Справа № 299/2931/17
Іменем України
09 листопада 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А.,
з участю секретаря Микуляк Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області та Прокуратури Закарпатської області (особа, яка не брала участі в справі) на рішення Виноградівського районного суду від 24 жовтня 2017 року (у складі судді Левка Т.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області, третя особа - Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про зняття арешту з рухомого майна та його повернення, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у вересні 2017 р. (т.1 а.с.2-4).
Просила:
-зняти арешт із автомобіля марки «Мерседес Бенц GL 550 4 MATIC», р.н. НОМЕР_1 , 2007 р. випуску, конфіскованого на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2017 р. ВП № 54309850;
-повернути ОСОБА_1 , як законному власнику, автомобіль марки «Мерседес Бенц GL 550 4 MATIC», р.н. НОМЕР_1 , 2007 р. випуску, № кузова шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що вироком Виноградівського районного суду від 25.05.2017 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.201 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із застосуванням ст.ст.75,76 КК України.
Указаним вироком конфісковано в дохід держави автомобіль марки «Мерседес БенцGL 550 4 MATIC», р.н. НОМЕР_1 , 2007 р. випуску, № кузова шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Указаний автомобіль є власністю позивача, яка передала його у тимчасове користування своєму сину - ОСОБА_2 .
Яким чином автомобіль опинився у ОСОБА_4 , позивачеві не відомо. Тобто, автомобіль без дозволу позивача та поза її волеюбув переданий іншій особі, що свідчить про протиправне заволодіння майном позивача громадянином ОСОБА_4 .
Вважає, що в такому випадку право власності позивача підлягає судовому захисту.
Рішенням Виноградівського районного суду від 24 жовтня 2017 р. (т.1 а.с.62-64) позов задоволено: знято арешт із автомобіля марки «Мерседес Бенц GL, 550 4 МАТІС», р.н. НОМЕР_1 , 2007 р. випуску, конфіскованого на підставі виконавчого листа Виноградівського районного суду №299/350/16-к від 04.07.2017 р.; повернуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якзаконному власнику, автомобіль марки «Мерседес Бенц GL, 550 4 МАТІС», р.н. НОМЕР_1 , 2007 р. випуску, № кузова шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Ужгородський МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області (т.1 а.с.77-81) просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:
-конфіскація майна, яка передбачена ст. 201 КК України (контрабанда), здійснюється незалежно від того, чи є особа, яка визнана винною у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, власником майна (автомобіля), чи ні;
-підстав для повернення конфіскованого автомобіля його власнику, в силу набрання вироком у кримінальному провадженні законної сили, не було;
-судом першої інстанції не було залучено до участі в справі прокуратуру Закарпатської області та податкову інспекцію у м. Ужгороді, оскільки гроші від конфіскації майна будуть спрямовані в державний бюджет України;
-фактично судом першої інстанції скасовано рішення іншого суду, ухваленого в рамках кримінального судочинства.
Прокуратура Закарпатської області (особа, яка не брала участі в справі) просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким провадження у справі закрити (т.1 а.с.90-96).
Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:
-судом не встановлено порушення законних прав та інтересів позивача;
-позивачу було відомо, що її автомобіль використовувався сторонніми особами, та не заперечувала проти того, щоб добровільно передати спірний автомобіль;
-позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав;
-ухвалюючи рішення про зняття арешту з автомобіля і його повернення, який є речовим доказом у кримінальному провадженні, досудове слідство по якому здійснювалося СБУ, а Управління СБУ в Закарпатській області отримало на відповідальне зберігання спірний автомобіль, не залучив указаний орган до участі в справі, чим порушив його процесуальні права. Відтак, у прокуратури Закарпатської області виникла необхідність вчинити дії на стадії апеляційного провадження, пов'язані із захистом інтересів держави в особі СБУ як органу, який здійснював досудове слідство у кримінальному провадженні.
Головне управління ДФС у Закарпатській області просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (т.1 а.с.110-112).
Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:
-спірний автомобіль визнаний речовим доказом і є об'єктом злочину, відтак повинен бути конфіскований у дохід державного бюджету відповідно до вироку у кримінальному провадженні. Об'єктом конфіскації не обов'язково повинні бути речі, які безпосередньо належать засудженим за відповідним кримінальним правопорушенням;
-судом першої інстанції не було проведено правового аналізу ст.100 КПК України, що стосується порядку повернення конфіскованого майна в рамках кримінального провадження.
У письмовому відзиві на апеляційні скарги адвокат Мелай Є.М. в інтересах ОСОБА_1 просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін (т.1 а.с.137-142). Узагальнені заперечення зводяться до правильності висновків суду першої інстанції, яких доводи апеляційних скарг не спротсовують.
Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність зміни оскарженого рішення із таких мотивів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність заявлених вимог.
При цьому, судом були встановлені наступні факти й обставини:
-позивачка ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Мерседес Бенц GL, 550 4 МАТІС», р.н. НОМЕР_1 , 2007 р. випуску, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 03.03.2010 р.;
-вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.05.2017 р. відповідача по справі ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України;
-цим же вироком конфісковано в дохід держави автомобіль марки «Мерседес Бенц GL, 550 4 МАТІС», р.н. НОМЕР_1 , 2007 р. випуску, № кузова шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ;
-відповідно до цього ж вироку інші обвинувачені, а саме: ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 і ОСОБА_8 виправдані;
-згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 10.12.1976 р., один із обвинувачених у кримінальному провадженні - ОСОБА_2 , є рідним сином позивачки ОСОБА_1 ;
-на виконання вироку суду від 25.05.2017 р. в частині конфіскації майна 04.07.2017 р. Виноградівським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист за № 299/350/16-к, на підставі якого головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу ДВС ГТУ юстиції в Закарпатській області постановою від 14.07.2017 ВП №54309850 відкрито виконавче провадження, тобто накладено арешт та конфісковано в дохід держави автомобіль, який є особистою власністю позивачки ОСОБА_1 ;
-у лютому 2015 р. позивачка передала належний їй на праві власності автомобіль марки «Мерседес Бенц GL, 550 4 МАТІС», р.н. НОМЕР_1 , 2007 р. випуску, у користування своєму сину, відповідачу по справі - ОСОБА_2 ;
-яким чином автомобіль опинився у відповідача ОСОБА_3 , їй не відомо, тобто без дозволу позивачки та поза її волею автомобіль був переданий іншій особі, що свідчить про протиправне заволодіння майном, належним позивачці, відповідачем ОСОБА_3 .
Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно з вироком Виноградівського районого суду від 25.07.2017 р., який набрав законної сили та є чинним, автомобіль марки «Мерседес Бенц GL, 550 4 МАТІС», р.н. НОМЕР_1 , який визнаний речовим доказом та на який накладено арешт, зданий на відповідальне зберігання у ВГЗ УСБУ в Закарпатській області (а.п.233 т.3), конфісковано в дохід держави (т.1, а.с.5-20).
Так, на аркуші 233 т.3 кримінального провадження № 22015000000000416 міститься постанова слідчого відділу управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 13.02.2015 р. про визнання предмету речовим доказом у кримінальному провадженні та переданння цього речового доказу на відповідальне зберігання у ВГЗ УСБУ в Закарпатській області, м. Ужгород, вул. Срібляста, 2, згідно з окремим актом прийому-передачі.
Однак, у цій постанові жодним словом не йдеться про накладення арешту на вказаний автомобіль. Це питання вирішено ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 16.02.2015 р., згідно з якою накладено арешт на транспортний засіб «Мерседес Бенц», р.н. НОМЕР_1 , у зв'язку з тим, що вказаний автомобіль має значення для встановлення обставину кримінальному провадженні та може бути використаний як доказ (т.3 а.с.224-232).
Виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до вимог ст. 64 указаного Закону (в редакції станом на момент відкриття виконавчого провадження) майно, що підлягає конфіскації, вилучається.Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
За приписами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.У разі якщо майно вилучено іншим уповноваженим органом, воно вилучається державним виконавцем у цього органу в тому випадку, якщо таке майно може бути реалізовано згідно з вимогами Закону.
Тобто, після одержання виконавчого листа державний виконавець перевіряє наявність майна засудженого та складає акт опису й арешту цього майна, а вилучення уже арештованого майна є передумовою передачі його на реалізацію.
Згідно з положеннями ст. 60 Закону «Про виконавче провадження» (в редакції,чинній на момент пред'явлення позову) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Тобто, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або на іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Судом першої інстанції установлено та не заперечується, що позивачка ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Мерседес Бенц GL, 550 4 МАТІС», р.н. НОМЕР_1 , який у лютому 2015 р. вона передала в користування своєму сину, відповідачу по справі - ОСОБА_2 .
Предметом позову у справі, що переглядається, є, зокрема, вимога про зняття арешту з майна, конфіскованого на користь держави в межах виконання вироку, постановленого судом у кримінальному провадженні (справі).
З наданих представником Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби (апелянта) документів і матеріалів убачається, що згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження (ВП № 54309850) від 14.07.2017 р. відкрито виконавче провадження із виконання виконавчого листа № 299/350/16-к, виданого 04.07.2017 р. Виноградівським районним судом про те, що автомобіль марки марки «Мерседес Бенц GL, 550 4 МАТІС», р.н. НОМЕР_1 , який визнаний речовим доказом та на який накладено арешт, зданий на відповідальне зберігання у ВГЗ УСБУ в Закарпатській області, конфісковано в дохід держави (т.1, а.с.229-230). Боржником у виконавчому провадженні значиться ОСОБА_3 .
У цій постанові державного виконавця не йдеться про арешт автомобіля у виконавчому провадженні, а міститься лише посилання на виконавчий лист від 04.07.2017 р., який у питанні арешту ґрунтується на вироку, а той, у свою чергу, на матеріалах кримінального провадження.
Тобто, оскільки в межах виконачого провадження арешт на спірний автомобіль не накладався, то і вимога про зняття арешту в розумінні способу захисту права, передбаченого ст. 60 Закону «Про виконавче провадження»,вирішена бути не може.
Разом із тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у частині повернення спірного автомобіля законному власнику - ОСОБА_1 , у зв'язку з наступним.
Згідно з положеннями ст. 100 ч.11, ч.12 КПК України в разі якщо власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини девятої цієї статті, був установлений після застосування спеціальної конфіскації та не знав і не міг знати про їх незаконне використання, він має право вимагати повернення належного йому майна або коштів з державного бюджету, отриманих від реалізації такого майна. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 340/25/19, якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин, а згідно з висновками,викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 р. по справі № 911/1247/18, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 р. у справі № 815/4232/17, від 22.04.2019 р. у справі № 757/53656/17-а, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі № 643/5597/19.
За правилами цивільного судочинства КПК України передбачає вирішення спорів про належність речей (грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини дев'ятої статті 100 КПК України), що підлягають поверненню власнику (законному володільцю), який був встановлений після застосування спеціальної конфіскації та не знав і не міг знати про незаконне використання такого майна (частини десята та одинадцята статті 100 КПК України)(Судові прецеденти, Постанова, Верховний Суд|Велика палата, від 12.12.2018, № 399/142/16-ц|14-508цс18, Верховний Суд. Велика Палата, Чинний).
Так, вироком Виноградівського районого суду від 25.07.2017 р. вирішено питання про речові докази, зокрема, автомобіль марки «Мерседес Бенц GL, 550 4 МАТІС», р.н. НОМЕР_1 , як знаряддя учинення кримінального правопорушення конфісковано в дохід держави.
Під спеціальною конфіскацією розуміється примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна за умови вчинення злочину у випадках, передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу України.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зокрема, були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Тобто, спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи в передбачених КК України випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання.
Однак, жодних даних про те, що ОСОБА_1 як власник указаного автомобіля знала про його незаконне використання, ні в матеріалах кримінальної справи, ні в матеріалах цивільної справи немає. Сама ОСОБА_1 заперечує факт незаконного використання ОСОБА_3 належного їй на праві власності автомобіля із її відома.
Доводи апеляційних скарг не спростовують цього висновку та з огляду на положення ст. 100 КПК України не дають підстав для скасування ухваленого рішення в повному обсязі.
Колегія суддів також зауважує таке.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом (з 15 грудня 2017 року вказаний абзац викладений в іншій редакції, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках).
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі конвенційних прав і свобод, зокрема і права власності, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Європейський суд з прав людини неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суди мають визначити, чи є такий спосіб ефективним: вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та забезпечувати його поновлення, а у разі неможливості такого поновлення повинна гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Перекладення тягаря такого недоліку законодавства на особу, котра потерпає від втручання у право власності, гарантоване Конвенцією і Конституцією України, є неприпустимим. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, котра зазнає негативних наслідків не лише від помилки представника влади, а й від перешкод у отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває у стані невизначеності непередбачувано тривалий час.
У контексті наведеного колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права шляхом зняття арешту і повернення автомобіля за правилами, передбаченими ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», не можна визнати належним, оскільки такі передбачають визнання права власності на майно і зняття з нього арешту, проте доходить висновку, що цей спосіб захисту (зняття арешту і повернення автомобіля) є належним із огляду на положення ст. 100 КПК України.
Вирішення зазначеного питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції і не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження, яке завершене, а томі відповідні твердження апелянтів є необгрунтованими.
Отже, за наслідками розгляду апеляційних скарг та згідно з положеннями ст. 376 ч.1 п.3, п.4 ЦПК колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції у частині зняття арешту зі спірного автомобіля у розумінні виконавчого провадження та необхідність відмови в задоволенні цієї вимоги, проте в решті рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.3, п.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
1.Апеляційні скарги Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області та Прокуратури Закарпатської області задовольнити частково. 2.Рішення Виноградівського районного суду від 24 жовтня 2017 року у частині зняття арешту із автомобіля марки «Мерседес Бенц GL, 550 4 МАТІС», р.н НОМЕР_1 , 2007 р. випуску, конфіскованого на підставі виконавчого листа Виноградівського районного суду № 299/350/16-к від 04.07.2017 р., скасувати, і в задоволенні цієї вимоги відмовити. 3.Решту рішення Виноградівського районного суду від 24 жовтня 2017 року залишити без змін. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 23 листопада 2021 р.
Судді: