Єдиний унікальний номер 235/2388/21
Номер провадження 22-ц/804/2897/21
25 листопада 2021 року
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого судді Мірути О.А.
суддів Тимченко О.О., Хейло Я.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, що стягуються на утримання малолітньої дитини, (суддя Клікунова А.С., повний текст виготовлено 17 вересня 2021 року),
06 квітня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, що стягуються на утримання малолітньої дитини.
Посилаючись на те, що у період з 20 червня 2018 року по 20 вересня 2019 року позивач та відповідач перебували у фактичних шлюбних відносинах.
Під час шлюбних відносин у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20 вересня 2019 року шлюбні відносини припинилися.
Згідно судового наказу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.10.2019 року з позивача ОСОБА_2 утримуються аліменти на користь відповідача ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.11.2019 року з позивача утримуються аліменти на користь відповідача ОСОБА_4 на її утримання в розмірі 1/8 частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На теперішній час сімейний стан позивача ОСОБА_2 змінився, його шлюб з ОСОБА_5 було розірвано рішенням Новогродіського міського суду Донецької області від 23 грудня 2020 року.
Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 31 травня 2021 року з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 2 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Отже, позивач має обов'язок матеріального утримання двох неповнолітніх дітей, а також ОСОБА_1 до досягнення меншою дитиною трирічного віку.
Такі обставини, на думку позивача, зумовлюють необхідність зменшення, відповідно до ст. 192 СК України, розміру аліментів, стягуваних на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/4 частки усіх його доходів до 1/6 частки, що узгоджується з положенням ч. 5 ст. 183 СК України.
Просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються згідно судового наказу від 21.10.2019 року, на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття, з розміру 1/4 на 1/6 частки усіх доходів. Судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, що стягуються на утримання малолітньої дитини - задоволено частково.
Зменшено розмір аліментів, визначений судовим наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2019 року, стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів до 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття. Відкликано з відділу державної виконавчої служби Покровського міськрайонного відділу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області судовий наказ, виданий Красноармійським міськрайонним судом Донецької області 21.10.2019 року по справі за єдиним унікальним номером 235/7211/19, номер провадження 2-н/235/839/19.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, відповідач ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування матеріальних норм права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що у суду першої інстанції були відсутні обставини, які відповідно до ст. 192 СК України можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
Звертає увагу суду на той факт, що розмір заробітної плати ОСОБА_2 , після ухвалення судового наказу про стягнення на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3 не знизився. Вважає, що стягнення з позивача аліментів на утримання доньки не можна розцінювати як погіршення матеріального стану, оскільки воно є одним із способів виконання батьками обов'язку утримувати дитину, як це передбачено ч.3 ст. 181 СК України. Також додає, що на час видання судового наказу у позивача вже існував обов'язок утримувати свою доньку ОСОБА_7 , і з ухваленням 31 травня 2021 року Новогродівським міським судом Донецької області рішення про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 у позивача змінився не матеріальний стан, а спосіб виконання ним свого обов'язку утримувати дитину.
На адресу апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки вважає його законним та справедливим.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 в період з 20 червня 2018 року по 20 вересня 2019 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, під час яких народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , а. с. 4).
20 вересня 2019 року сторони припинили свої шлюбні відносини.
Судовим наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.10.2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.8).
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.11.2019 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на її утримання в розмірі 1/8 частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано(а. с. 20).
Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 31 травня 2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частини усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 2 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. (а. с. 35-37).
Зі звіту про здійснення відрахування та виплати № 2880 від 25.03.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з ШУ «Покровське», загальна сума доходу за період з 1 червня 2020 року по 28 лютого 2021 року складає 203795,62 гривень, сума сплачених аліментів на користь ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку- НОМЕР_2 , 35 грн. (а.с. 12).
Зі звіту про здійснення відрахування та виплати № 2879 від 25.03.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з ШУ «Покровське», сума сплачених аліментів на користь ОСОБА_1 до досягнення дитиною повноліття - 57270,15 грн. (а.с. 13).
Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».
В частині 1 статті 274 ЦПК України зазначено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом позову у цій справі є вимоги про зменшення розміру аліментів.
Крім того, згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача до суду з даним позовом об'єктивно не може бути направлено на умисне ухилення від батьківського обов'язку матеріально утримувати свою неповнолітню дитину - сина ОСОБА_8 , 2019 року народження. З урахуванням встановлених судом фактів, а саме те, що ОСОБА_2 справно платить аліментні платежі на утримання дитини та його матері, заборгованість не значна, отримані доходи не приховує, а також той факт, що на теперішній час матеріальний стан позивача змінився, а саме з заробітної плати позивача ОСОБА_2 проводяться утримання у розмірі 1/4 та 1/8 частки на перерахування аліментів на користь відповідача ОСОБА_1 на її утримання та на утримання неповнолітньої дитини та 1/4 частку на перерахування аліментів на користь відповідача ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини, а тому на думку суду вказані факти є достатніми підставами для зміни розміру аліментів.
Враховуючи викладенні обставини, судом першої інстанції було прийняте рішення про часткове задоволення позовних вимог та зменшення розміру аліментів з 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів до 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття.
З таким рішенням колегія суддів апеляційного суду погоджується з наступних підстав.
Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст ст.ст. 181 , 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У відповідності до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Підставами для перегляду розміру аліментів є зміна матеріального або сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Аналогічне роз'яснення міститься у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Тобто, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, закон надає право платнику аліментів або стягувачу звернутися до суду з позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів, що визначені рішенням суду.
Підставами для цього є зміна матеріального або сімейного стану сторін, погіршення або поліпшення стану їх здоров'я, а відповідно до статей 12, 81 ЦПК України сторони повинні довести суду наявність цих обставин, подавши відповідні докази.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року №6-143цс13.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Судом, на підставі належних та допустимих доказів по справі встановлено, що з позивача ОСОБА_2 стягнуто:
- судовим наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.10.2019 року на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття;
- рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.11.2019 року на користь ОСОБА_4 на її утримання в розмірі 1/8 частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 31 травня 2021 року на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частини усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 2 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 справно платить аліменти на утримання дитини ОСОБА_8 , 2019 року народження та його матері, має незначну заборгованість, отримані доходи не приховує, але на теперішній час сімейний та матеріальний стан позивача змінився у зв'язку зі стягненням з нього аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , 2015 року народження в розмірі 1/6 частини усіх видів доходів, щомісячно.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_2 , відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та дав належну оцінку наданим сторонами доказам.
При цьому суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст.180, 190 СК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 до 1/5 частини від доходу платника аліментів.
Доводи апеляційної скарги щодо не доведення зміни матеріального становища платника аліментів спростовуються зібраними матеріалами в сукупності, яким суд першої інстанції надав належну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
Не можна погодитись із посиланням в апеляційній скарзі відповідачки на необхідність врахування при вирішенні справи висновків Верховного Суду у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, оскільки фактичні обставини у цій справі є відмінними, аніж у справі за позовом ОСОБА_2 , де доведено зміну майнового стану, на який впливає присудження аліментів на старшу дитини.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків, що суд першої інстанції вірно застосував норми процесуального закону.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст.7, 19, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: О.А. Мірута
Судді: О.О. Тимченко
Я.В. Хейло