308/14247/21
ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ (ЗАЯВИ) БЕЗ РУХУ
22.11.2021 місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лещинець Любомир Васильович, до «Swarog Europe s.r.o.», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денис Петрович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння
Позивач, в інтересах якої діє адвокат Лещинець Л.В., звернулася до суду із позовом до «Swarog Europe s.r.o.», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денис Петрович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Позивач просить звільнити її від сплати судового збору відповідно посилаючись на те, що має на утриманні дитину - ОСОБА_4 , 2009 року народження, батько якої ухиляється від сплати аліментів протягом більше одного року, а також на те, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про доходи № 32 від 19.10.2021 року, згідно якої розмір доходів ОСОБА_1 за 2021 рік складає 35207,48 грн.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Обставини для звільнення або відстрочки від сплати судового збору повинні бути виключними та такими, що обумовлюють необхідність у звільнені.
Аналізуючи вищевказані правові норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASEOFKREUZv.POLAND) (Заява N 28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).
Також, зокрема, у п.п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» («STANKOVv. BULGARIA») від 12.07.2007 (заява №68490/01), вказано про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v.Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v.Poland» від 26 липня 2005 року.
Заявляючи клопотання про звільнення від сплати судових витрат позивач посилається на обставини, визначені п.1 ч.1 та п.п. б п. 2 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» надаючи у підтвердження довідку головного державного виконавця відділу ДВС у місті Ужгороді від 19.10.2021 року № 16-63731932/21 про розрахунок заборгованості по сплаті аліментів та довідку про доходи № 32 від 19.10.2021 року.
Водночас, дані вказаних довідок не можуть бути беззаперечним доказом майнового стану позивача та наявності виключних обставин, які є підставою для звільнення від сплати удового збору.
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
При цьому законодавством визначено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору.
Водночас, позивачем не надано суду жодних доказів про відсутність грошових коштів на рахунках в банківських установах, наявність чи відсутність у позивача рухомого, нерухомого майна, тощо.
За таких обставин, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, слід відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено вимогу немайнового та майнового характеру.
Згідно ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру слід сплатити судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 грн.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру слід сплатити судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, згідно п.2 ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Позивач визначає ціну позову у розмірі 21900 грн., очевидно виходячи з вартості земельної ділянки вказаної у оскаржуваному договорі купівлі-продажу земельної ділянки.
Підпунктом «а» пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю -за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Таким чином позивачу слід надати суду докази оціночної вартості спірного нерухомого майна на момент звернення до суду із позовом та визначити ціну позову виходячи із оціночної вартості спірного майна.
Зважаючи на викладене, приходжу до висновку, що дану заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк, протягом якого вона повинна усунути вказані недоліки, а саме: сплатити судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру в розмірі 908 грн., визначити ціну позову виходячи із оціночної вартості спірного майна на момент звернення до суду і сплатити судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та подати заяву із врахуванням зазначених недоліків.
Керуючись ст. ст.185, 258, 260 ЦПК України
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лещинець Любомир Васильович, до «Swarog Europe s.r.o.», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денис Петрович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків тривалістю 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити позивачу необхідність усунення вказаних недоліків у визначений термін та попередити, що в противному разі заява буде рахуватись неподаною та повернута.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.А. Придачук