Провадження №1-кп/748/55/21
Єдиний унікальний № 748/1376/20
24 листопада 2021 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області
в складі : головуючого - судді ОСОБА_1
секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №42019270320000015 від 22.02.2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень Житомирської області, громадянина України, розлученого, звищою освітою, раніше несудимого в силу ст.89 КК України, непрацюючого, учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , , у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,
з участю прокурорів:ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
ОСОБА_4 грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, будучи зобов'язаним бездоганно і неухильно дотримуватися порядку несення військової служби упродовж встановленого законом строку, виконувати службові обов'язки, завжди бути готовим до захисту держави і виконувати свій військовий обов'язок, 22.01.2019 року, в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, п.п.1, 2 ст.1, п.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині - НОМЕР_1 , діючи з особистих мотивів, з прямим умислом, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, капітан ОСОБА_4 обов'язки військової служби у період з 22.01.2019 по 27.05.2020 не виконував, проводячи час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, перебуваючи переважну більшість часу за місцем свого проживання в м. Коростень, Житомирської області.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, пояснивши, що службу в Збройних Силах України проходив на підставі, підписаного особисто ним контракту від 2009 року, термін дії якого скінчився в червні 2014 року. В 2014 році він був направлений на схід України для участі в бойових діях і вже після закінчення терміну дії контракту цікавився у командування в/ч НОМЕР_2 на підставі чого він знаходиться на військовій службі, на що йому відповіли, що на підставі наказу «Про мобілізацію» продовжено термін дії старих контрактів, на час бойових дій. В 2015 році він написав та подав рапорт на звільнення з військової служби та залишив ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в той час передислоковувалась з одного місця до іншого. Про його відсутність на службі згадали лише через три роки в 2018 році. В 2018 році він був засуджений вироком Іванівського районного суду Херсонської області, за ухилення від проходження військової служби. На той час винним себе в учиненні кримінального правопорушення він визнав, оскільки прокурор йому пообіцяв, що він буде звільнений від відбування покарання по амністії, а після повернення до військової частини його звільнять з військової служби, і це його повністю влаштовувало. На той час йому не було відомо про існування «липового» контракту. В червні 2018 року він повернувся до військової частини НОМЕР_2 з вироком та написав рапорт про звільнення з військової служби, але йому сказали чекати. Потім він почав цікавитись що з його рапортом і чому його не звільняють, на що йому повідомили, що звільнити його не можуть, оскільки ним підписано контракт, термін дії якого закінчується в 2019 році. Він почав цікавитись звідки взявся контракт до 2019 року і ознайомившись з особовою справою з'ясував, що в ній міститься контракт підписаний невідомо ким від його імені. Незважаючи на це командування в/ч НОМЕР_2 пообіцяло підготувати документи на Оперативне Командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » для звільнення обвинуваченого з військової служби. Він чекав півроку звільнення, перебуваючи на військовій службі у АДРЕСА_4 , просто перебував на території в/ч НОМЕР_3 , знаходячись у цивільному одязі, та не отримуючи жодного забезпечення: ні речового, ні продовольчого, ні грошового. Через місяць, після повернення до військової частини він підходив до керівника фінчастини з приводу відсутності забезпечення, на що йому повідомили, що чекають документи на його звільнення і коли він буде звільнений то отримає повний розрахунок. Позов з цього приводу до суду він не подавав, оскільки чекав саме звільнення це для нього було в пріоритеті. Ним був поданий позов про визнання контракту від 14.06.2014 року недійсним і командування військової частини про рішення адміністративних судів знало, оскільки на всіх засіданнях був присутній юрисконсульт бригади. Замість того, щоб його звільнити з військової служби, його як проблемного на підставі наказу Оперативного Командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » перевели до іншої військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 . Дане рішення в судовому порядку він не оскаржував, лише писав листа на Міністра Оборони України і особисто його відвозив, однак відповіді так і не отримав. До військової частини у АДРЕСА_3 прибути він не міг, оскільки хворів, та поки він хворів на нього порушили нову кримінальну справу. Натомість він офіційною телефонограмою повідомляв керівництво в/ч НОМЕР_1 , про те, що «він, прізвище, ім'я , по-батькові, переведений до вашої в/ч і у зв'язку з хворобою прибути на даний час до військової частини не може, та по прибуттю надасть усі звітні документи». Дане повідомлення направляв до військової частини НОМЕР_1 , оскільки на той час рішення Верховного Суду з приводу недійсності контракту від 2014 року ще не було, а тому був вимушений це зробити, щоб не порушили нове кримінальне провадження. На даний час йому є незрозумілим на підставі якого контракту він мав проходити військову службу, оскільки згідно висновку експерта його підпис на контракті від 14.06.2014 року підроблений. Чи видавались накази про виключення його зі списку особового складу будь-якої військової частини йому не відомо, таких наказів він не бачив. Посвідчення офіцера ЗСУ він має і печатки про звільнення його з військової служби у ньому не має, і відмітки про постановку на облік у військовому комісаріаті також не має. На облік у військовому комісаріаті він не може стати тому, що військова частина та Міністерство оборони не хочуть його звільняти згідно написаних рапортів, та жодна військова частини не хоче видати наказ про виключення його зі списків особового складу. Йому відомий алгоритм дій при звільненні з військової служби, він мав написати рапорт і таких рапортів він подав командуванню у ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 10 штук, однак реакції ніякої не було.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 і виконує обов'язки діловода. ОСОБА_4 службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходив. Вона особисто отримала витяг з наказу про призначення ОСОБА_4 на посаду заступника командира механізованої роти з морально-психологічного забезпечення механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , однак останній на службу не прибув, про що вона доповіла начальнику. Зазвичай у разі переведення військовослужбовця він прибуває з приписом військової частини, витягом з наказу про призначення у їх військову частину, витягом з наказу військової частини про виключення і посвідченням офіцера. Крім того, на руки військовослужбовцю фінансовою службою, речовою службою та службою РАО, яка відповідає за озброєння, видається грошовий атестат, речовий атестат та атестат служби РАО.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що є начальником стройової частини відділу персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 . Наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 08.11.2018 року було доведено що ОСОБА_4 переведено з посади офіцера морально-психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_2 до в/ч НОМЕР_1 заступником командира механізованої роти з морально-психологічного забезпечення механізованого батальйону, але фактично даний військовослужбовець не прибув і особисто він його не бачив. Всі військовослужбовці проходять через КПП і днювальний їх проводить до нього особисто або командира військової частини, тож не могло так трапитись щоб ОСОБА_4 прибув, але йому не було про це відомо. ОСОБА_4 про причини свого неприбуття не повідомляв. Згідно документів він 16.11.2018 року був виключений зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 . Особова справа з відповідними документами до в/ч НОМЕР_1 прибула на початку грудня 2018 року, він її переглянув і доповів старшому начальнику оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про те, що ОСОБА_4 не прибув до військової частини, оскільки в особовій справі знаходився припис, який як правило видається на руки військовослужбовцю з відповідними атестатами. Десь в середині грудня начальник персоналу штабу в/ч НОМЕР_2 в телефонному режимі цікався чи прибув ОСОБА_4 до їх військової частини, якому він повідомив, що ні. Підставою для зарахування до військової частини, відповідно до наказу Генерального штабу ЗСУ №124, є припис. атестати та рапорт військовослужбовця. Припис і атестат РАО, речовий атестат та грошовий атестат повинні бути у військовослужбовця який прибуває до військової частини. Військовослужбовець не зараховується до військової частини, якщо він не прибуває. Грошове забезпечення нараховується лише коли військовослужбовець приймає справи та посаду і зараховується до списків в/ч. Якщо б ОСОБА_4 приїхав до військової частини без припису, то його б зарахували до списків, а потім повідомили в/ч НОМЕР_2 та старшого начальника про відсутність атестату, оскільки трапляються випадки, що військовослужбовці їх не отримають, а також можуть втратити під час руху.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дала показання, що ОСОБА_4 знає як офіцера, який проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , оскільки також проходить службу у стройовій частині НОМЕР_2 . В листопаді 2018 року вона була відкомандирована у відділення персоналу, де займалася офіцерським складом персоналу, який проходив службу у в/ч НОМЕР_2 , а саме вела офіцерські особові справи. ОСОБА_4 проходив службу на посаді заступника командира з морально-психологічного забезпечення у підрозділі в/ч НОМЕР_2 і з початку 2015 року рахувався як самовільно залишивший частину. Потім, у 2018 році він повернувся, але фактично службу не проходив. Лише приходив на шикування, а згодом на нього прийшов наказ про переведення в іншу частину. Вона особисто підготовила всі документи про переведення ОСОБА_4 в іншу частину НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 . Під підпис у Книзі обліку вибувших військовослужбовців, ксерокопію якої вона надавала в ході досудового слідства, ОСОБА_4 особисто розписався за отриманий ним припис. Це Книга в якій розписуються військовослужбовці про те, куди вони вибувають і коли вони мають прибути до іншого місця служби, і в ній мається графа де проставляється підпис військовослужбовця. До військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 мав прибути 19.11.2018 року, а отже припис йому був вручений десь напередодні. При врученні припису ОСОБА_4 були присутні вона, майор ОСОБА_12 та підполковник ОСОБА_13 , однак хто з них конкретно давав ОСОБА_4 в руки припис точно не пам'ятає, всі троє були уповноважені на його вручення. Не може такого бути щоб припис лежав в особовій справі, а ОСОБА_4 просто за нього розписався. Чому зараз припис знаходиться в особовій справі ОСОБА_4 не знає і сказати не може, можливо він був якимось чином у обвинуваченого вилучений, а також можливо, що в особовій справі знаходиться його копія. Військова особова справа ОСОБА_4 на руки не видавалась, вона відправляється військовою поштою на ту частину, куди переводиться військовослужбовець. Чи ОСОБА_4 висловлював намір про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 сказати не може, однак категорично він не говорив, що туди не поїде і служити там не буде, безперечно не виказував про будь які обставини, які б завадили йому прибути до в/ч НОМЕР_1 у встановлений строк. Згодом військова частина НОМЕР_1 повідомила, що ОСОБА_4 до них у встановлений строк не прибув. ОСОБА_4 , у період з 19.11.2018 по 27.05.2020, не повідомляв про своє місце перебування та причини свого неприбуття до нового місця служби і дані причини їй особисто невідомі. Також, їй невідомо чи надходили до в/ч НОМЕР_2 відомості які б могли підтвердити поважність неприбуття ОСОБА_4 до нового місця служби. Після вручення ОСОБА_4 припису, на території в/ч НОМЕР_2 вона його більше не бачила. ОСОБА_4 у військовій частині рахувався як такий, що служив за контрактом, який був ним підписаний у червні 2014 року строком на п'ять років, і закінчувався у 2019 році. Чиєю рукою зроблено підпис у контракті від імені ОСОБА_4 сказати не може, оскільки на службу вона прийшла лише у вересні 2014 року. Чи судився ОСОБА_4 з їх військовою частиною у жовтні - листопаді 2018 року і з якого приводу сказати не може, це питання не входило до її повноважень і особисто їй про це нічого невідомо. ОСОБА_4 у 2018 році повернувся до військової частини, після самовільного залишення, напевно з метою звільнення з військової служби, однак чи писав рапорт їй невідомо, в його особовій справі рапорту про звільнення не було. Вона чула, що ОСОБА_4 висловлював бажання про звільнення з військової служби, однак він мав дослужити контракт, оскільки за рішенням суду його звільнити було неможливо, бо він не був засудженим. Їй також невідомо чи отримував ОСОБА_4 заробітну плату у військовій частині, коли проходив військову службу.
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що станом на листопад 2018 року він виконував обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 , оскільки бригада знаходилась в зоні АТО, а загалом займав посаду заступника командира бригади з морально-психологічного забезпечення. На посаді т.в.о. командира він був близько місяця. З ОСОБА_4 був знайомий, до літа 2014 року підтримував службові відносини, оскільки він служив у підрозділі, а обвинувачений в управлінні і вони деякий час документально перетинались по роботі. Згодом, коли бригада поїхала в зону АТО, ОСОБА_4 поїхав в іншому напрямку, в зону АТО не прибув. Де саме перебував ОСОБА_4 весь цей час йому невідомо. Останній рахувався самовільно залишившим військову частину. Після вироку суду, в 2018 році ОСОБА_4 з'явився в бригаді, однак на посаді він вже не був його вивели у розпорядження. Чому ОСОБА_4 у червні 2018 року повернувся до військової частини сказати не може. З червня 2018 по 18.11.2018 року обвинувачений з'являвся лише вранці на шикування і після шикування його вже ніхто не бачив, скоріш за все для того щоб його знову не рахували як самовільно залишившого військову частину. Згодом прийшов наказ про переміщення ОСОБА_4 до іншої військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 . 19 чи 17 листопада 2018 року, точної дати він вже не пам'ятає, майором ОСОБА_12 , який на той час виконував обов'язки начальника персоналу, за присутності його та ОСОБА_11 , ОСОБА_4 був доведений наказ про переміщення до в/ч НОМЕР_1 та після того як останній особисто поставив підпису в Журналі, йому було вручено припис на переміщення. Він не пам'ятає точної дати коли ОСОБА_4 згідно припису мав прибути до в/ч НОМЕР_1 , однак після отримання припису дається три дні для переміщення. Хто з них трьох особисто дав припис у руки ОСОБА_4 на даний час пригадати не може, однак ОСОБА_4 з в/ч НОМЕР_2 вибув разом з приписом. Припис дається для переміщення і має бути зданий військовослужбовцем після прибуття до нового місця служби. Особова справа ОСОБА_4 лишилась у в/ч НОМЕР_2 і була передана до в/ч НОМЕР_1 фельд'єгерською службою, обвинуваченому на руки вона не видавалась. Припис виписувався в одному екземплярі та вручається на руки військовослужбовцю, дублікати не робляться. Як так вийшло, що на даний час в особовій справі обвинуваченого знаходиться припис сказати не може. Через деякий час, з в/ч НОМЕР_1 надійшло повідомлення, що ОСОБА_4 для подальшого проходження військової служби не прибув. Чи висловлював ОСОБА_4 намір на проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 сказати не може, так як з цього приводу з обвинуваченим не спілкувався, він особисто йому нічого не говорив, однак і відмови від Фещенка він також не чув. Обставин, які б завадили ОСОБА_4 прибути до нового місця служби в/ч НОМЕР_1 у визначений строк, останній не виказував. Причини неприбуття ОСОБА_4 до нового місця служби йому невідомі, вважає що це вказує на його особисту недисциплінованість. Документальні відомості про поважність причин не прибування Фещенка до нового місця служби до військової частини НОМЕР_2 не надходили. Після отримання припису ОСОБА_4 про своє місцезнаходження та причини неприбуття до в/ч НОМЕР_1 не повідомляв і у військовій частині НОМЕР_2 не з'являвся. ОСОБА_4 у військовій частині НОМЕР_2 рахувався військовослужбовцем за строковим контрактом, але коли саме ним був підписаний контракт сказати не може. З приводу укладання ОСОБА_4 контракту йому нічого невідомо, як і нічого невідомо з приводу підробленого підпису у контракті. Він знає, в тому числі і зі слів ОСОБА_4 , що останній судився з в/ч НОМЕР_2 з приводу того що в контракті міститься не його підпис, однак результати розгляду йому наразі невідомі. Так як ОСОБА_4 з червня 2018 по листопад 2018 року рахувався у розпорядженні військової частини то, на його особисту думку, йому мали платити за звання та вислугу років, без доплати за посаду, однак чи отримував ОСОБА_14 грошове забезпечення напевно сказати не може, особисто до нього обвинувачений з приводу невиплати йому грошового забезпечення не звертався. З рапортом про звільнення ОСОБА_4 до нього не звертався і такого рапорту він не бачив, однак зважаючи, що він служив за контрактом то мала бути підстава звільнення.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні дав покази, що станом на листопад 2018 року він перебував на посаді начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 і хоча особисто з обвинуваченим він не знайомий, однак йому відомо, що ОСОБА_4 проходив службу в управлінні військової частини НОМЕР_2 , за терміновим контрактом офіцерського складу, згідно Положення про проходження громадянами України військової служби, при цьому знаходився у розпорядження командувача оперативного командування. З якого саме часу ОСОБА_4 проходив службу сказати не може, однак точно знає, що в червні 2018 обвинувачений прибув на КПП, після самовільного залишення військової служби і періодично почав з'являтись на ранкових шикуваннях, у зв'язку з чим був виданий наказ про повернення капітана ОСОБА_4 до військової служби та постановку його на всі види забезпечення, так як весь час він залишався в списках особового складу військової частини НОМЕР_2 по 16.11.2018. У листопаді 2018, на підставі наказу командування оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 був переведений до військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 на посаду заступника командира роти з морально-фізичного забезпечення. Даний наказ надійшов до їх військової частини телефонограмою і був реалізований наказом командира військової частини НОМЕР_2 №299 від 16.11.2018. Після цього обвинуваченому в відділенні персоналу в.о. командира військової частини підполковник ОСОБА_13 вручив припис проприбуття на нове місце служби. Даний припис, в якому були визначені терміни прибуття до нового місця служби в розпорядження нового командира військової частини, вручався обвинуваченому в одному екземплярі, про що свідчить його підпис в журналі. Не виключає того факту, що міг бути виготовлений і другий примірник даного припису, який підшитий до особової справи ОСОБА_4 , особисто йому про це невідомо. 13 грудня 2018 року, з метою звірки, він особисто зателефонував т.в.о. начальника персоналу НОМЕР_1 ОСОБА_15 та встановив, що капітан ОСОБА_4 до військової частини не прибув і місце його знаходженням невідоме. Особисто він не намагався встановити зв'язок з обвинуваченим і з'ясувати його місце перебування. Про будь-які виплати забезпечення ОСОБА_4 в період часу з червня по листопад 2018 йому невідомо. Йому невідомо чи висловлював ОСОБА_4 будь яку інформації щодо небажання проходити військову службу або неможливості виконання припису, як і невідомо про подання останнім рапортів про звільнення з військової служби. Накази про виключення з особового складу та звільнення капітана ОСОБА_4 з військової служби у їх частині не видавались.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження №42019270320000015 за ч.4 ст.407 КК України було зареєстроване 22.02.2020 у зв'язку з самовільним виявленням прокурором кримінального правопорушення, а саме нез'явлення капітана ОСОБА_4 , який проходить військову службу за контрактом, за приписом до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_3 , та відсутність на службі з 19.11.2018 без поважних причин, в умовах особливого періоду.
Як слідує з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 05.01.2006 №5, старшого лейтенанта ОСОБА_4 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ ЗС України №213 від 09.12.2005 на посаду офіцера-психолога, який прибув з військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_4 , з 05.01.2006 року зараховано до списку особового складу.
Відповідно до витягу з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 №281 від 22.11.2010 старшого лейтенанта ОСОБА_4 , якого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.10.2010 №511 було призначено на посаду офіцера відділення з виховної роботи, який прибув з військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_4 , з 19 листопада 2010 року було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , на всі види забезпечення, на підставі припису військової частини НОМЕР_4 №181 від 18.11.2010.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №136 від 06.06.2013 капітан ОСОБА_4 , призначений наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.04.2013 №189 на посаду офіцера відділення по роботі з особовим складом, вважається таким, що посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків, на підставі рапорту капітана ОСОБА_4 від 06.06.2013 (вх.№6527)
11.02.2014 офіцером відділення по роботі з особовим складом в/ч НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_4 був поданий, заступнику командира в/ч НОМЕР_2 по роботі з особовим складом, власноручно написаний рапорт з проханням клопотати перед вищим командуванням про продовження йому терміну військової служби за новим контрактом на п'ять років з 19.06.2014 по 18.06.2019. Також ним засвідчено, що з умовами проходження військової служби за контрактом він ознайомлений.
Відповідно до витягу з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №227 від 30.04.2014 року, відповідно до статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з капітаном ОСОБА_16 , офіцером відділення по роботі з особовим складом НОМЕР_6 окремої механізованої бригади НОМЕР_7 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України укладено новий контракт про проходження служби на 5 (п'ять) років, з 19.06.2014 по 19.06.2019.
З витягу із наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №21 від 19.05.2015 року вбачається, що відповідно до підпункту 8 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, нижчепойменованих осіб офіцерського складу 30 окремої механізованої бригада оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » звільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у тому числі і капітана ОСОБА_4 , офіцера відділення по роботі з особовим складом.
Згідно витягу з наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №243 від 08.11.2018 капітана ОСОБА_4 , колишнього офіцера відділення морально-психологічного забезпечення 30 окремої механізованої бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 », увільнено від займаної посади і призначено до цього ж самого оперативного командування заступником командира механізованої роти з морально-психологічного забезпечення механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.11.2018 капітана ОСОБА_4 , колишнього офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_8 , призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по особовому складу) від 08 листопада 2018 року №243 на посаду заступника командира механізованої роти з морально-психологічного забезпечення механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 16 листопада 2018 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, і направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 .
Відповідно до Витягу з послужного списку в/ч НОМЕР_2 від 06.06.2018 №1182, ОСОБА_4 знаходиться у Збройних силах з 13.07.1999 року. З 19.06.2004 по 19.05.2015 проходив службу у АДРЕСА_4 , а з 19.05.2015 вибув у розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Як вбачається з повідомлення начальника штабу -першого заступника командира в/ч НОМЕР_1 від 25.03.2019 №732 військовослужбовець військової служби за контрактом капітан ОСОБА_4 в період з 2014 року по теперішній час до списку особового складу військової частини НОМЕР_1 не зараховувався. При цьому, ОСОБА_4 , звертався до поліклінічного відділення КЦМЛ: - 05.11.2018, діагноз ГРВІ; -09.11.2018, діагноз гострий бронхіт; - 11.12.2018, діагноз астигматизм, що підтверджується інформацією голови комісії з реорганізації Коростенської центральної міської лікарні.
Згідно книги обліку вибувших військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , під порядковим номером 74 значиться капітан ОСОБА_4 , який відповідно до наказу №297 від 16.11.2018 вибув до в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_3 і мається його особистий підпис за отримання припису.
За фактом не прибуття капітана ОСОБА_4 , згідно отриманого припису від 19.11.2018 року №72 до військової частини НОМЕР_1 у визначений термін, а саме 19.11.2018, наказом Т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 було призначено службове розслідування, за результатами якого складено акт, затверджений 27.12.2018 року, яким встановлено, що капітан ОСОБА_4 проходячи військову службу за контрактом не прибув до 19.11.2018 до військової частини НОМЕР_1 , і в діях даного військовослужбовця вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та запропоновано направити повідомлення до органу досудового розслідування, до органу управління Військової служби правопорядку, а також облікувати ОСОБА_4 , як незаконно відсутнього на службі з 19.11.2018 року.
На підставі вироку Іванівського районного суду Херсонської області від 02.05.2018 року, справа №656/106/18; номер провадження 1-кп/656/61/18, який набрав законної сили 04.06.2018, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.408 КК України. А саме за ухилення від проходження військової служби за контрактом у військовій частині - польова пошта НОМЕР_9 ( НОМЕР_2 ) з 29.01.2015 до 27 лютого 2018. За вказане кримінальне правопорушення призначено покарання у виді двох років позбавлення волі та на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено від відбування покарання.
Згідно умов Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України укладеного між Т.в.о. Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенантом ОСОБА_17 та військовослужбовцем ОСОБА_4 , останній зобов'язався проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим Контрактом. Контракт укладено строком на п'ять років, і у разі порушення умов, визначених Контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законом. Контракт набрав чинності з 19.06.2014 року.
В 2018 році ОСОБА_4 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України укладеного 19.06.2014 від його імені недійсним, оскільки даний контракт він не підписував, а отже не мав вільного волевиявлення на його укладання.
Згідно висновку експертів №21132/21134/18-32 від 17.05.2019, отриманого в рамках розгляду зазначеної адміністративної справи, підпис від імені ОСОБА_4 , що міститься в графі «10. Підписи сторін:» у рядку «(особистий підпис, прізвище та ініціали громадянина України - військовослужбовця)», ліворуч від друкованого запису « ОСОБА_18 » на лицевій стороні другого аркуша Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 14.03.2014, укладеного між ОСОБА_4 та Міністерством оборони України, в особі тимчасово виконуючого обов'язки Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_17 , дата набрання чинності контракту з 19.06.2014, не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4 .
Рішенням суду від 18.07.2019 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 11.02.2021, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року змінено, викладено мотивувальні частини вказаних судових рішень у редакції цієї постанови. А саме, суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, зробивши висновок про те, що новий контракт був укладений у зв'язку з тим, що позивач подав відповідний рапорт і продовжив проходити військову службу. Відтак у цій частині Верховний Суд визнав указаний контракт неукладеним. Оскільки неукладений контракт не може бути визнаний недійсним суди в результаті судового розгляду дійшли все ж правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Крім того, правильно зауважили, що позивач дійсно проходив військову службу з 19 червня 2014 року, а отже на нього поширювалися як права, так і обов'язки військовослужбовця.
За результатом розгляду звернення ОСОБА_19 щодо виплати у період з 06.06.2018 по 16.11.2018 грошового забезпечення капітану ОСОБА_4 встановлено, що у зв'язку із самовільним залишенням служби 29.01.2015 та на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 31.03.2015 №1013 йому призупинено виплату грошового забезпечення і після повернення 06.06.2018 капітана ОСОБА_4 до в/ч НОМЕР_2 наказ про поновлення виплати йому грошового забезпечення виданий не був. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.08.2020 №213 внесені зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06.06.2018 №146, в частині зарахування капітана ОСОБА_4 на всі види забезпечення та поновлення виплати грошового забезпечення з 06.06.2018, однак для вирішення питання щодо здійснення йому доплати грошового забезпечення за період з 06.06.2018 по 16.11.2018 запропоновано прибути до військової частини НОМЕР_2 . Командування військової частини НОМЕР_1 повідомило, що капітан ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 не прибув, а тому грошове забезпечення йому також не нараховувалось
Виписка по клієнтському картковому рахунку відкритому в АТ «Альфа-Банк» на ім'я ОСОБА_4 в/ч НОМЕР_2 за період з 01.12.2013 по 30.03.2018 свідчить, що останнє зарахування по заробітній платі на карту було 20.03.2015 року.
Сторона захисту посилалася на ту обставину, що обвинувачений не підписував контракт про проходження військової служби з 19.06.2014, а тому після закінчення строку попереднього контракту не перебував на військовій службі та не може нести відповідальність за злочини проти порядку несення військової служби.
Проте, суд вважає слушною позицію сторони обвинувачення, що на час вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину він перебував на військовій службі, оскільки відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п.237 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту видання наказу про звільнення та здача посади військовослужбовцем повинні бути здійснені не пізніше дня закінчення строку контракту, якщо інше не передбачено законодавством.
Дослідженими у провадженні доказами підтверджується, що наказ про звільнення обвинуваченого з військової служби не видавався. Також постановою Верховного Суду від 11.02.2021 та вироком Іванівського районного суду Херсонської області від 02.05.2018 року встановлено, що обвинувачений дійсно проходив військову службу і після 19 червня 2014 року, а отже на нього поширювалися як права, так і обов'язки військовослужбовця.
Умисел обвинуваченого на вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується наступним. ОСОБА_4 було відомо про переведення до нового місця служби, що підтвердили свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Також він знав, що наказ про його звільнення з військової служби у зв'язку з закінченням контракту у 2014 році та після його засудження за ч.1 ст.408 КК України не видавався, оскільки ОСОБА_4 і після 2014 року отримував грошове забезпечення, з'являвся на шикування, не мав відповідних відміток у військовому квитку та не ставав на військовий облік у військовому комісаріаті. Про порядок звільнення військовослужбовців обвинувачений є добре обізнаним та не міг помилково вважати, що є звільненим з військової служби, оскільки він отримав військову освіту та з 2004 року є офіцером Збройних Сил України.
Заслухавши обвинуваченого, свідків, дослідивши докази, надані у провадженні суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, а його дії кваліфікуються за ч.4 ст.407 КК України.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, відомості про особу винного, відсутність обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 є раніше не судимим в силу ст.89 КК України, є учасником бойових дій, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_20 , за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем проходження служби характеризується негативно. За досудовою доповіддю ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, а ризик небезпеки для суспільства оцінюється як низький.
Враховуючи викладене, суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст.407 КК України та доходить висновку про можливість його виправлення без відбуття покарання.
Цивільний позов, речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід на даний час у обвинуваченого відсутній, підстав для його обрання немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.407 КК України і за цей злочин призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, якщо він протягом 1 року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1