ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 листопада 2021 року м. Київ № 640/6039/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державну податкову службу у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року №0004724202.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на протиправність оскаржуваного рішення, яким визнано обов'язок позивача подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до контролюючого органу за відсутності факту реального отримання доходу у 2016 році у вигляді дарунку депозитних коштів згідно Договору №473 від 05 квітня 2016 року дарування коштів на депозитному рахунку, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2019 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2021 замінено Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на її правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
13 травня 2019 року до суду від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому, представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, з урахуванням їх необґрунтованості. Також, контролюючим органом зазначено, що проведеною перевіркою встановлено факт не подання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, що є підставою для накладення штрафу.
Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач заперечує проти доводів останнього, викладених у його відзиві.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Головним управлінням Державної фіскальної служби в м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за результатом якої складено акт від 21 грудня 2018 року №4921/26-15-42-02/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог пункту 49.2 підпунктів 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ в Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року №0004724202, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 26 березня 2019 року №14/99-99-11-05-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Пунктом 15.1. Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
Також, відповідно до пункту 164.4 ст.164 розділу IV Податкового кодексу України, під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
Відповідно до підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
Згідно із приписами пункту 174.6 статті 174 Податкового кодексу України об'єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.
Доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платнику податку юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, оподатковуються на загальних підставах, передбачених цим розділом для оподаткування додаткового блага.
Ставки податку на доходи фізичних осіб, за якими оподатковуються об'єкти спадщини, передбачено пунктами 174.2 та 174.6 статі 174 Податкового кодексу України.
Підпунктом 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України передбачено, що вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у підпунктах 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 Кодексу.
Відповідно до пункту167.2 статті 167 розділу IV Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу.
Пунктом 174.3 статті 174 Податкового кодексу України визначено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначаються в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.
Нотаріус за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування (п.174.4 статті 174 Податкового кодексу України).
Як встановлено судом, відповідач у відзиві на позов зазначив, що висновки акта перевірки про отримання позивачем доходу здійснені на підставі поданого приватним нотаріусом Дурбієм А.В. звіту у формі 1ДФ на виконання вимог пункту 174.4 статті 174 Податкового кодексу.
У пункті 2.7 Акту перевірки зазначається, що згідно даних ЦБД ДРФО ДФС України позивач мав взаємовідносини з фізичною особою, що не є членом першого ступеня споріднення та отримав оподатковуваний дохід у вигляді прийняття в дарунок грошових коштів, що підтверджується Договором дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05 квітня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дурбія А.В. за №473.
Інформація, що надається у формі 1ДФ підтверджує дохід, який мав отримати громадянин за укладеним договором дарування. Підтвердження або спростування фактичного отримання або нетримання доходу внаслідок прийняття спадщини (дарування) не входить до компетенції нотаріуса. Інформація за формою 1ДФ була подається нотаріусами у порядку статті 174.4 Податкового кодексу України виключно внаслідок посвідчення договору дарування (а не фактичного отримання громадянином доходу у вигляді майна або грошових коштів).
Відтак, суд не погоджується з доводами відповідача, що подана приватним нотаріусом до контролюючого органу інформація у формі 1ДФ підтверджує отримання позивачем доходу у розмірі 182 921,61 грн. за договором дарування №473 від 05 квітня 2016 року.
Платник податку, котрий отримує дохід від особи, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (підпункт 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України).
Згідно із приписами пункту 174.6 статті 174 Податкового кодексу України об'єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.
Доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платнику податку юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, оподатковуються на загальних підставах, передбачених цим розділом для оподаткування додаткового блага.
Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Згідно зі статтею 718 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі, майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 722 Цивільного кодексу України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з пункту 2 Договору від 05 квітня 2016 року, Дарувальник протягом 2-х днів з моменту підписання цього Договору зобов'язаний письмово повідомити Банк про дарування коштів у розмірі, встановленому пунктом 1 даного Договору, з зазначенням в повідомленні реквізитів Обдаровуваного, відомостей про суму подарованих коштів.
В той же час, Постановою Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року №234 «Про віднесення ПАТ «КБ Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» Національним банком України віднесено ПАТ «КБ Хрещатик» до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За таких обставин виконання умов Договору №473 від 05 квітня 2016 року та розміщення депозиту на рахунок, що мав бути відкритий у ПАТ «КБ «Хрещатик» на ім'я позивача стало неможливим з причин повноважень органів управління банку.
При цьому, судом встановлено, що позивач після укладення договору дарування не відкрив на свої ім'я депозитний (вкладний) рахунок в ПАТ «КБ «Хрещатик».
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частинами 1,2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивач не набув права власності за Договором дарування від 05 квітня 2016 року, у зв'язку з тим, що кошти з рахунку ОСОБА_2 на рахунок позивача не були переведені, тому позивач фактично не міг володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктом дарування в розумінні Цивільного кодексу України.
На підтвердження факту не виконання Договору дарування від 05 квітня 2016 року, позивачем надана копія Договору від 29 серпня 2017 року про розірвання договору дарування від 05 квітня 2016 року.
Як вбачається зі змісту даного договору, підставою розірвання Договору дарування від 05 квітня 2017 року стала саме неможливість виконання умов договору Дарувальником і Обдаровуваним, у зв'язку з причинами, які не залежали від них, а саме знаходження ПАТ «КБ «Хрещатик» в процесі ліквідації.
Більше того, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2019 року у справі №755/18941/18 визнано недійсним (нікчемним) Договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05 квітня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубрієм А.В., зареєстрований в реєстрі за №473, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 05 квітня 2016 року.
Суд зазначає, що відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, доводи відповідача, що позивач протягом 2016 року отримав дохід в сумі 182 929,61 грн., матеріалами справи не підтверджені, у зв'язку із чим, у останнього не виникло обов'язку, передбаченого пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а тому оскаржуване рішення від 30 січня 2018 року №0004724202 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні гуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно із частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи, що судом позов задоволено повністю, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 768,40 грн.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Рибченко Наталії Миколаївни укладено Договір про надання правничої допомоги від 06 грудня 2018 року.
Відповідно до додатків до вказаного Договору, адвокат надає правничу допомогу, а саме: забезпечення юридичного супроводу позивача під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді вартості успадкованого майна від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, надає усні консультації та роз'яснення законодавства з питань, що виникають під час перевірки та готує та виготовляє заперечення на акт від 21 грудня 2018 року №4921/26-15-42-02/1783805451 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків- фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» - 1 500,00 грн.; забезпечення юридичного супроводу позивача під час проведення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення рішення від 30 січня 2019 року №0004724202, складеного на акта від 21 грудня 2018 року №4921/26-15-42-02/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків- фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року»; складання скарги до Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2019 року №0004724202 Головного управління ДФС у м. Києві, надання усних консультацій та роз'яснень законодавства з питань, що виникають під час проведення процедури адміністративного оскарження - 1 500,00 грн.; забезпечення юридичного супроводу позивача під час судового оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 30 січня 2019 року №0004724202, складеного на акта від 21 грудня 2018 року №4921/26-15-42-02/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків- фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року», надання усних консультацій та роз'яснень законодавства з питань, що виникають під час проведення процедури судового оскарження, складання адміністративного позову до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 30 січня 2019 року №0004724202 на загальну суму 3 000,00 грн.
На підтвердження виконання умов договору про надання правничої допомоги від 06 грудня 2018 року позивачем надано акт виконаних робіт від 04 квітня 2019 року №4 та квитанцію від 05 квітня 2019 року на суму 6 000,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати на загальну суму 6 000,00 грн, з урахуванням наданих доказів є доведеними, співмірними з обсягом наданих адвокатами послуг у даній справі та повністю відповідають вимогам приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права (Рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 № 23-рп/2009 «У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що витрати позивача у відповідності до наданих доказів та матеріалів справи є підтвердженими та підлягають стягненню у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у даній справі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Задовольнити позов ОСОБА_1 до Головного управління Державну податкову службу у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30 січня 2018 року №0004724202.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державну податкову службу у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень нуль копійок).
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Державну податкову службу у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011.
Суддя В.І. Келеберда