ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 листопада 2021 року м. Київ № 640/7561/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у місті Києві
про визнання протиравними та скасування наказів від 04.03.2021 №223, від 09.03.2021 №295о/с поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якій просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 28.04.2021 №03-14/68302/21):
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників слідчих підрозділів від 04.03.2021 №223 в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади до старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування мікрорайонів «Теримки-1» та «Теремки-2») Голосіївського управління поліції Головного управлінна Національної поліції у місті Києві капітана поліції ОСОБА_1 (0053141);
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління національної поліції у місті Києві від 09.03.2021 №295 о/с в частині призначення капітана поліції ОСОБА_1 (0053141) інспектором слідчого відділу Солом'янського управління поліції, звільнивши її з посади старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування мікрорайонів «Теремки-1» та «Теремки-2») Голосіївського управління поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування мікрорайонів «Теримки-1» та «Теремки-2») Голосіївського управління поліції Головного управлінна Національної поліції у м.Києві капітана поліції з 09.03.2021.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що не погоджується із застосуванням до неї дисциплінарного стягнення, оскільки не вчиняла дисциплінарного проступку, за який передбачено такий вид дисциплінарної відповідальності, як звільнення з посади, а службове розслідування та Висновок від 22.02.2021, результати якого стали підставою для звільнення позивача проведено з порушенням вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а тому позивач вважає наказ від 04.03.2021 №223 та наказ від 09.03.2021 №295 о/с протиправними та незаконними.
Позивач зауважила, що на час її притягнення до дисциплінарної відповідальності та її звільнення, вона відносилась до категорії жінок, на яких розповсюджується положення частини третьої статті 184 КЗпП України, оскільки на момент звільнення, остання була вагітною, а звільнення вагітних жінок з урахуванням зазначених положень Закону не допускається.
Крім того, позивач не мала можливості реалізувати надані їй законом права, у зв'язку з тим, що під час написання пояснень не була повідомлена про проведення саме службового розслідування стосовно позивача. Також строки його проведення не були відомі.
Позивачем зауважено, що у період з 19.02.2021 по 23.02.2021 вона перебувала на лікуванні у відділенні гінекології та репродуктивного здоров'я КНП «Київський міський пологовий будинок №2» во КМР (КМДА), діагноз: вагітність І 13-14 тижнів, загрозливий аборт. Також позивач звернула увагу на те, що службове розслідування, за результами якого було винесено оскаржуваний наказ, проводилося з 18.02.2021 по 22.02.2021, тобто під час відсутності на роботі. Із наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 18.02.2021 року №327 «Про призначення та проведення службового розслідування», позивача не ознайомлювали та не повідомляли про винесення останнього.
На думку позивача, звільнення її з посади, яке є одним із крайніх заходів дисциплінарного впливу, застосовано за відсутності правових підстав, без урахування усіх обставин у справі та дотримання принципу пропорційності між вчиненим дисциплінарним проступком та мірою дисциплінарної відповідальності. Звільнення позивача із займаної посади не відповідає тяжкості вчиненого проступку, а відповідачем при прийнятті рішення чітко не визначено і не обґрунтовано застосування саме одного із найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з займаної посади.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 24.03.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №640/7561/21 та призначено підготовче засідання. Витребувано від Головного управління Національної поліції у місті Києві належним чином завірену копію особової справи ОСОБА_1 , належним чином завірені копії матеріалів дисциплінарного провадження, за наслідками якого прийнято оскаржуваний накази, довідку про середньомісячний та середньоденний заробіток позивача та всі інші документи, що стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу.
На виконання вимог ухвали суду від 24.03.2021 відповідачем подано до суду належним чином завірені копії матеріалів особової справи позивача та копії матеріалів дисциплінарного провадження, за наслідками якого прийнято оскаржувані накази.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 20.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти позовних вимог, оскільки всі дії посадових осіб суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції у місті Києві, що пов'язані з підготовкою та виданням наказу про звільнення позивача з посади були вчинені з неухильним дотриманням вимог Закону України "Про Національну поліцію" та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність працівників поліції.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про те, що відібрання у поліцейських пояснень інакше як у межах службового розслідування не передбачено законодавством, тобто позивачу було відомо з якою метою працівниками слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві відбирались пояснення у останньої. Всі дані, які передбачені Порядком №893 містяться у поясненнях позивача, а щодо форми бланку, то це не є обов'язковою умовою при проведенні службового розслідування, а має більш рекомендаційний характер.
З приводу того, що позивач не була повідомлена про проведення службового розслідування відповідач зауважив, що статутом не передбачено процедури повідомлення поліцейського про призначення відносно нього службового розслідування. Позивачу було відомо про проведення відносно останньої службового розслідування, оскільки в неї відбирались пояснення, які передбачені лише Статутом та Порядком, які безпосередньо регламентують проведення службового розслідування.
Щодо перебування позивача з 19.02.2021 по 23.02.2021 на лікуванні у відділенні гінекології та репродуктивного здоров'я КНП «Київський міський пологовий будинок № 2» та проведення службового розслідування під час відсутності останньої на роботі, відповідач вказав на те,що обмежень щодо проведення службового розслідування відносно особи, яка перебуває на лікарняному, не визначено.
Відповідачем наголошено на тому, що позивача звільнено з посади, а не зі служби у поліції, а тому застосування до останньої частини третьої статті 184 КЗпП України є безпідставним.
У підготовчому засіданні 14.06.2021 судом прийнято заяву позивача про зміну предмету позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи №640/7561/21 по суті.
Відповідачем 11.06.2021 подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких представник відповідача вказала на те, що відповідно до аркушу погодження наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві від 09.03.2021 № 295 о/с, 09.03.2021 ОСОБА_1 була ознайомлена з вищезазначеним наказом, про що того ж дня проставила запис «ознайомлена», дату « 09.03.2021» та особистий підпис, а тому їй було відомо про те, що саме наказом ГУНП у м. Києві від 09.03.2021 № 295 о/с її, «капітана поліції ОСОБА_1 (0053141) призначено інспектором слідчого відділу Солом'янського управління поліції з посадовим окладом 2 500 гривень, установивши надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби в поліції, звільнивши її з посади старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування мікрорайонів «Теремки-1» та «Теремки-2») Голосіївського управління поліції.»
Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні 13.09.2021, враховуючи надходження клопотання від предстаника відповідача, з урахуванням наявних матеріалів справи, суд ухвалив здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та письмові пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів особової справи позивача, ОСОБА_1 прийнята на службу в органах внутрішніх справ відповідно до Наказу від 31.05.2013 №392 о/с.
В подальшому, на підставі наказу Головного управління Національної поліції від 01.04.2020 №289 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду старшого слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування мікрорайонів "Теремки-1" та "Теремки-2") Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.
Разом з тим, на адресу заступника Голови - начальника ГУ НП у м. Києві генерала поліції третього рангу Андрія Кришенка надійшла доповідна записка заступника начальника СУ ГУ НП у м. Києві полковника поліції Артема Лашко від 17.02.2021, з якої вбачається, що у провадженні слідчого відділу Голосіївського управління поліції знаходилося кримінальне провадження №12020100010002779, розпочате 06.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 Кримінального кодексу України. За результатами розслідування слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. За фактом неналежного здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020100010002779 працівниками слідчого відділу Голосіївського управління поліції, на думку заступника начальника СУ ГУ НП у м. Києві полковника поліції Артема Лашко, варто призначити службове розслідування, за результатами якого, за наявності підстав, до винних осіб вжити заходів дисциплінарного характеру.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві від 18.02.2021 №327 за викладеними у доповідній записці від 17.02.2021 для проведення службового розслідування утворено дисциплінарну комісію, якій слід провести службове розслідування у встановленому порядку.
За наслідками проведеного службового розслідування за фактом порушень, допущених окремими працівниками слідчого відділу Голосіївського управління поліції дисциплінарною комісією складено висновок від 22.02.2021, яким:
- cлужбове розслідування за фактами неналежного розслідування окремими працівниками слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП у м. Києві кримінального провадження № 12020100010002779 закінчено;
- відомості, що стали підставою для призначення службового розслідування, уважати такими, що підтвердились;
- за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог ст. 2, ч. 2 ст. 9, ч. 4 ст. 38, п. 8 ч. 2 ст. 40, ст.ст. 110 та 282, ч.ч. 4 і 6 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, пунктів 2 та З Розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 № 570, п. 3 ч. 2 Розділу І, п. З ч. 4 розділу II та п. 1 розділу VII Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, а також підпункту 1 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617- VIII, під час розслідування кримінального провадження № 12020100010002779 до старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування мікрорайонів «Теремки-1» та «Теремки-2») Голосіївського УП ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 (0053141) застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади.
На підставі вказаного висновку, за наслідками розггляду матеріалів дисциплінарного провадження щодо позивача відповідачем прийнято наказ від 04.03.2021 №223 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників слідчих підрозділів, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 09.03.2021 №295 о/с згідно з пунктом 3 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1 призначено інспектором слідчого відділу Солом 'ямського управління поліції з посадовим окладом 2500 гривень, установивши надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби в поліції, звільнивши її з посади старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування мікрорайонів "Теремки-1" та "Теремкк-2") Голосіївського управління поліції. Підстава: наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 04 березня 2021 року №223 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників слідчих підрозділів".
Із вказаними наказами відповідача позивач не погоджується, оскільки вважає, що не вчиняла дисциплінарного проступку, за який передбачено такий вид дисциплінарної відповідальності, як звільнення з посади, а службове розслідування та Висновок від 22.02.2021, результати якого стали підставою для звільнення позивача, проведено з порушенням вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а тому просить Накази від 04.03.2021 №223 та від 09.03.2021 №295 о/с скасувати та поновити на посаді, з якої її звільнено.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.15 № 580-VIII (далі також - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 19 Закону № 580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі також - Дисциплінарний статут), яким визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Так, відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини першої та третьої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
При цьому у частині першій статті 18 Закону №580-VIII визначені обов'язки поліцейського, а саме:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14, частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Згідно з частиною першою статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Згідно з частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено
Як вбачається з матеріалів справи, у доповідній записці заступника начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві полковника поліції Артема Лашка зазначено про факти неналежного розслідування окремими працівниками слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві кримінального провадження № 12020100010002779.
Наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 18.02.2021 № 327 на підставі доповідної записки заступника начальника слідчого управління ГУНП у м. Києві від 17.02.2021 призначено службове розслідування.
За результатами вивчення матеріалів кримінального провадження № 12020100010002779, а також відомостей ЄРДР стосовно вказаного кримінального провадження встановлено численні факти грубого порушення старшим слідчим Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_1 вимог ст. 2, ч. 2 ст. 9, ч. 4 ст. 38, п. 8 ч. І ст. 40, ст.ст. 110 та 282, ч.ч. 4 і 6 ст. 284 КПК України, пунктів 2 та 3 Розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 № 570, п. 3 ч. 2 Розділу І, п. 3 ч. 4 розділу II та п. 1 розділу VII Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, а також підпункту 1 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII.
Як зазначила позивач, вона не мала можливості реалізувати надані їй законом права, у зв'язку з тим, що під час написання пояснень не була повідомлена про проведення стосовно неї службового розслідування.
Так, згідно з пунктами 1-4 розділу V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Службове розслідування має встановити:
- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
- обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
- вид і розмір заподіяної шкоди;
- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 14 розділу V Порядку під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі. У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних. Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.
Судом встановлено, що в ході судового розслідування від позивача відбиралися письмові пояснення (від 18.02.2021), оформлені за зразком, наведеним в додатку до Порядку, що спростовує доводи позивача про невідібрання таких пояснень.
Наведене також підтверджує, що позивач був таким чином повідомлений про проведення вищевказаного розслідування, тому доводи про те, що її не було повідомлено про проведення цього службового розслідування не беруться до уваги.
Стосовно перебування позивача з 19.02.2021 по 23.02.2021 на лікуванні у відділенні гінекології та репродуктивного здоров'я КНП "Київський міський пологовий будинок №2" та проведення службового розслідування під час відсутності останньої на роботі відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №25/2 від 23.02.2021, суд зазначає, що за приписами частини третьої статті 21 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" перебування поліцейського на лікарняному чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Таким чином, з урахуванням наведеного, обмежень щодо проведення службового розслідування відносно особи, яка перебуває на лікуванні не визначено.
Як вбачається з наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві від 04.03.2021 №223 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників слідчих підрозділів", у ході службового розслідування з'ясовано, що старший слідчий Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_1 розслідувала кримінальне провадження №12020100010002779, розпочате 06.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України.
За результатами вивчення у слідчому управлінні матеріалів вказаного кримінального провадження встановлено численні факти грубого порушення старшим слідчим ОСОБА_1 вимог Кримінального процесуального кодексу України та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298.
Так, 16.06.2020 та 03.10.2020 відповідно, без винесення постанов про закриття кримінального провадження та про перекваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення, старший слідчий ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань вносила відомості про прийняття указаних рішень.
Крім того, 27.07.2020 та 03.10.2020 старший слідчий ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань внесено відомості про відновлення досудового розслідування у закритому провадженні, однак фактично в матеріалах кримінального провадження будь-які постанови органів прокуратури чи суду про скасування постанов про закриття кримінального провадження відсутні. Разом з тим, як показало вивчення кримінального провадження № 12020100010002779, старший слідчий ОСОБА_1 за весь час досудового розслідування провела лише 1 слідчу (розшукову) дію.
Крім того, всупереч Прикінцевим та перехідним положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», старший слідчий ОСОБА_1 кримінальне провадження № 12020100010002779 не направила до Київської місцевої прокуратури № 1 для визначення в ньому підслідності за відділом дізнання Голосіївського управління поліції.
Зазначені порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, які допущені старшим слідчим ОСОБА_1 під час розслідування вказаного кримінального провадження, стали можливими внаслідок відсутності контролю за її роботою з боку начальника відділення СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_2 та на той час тимчасово виконуючого обов'язки начальника СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 .
У своїх пояснення від 18.02.2020 позивачем не було спростовано висновків, про які зазначено в наказі Головного управління Національної поліції у місті Києві від 04.03.2021 №223.
Водночас оскаржувані накази видані на підставі висновку дисциплінарної комісії за результатами проведеного службового розслідування від 22.02.2021.
Службове розслідування було проведено за фактом порушень, допущених позивачем під час виконання свої обов'язків.
На переконання суду, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Позивач зауважила, що на час її притягнення до дисциплінарної відповідальності та її звільнення, вона відносилась до категорії жінок, на яких розповсюджується положення частини третьої статті 184 КЗпП України, оскільки на момент звільнення, остання була вагітною, а звільнення вагітних жінок з урахуванням зазначених положень Закону не допускається.
З цього приводу Верховний Суд у своїй постанові від 24.07.2019 у справі №820/3205/16 звернув увагу на те, що питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, зокрема вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із частиною шостою статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Частиною третьою статті 184 КЗпП України передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Суд звертає увагу позивача, що наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 04.03.2021 №223 її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено з посади старшого слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування мікрорайонів "Теремки-1" та "Теремки-2") Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві капітана поліції, проте наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 09.03.2021 №295о/с позивача було признаачено на посаду інспектора слідчого відділу Солом'янського управління поліції, звільнивши її з посади старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування мікрорайонів «Теремки-1» та «Теремки-2») Голосіївського управління поліції.
Посилання позивача на судову практику Верховного Суду (постанови від 23.01.2019 №826/26414/15, від 10.05.2019 №826/26541/15, від 11.10.2019 №821/73/16, від 16.05.2018 №759/19440/15-ц) з приводу обставин щодо звільнення працівників в період вагітності є необгрунтованим, адже у наведених справах вирішувались спори щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування до поліцейських дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, однак до позивача був застосований інший вид стягнення - звільнення з посади, а не зі служби, а тому обставини, встановлені судами у вказаних справах не є подібними до спірних правовідносин.
Разом з тим, суд зазначає, що доводи позивача про відсутність складу дисциплінарного проступку не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, оскільки Дисциплінарна комісія встановила, що в даному випадку вчинено діяння, несумісне з його посадою, позивачем скоєно проступок, який виразився в порушенні вимог ст. 2, ч. 2 ст. 9, ч. 4 ст. 38, п. 8 ч. 2 ст. 40, ст.ст. 110 та 282, ч.ч. 4 і 6 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, пунктів 2 та З Розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 № 570, п. 3 ч. 2 Розділу І, п. З ч. 4 розділу II та п. 1 розділу VII Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, а також підпункту 1 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617- VIII, під час розслідування кримінального провадження № 12020100010002779.
При цьому, судом враховується, що обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є винятковим правом органу, де особа проходить публічну службу в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, щодо якої має бути застосовано таке стягнення.
Вищевикладене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеного в постанові від 22.03.2018 у справі №816/956/17, адміністративне провадження №К/9901/980/17.
За цих обставин суд дійшов висновку про правомірність винесення оскаржуваних наказів.
Зважаючи на встановлення правомірності оскаржуваних наказів та відсутності правових підстав для їх скасування, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог й в частині поновлення позивача на посаді.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.