17.11.21
22-ц/812/2003/21
Єдиний унікальний номер судової справи 487/2890/21
Провадження №22-ц/812/2003/21
Іменем України
17 листопада 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді- Бондаренко Т.З.,
суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2021 року, постановлену суддею Лагодою А.А. за позовом
ОСОБА_1 , поданої в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», Центру надання адміністративних послуг Ольшанської селищної ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, виселення та про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 від свого імені та імені ОСОБА_2 пред'явила до суду позов до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», Центру надання адміністративних послуг Ольшанської селищної ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, виселення та про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, який в травні 2021 року уточнила посилаючись на порушення спадкових прав та остаточно просила:
-визнати ОСОБА_3 та членів її сім'ї такими, що втратили право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 , зняти їх з реєстрації та виселити;
-зобовязати нотаріуса та ЦНАП внести достовірну інформацію до державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
-видати ОСОБА_2 свідоцтво на спадщину, після смерті її баби та батька, виконати судове рішення від 22 квітня 2016 року по справі №487/7408/14-ц;
-провести необхідні реєстраційні дії за спадкодавцями, які померли з усіма правами на своє майно та права яких були зареєстровані, згідно законодавству, яке діяло на той час, а також в БТІ;
-замінити нотаріуса, передати справу іншому нотаріусу;
-відшкодувати матеріальні збитки завдані відповідачами в подвійному розмірі згідно ст. 230, 231 ЦК України.
Крім того, ОСОБА_1 в апеляційні скарзі зазначалось клопотання про звільнення від сплати судового збору при подачі позовної заяви.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , поданого в її інтересах та інтересах ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору та вказану позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що надані позивачами документи на підтвердження доводів про звільнення від сплати судового збору не підтверджують об'єктивно майновий стан позивачів та не доказують, що їх майновий стан на теперішній час у повному обсязі чи частково перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку. Крім того, суд зазначив, що позовна заява по формі та змісту не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення норм процесуального права, просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та розглянути позовні вимоги по суті.
Апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 353 ЦПК України визначений перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, серед яких в п.6 зазначено ухвалу про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Так, у чітко визначеному цивільним процесуальним законом переліку ухвал які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, ухвала про залишення позовної заяви без руху чи відмови в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відсутні.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує саме ухвалу Заводського районного суду від 08 липня 2021 року , якою відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та вказану позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Так в оскаржуваній ухвалі зазначено про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору та вказано розмір судового збору, який позивачці слід сплатити при подачі позовної заяви, проте такий розмір не було визначено судом, як то зазначено ст.176 ЦПК України, а його зазначено судом з урахування всіх вимог позовної заяви не майнового та майнового характеру відповідно до ставок передбачених ЗУ «Про судовий збір».
Оскільки апеляційна скарга подана ОСОБА_1 на ухвалу від 08 липня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху з підстав визначених ст.175, 177 ЦПК України, яка згідно вимог цивільного процесуального кодексу окремо від рішення суду не оскаржується, то така апеляційна скарга підлягає поверненню без її розгляду.
Проте, враховуючи, що за вказаною апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу про залишення позовної заяви без руху - відкрито, тоді як дана апеляційна скарга має бути повернута, то таке провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - підлягає закриттю.
В матеріалах справи також міститься ухвала того ж суду від 05 жовтня 2021 року, якою позовна заява ОСОБА_1 повернута, як не подана.
За такого ОСОБА_1 не позбавлена права на подачу апеляційної скарги саме на вказану ухвалу, відповідно до вимог процесуального закону.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ч.6 статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Тому вимоги апеляційних скарг щодо вирішення позовних вимог по суті, прийняття додаткового рішення, виправлення помилок в рішенні, до вирішення цих вимог місцевим судом, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Також, згідно приписів статті 262 ЦПК України, не підлягає задоволенню вимога про постановлення окремої ухвали, оскільки судом апеляційної інстанції спір по суті не вирішувався.
Враховуючи наведене, колегія суддів закриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду від 08 липня 2021 року у справі за № 487/2890/21 та апеляційну скаргу повертає.
Керуючись п.4 ч.5 ст. 357, ст.ст.367, 362, 374,ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду від 08 липня 2021 року у справі за № 487/2890/21 закрити, апеляційну скаргу повернути..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту, 22 листопада 2021 року.
Судді: Т.З.Бондаренко Т.В.Крамаренко
В.І.Темнікова