Дата документу 23.11.2021 Справа № 554/10873/21
Провадження №3/554/2631/2021
Іменем України
23 листопада 2021 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А. Г., за участю секретаря судового засідання Пащенко Д. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві у залі суду протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і матеріали справи додані до нього щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки, зареєстрованої та мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП та інші відомості щодо особи ініціатором складення протоколу не надані,
Опис обставин, установлених під час розгляду справи
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 506024 від 06 листопада 2021 року, складеного інспектором взводу №2 роти № 1 БУПП в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції Пашко Аліною Сергіївною, 06 листопада 2021 року, близько 10 год 00 хв, в м. Полтаві по вул. Майдан Незалежності, 6, ОСОБА_1 перебувала на вулиці без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, чим порушила вимоги підпункту 2 пункту 2-2 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року (далі - Постанова №1236), що, на думку ініціатора складення протоколу, є вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміноване особі адміністративне правопорушення
Дії ОСОБА_1 ініціатором складення протоколу кваліфіковані за астиною 1 статті 44-3 КУпАП, якою встановлена відповідальність запорушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Ставлення особи, що притягається до адміністративної відповідальності до вчинення інкримінованого йому правопорушення
В судове засідання правопорушниця, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, не з'явилась, заяви про відкладення розгляду справи не подала, в зв'язку з чим суд розглянув справу за її відсутності.
Мотиви суду та оцінка наданих сторонами доказів
Дослідивши матеріали, додані до протоколу, суд дійшов висновку про відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення та необхідності закриття справи за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності зі законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст. 256 КУпАП та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року №1376 (далі - Інструкція).
Згідно з вимогами ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Диспозиція ч. 1 ст. 44-3 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, тобто дана норма носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих незаконних діянь, які врегульовані законодавством України.
При цьому, акт законодавства - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, суб'єктом прийняття (або санкціонування) якого є парламент, як законодавчий орган державної влади.
Зі змісту Протоколу слідує, що ОСОБА_1 перебувала на вулиці без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, чим порушила вимоги підпункту 2 пункту 2-2 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року (далі - Постанова №1236), що, на думку ініціатора складення протоколу, є вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Враховуючи, що ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, при розгляді такої категорії справ, ініціатором його складання, необхідно ретельно з'ясовувати і зазначати, у чому саме полягали порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2-2 Постанови №1236, з 17 червня 2021 р. на території України встановлюється “зелений” рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, ці вимоги при складенні Протоколу не дотримані, а саме вказаний протокол не містить відомостей про те, чи були поліцейським, при його складанні, враховані пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було їй запропоновано пред'явити документи, що посвідчують її особу, чи відмовляла вона в цьому працівнику поліції.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 ініціатором складення протоколу додано відеозапис бодікамери ВІ-0165, суть якого зводиться до зачитування поліцейським процесуальних прав двом особам, які на ньому зафіксовані, тоді як взагалі невідомо, чи було поліцейським пред'явлено вимогу пред'явити будь-який з документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідку про звернення за захистом в Україні,а тому суд не може брати його до уваги як належний та допустимий доказ у справі.
При цьому суд враховує ще й те, що із змісту переглянутого відеозапису видно, що ОСОБА_1 поводить себе не відповідно обстановці, в якій перебуває, візуально спостерігається, що вона має ознаки сп'яніння та може не розуміти, що з нею відбувається. Зміст і суть переглянутого не дає підстав суду зробити висновок, що патрульні поліцейські встановлюють саме особу порушниці та намагаються переконатися в наявності у неї документів, що посвідчують особу. Надані ініціатором складення протоколу докази не свідчать про те, що порушниця саме перебуває на вулиці без документів, а не знаходиться в місці, яке є прибудинковою або іншою прилеглою до місця її проживання територією, перебування на якій не потребує наявності при собі документів, що посвідчують особу.
Ініціатором складення протоколу не встановлено та навіть спроби зробити це не зроблено, щоб з'ясувати її суб'єктивне ставлення до правопорушення, що їй інкримінується, а отже не доведено, що її дії містять суб'єктивну сторону діяння, за яке вона притягується до відповідальності.
Таким чином, ініціатором складення протоколу на підтвердження винуватості ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів того, що правопорушення, яке їй інкримінується, було вчинено взагалі і, зокрема, саме нею.
До того ж судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 506024 від 06 листопада 2021 року не містить даних про наявність свідків або очевидців, чи їх відсутність.
За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст. 257 КУпАП, питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
Таким чином, ініціатором складення протоколу на підтвердження винуватості ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів того, що дії, вчинення яких інкримінується порушниці, містять склад правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), згідно яких "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом".
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення ("проведення несанкціонованого пікету"), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Сам Протокол має суттєві недоліки. У ньому, зокрема, суть адміністративного правопорушення не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, оскільки не розкрито суть порушення відповідно до вимог закону, а лише констатовано факт його вчинення, не зазначено, що саме порушила ОСОБА_1 , виходячи з складових елементів правопорушення, що є недопустимим, так як порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у справі відсутні достатні, допустимі та безсумнівні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП за обставин, викладених у протоколі, яким визначаються межі даного судового розгляду, а отже склад вказаного правопорушення в діях ОСОБА_1 відсутній, а провадження по справі підлягає закриттю.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 247, 283 та 284 КУпАП,
Закрити справу щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А. Г. Савченко