судовий збір і, крім того, в матеріалах справи відсутня заява прокуратури про те, що вона відмовляється від частини позовних вимог, що були зазначені при подачі первинного позову. Також, ОСОБА_1 зазначає, що оскільки в позовних вимогах ставиться питання про різні площі землі, а саме 0,22 га та 0,2216 га, тому їх вартість є різною і не складає 44000 грн - як зазначена прокуратурою в первинному позові та в заяві про зміну предмету позову.
ОСОБА_1 зазначає, що геодезична зйомка, що проведена ліцензованим інженером ОСОБА_2 , є неналежним та не допустимим доказом, оскільки за кадастровим номером 68224841100:03:004:0007 площею 0,22 га земельної ділянки не існує і на час прийняття спірного розпорядження Публічної кадастрової карти України не було, тому цей доказ також не підтверджує відстань від нульової відмітки (дзеркала річки) до початку земельної ділянки ОСОБА_1
Позивачка за зустрічним позовом також зазначає, що прокуратура безпідставно посилається на те, що вона повинна була знати про розташування земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, яка в зв'язку з цим не може перебувати у приватній власності, оскільки нею не допущено винної протиправної поведінки, адже вона покладалась на законність та легітимність дій державного органу, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатись на саму державу і помилка не може виправлятись за рахунок осіб, яких вона стосується. Поміж того, ОСОБА_1 зазначає, що за проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2216 га нею сплачено грошові кошти, що спростовує позицію прокуратури щодо отримання земельної ділянки ОСОБА_1 безкоштовно. Також, ОСОБА_1 вказує на те, що прокуратура помилково посилається на рішення ЄСПЛ від 29.03.2010 «Депаль проти Франції» і прокуратура обрала неналежний спосіб захисту, а тому п.1 заяви про зміну предмета позову не підлягає до задоволення.
Кам'янець-Подільська окружна прокуратура також подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідачки. Прокурор вказує, що спірне розпорядження суперечить положенням ст.ст. 16, 21 ЦК України, ст. 152 ЗК України та ч.1 ст. 43, ст.50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та є підставою для визнання його незаконним і підлягає скасуванню в частині спірної земельної ділянки в судовому порядку. Разом з тим, ОСОБА_1 під час судового розгляду першої інстанції не довела, що отримала оспорювану земельну ділянку у приватну власність шляхом укладення відплатного договору, а в інших випадках відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках, тобто право власності держави, зокрема, на землі водного фонду, установлене законом, а тому не потребує доказування правового титулу, що вказує на відсутність підстав використання правових механізмів захисту.
Також, прокурор зазначає, що прокуратурою стосовно уточнення розміру земельної ділянки з 0,22 га на 0,2216 га, до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду було направлено заяву про зміну предмету позову. Прокурор також вказує, що оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, тому зміни законодавства, що стосуються ринку землі сільськогосподарського призначення на неї не поширюються. А питання сплати ОСОБА_1 земельного податку не було предметом судового розгляду суду першої інстанції та не могло слугувати ознакою віднесення оспорюваної земельної ділянки до певної категорії.
Прокурор Пронозюк В.І. в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури з підстав у ній наведених та заперечив проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Апелянтка ОСОБА_1 , представники Кам'янець-Подільської РДА та Хмельницької ОДА до суду не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Хмельницької обласної прокуратури підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.
Відмовляючи у задоволенні позову Кам'янець - Подільської окружної прокуратури, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор наділений повноваженнями на звернення до суду із позовом в інтересах Хмельницької ОДА; суспільний інтерес, що полягає в поверненні земельної ділянки у розпорядження держави не переважає приватний інтерес; станом на 25.07.2006 прибережні захисні смуги не були встановлені, а земельна ділянка була надана ОСОБА_1 не з земель водного фонду і спірне розпорядження прийнято відповідно до вимог ст. 116 ЗК України, а тому вимоги прокурора є безпідставними. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції встановивши, що первісний позов прокурора не підлягає до задоволення, тому вважав, що відсутні підстави для задоволення і зустрічного позову.
Однак, із такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи із наступного.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За змістом абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом у цій справі). А відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Встановлено, що згідно листа директора Департаменту природних ресурсів і екології Хмельницької ОДА Кам'янець - Подільська місцева прокуратура листом від 15.01.2020 за №33-430 звернулася до ОДА щодо порушення вимог законодавства при передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 6822484100:03:004:0007 (а.с.10).
06.02.2020 Департаментом природніх ресурсів Хмельницької ОДА направлено лист Кам'янець-Подільській місцевій прокуратурі у відповідь на лист прокуратури від 31.01.2020 №33-1037 вих-20, відповідно до якого Департамент просив прокуратуру вжити заходів представницького характеру відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки через відсутність станом на 06.02.2020 коштів Департамент не може пред'явити позов (а.с.18).
25.03.2020 за вих. №33-3044 вих-20 (а.с.13) прокуратурою направлено на адресу Хмельницької ОДА повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред'явлення позову про визнання незаконним та скасування розпорядження Кам'янець - Подільської РДА, зобов'язання повернути земельну ділянку із незаконного володіння ОСОБА_1 . Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави. Більше того, у збереженні прибережних захисних смуг виражаються загальнодержавні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству.
Апеляційний суд вважає, що прокурор мав підстави звернутися до суду із зазначеним позовом як позивач, вважаючи, що орган, який може захистити інтереси держави не здійснює захист відповідних інтересів.
Вказані висновки узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц .
Також судом встановлено, що розпорядженням Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації № 616/2006-р від 25.07.2006 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,2216 га шляхом її приватизації для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Колодіївської сільської ради за межами населених пунктів. Дозволено виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с.25).
18.09.2006 на підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2216 га, що розташована на території Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (а.с.28, 62).
25.09.2006 Фірмою «ЗЕМЛЯ» виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_1 с. Колодіївка, Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. І відповідно до кадастрового плану (а.с. 26 зворот) земельна ділянка площею 0,2216 га з точки Б до точки В межує із землями водного фонду (а.с.23-27).
Протоколом встановлення та погодження меж з передачею межових знаків землевласнику погоджено суміжні межі земельної ділянки ОСОБА_1 із сусідніми землевласниками та землекористувачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.27).
Відповідно до Схеми розрахунку кутів крутизни схилу прибережної захисної смуги Хмельницька область, Кам'янець - Подільський район, Китайгородська сільська рада, виконаної сертифікованим інженером - геодезистом ОСОБА_2 , кут крутизни схилу прибережної захисної смуги становить 6,3 градуси (а.с.11).
Згідно плану - схеми земельних ділянок та ситуаційного плану розташування земельних ділянок Хмельницька область, Кам'янець - Подільський район, Китайгородська сільська рада (а.с. 11 зворот, 15 ) земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_1 , знаходиться у прибережній захисній смузі, що встановлена по берегах річки на відстані 200 метрів, крутизна схилів перевищує 3 градуси.
Як слідує із відповіді на запит Кам'янець-Подільської окружної прокуратури від 23.01.2020 Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет Державного агентства водних ресурсів України повідомляє, що земельна ділянка за кадастровим номером 6822484100:03:004:007 відповідно до проектної документації знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища. (а.с.16, 17).
Відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту земельної ділянки від 24.02.2020 №137-ДК/94/АП/09/01/-20, в результаті проведеної перевірки з питання додержання вимог земельного законодавства України під час використання земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення приватної форми власності площею 0,22 га знаходиться на території Китайгородської ОТГ Кам'янець-Подільського району (за межами с. Колодіївка за кадастровим номером 6822484100:03:004:007). На час проведення перевірки дана земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги і виявлено порушення ст. ст. 60, 61 ЗК України та ст. 88 ВК України (а.с.12).
Витягом із проектної документації водоохоронної зони Дністровського водосховища на території Колодіївської сільської ради підтверджується факт встановлення межі лівого берега водосховища Дністровської ГЕС (а.с. 17, 17 зворот). Земельна ділянка ОСОБА_1 площею 2200 кв.м. кадастровий номер 6822484100:03:004:0007 для ведення особистого селянського господарства станом на 13.03.2020 на підставі аналогів продажу земельних ділянок згідно об'яв, орієнтовно може коштувати 20.00 грн за 1 кв.м. тобто 44000 грн вся земельна ділянка, що підтверджується Інформаційною довідкою №97 від 13.03.2020 про визначення орієнтовної риночної вартості земельних ділянок розташованих за межами населеного пункту с. Колодіївка на території Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району (а.с.19).
Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 Водного кодексу України (далі ВК України) (тут і надалі в редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).
Отже, законодавство України обмежувало безоплатне передання у приватну власність земель водного фонду єдиним випадком. Вказане обмеження, визначене на момент виникнення спірних правовідносин у частині другій статті 59, пункті «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України, було доступним, чітким і зрозумілим, а наслідки його недотримання з огляду на приписи ЦК України - передбачуваними для будь-якої особи, яка набула земельну ділянку водного фонду, що не є замкненою природною водоймою загальною площею до 3 гектарів.
Такі правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року по справі № 469/1044/17.
Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.
Згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо (ч. 2, 3 ст. 63 ЗК України).
Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.
Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
За змістом положень статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України (в редакції на час подання позову)). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України) (в редакції на час подання позову).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.
Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
Вказані висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження 14-364цс19), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19).
З огляду на викладене вище, апеляційний суд прийшов до висновку, що Кам'янець - Подільською РДА у порядку безоплатної приватизації в порушення вимог чинного законодавства передано ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства землі водного фонду без зміни у встановленому законом порядку цільового призначення вказаної земельної ділянки, що підтверджується: інформацією Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет Державного агентства водних ресурсів України від 23.01.2020 №82, за якою земельна ділянка із кадастровим номером 6822484100:03:004:0007 знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища; матеріалами геодезичної зйомки, відповідно до яких зазначена земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища, яка по берегах річки становить 200 м, оскільки крутизна схилу перевищує три градуси; актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства ГУ Держгеокадастру у Хмельницької області, відповідно до якого спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища; проектною документацією Дністровського водосховища, якою встановлені межі лівого берега водосховища Дністровської ГЕС.
І обґрунтованими є доводи позовної заяви прокурора про те, що розпорядження Кам'янець - Подільської РДА від 25.07.2006 №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » в силу вищезазначених вимог чинного на час його видачі законодавства є незаконним.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 звернула увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права та були надалі відчужені. Крім того, підстави витребування майна у добросовісного володільця регулюється статтею 388 ЦК України, а не незаконним володільцем, підстави витребування майна від якого унормовано у статті 387 ЦК України.
З огляду на вищенаведене та враховуючи відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, судова колегія вважає, що вимога прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Кам'янець - Подільської РДА від 25.07.2006 №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » не є ефективним способом захисту прав позивача у цій справі, адже оспорюване розпорядження вичерпало свою дію і задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння держави земельною ділянкою, така вимога не є нерозривно пов'язаною з вимогою про усунення перешкод Хмельницькій ОДА у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом її повернення із незаконного володіння ОСОБА_1 .
Отже, судова колегія вважає, що позовна вимога прокурора про визнання незаконним та скасування спірного розпорядження Кам'янець - Подільської РДА від 25.07.2006 №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » до задоволення не підлягає.
Встановлено, що змінивши предмет позову на підставі поданої заяви, прокурор також просив повернути земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:004:0007 у державну власність на користь Хмельницької ОДА.
При цьому, колегія суддів вважає, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції порушені не будуть, оскільки нею гарантується захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність. Тому для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхіднийбаланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на землю.
Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.
Враховуючи вищенаведене та з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені обставини і правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
А тому, підлягає до задоволення позовна вимога прокурора про повернення земельної ділянки кадастровий номер 6822484100:03:004:0007 у державну власність.
І доводи апеляційної скарги Хмельницької обласної прокуратури в частині порушення судом норм матеріального права, а саме ст. ст. 3, 18,19, 59, 60, 84, 122, п. 12 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, ст. ст. 58, 85, 88, 89 ВК України є такими, що заслуговують на увагу.
А посилання апелянтки ОСОБА_1 на те, що вимога прокурора про позбавлення її права власності на спірну земельну ділянку є неправомірним втручанням у її право власності є такими, що не заслуговують на увагу.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 .
Апеляційний суд вважає, що враховуючи вищенаведене не підлягає до задоволення позовна вимога ОСОБА_1 про визнання дійсним за критерієм правомірного очікування розпорядження Кам'янець - Подільської РДА від 25.07.2006 №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », адже враховуючи практику ЄСПЛ, захист легітимних очікувань можливий, якщо вони ґрунтуються на правових підставах, а поведінка особи є добросовісною.
Апеляційний суд виходить з того, що ОСОБА_1 в силу об'єктивних, видимих природних властивостей розташованої у межах прибережної захисної смуги спірної земельної ділянки не могла не знати про фактичне місцезнаходження цієї ділянки поблизу Дністровського водосховища. Проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного та водоохоронного законодавства і за необхідності отримавши правову допомогу перед набуттям такої ділянки, ОСОБА_1 могла та повинна була знати про те, що зазначена ділянка належить до земель водного фонду, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідачки під час набуття нею земельної ділянки у власність.
З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про добросовісність її дій при набутті у власність спірної земельної ділянки є неспроможними.
Також, судова колегія вважає, що не підлягає до задоволення з підстав недоведеності позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення із держави в особі Хмельницької ОДА матеріальних збитків за витребування земельної ділянки в сумі 44320 грн, адже в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, що виникає внаслідок заподіяння збитків (шкоди), є склад цивільного правопорушення. І до його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов'язок по відшкодуванню шкоди.
При цьому, саме на ОСОБА_1 покладається обов'язок доведення факту неправомірної поведінки Хмельницької ОДА, заподіяння цим відповідачем шкоди позивачці ОСОБА_1 та розмір шкоди, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. Відповідач же повинен довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як слідує із матеріалів справи (а.с. 101-106), надані ОСОБА_1 ксерокопії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії РГ №403212 від 18.09.2006, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В03 №088844, довідки ГУ ДПС у Хмельницькій області про сплату земельного податку з 2015 по 2019 роки, витягу з Реєстру платників єдиного податку від 07.02.2017, довідки про взяття на облік платника податків від 29.07.2008 №2331, паспорту ОСОБА_1 не є належними та достатніми доказами на підтвердження неправомірної поведінки Хмельницької ОДА, заподіяння нею шкоди та підтвердження розміру шкоди, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди і негативними наслідками.
Тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 підлягає зміні із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не дав оцінки доказам, що надавалися учасниками справи, судова колегія вважає їх такими, що заслуговують на увагу.
Разом з тим, Інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, інформація з Публічної кадастрової карти України, факт проведення у 2007 році другого етапу реконструкції Дністровської ГЕС (а.с. 131) не підтверджують зміни стану нульової відмітки дзеркала річки Дністер від 2006 до 2020 року в сторону суші (берега річки) та не спростовують встановлених апеляційним судом обставин про те, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 6822484100:03:004:0007 знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища (200 м, оскільки крутизна схилу перевищує три градуси). І ці обставини підтверджуються письмовими доказами, а саме: інформацією Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет Державного агентства водних ресурсів України від 23.01.2020 №82, матеріалами геодезичної зйомки, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства ГУ Держгеокадастру у Хмельницької області, проектною документацією Дністровського водосховища, якою встановлені межі лівого берега водосховища Дністровської ГЕС.
Ухвалюючи нове судове рішення, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тому, підлягає до стягнення судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в частині задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури в розмірі 5255 грн (2102 грн (судовий збір за подання позовної заяви в частині задоволених вимог (4204 грн (судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви) * 50 (% задоволених позовних вимог)/100)) + 3153 грн (судовий збір за подання апеляційної скарги в частині задоволених вимог (6306 грн (судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги) * 50 (% задоволених вимог)/100)).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2021 року щодо відмови в задоволені позову Кам'янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації скасувати та постановити нове судове рішення.
Позов Кам'янець-Подільського окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації задовольнити частково.
Повернути земельну ділянку площею 0,2216 га, що розташована за межами села Колодіївка Китайгородської ОТГ Кам'янець-Подільського району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6822484100:03:004:0007 у державну власність.
В решті позову Кам'янець-Подільського окружної прокуратури відмовити.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2021 року щодо відмови в задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02911102; провулок Військоматський, 3, м. Хмельницький) 5255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 листопада 2021 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай