Справа № 732/1436/21
Провадження 2/732/614/21
23 листопада 2021 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді КарпинськоїН.М., секретар - Воропаєва К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні у залі суду у місті Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернувся до Городнянського районного суду Чернігівської області з позовом до відповідача та просив розірвати шлюб, зареєстрований Гніздищанською сільською радою Городнянського району Чернігівської області 01.11.1982 року, актовий запис № 4 від 01 листопада 1982 року.
Позовна заява мотивована тим, що першого листопада 1982 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований Гніздищанською сільською радою Городнянського району Чернігівської області. Від шлюбу сторони мають двох повнолітніх дітей. Протягом останніх років відносини між сторонами поступово погіршувалися. Фактично шлюбні відносини між сторонами припинилися у 2016 році. Подальше сімейне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача з позовом до суду.
Ухвалою судді від 30 вересня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження /а.с.13-14/.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити (а.с.20).
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує щодо їх задоволення (а.с.18).
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Сторони уклали шлюб 01 листопада 1982 року, зареєстрований Гніздищанською сільською радою народних депутатів, актовий запис № 4 від 01.11.1982 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.6).
Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з приписами статті 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до статті 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції.
За частиною 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями статті 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема статей 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що шлюбно-сімейні відносини сторонами не підтримуються, шлюб між сторонами фактично розпався, сім'я носить формальний характер, рішення про звернення до суду із даним позовом є виваженим та відповідає волевиявленню позивача, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Наведена норма знайшла відображення і у ч.1 ст. 142 ЦПК України, за якою у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, а позивач при поданні позову сплатив судовий збір в сумі 908 гривень, поверненню позивачу підлягає 454 гривень з державного бюджету.
На підставі викладеного та керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.51 Конституції України, ст.ст.56, 110-112 СК України, у відповідності до ст.ст.12, 13, 43, 223, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, Законом України "Про судовий збір", суд, -
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 01 листопада 1982 року Гніздищанською сільською радою народних депутатів Городнянського району Чернігівської області, актовий запис № 4 - розірвати.
Після розірвання шлюбу відповідачу залишити прізвище « ОСОБА_2 ».
Повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно квитанції про сплату № 147 Чернігівського РУ ТВБВ 10024/0112 від 16.09.2021, тобто 454 (чотириста п"ятдесят чотири) гривні.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо повне рішення не було вручено в день його проголошення учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Карпинська Н.М.