28.10.2021 Справа №607/5131/21
28 жовтня 2021 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючої судді Черніцької І.М.
- при секретарі судового засідання Скали В.І.
- сторони в судове засідання не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» про розірвання договору, визнання майнових прав та скасування реєстраційного запису у Державному реєстрі прав на нерухоме майно,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» (далі - ТОВ «Будова-Захід») про розірвання договору за №29/02/12-Ті від 16 лютого 2012 року, укладеного між ТОВ «Будова-Захід» та нею щодо завершення будівництва однокімнатної квартири за АДРЕСА_1 , визнання права вимоги майнових прав щодо завершення будівництва, визнання майнових прав на незавершену будівництвом однокімнатну квартиру, оплаченою вартістю 163 569 грн. та скасування реєстраційного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ «Будова-Захід» (ЄДРПОУ 34938625) права власності на об'єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення готовністю 3% за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування вимог позивач вказала, що між нею та ТОВ «Будова-Захід» укладено договір за №29/02/12-Ті від 16.02.2012 року, згідно умов якого ТОВ «Будова-Захід» за її дорученням, в рахунок отриманих від неї кредиторських вимог до ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» в сумі 163 569 грн., зобов'язувалась в строк до закінчення ІІ кварталу 2014 року завершити розпочате будівництво однокімнатної квартири за АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27 квітня 2012 у справі №10/6-5022/1319/2011 визнано ТОВ «Будова-Захід» кредитором - на суму 65 931 248,43 грн. (у тому числі й за договорами про відступлення права вимоги до ПП “ТФ Будівельник», які укладено між пайовиками, що у 2009-2010 роках сплатили на користь ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» вартість будівництва квартири за адресою АДРЕСА_2 ). У загальну суму кредиторських вимог ТОВ «Будова-Захід» входить переуступлене позивачем відповідачу право вимоги. Вказане право вимоги пов'язане з майновими правами на спірнку квартиру, яке виникло на підставі, укладеного з ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», договору, що підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, яким за позивачем визнано майнові права на квартиру у зв'язку із сплатою її вартості.
Зазначила, що відповідач істотно порушив взяті на себе зобов'язання, не виконав необхідного обсягу робіт та навіть не розпочинав будівництво на блоці Б, чим своїми діями позбавив її права набуття права власності на новостворене нерухоме майно, оскільки таке право настає з моменту завершення будівництва, а відтак вона вправі вимагати розірвання договору від 16.02.2012 року.
Вказала, що вона набула майнових прав на незавершену будівництвом спірну квартиру, однак відповідач зареєстувавши за собою право власності на останню, порушив її майнові права, які підлягають відновленню, шляхом скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ «Будова-Захід» права власності на об'єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення готовністю 3% за адресою: АДРЕСА_2 .
Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 липня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
14 травня 2021 року представник відповідача подала відзив на позов. Вказала, що позивач жодних коштів Товариству не оплачувала, а укладений між сторонами договір є лише договором про відступлення права вимоги, а не договором підряду. Товариством укладено договір на виготовлення проекту, розроблено проектну документацію, отримано дозвіл на виконання будівельних робіт. ОСОБА_1 не є замовником будівництва, остання не виготовляла проект будівництва квартири чи будинку, не платити жодних коштів.
Зауважує, що самими фізичними особами чиняться перешкоди в завершенні будівництва житлового будинку. ТОВ «Будова-Захід» намагалось врегулювати ситуацію шляхом домовленостей. Вважає, що невиконання умов договору відбулося не з вини відповідача, а через відсутність земельної ділянки. Звертає увагу, що позивачу був повернутий оригінал договору, який укладений між нею та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», а тому саме вона не виконала умови п. п. 2.5, 5.9 договору.
Щодо вимоги про скасування реєстрації, вважає, що така реєстрація відбулася у відповідності до вимог закону.
Також, вважає, що відповідачі пропустили строк звернення до суду, а тому просить застосувати строк позовної давності.
28 травня 2021 року педставник позивача подала відповідь на відзив. Вказала, що у загальну суму кредиторських вимог ТОВ «Будова-Захід» входить переуступлене позивачем відповідачу право вимоги. Відповідно до укладеного між сторонами договору, відповідач визнав та підтвердив вартість майнового права на квартиру за позивачем, яка становить 163 569 грн. Відтак, відповідач, будучи визнаний ухвалою Господарського суду Тернолпільської області від 27 квітня 2012 року кредитором ПП «Тернопільській фірма «Будівельник» на суму 65 931 248,43 грн., в суму якої входять майнові права позивача на спірну квартиру, не здійснивши будівництво житлового будинку, зареєстрував за ТОВ «Будова-Захід» право власності на незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 .
Зазначила, що посилання представника відповідача на порушення позивачем п. 5.9. Договору є безпідставними, оскільки відповідачем повернуті позивачу оригінали договору та квитанції згідно акту приймання-передачі від 01 грудня 2014 року, тобто вже після винесення Господарським судом Тернопільської області ухвали від 27 квітня 2012 року про визнання відповідача кредитором ПП «Тернопільській фірма «Будівельник», а тому повернення вказаних документів не має значення для розгляду справи по суті.
Щодо строку позовної давності зазначали, що умовами договору за №29/02/12-Ті від 16 лютого 2012 року передбачено строк дії останнього до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань. На даний час договір діє, оскільки зобов'язання не виконані та договір не розірваний в порядку, передбачено чинним законодавством. Із змісту вказаного договору слідує, що дата здачі житлового будинку - ІІ квартал 2014 року. Однак, відповідач з моменту визнання його кредитором та отримання права вимоги не здійснив будівництво житлового будинку, а тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.
18 червня 2021 року представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив. Вказала, що позивач не платила жодних коштів ТОВ «Будова-Захід», оскільки кошти сплачувала ПП «ТФ «Будівельник», яке не виконало свої зобов'язання. Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 здійснвалось за кошти відповідача із власного рахунку.
Крім цього, позивач не передавала ТОВ «Будова-Захід» майнові права на квартиру в договорі, укладеному між сторонами, немає жодного посилання на майнові права, а відтак майнові права на квартиру знаходяться у розпорядженні позивача. Посилаючись на наведене, посила відмовити у задоволенні позову.
В судове засідання позивач не з'явилася, хоча про час та місце була повідомлена у встановленому законом порядку.
Попередньо представник позивача - адвокат Ловчук М.В. подала заяву про розгляд справи без її участі, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник ОСОБА_2 була присутня у попередньому судовому засіданні, позов підтримала із підстав викладених у ньому.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку. Попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі. Зазначив, що позовні вимоги визнають частково, зокрема в частині розірвання договору та визнання за позивачем майнових прав на спірну квартиру, однак в задоволенні позову щодо скасування державної реєстрації просив відмовити.
Судом встановлено, що відповідно до договору від 16 червня 2010 року, ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» прийняло ОСОБА_1 у пайове будівництво на однокімнатну квартиру за АДРЕСА_3 , планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію: 2 квартла 2012 року. Попередня вартість квартири становить 163 569 грн. При укладенні договору ОСОБА_1 внесла суму 163 569 грн., як викуплені 40,76 кв.м.
Як слідує з квитанцій до прибуткового касового ордеру за №1314 від 17 квітня 2008 року та за №1754 від 29 травня 2008 року, позивач ОСОБА_1 внесла на рахунок ПП «ТФ «Будівельник» грошові кошти у загальному розмірі 163 569 грн. на виконання умов вищевказаного договору.
16 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Будова-Захід» укладено договір за №29/02/12-Ті, згідно умов якого ТОВ «Будова-Захід» за дорученням позивача, здійснити завершення розпочатого будівництва однокімнатної квартири за АДРЕСА_1 . Згідно з умовами вищевказаного договору сторони, окрім іншого, домовились про те, що викуплена вартість квартири становить 100% оплати (163 569 грн.) і є незмінною до кінця будівництва. Початок будівництва ІІ квартал 2012 року. Планове закінчення будівництва та здача 9-ти поверхового житлового будинку в експлуатацію ІІ квартал 2014 року.
Згідно з умовами п. 2.5 договору сторони домовились про відступлення права вимоги ОСОБА_1 ТОВ «БУДОВА-ЗАХІД» (згідно із ст. 512-519 ЦК України) за договором від 16 червня 2010 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», за умовами якого ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання здійснити дольове інвестування будівництва житлового будинку на АДРЕСА_2 , а ПП «ТФ «Будівельник» взяла на себе зобов'язання збудувати та по закінченні будівництва передати ОСОБА_1 частину новозбудованих приміщень, а саме квартиру за АДРЕСА_3 .
Відповідно до умов п. 2.6 Договору, вартість права вимоги до ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», що передається ТОВ «Будова-Захід» за даним договором, за домовленістю між останніми становить 245 435,28 грн.
Відповідно до умов п. 2.1 договору, ТОВ «БУДОВА-ЗАХІД» зобов'язалось забезпечити належне виконання умов договору та покладених обов'язків; передати ОСОБА_1 квадратні метри незавершеної будівництвом, зазначеної у п. 1.1, квартири 9-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з врахуванням повної оплати за викуплені квадратні метри площі квартири, які сплачені, згідно платіжних документів ПП ТФ "Будівельник"; завершити виконання всіх будівель-монтажних робіт, включаючи цементну стяжку під підлогу, штукатурку стін (крім стель), пластикові вікна, вхідні двері, лічильники електроенергії, води, газу, ліфт, та забезпечити якість будівельно-монтажних робіт, відповідно до ДБН України; після здачі будинку в експлуатацію видати ОСОБА_1 всі необхідні документи для оформлення права власності на вказану в договорі квартиру.
Як слідує з п. 5.1 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобовзань за цим договором.
Згідно з умов п. 5.9 договору, до підписання договору ОСОБА_1 передала, а ТОВ "Будова-Захід" прийняло документи, що підтверджують відступлене право вимоги ТОВ "Будова-Захід" до організації за основним договором, а саме: договір від 16 червня 2010 року та квитанції до прибуткового касового ордеру за №1314 від 17 квітня 2008 року на суму 110 200 грн. та за №1754 від 29 травня 2008 року на суму 53 369 грн.
Рішенням Тернопільського міськраойнного суду Тернопільської області від 05 серпня 2011 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до ПП «Тернопільська фірма «Будівельник». Визнано за ОСОБА_1 майнові права на 40,76 кв.м. однокімнатної квартири за АДРЕСА_3 .
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27 квітня 2012 у справі №10/6-5022/1319/2011 про визнання Приватного підприємства “Тернопільська фірма “Будівельник” банкрутом визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Будова-Захід” кредитором - на суму 65 931 248 грн. 43 коп.
25 травня 2012 року між ДП «Тернопільський Промбудпроект» як підрядником та ТОВ «Будова-Захід» як замовником укладено договір про виконання проектно-кошторисних робіт за №1107-12, відповідно до умов якого замовник доручив підряднику виконання проектно-кошторисної документації згідно ДБН на будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення на землях Байківецької сільської ради Тернопільського району (Корольова, 3Б, 3В, 3Г) (1-ша черга), загальна вартість якого становить 881 842, 72 грн.
05.06.2012 Інспекцією ДАБК в Тернопільській області зареєстровано Повідомлення від 24.05.2012 року про початок виконання підготовчих робіт ТОВ "Будова-Захід" щодо будівництва групи багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення на землях Байковецької сільської ради Тернопільського району (Корольова, 3Б, 3В, 3Г) (з них І-ша черга будівництва - це будинок 3Б).
20 чевня 2013 року ТОВ «Будова-Захід» отримало відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт за №ІУ 135131720153, у зв'язку з ненаданням необхідного пакету документів, наданий генплан не затверджений в установленому порядку; минув термін дії технічних умов на електропостачання від 26 квітня 2010 року за №34-58/16.
25 липня 2013 року Державна архітектурно-будівельна інспекція надала дозвіл ТОВ Будова Захід на виконання будівельних робіт за №У 115130022918 щодо групи багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення на землях Байківецької сільської ради Тернопільського району (Корольова, 3Б, 3В, 3Г) (І-ша черга), поштова/будівельна адреса якого: вул. Корольова, 3, блок Б, с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області.
21 жовтня 2013 року ТОВ «Будова-Захід» подало до Байковецької сільської ради та у Тернопільську районну державну адміністрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
03 грудня 2014 року та 27 березня 2015 року ТОВ «Будова-Захід» зверталося до Байковецької сільської ради з заявою про надання дозволу на відведення йому земельної ділянки для будівництва групи житлових будинків у зв'язку з тим, що укладений між органом місцевого самоврядування і ПП «ТФ «Будівельник» договір оренди земельної ділянки закінчився 14.11.2011 року, а дія договору суборенди вказаної земельної ділянки, укладеного між ПП «ТФ «Будівельник» і ТОВ «Будова-Захід» повинна закінчиться 22.02.2015 року.
04 лютого 2015 року ТОВ "Будова-Захід" зареєструвало право приватної власності на незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення готовністю 3%, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Об'єкт нерухомого майна знаходився на земельній №6125280600:02:001:3590, що підтверджується інформаційною довідкою за №247124565 від 05 березня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Рішенням шостого скликання Байковецької сільської ради за №824 від 03 липня 2015 року надано дозвіл Байковецькій сільській раді на поділ земельної ділянки в с. Байківці (в межах населеного пункту) по вул. Корольова, загальною площею 1,8535 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з виділенням в три окремі ділянки відповілними орієнтовними площами 0,5926 га, 0,55 га. та 0,7109 га.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06 квітня 2017 року (справа №921/510/16-г/б) задоволено позов ТОВ «Будова-Захід» та рішення Байковецької сільської ради від 03 липня 2015 року №824 «Про надання дозволу на поділ земельної ділянки» визнано недійсним. З зазначеного рішення вбачається, що суд прийшов до висновку, що рішення про поділ вже сформованої земельної ділянки площею 1,8535 га, з кадастровим номером 6125280600:02:001:3590, за адресою вул. Корольова, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області на менші, прийнято без належної документації.
Як вбачається із листа ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області за №328/117-19 від 17 травня 2019 року, відповідач звертася із запитом до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області щодо земельної ділянки кадастровий номер 6125280600:02:001:3590.
З акту приймання-передачі документів від 01 грудня 2014 року вбачається, що ТОВ «Будова-Захід» передало ОСОБА_1 , на її вимогу, оригінал договору, укладеного між останньою та ПП «ТФ «Будівельник» та оригінали квитанцій про оплату за №1314 від 17 квітня 2008 року та за №1754 від 29 травня 2008 року.
Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до частково задоволення, виходячи із наступного.
Щодо позовних вимог про розірвання договору слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт перший частини першої статті 611 ЦК України).
Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своїм змістом укладений між сторонами в справі договір є змішаним договором, який містить елементи угоди про послуги з будівництва житла та договору побутового підряду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною першою статті 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення.
Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі № 6-75цс13.
Судом установлено, що ТОВ «Будова-Захід» не забезпечило отримання позивачем завершеної будівництвом квартири, оскільки на час розгляду справи готовність об'єкта незавершеного будівництва становить лише 3%, в той час, коли планове завершенням будівництва встановлено ІІ квартал 2014 року. Відтак, ОСОБА_1 позбавлена права розраховувати на закінчення будівництва і отримати житло за внесені кошти.
Таким чином, відповідачем допущено порушення умов вказаного договору щодо обов'язку збудувати та по закінченні будівництва передати позивачу у власність спірну квартиру, що є істотним порушенням договору та є підставою для його розірвання.
Відповідачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами належність виконання ним умов договору.
Більше того, відповідач визнав позовні вимоги в цій частині, зокрема не заперечив щодо розірвання спірного договору, про що його представник подав письмову заяву.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить переконання, що ТОВ «Будова-Захід» істотно порушило умови договору, не виконало зобов'язань, передбачених умовами договору, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору за №29/02/12-Ті від 16.02.2012 року підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про визнання майнових прав на незавершену будівництвом спірну квартиру слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є не споживною річчю та визнаються речовими правами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).
Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.
Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
З цього випливає, що захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Законом України "Про інвестиційну діяльність" визначено загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Закон спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.
Згідно з вимогами ст. ст. 1, 2 цього Закону, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права (частина 1 статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність").
В силу вимог ст. 5 цього Закону, суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами України (частина 1 статті 6 Закону України "Про інвестиційну діяльність").
Статтею 7 вказаного Закону передбачено права суб'єктів інвестиційної діяльності та установлено, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.
Частиною 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Згідно з вимогами ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 цього Кодексу).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, повернення майна, визнання права власності (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) ЄСПЛ зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачені Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Судом встановлено, що укладений між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Будова-Захід» договір від 16 лютого 2012 року за №29/02/12-Ті спрямований на продовження виконання домовленостей щодо будівництва квартири, які існували між ОСОБА_1 та ПП «ТФ «Будівельник». Кошти від ОСОБА_1 на будівництво цієї квартири залучало ПП «ТФ «Будівельник». Позивач, в свою чергу, відповідно до умов п. 2.5 договору №29/02/12-Ті відступила ТОВ «Будова-Захід» право вимоги до ПП «ТФ «Будівельник», і відступлення цього права вимоги, згідно з п. 2.9 договору, вважається здійсненим з моменту підписання цього договору.
Оскільки відповідач не виконав договірні зобов'язання, що має наслідком розірвання договору, враховуючи, що статтею 653 ЦК України при розірванні договору передбачено заборону сторони договору вимагати повернення лише того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, зважаючи на засади справедливості, добросовісності та розумності, що передбачено пунктом шостим статті 3 ЦК України, суд вважає, що відповідач повинен повернути позивачу майнове право на однокімнатну квартиру за АДРЕСА_3 відповідно до сплачених коштів згідно договору від 16 червня 2010 року.
Відповідач не заперечив щодо задоволення позову в цій частині, зокрема щодо визнання за позивачем майнових прав на спірну квартиру, про що його представник подав письмову заяву.
З урахуванням характеру спірних правовідносин, що склались між сторонами та з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача шляхом ухвалення рішення про повернення їй права вимоги за договором від 16 червня 2010 року укладеним між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Тернопільська фірма «Будівельник», вартістю 163 569 грн. на однокімнатну квартиру за АДРЕСА_3 , відповідно до сплачених коштів згідно договору від 16 червня 2010 року, визнавши за нею право на майнові права на вказану квартиру.
Щодо позовних вимог про скасування реєстраційного запису у Державному реєстрі речових прав слід зазначити наступне.
Позивач просить скасувати реєстраційний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ «Будова-Захід» (ЄДРПОУ 34938625) права власності на об'єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення готовністю 3% за адресою: АДРЕСА_2 .
Положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
Пунктом першим частини першої статті 4, статтею 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва. Для державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва подаються такі документи: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва); 3) документ, що містить опис об'єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об'єкта (крім випадків, коли такий документ внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва).
Статтею 382 Цивільного кодексу України передбачено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Отже, зважаючи на те, що позивачу повертаються майнові права на оплачену нею квартиру у багатоквартирному будинку, вона також набуває майнові права співвласника незавершеного будівництвом багатоквартирного будинку - за адресою: АДРЕСА_2 .
Зважаючи на те, що всі майнові права на незавершене будівництво зареєстровані за відповідачем ТОВ «Будова Захід», а судом позивачу повернуто майнові права на незавершену будівництвом квартиру, суд приходить висновку, що її права підлягають захисту шляхом скасування реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення готовністю 3% за адресою: АДРЕСА_2 в частині майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
Разом з тим, суд вважає, що позов в частині позовних вимог щодо скасування всього реєстраційного запису про право власності на незакінчений будівництво не підлягає до задоволення, оскільки позивач має право на майнові права тільки на одну квартиру. Реєстрація незакінченого будівництва на іншу частину будинку не порушує її прав.
Суд не приймає до уваги доводи представника ТОВ “Будова-Захід” про те, що істотне порушення умов договору мало місце саме з боку позивача, яка всупереч п. 5.9 укладеного з товариством договору звернулася з вимогою про повернення їй оригіналу договору укладеного із ПП “ТФ “Будівельник” та квитанцій про оплату коштів, оскільки повернення документів відбулося після визнання господарським судом на підставі вказаних документів права вимоги до ПП «ТФ «Будівельник», а також після настання строку виконання зобов'язань закінчити будівництво, а тому жодного правового значення для відповідача в даній справі не має.
Крім цього, незважаючи на повернення документів, ТОВ “Будова-Захід” здійснило реєстрацію за собою права власності на незавершене будівництво готовністю 3%.
Безпідставними також є доводи представника відповідача щодо відсутності вини у діях Товариства з посиланням на вчинення ним усіх необхідних дій, пов'язаних з одержанням дозволу на будівництво та наявністю форс-мажорних обставин (бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо надання в оренду земельної ділянки Товариству та рішення ради про поділ земельної ділянки, на якій велось будівництво), оскільки обставини, які визначені договором, як форс-мажорні виникли вже після того, як зобов'язання Товариством не було виконано в строк (ІІ квартал 2014 року), у зв'язку з чим не можуть мати правового значення для висновку про відсутність вини.
Разом з тим, всупереч положенню частини другої статті 614 ЦК України відповідачем не доведено наявності форс-мажорних обставин, які б існували до того, як зобов'язання мало бути виконано. Самі по собі дії Товариства, проведені до закінчення виконання зобов'язання, що пов'язані лише з отриманням дозволу на виконання будівельних робіт, не можуть вважатися доказом відсутності вини у несвоєчасному виконанні зобов'язання, оскільки матеріали справи не містять жодних фактичних даних, що зволікання в отриманні такого дозволу мало місце за обставин незалежних від відповідача.
Натомість, матеріалами справи підтверджено факт отримання Товариством відмови у видачі дозволу з підстав неподання необхідного пакету документів, що може вважатися доказом зволікання саме товариства у несвоєчасному отриманні дозволу та невиконанні тих чи інших будівельних робіт.
Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду із позовом з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В силу вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з вимога ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
У відповідності до положень статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя статті 264 ЦК України). Тобто новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред'явлення позову.
Судом установлено, що відповідач звертався до Байковецької сільської ради з заявами про надання дозволу на відведення йому земельної ділянки, а прийняте 03.07.2015 року Байковецькою сільською радою рішення за №824 про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на три окремі ділянки оскаржив до господарського суду, з приводу чого 06.04.2017 року Господарським судом Тернопільської області в справі № 921/510/16-г/6 прийнято рішення про задоволення позову ТОВ "Будова-Захід" і визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про поділ земельної ділянки, про що представником відповідача наголошувалось впродовж розгляду справи та відображено в наявних письмових заявах по суті справи. У 2019 році відповідач звертався до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області щодо спірної земельної ділянки.
Перелічені дії Товариства, такі як звернення до органу місцевого самоврядування з заявами про виділення земельної ділянки для будівництва багатоквартирних будинків, оскарження рішення органу місцевого самоврядування про поділ земельної ділянки до суду тощо, на думку суду, є доказом визнання Товариством свого обов'язку перед замовниками, однією з яких є ОСОБА_1 , збудувати багатоквартирний будинок і передати квартиру позивачу згідно укладеного з нею договору, що дає підстави зробити висновок про наявність обставин, які свідчили про переривання строку позовної давності.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення, шляхом розірвання договору за №29/02/12-Ті від 16.02.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Будова-Захід», повернення ОСОБА_1 права вимоги за договором від 16 червня 2010 року, укладеним між нею та приватним підприємством «Тернопільська фірма «Будівельник», вартістю 163 569 грн. шляхом визнавши за останньою майнового права на 40,76 кв.м. однокімнатної квартири за АДРЕСА_3 та скасуваня реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення готовністю 3% за адресою: АДРЕСА_2 в частині майнових прав на однокімнатну квартиру за АДРЕСА_3 .
Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» про розірвання договору, визнання майнових прав та скасування реєстраційного запису у Державному реєстрі прав на нерухоме майно задовольнити частково.
Розірвати договір №29/02/12-Ті від 16 лютого 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід».
Повернути ОСОБА_1 право вимоги за договором від 16 червня 2010 року, укладеним між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Тернопільська фірма «Будівельник», вартістю 163 569 грн., визнавши за ОСОБА_1 майнове право на 40,76 кв.м. однокімнатної квартири за АДРЕСА_3 .
Скасувати реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення готовністю 3% за адресою: АДРЕСА_2 в частині майнових прав на однокімнатну квартиру за АДРЕСА_3 .
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1635,70 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід», вул. Привокзальна, 1, с. Смільне Бродівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 34938625.
Повне рішення складено 28 жовтня 2021 року.
Головуюча І.М. Черніцька