ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 листопада 2021 року м. Київ № 640/19507/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом за позовом
ОСОБА_1
доДепартаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа Управління праці та соціального захисту населення Дарницького районної в м. Києві державної адміністрації
провизнання дій протиправними, та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 03165, м. Київ, вул. Любомира Гузара, 7, ідентифікаційний код - 37441694, ел. пошта - dsp@kmda.gov.ua) (надалі - відповідач або Департамент), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відмови ОСОБА_1 у визначенні статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії;
- зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати ОСОБА_1 статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати останній посвідчення особи, постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2020 (суддя Патратій О.В.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе 176-Г, ідентифікаційний код - 26063481, ел. пошта - darn_upszn@kmda.gov.ua).
Згідно з розпорядженням № 593 від 30.03.2021 щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ вказану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Пащенку К.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2021 (суддя Пащенко К.С.) прийнято до провадження адміністративну справу № 640/19507/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
В якості підстав позову позивач зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено у видачі посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Управлінням соціального захисту населення Дарницького районного в м. Києві державної адміністрації надано пояснення, у яких зазначено, що відповідно до матеріалів особової справи ОСОБА_1 до настання інвалідності мала статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, як така, що постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю та 28.04.2001 Черкаською обласною державною адміністрацією їй було видане посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_2 , що було передбачено пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого діючою на той час постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501.
Із прийняттям Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України», відповідно до якого із Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключено статтю 2, якою було визначено категорії зон радіоактивного забруднення територій.
Одночасно було внесені зміни до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме із статті 2 було виключено абзац 5, яким із зон радіоактивного забруднення було виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.
Таким чином, за висновком Управління соціального захисту населення Дарницького районного в м. Києві державної адміністрації, підстави для видачі посвідчення відсутні.
Відповідач - Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відзив до суду не надав.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
28.04.2021 Черкаською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 видане посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_2 .
3 13.05.2020 позивачу довічно встановлено третю групу інвалідності у зв'язку із захворюванням з дитинства, пов'язаним з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 15.06.2020 серії 12 ААБ № 436489.
17.07.2020 позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з заявою, у якій просила направити надані документи на розгляд Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян щодо видачі посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
До заяви надано:
копію посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_2 ;
копію довідки МСЕК серії 12 ААБ № 436489;
оригінал експертного висновку від 01.04.2020 № 9765;
копію паспорта;
копію ідентифікаційного коду;
2 фото 3х4.
Листом від 28.07.2020 № 01-13/2547 Управління праці та соціального захисту населення Дарницького районної в м. Києві державної адміністрації повідомило про те, що рішенням Комісії від 22.07.2020їй відмовлено у визначенні статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян від 22.07.2020 № 4 вбачається, що розглянувши матеріали особової справи позивача, Комісія вирішила, що підстав для визначення статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1 немає. У зв'язку із прийняттям Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» статтю 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - виключено, водночас внесено зміни, зокрема до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких абзац 5 частини другої статті 2 виключено - із зон радіоактивного забруднення виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Позивач, за висновком Комісії, на даний час не проживає, не працює і не навчається у зоні посиленого радіоекологічного контролю, пільгами (в тому числі встановлення причинного зв'язку захворювання із Чорнобильською катастрофою) не користується.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (пункт 4 частина 1).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Отже, для отримання постраждалими статусу категорії 1 необхідні три умови:
1) інвалідність;
2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи;
3) причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до статті 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, який визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Пунктом 11 Порядку № 551 встановлено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою посвідчення видаються на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
Як встановлено судом, позивачем метою отримання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 надано:
копію посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_2 ;
копію довідки МСЕК серії 12 ААБ № 436489;
оригінал експертного висновку від 01.04.2020 № 9765.
При цьому, рішення відповідача, яким відмовлено позивачу у видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, мотивовано відсутністю у переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю та скасуванням статті 23 Закону № 796-XII, якою передбачалося надання відповідних пільг і компенсацій особам, віднесеним до 4 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим, суд зазначає наступне.
Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до ухвалення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII містилося у статті 2 Закону № 796-XII. Відповідно до цієї статті до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: (1) зона відчуження, (2) зона безумовного (обов'язкового) відселення, (3) зона гарантованого добровільного відселення та (4) зона посиленого радіоекологічного контролю.
Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
01.01.2015 набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, яким статтю 2 Закону № 796-XII виключено (підпункт 1 пункту 4). Виключено також абз. 5 частини 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.
28.04.2001 позивач набула статусу особи, постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю.
Крім того, Закон № 796-XII у редакції, чинній після 01.01.2015, передбачає надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, певних пільг та компенсацій. Зокрема, статті 51, 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби).
Отже, виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII, вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 697/121/17 та від 19.02.2020 у справі № 697/2382/16-а.
Таким чином, враховуючи належність позивачки до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та встановлення їй 3 групи інвалідності з 13.05.2020 у зв'язку із захворюванням пов'язаним з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується належними доказами, суд дійшов висновку про виникнення передбачених у п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону №796 підстав для віднесення позивачки до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та отримання посвідчення відповідного зразка.
Отже, враховуючи, що доводи позивачки і надані нею докази підтверджують ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування свого позову, і не були спростовані відповідачем, який не довів правомірності оскаржуваної відмови, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення.
З метою захисту і поновлення порушеного права позивачки суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмови відповідача та про зобов'язання відповідача видати позивачці посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн відповідно до квитанції від 12.08.2020 № ПН1474151, що підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відмови ОСОБА_1 у визначенні статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
3. Зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати ОСОБА_1 статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати останній посвідчення особи, постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 1.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 03165, м. Київ, вул. Любомира Гузара, 7, ідентифікаційний код - 37441694, ел. пошта - dsp@kmda.gov.ua) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя К.С. Пащенко