Єдиний унікальний номер судової справи 201/11416/21
Номер провадження 1-кс/201/3345/2021
Іменем України
24 листопада 2021 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 29.10.2021 року,
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся зі скаргою до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, в порядку ст. ст. 303-307 КПК України, в якій просив суд зобов'язати уповноважену особу Дніпропетровської обласної прокуратури прийняти, невідкладно зареєструвати подану заяву про вчинення злочину до ЄРДР та розпочати досудове розслідування у формі досудового слідства за фактом вчинення кримінального правопорушення.
В обґрунтування скарги вказав, що він 29.10.2021 року подав до Дніпропетровської обласної прокуратури заяву про вчинення злочину до ЄРДР за ч. 4 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України, ЄО 56585 від 01.11.2021 року, але відомості та обставини, викладені в заяві не були внесені до ЄРДР.
Адвокат ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Представник Дніпропетровської обласної прокуратури в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ст. 107 КПК України здійснювалося повне фіксування кримінального провадження за допомогою технічного засобу.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного правового висновку з таких підстав.
З матеріалів скарги встановлено, що адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 29.10.2021 року подав до Дніпропетровської обласної прокуратури заяву про вчинення злочину до ЄРДР за ч. 4 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України, ЄО 56585 від 01.11.2021 року, але відомості та обставини, викладені в заяві не були внесені до ЄРДР.
В заяві адвокат повідомив наступне.
Починаючи з 2018 року в Ленінському районному суді міста Дніпропетровська перебуває на розгляді судова справа № 200/5706/18 за звинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення.
2018 році ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, котрий кожні наступні два місяця було невмотивовано продовжено колегією суддів ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та під голуванням судді ОСОБА_7 (далі - колегія суддів Ленінського PC).
Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було незаконним та протирічить ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (а саме - право особи на свободу).
В 2019 році ОСОБА_4 звернувся до адвоката ОСОБА_3 з проханням підготувати скаргу до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме, з приводу порушення державою Україна (в особі колегії суддів Ленінського PC) його ( ОСОБА_4 ) права на свободу.
В жовтні 2019 року адвокатом було подано скаргу до ЄСПЛ.
10.06.2021 року ЄСПЛ виніс рішення «CASE MYASNIKOV AND ULYNOV v. UKRAINE (Applications nos. 61919/19 and 32809/20)» (Рішення Мясніков та Ульянов проти України (заяви № 61919/19 та 32809/20)).
30.08.2021 року ОСОБА_4 було подано клопотання до Ленінського PC про зміну запобіжного заходу у зв'язку з тим, що ЄСПЛ констатував, що ОСОБА_4 тримається під вартою незаконно (а саме, держава Україна незаконно тримає ОСОБА_4 під вартою, всупереч нормам міжнародного права).
Однак, колегія суддів Ленінського PC в судовому засіданні 30.08.2021 року відмовила змінювати ОСОБА_4 міру запобіжного заходу на інший запобіжний захід (не пов'язаний з триманням під вартою), чим, на його погляд, грубо порушила норми українського законодавства та норми міжнародного права.
Враховуючи вищевикладене, відомості до ЄРДР на підставі вказаної заяви не внесені, досудове розслідування не розпочато, тому заявник звернувся зі скаргою до слідчого судді.
Вирішуючи скаргу, слідчий суддя зазначає наступне.
Положенням статті 303 КПК України, передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що підлягають оскарженню. Відповідно до ст.26 КПК України слідчий суддя вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до пункту 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 звернуто увагу, що у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Скаржник просить зобов'язати уповноважених осіб Дніпропетровської обласної прокуратури прийняти і зареєструвати подану ним 29.10.2021 року заяву про вчинення злочину до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.
При розгляді заяв і звернень щодо суддів про вчинення кримінального правопорушення, органам НП України та прокуратури при вирішенні питання про наявність в діях судді ознак складу злочину і внесенні їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань слід брати до уваги і роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007р. "Про незалежність судової влади", якою визначено, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007р. «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Також, існує процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності судді. За статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для дисциплінарної відповідальності судді зокрема є незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та ін.
Відповідно до пунктів 66, 68, 69 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17.11.2010 тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного наміру. Дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов'язки ефективно та належним чином. Такі провадження повинен проводити незалежний орган влади або суд із наданням гарантій справедливого судового розгляду і права на оскарження рішення та покарання. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
У Висновку № 3 (2002) згаданої Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб, повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки).
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та у Середній Азії (від 23-25 червня 2010 року) зазначено, що процедура прийняття суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави вважати, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення щодо діяльності судді, а лише ті з них, які містять достатні відомості про вчинення ним кримінального правопорушення.
На відміну від цього, незгода із прийняттям суддею процесуального рішення у справі може бути оскаржена в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.
У даному випадку 30.08.2021 року колегією суддів Ленінського районного суду м. Дніпропетровська обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, а саме до 28.10.2021 року включно.
Відповідно до мотивувальної частини ухвали, колегією суддів враховано посилання обвинуваченим ОСОБА_4 на рішення Європейського суду з прав людини в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , яким було встановлено факт надмірного строку тримання обвинуваченого під вартою, проте, з урахуванням стадії судового розгляду, а саме фактичне його закінчення і за наявності ризиків, на які обґрунтовано посилається прокурор, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та виконання судового рішення у разі визнання винним останнього.
Однак зі змісту скарги фактично вбачається наявність оскарження бездіяльності уповноваженої особи Дніпропетровської обласної прокуратури не стосовно невнесення відомостей до ЄРДР, а щодо незгоди заявника з процесуальним рішенням колегії суддів Ленінського районного суду м. Дніпропетровська при розгляді клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , задовольнивши яке, на думку скаржника, колегія суддів винесла рішення з порушенням норм українського та міжнародного законодавства, проігнорувавши рішення ЄСПЛ Мясніков та Ульянов проти України від 10.06.2021 року.
Суб'єктивна оцінка учасників провадження щодо змісту процесуальних рішень суду з точки зору їх відповідності КПК України не може бути підставою для задоволення вказаної скарги.
У разі незгоди з прийнятим судом рішенням, процесуальний закон передбачає механізм висловлення заперечень, оскаржень які можуть бути розглянуті та враховані під час апеляційного або касаційного перегляду справи.
Заява адвоката ОСОБА_3 за своєю суттю є скаргою на процесуальне рішення певних суддів, зі змістом якого не погоджується адвокат. Зазначене підтверджується тим, що він викладає в заяві доводи своєї незгоди із змістом ухвали колегії суддів щодо продовження строку дії запобіжного заходу, яка може бути оскаржена до апеляційного суду.
Разом з тим, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних не має, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Це є прямим тиском на суд, втручанням у здійснення правосуддя та прямо порушує норми Конституції України, суперечить Основним принципам незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 року та 13.12.1985 року щодо гарантування засад незалежності судових органів.
При цьому Європейський суд з прав людини 10.06.2021 року виніс в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 рішення, яким не зобов'язував колегію суддів Ленінського районного суду м. Дніпропетровська негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти, а встановив факт надмірного строку тримання обвинуваченого під вартою і зобов'язав державу виплатити ОСОБА_4 компенсацію за таке надмірне тримання.
Виходячи з наведеного, слід дійти висновку про відсутність підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення колегією суддів Ленінського районного суду м. Дніпропетровська кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.
Доходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й усталену практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.
Згідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 25, 28, 214, 303-307 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 29.10.2021 року, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її вручення учасникам провадження.
Слідчий суддя ОСОБА_1