Справа №592/9293/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Онайко Р. А.
Номер провадження 33/816/450/21 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 44-3 КУпАП
23 листопада 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 вересня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 454 грн., -
Як вбачається з оскаржуваної постанови судді, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 15.07.2021 о 20:11 у м.Суми по вул. 1-а Набережна річки Стрілки водій ОСОБА_1 рухаючись за маршрутом, керуючи т/з Рута 25 днз НОМЕР_2 здійснював регулярні перевезення пасажирів на міському маршруті №18 в кількості 25 осіб, що на 5 осіб перевищувало кількість місць для сидіння, чим порушив вимоги пп.8 п.2-2 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 вересня 2021 року скасувати.
В обґрунтування своїх вимог апелянт вказував, що не мав змоги вплинути на людей, які тоді заходили до салону автомобіля, він має низький фінансовий стан родини, мінімальну заробітну плату його та дружини.
В судове засідання апелянт не з'явився, хоча повідомлявся про розгляд справи, відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП, про що свідчать наявні в справі поштові повідомлення, клопотань про відкладення не подавав.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19 червня 2001 року, у п.53 рішення зазначив, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами. Слід також відзначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження.
Враховуючи, що ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся про дату та час розгляду справи в суді за адресою: АДРЕСА_1 , яка зазначена в апеляційній скарзі, але повідомлення були повернуті в зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, апеляційний суд вважає можливим розгляд справи здійснювати у відсутність ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.268 КУпАП.
З апеляційної скарги вбачається що фактичні обставини справи ОСОБА_1 не оскаржує, а не згодний лише з накладеним на нього адміністративним стягненням у виді штрафу. З огляду на викладене справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 апеляційний суд переглядає виключно в межах вимог апелянта.
Відповідальність за ч.1 ст.44-3 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено на усій території України карантин.
Відповідно до п.п.8 п.2-2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (в редакції станом на дату вчинення правопорушення), з 17 червня 2021 р. на території України встановлюється “зелений” рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.
Також відповідно до санкції ч.1 ст.44-3 КУпАП за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами передбачено накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції даної статті у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
При цьому суд першої інстанції врахував, що на ОСОБА_1 раніше неодноразово складалися адміністративні протоколи за ч.1 ст.44-3 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення, він свою вину у вчиненому визнавав, вказував, що не мав змоги вплинути на людей, які тоді заходили до салону автомобіля. Тобто судом не залишено поза увагою тих доводів апелянта, про які він вказував в апеляційній скарзі.
Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 4 пункту 148 розділу ІV «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспортну» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (в редакції постанови КМУ від 26.09.2007 № 1184) водій автобусу має право не допускати до поїздки пасажира, якщо в салоні відсутні вільні місця.
Отже, в умовах епідемічної небезпеки на території м. Суми, будучи суб'єктом відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП, при заповнюваності автобусу пасажирами у кількості, яка перевищує кількості місць для сидіння, ОСОБА_1 мав право відмовити пасажирам у їх перевезенні.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд першої інстанції керуючись чинним законодавством з застосуванням нормативно-правових актів дійшов вмотивованого висновку про наявність в його діях порушень п.п.8 п.2-2 ПКМУ від 09.12.2020 р. №1236, що свідчить про склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.44-3 КУпАП та в межах санкції вказаної частини статті наклав на ОСОБА_1 стягнення.
Враховуючи вищевикладене, під час перегляду постанови судді за доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційним судом не встановлено підстав для її скасування.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.- залишити без зміни, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.