22-ц/804/2687/21
265/2478/21
Іменем України
Єдиний унікальний номер 265/2478/21
Номер провадження 22-ц/804/2687/21
16 листопада 2021 року місто Маріуполь
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Лопатіної М.Ю.
суддів - Биліни Т.І., Зайцевої С.А.
за участю секретаря Целовальник К.А.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та
гарантія»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Козлова Д.О., повний текст якого складено 29 липня 2021 року,-
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (надалі: ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивовано тим, що 24 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (надалі: ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/07-155/154, за яким останній було надано кредит в сумі 35 000,00 доларів. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 24 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 014/07-155/154/1, відповідно якого остання передала в іпотеку належне їй нежитлове приміщення багатоквартирного житлового будинку, що розташоване в АДРЕСА_1 , загальною площею 160,6 кв.м. 01 жовтня 2010 року між позичальником та банком було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 014/07-155/154 від 24 червня 2008 року та між іпотекодавцем і банком - додатковий договір № 1 до договору іпотеки № 014/07-155/154/1 від 24 червня 2008 року, відповідно до яких сторони подовжили строк повернення кредиту до 20 червня 2016 року.
17 червня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» (надалі: ПАТ «Вектор Банк») укладено договір відступлення № 114/21, за яким право грошової вимоги за кредитним договором № № 014/07-155/154 перейшло до ПАТ «Вектор Банк». В подальшому, 17 червня 2016 року ПАТ «Вектор Банк», шляхом укладення договору відступлення вимоги № 265/ФК-16, передав свої права кредитора за кредитним договором № 014/07-155/154 ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Крім того, 22 червня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» укладено договір відступлення прав вимог за договором іпотеки № № 014/07-155/154/1 від 24 червня 2008 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , відповідно до якого право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».
З огляду на те, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором № 014/07-155/154 від 24 червня 2008 року, яка становить 603 647,27 грн та складається з боргу за кредитом у сумі 395 315,23 грн та за відсотками у сумі 208 332,04, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлове приміщення багатоквартирного житлового будинку, що розташоване в АДРЕСА_1 , загальною площею 160,6 кв.м., шляхом надання ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням, позивач також просив передати предмет іпотеки в управління ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на період до моменту його продажу в порядку ст. 41 Закону України «Про іпотеку», для чого:
- вилучити у ОСОБА_1 та передати ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» предмет іпотеки - нежитлове приміщення багатоквартирного житлового будинку, що розташоване в АДРЕСА_1 , загальною площею 160,6 кв.м. протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили;
- надати право ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» отримувати в усіх установах, підприємствах, організаціях (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, житлово-комунальних органах, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв'язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях), а також Державній реєстраційній службі, органах нотаріату будь-які документи (оригінали, їх копії, дублікати, витяги з державних реєстрів, довідки), необхідних для управління майном, укладення будь-яких договорів, у тому числі, але не виключно: договорів найму, оренди, суборенди, договорів на постачання комунальних послуг, забезпечення нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним зв'язком, договорів, пов'язаних з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета іпотеки, а саме: нежитлове приміщення багатоквартирного житлового будинку, що розташоване в АДРЕСА_1 , загальною площею 160,6 кв.м.;
- надати право ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на укладення у відповідності до вимог чинного законодавства усіх необхідних договорів, у тому числі, але не виключно: договорів найму, оренди, суборенди, договорів на постачання комунальних послуг, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним зв'язком, договорів, пов'язаних з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета іпотеки а саме: нежитлове приміщення багатоквартирного житлового будинку, що розташоване в АДРЕСА_1 , загальною площею 160,6 кв.м., з правом ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» діяти без довіреності, підписання документів на умовах, які будуть визначені на розсуд ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», реалізації інших прав, необхідних для управління майном;
- надати право ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на отримання доходів від управління предметом іпотеки, якими є доходи, що будуть отримані ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» за договорами, за якими він є стороною - управителем, а у випадках укладення договорів оренди доходи у вигляді орендної плати, що отримані від передачі в оренду предмета іпотеки третім особам;
- надати право ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на спрямування отриманих як управителем доходів, за вирахуванням зроблених витрат ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у зв'язку з управлінням майном, у тому числі, пов'язаних з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета іпотеки, податків, інших обов'язкових платежів, на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» за кредитним договором № 014/07-155/154 від 24 червня 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 липня 2021 року в задоволенні позову ТОВ «ФК «Довіра та гарантія" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його позовну заяву задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не узято до уваги те, що банк в межах процесуальних строків вчинив дії щодо захисту своїх порушених прав, при цьому позовна давність постійно переривалась сторонами. Так, сторони шляхом укладення додаткових договорів до кредитного договору та договору іпотеки фактично змінили зобов'язання, яке виникло на підставі кредитного договору в частині предмета та строків виконання зобов'язання, чим поновили дію основного кредитного договору, а також поновили дію договору іпотеки. Крім того, 25 березня 2014 року позичальником був проведений останній платіж на виконання умов кредитного договору, чим боржник змінив перебіг позовної давності, оскільки здійснив цей платіж після направлення йому вимоги про повернення грошових коштів. Також позовна давність перервалась пред'явленням ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» 18 червня 2019 року позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки, в задоволенні якої рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 січня 2021 року було відмовлено.18 жовтня 2019 року позичальником на адресу позивача було направлено вимогу, в якій ОСОБА_2 визнає наявність свого боргу та пропонувала здійснити платіж у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, чим також перервався строк позовної давності.
Доводи і заперечення інших учасників справи
В своєму відзиві відповідач, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення вимогам законності та обґрунтованості, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
У судовому засіданні представник ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» - Васильчишина А.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Майська А.В. у суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач та третя особа в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, згідно заяв, просили справу розглянути без їх участі, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
24 червня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 був укладений договір № 014/07-155/154, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 35 000 доларів США на ремонт нерухомості зі сплатою відсотків за його використання у розмірі 14,75% річних зі строком повернення кредиту до 20 червня 2013 року (т.1 а. с. 5-11).
Відповідно до нотаріально посвідченого іпотечного договору № 014/07-155/154/1 від 24 червня 2008 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , вбачається, що останній, як іпотекодавець (майновий поручитель) передав в іпотеку банку, як іпотекодержателю, нежиле приміщення АДРЕСА_2 , площею 160,6 кв. м., яке було оцінено в 446543 грн, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 24 червня 2008 року № 014/07-155/154, в тому числі щодо повернення наданого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом. В даному договорі сторони погодили, що в разі неналежного виконання іпотекодавцем забезпеченого зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1 а. с. 26-30).
Згідно додаткової угоди № 1 від 01 жовтня 2010 року до кредитного договору № 014/07-155/154 від 24 червня 2008 року, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 узгодили зміну дати остаточного повернення кредиту на 20 червня 2016 року та збільшили відсоткову ставку за кредитним договором до 15% річних. Крім того, між банком та ОСОБА_1 також був укладений додатковий договір № 1 до договору іпотеки № 014/07-155/154/1 від 24 червня 2008 року щодо збільшення до 20 червня 2016 року кінцевого терміну повернення ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 35 000 доларів США (т. 1 а. с. 12-13, 31-32).
17 червня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор банк» було укладено договір про відступлення права вимоги № 114/21 та додатковий договір № 1 до нього від 21 червня 2016 року, за якими було відступлено право вимоги відповідно до переліку договорів іпотеки та реєстру боржників, зокрема, за кредитним договором № 014/07-155/154 від 24 червня 2008 року, укладеним із ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 42-45, 46, 47, 55).
Також 17 червня 2016 року між ПАТ «Вектор банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір про відступлення права вимоги № 265/ФК-16 та додаткова угода № 1 до нього від 21 червня 2016 року, за якими було відступлено право вимоги відповідно до переліку договорів іпотеки та реєстру боржників, зокрема, за кредитним договором № 014/07-155/154 від 24 червня 2008 року, укладеним із ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 47-51, 51-52, 56).
22 червня 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор банк» уклали договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений нотаріально, реєстр № 508, за яким, зокрема, було відступлено право вимоги за іпотечним договором № 014/07-155/154/1 від 24 червня 2008 року, укладеним із ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру іпотек (Додаток до договору від 22 червня 2016 року) (т. 1 а. с. 33-34, 35-36).
Крім цього 22 червня 2016 року ПАТ «Вектор банк» із ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» уклали договір про відступлення права вимоги, посвідчений нотаріально, реєстр № 510, за яким, зокрема, було відступлено право вимоги за іпотечним договором № 014/07-155/154/1 від 24 червня 2008 року, укладеним із ОСОБА_1 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом з реєстру іпотек (Додаток до договору від 22 червня 2016 року) ( т. 1 а. с. 37-38, 39-41).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 24 червня 2008 року № 014/07-155/154 вбачається, що у позичальника ОСОБА_2 мається заборгованість за наданим кредитом у сумі 15880,86 доларів США, що складає 395315,23 грн., заборгованість за нарахованими відсотками у сумі 8369,25 доларів США, що дорівнює 208332,04 грн., заборгованість з пені в сумі 8530,12 доларів США, що дорівнює 212336,51 грн., в загальній сумі 332780,23 доларів США, що дорівнює 815983,78 грн. ( т. 1 а.с. 15-16).
Суд також встановив, що 03 липня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, реєстр № 4394, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором № 014/07-155/154/1 від 24 червня 2008 року внаслідок наявності заборгованості позичальника у сумі 244835,45 грн., який було пред'явлено до виконання (т. 1 а. с. 78).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.
Згідно зі статтею 575 ЦК України та статті 1 Закону «Про іпотеку» ( надалі: Закон) іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону).
Відповідно до статей 12 і 33 Закону одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбулись у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
За вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно п.1.9. Кредитного договору, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у випадку невиконання позичальником та/або майновим поручителем своїх боргових зобов'язань за цим договором, зокрема та або договором іпотеки. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги (т. 1 а.с. 7)
Також, у пункті 6.1 Договору іпотеки № 014/07-155/154/1 від 24 червня 2008 року, що був укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , його сторони погодили, що у разі порушення основного зобов'язання, умов кредитного договору або умов цього Договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1 а.с.28 зв.)
Судом встановлено, що 17 березня 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направив позичальнику ОСОБА_2 та іпотекодавцю ОСОБА_1 письмові вимоги про усунення порушення, згідно яких кредитор, у строк не більше ніж 60 календарних днів з дати одержання цих вимог, вимагав здійснити дострокове погашення позичальником та майновим поручителем боргу у повному обсязі за кредитним договором від 24 червня 2008 року № 014/07-155/154 та договором іпотеки від 24 червня 2008 року № 014/07-155/154/1 в сумі 19 715,43 доларів США (т.1 а. с. 80, 81).
Отже, ПАТ «Райффайзен банк Аваль» скористався наданим йому частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 1.9. Кредитного договору правом та пред'явив до позичальника вимогу про дострокове погашення кредитних зобов'язань, чим змінив строк виконання основного зобов'язання, у сторону зменшення, який сплинув через 60 календарних днів після направлення вимоги від 17 березня 2014 року.
Вказані вимоги банку позичальником та іпотекодержателем задоволенні не були.
Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв'язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.
У справі, яка є предметом перегляду, позивач міг пред'явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що звернувшись до суду з позовом 13 квітня 2021 року позивач пропустив строк позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про те, що шляхом укладення додаткових договорів до кредитного договору та договору іпотеки сторони фактично змінили зобов'язання в частині предмета та строків виконання зобов'язання, апеляційний суд відхиляє, оскільки зміна строку виконання зобов'язання в додаткових угодах, укладених банком з позичальником та іпотекодавцем від 01 жовтня 2010 року, не впливають на правильні висновки місцевого суду щодо пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки 17 березня 2014 року був повторно змінений строк виконання основного зобов'язання шляхом направлення банком позичальнику письмової вимоги про усунення порушення.
Також апеляційний суд вважає необґрунтованими аргументи позивача про те, що позичальник ОСОБА_2 двічі переривала перебіг позовної давності визнанням боргу, а саме 25 березня 2014 року внесла платіж за кредитом, а 18 жовтня 2019 року направила на адресу банку лист, в якому пропонувала укласти з нею договір реструктуризації частини боргу.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Отже, з огляду на те, що в даній нормі йдеться про дії саме учасників цивільних відносин, дії боржника ОСОБА_2 , яка не є відповідачем у даній справі, не мають правового значення для перебігу позовної давності. Крім того, строк виконання основного зобов'язання, який був змінений банком шляхом направлення позичальнику письмової вимоги про усунення порушення, спливав після оплати позичальником платежу 25 березня 2014 року, а лист ОСОБА_2 на адресу банку щодо пропозиції укласти з нею договір реструктуризації частини боргу, був направлений після спливу позовної давності.
У правовому висновку Верховного Суду України від 29 березня 2017 року по справі №6-1996цс16 зазначено, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.
З тих же підстав не погоджується апеляційний суд і з посиланням позивача на те, що позовна давність перервалась пред'явленням ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» 18 червня 2019 року позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки, в задоволенні якої рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 січня 2021 року було відмовлено, оскільки ці дії позивача були здійснені також після спливу позовної давності.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вищевказаних обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374,375,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Судді:
Повний текст постанови складено 19 листопада 2021 року.
Суддя: