Справа №573/973/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1353/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
Іменем України
11 листопада 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 573/973/20 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 03.11.2021, якою обвинуваченому
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК раніше не судимому
продовжено строк тримання під вартою з визначенням застави,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 просить змінити ухвалу суду та застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5, 6 ст. 194 КПК, оскільки клопотання прокурора містять повторювані шаблонні фрази, що були підставою для продовження запобіжного заходу 8 разів, ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, є необґрунтованими. Зазначає про недоведеність прокурором не можливості запобігти ризикам кримінального провадження шляхом застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 317 КК в рамках кримінального провадження № 12020200130000153 від 05.03.2020, а ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 03.11.2021 в порядку задоволення клопотання прокурора, продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168160 грн, строком на 60 діб, тобто до 01.01.2022 включно. У випадку внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_8 покладено такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першим викликом; не відлучатися з населеного пункту, в якому він буде перебувати, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання. У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт було відмовлено. Своє рішення суд першої інстанції умотивував наявністю ризиків, які не зменшилися з часу обрання запобіжного заходу, а також недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання.
Оскільки учасники судового провадження належним чином повідомлені про час і місце апеляційного розгляду, будь-яких клопотань від них про розгляд кримінального провадження у їх присутності не надходило (від прокурора надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність), то колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за відсутності сторін, що узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 422-1 КПК.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а згідно ст. 177 цього Кодексу підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно ч. 1 ст. 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а згідно ч. 2 цієї статті вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою продовжує дію запобіжного заходу на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу (ч. 3 ст. 331 КПК).
Ухваливши рішення щодо продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов такого висновку, оскільки при вирішенні зазначеного питання у повній мірі дотримався вимог ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199 і 331 КПК, а саме з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою, зокрема, ту обставину, що судове провадження не завершене до спливу строку тримання під вартою обвинуваченого та наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, та які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали.
Зокрема, ОСОБА_8 є обвинуваченим у кримінальному провадженні і обґрунтованість цього обвинувачення може бути вирішена виключно при ухваленні судом першої інстанції вироку, яким закінчується кримінальне провадження, а тому колегія суддів не уповноважена давати оцінку доказам як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, вирішувати наперед питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому діянь і може з'ясовувати та досліджувати обставини тільки щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків та необхідності і доцільності тримання під вартою обвинуваченого для їх запобігання.
Згідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою з визначенням застави не забезпечить запобігання встановленим судом першої інстанції ризикам, що є виправданим та необхідним елементом і визначає потребу в триманні обвинуваченого під вартою. При цьому, вирішуючи питання про ув'язнення ОСОБА_8 , колегія суддів враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
Щодо розумності строку тримання під вартою, то колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02), де Суд зазначив, що «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в конкретному випадку залежності від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, привалює над принципом поваги до свободи особистості».
Доводи апеляційної скарги захисника про не можливість тривалий час допитати свідків чи тривале тримання під вартою, жодним чином не свідчать про відсутність ризиків чи їх мінімізацію, та не є тими безумовними обставинами, що унеможливлюють тримання обвинуваченого під вартою, і враховуються колегією суддів у сукупності з іншими наведеними вище обставинами кримінального провадження.
Колегія суддів також не може погодитися з доводами апеляційної скарги захисника про те, що судом не здійснено відповідного аналізу матеріалів кримінального провадження, оскільки суд постановив ухвалу у межах своїх повноважень та за процедурою і у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що посилання сторони обвинувачення на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, є лише припущеннями, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження, а запобіжний захід у виді домашнього арешту не зможе запобігти перерахованим вище ризикам, оскільки ОСОБА_8 матиме змогу вільно пересуватися та чинити тиск на свідків.
Зважаючи на те, що обвинувачений під час досудового розслідування допустив порушення умов домашнього арешту, не має офіційного джерела доходу та відсутні документи щодо підтвердження права власності обвинуваченого ОСОБА_8 на будинок АДРЕСА_1 (де просить захисник аби обвинувачений перебував під домашнім арештом), необхідність забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника судового провадження була застосована належна правова процедура, колегія суддів вважає, що суспільний інтерес, що полягає у захисті прав потерпілої від злочину привалює над принципом поваги до свободи особистості і виправдовує саме на теперішній час подальше тримання обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного, оскаржувану ухвалу суду колегія суддів вважає законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422-1 КПК України,
постановила:
Ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 03.11.2021 відносно ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4