Справа № 408/1076/20-ц
Провадження № 22-ц/810/721/21
19 жовтня 2021 року місто Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Стахової Н. В.,
суддів: Кострицького В. В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря
судового засідання: Сінько А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 05 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Булгакової Г. В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» про стягнення майнової та моральної шкоди,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданих дорожньо транспортною пригодою.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 квітня 2019 року, приблизно о 20 год.20 хв., ОСОБА_2 , керуючи власним автомобілем марки «VOLKSVAGEN POLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автошляху Т-1314 (44км+400м) між селами Кононівка та Новолимарівка Біловодського району Луганської області, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, через що допустив зіткнення з автомобілем марки «КІА Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди пасажири автомобіля марки «VOLKSVAGEN POLO» отримали тілесні ушкодження, а позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля завдана майнова та моральна шкода. За даним фактом було відкрито кримінальне провадження. 02 грудня 2019 року вироком Біловодського районного суду Луганської області ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні вказаного злочину. Автомобіль марки «VOLKSVAGEN POLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 та на момент ДТП відповідно до страхового полісу АМ № 2610226 від 31.10.2018 року був застрахований в Акціонерному товаристві «Страхова компанія «Мега-Гарант». Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 005/19 від 15.05.2019 позивачу як власнику автомобіля марки «КІА Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , завдані матеріальні збитки на суму 259 785,18 грн.
З метою відшкодування збитків позивач 11.04.2019 відразу після ДТП, звернувся до Aкціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» з заявою про страхове відшкодування. Однак листом від 31.07.2019 Aкціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» відмовило у здійсненні страхового відшкодування, посилаючись на те, що автомобіль марки «VOLKSVAGEN POLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває на території України з порушенням п.1 ч.1 ст. 90 Митного Кодексу. Позивач вважає дану відмову незаконною, оскільки неправомірність володіння ОСОБА_2 транспортним засобом по відношенню до якого укладено договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може бути встановлено лише рішенням суду, а порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України не є підставою для звільнення від цивільної відповідальності відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування». Вважає, що Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» зобов'язано йому відшкодувати майнову шкоду в межах його ліміту відповідальності згідно страхованого полісу в розмірі 100000 грн, а решта підлягає стягненню з заподіювача шкоди ОСОБА_2 в сумі 159785,18 грн. Крім того, позивач зазначає, що в результаті протиправних дій відповідача, що призвели до ДТП та пошкодження автомобіля, йому, окрім майнової шкоди, також було завдано моральну шкоду, яка виразилася в страху за своє життя та життя дружини і малолітнього сина, які під час ДТП перебували в автомобілі. Знищення автомобіля призвело до розладу життєвих планів, істотної зміни способу життя, свободи пересування позивача та його родини, можливості задовольняти різні життєво важливі потреби, оскільки автомобіль був єдиним засобом пересування, який позивач та його родина використовували для побутових цілей. Вказує, що оскільки відповідач ОСОБА_2 добровільно не відшкодовує моральну шкоду, то він вимушений в судовому порядку стягувати з нього моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути на його користь:
- з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» матеріальну шкоду в розмірі 100000 гривень;
- з ОСОБА_2 159785 гривень 18 копійок - матеріальної шкоди та 20000 гривень - моральної шкоди.
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 05 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега -Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» матеріальну шкоду в розмірі 98 000 гривень, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Стягнуто з ОСОБА_2 франшизу в розмірі 2 000 гривень, відповідно до п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», матеріальну шкоду в розмірі 159785 гривень 18 копійок, як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) відповідно до ст.1194 ЦК України та завдану пошкодженням майна моральну шкоду в сумі 5 000,00 гривень відповідно до ст. 23 ЦК України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» в дохід держави судовий збір в сумі 979 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1667 грн.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне дослідження доказів у справі, просить скасувати рішення Біловодського районного суду Луганської області від 05.07.2021 та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «СК « Мега-Гарант» відмовити.
Доводами апеляційної скарги є те, що 11.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «СК «Мега - Гарант» із повідомленням та заявою про виплату страхового відшкодування, у задоволенні якої було відмовлено з посиланням на неправомірність володіння ОСОБА_2 транспортним засобом відповідно до статті 90 Митного кодексу України. Так, ОСОБА_1 внаслідок настання страхового випадку, який стався 10.04.2019 реалізував своє право на звернення до страховика шляхом подання 22.12.2020 заяви про страхове відшкодування, завданої належному йому транспортному засобу під час ДТП, у відповідь на яку він отримав відмову, про що було повідомлено згідно з п.36.2, 36.7 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно листа В.о. начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України № 1678/10/20-70-07 від 10.07.2019 транспортний засіб марки «VOLKSVAGEN POLO», реєстраційний номер рНОМЕР_3 ввезений 27.02.2017 на митну територію України у митному режимі «ТРАНЗИТ», тобто не міг використовуватися на митній території України інакше як з метою його вивезення за межі України, та починаючи з 09.03.2017 - перебування зазначеного транспортного засобу в Україні було незаконним. Оскільки вказаний транспортний засіб був ввезений на територію України 27.02.2017, а ДТП сталося - 10.04.2019, вказаний транспортний засіб відповідно до ч. 8 ст. 380 МК України підлягав державній реєстрації, як транспортний засіб особистого користування, тимчасово ввезений на митну територію України більш як на 30 діб. У страховому полісі транспортного засобу марки «VOLKSVAGEN POLO» міститься позначка про його реєстрацію за межами України. Отже, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не поширюється на незареєстрований транспортний засіб, оскільки його експлуатація забороняється та він не допущений до дорожнього руху. Невиконання страхувальником своїх обов'язків щодо правомірного та відповідно до закону передання забезпеченого транспортного засобу іншому водієві у користування стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Та обставина, що договір страхування недійсним не визнався, не впливає на обставини справи, із врахуванням п.1.4 та 1.7 ст. 1, ст. 6 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 380 Митного кодексу України, оскільки водій ОСОБА_2 на момент ДТП не був законним володільцем або користувачем транспортного засобу, відтак не є особою відповідальність якої застрахована відповідно до полісу № АМ/2610226 від 31.10.2018. Отже, у даному випадку на страховика не може бути покладено обов'язок з відшкодування шкоди транспортним засобом, який неправомірно використовувався.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що під час оформлення ДТП було перевірено наявність документів на право керування у водія ОСОБА_2 транспортним засобом марки «VOLKSVAGEN POLO», останній використовувався відповідачем на законних підставах. Вважає, що порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб, та зазначені обставини не є підставою для звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Враховуючи, що на момент ДТП автомобіль відповідача ОСОБА_2 буз забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності, обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега -Гарант». Укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з умовами щодо відповідного страхового платежу, який страховик повинен здійснити страхувальнику, що є особою, відмінною від тієї, яка є фактичним власником або ввезла автомобіль на територію України з метою використання в особистих цілях, спеціальних заборон щодо страхування автомобілів ввезених в Україну на умовах тимчасового до одного року використання судом не встановлено. Отже, ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «VOLKSVAGEN POLO», реєстраційний номер рНОМЕР_3 , є особою, відповідальність якого застрахована, подія ДТП, що відбулася з його участю є страховим випадком згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Від відповідача АТ "СК "Мега - Гарант" надійшла письмова заява про слухання справи за відсуності його представника.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб законність володіння таким транспортним засобом презюмується. Доказів незаконного заволодіння водієм ОСОБА_2 автомобілем марки «VOLKSVAGEN POLO», реєстраційний номер рНОМЕР_3 , матеріали справи не містять. Порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб. Проте, зазначені обставини не є підставою звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування». Враховуючи, що на момент ДТП автомобіль відповідача був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності, обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега -Гарант». ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «VOLKSVAGEN POLO», реєстраційний номер рНОМЕР_3 , є особою, відповідальність якого застрахована, подія ДТП, що відбулася з його участю, є страховим випадком згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Стягуючи з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн, суд першої інстанції виходив з характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач з причини пошкодження його майна внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, та вимог розумності і справедливості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, оскільки він ґрунтується на вимогах закону та відповідає фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 10 квітня 2019 року ОСОБА_2 , керуючи власним автомобілем марки «VOLKSVAGEN POLO», реєстраційний номер рНОМЕР_3 , на автошляху Т-1314 (44км+400м) між селами Кононівка та Новолимарівка Біловодського району Луганської області, здійснюючи маневр обгону, в порушення вимог п.п. 12.6б), 12.9б) та 13.1. ПДР не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, через що допустив зіткнення з автомобілем марки «КІА Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку, та після зіткнення виїхав за межі проїзної частини в кювет.
Внаслідок даного ДТП пасажири автомобіля марки «VOLKSVAGEN POLO» отримали тілесні ушкодження, а автомобілі позивача та відповідача отримали механічні пошкодження.
Вироком Біловодського районного суду Луганської області від 02 грудня 2019 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки із застосуванням ст. 75 КК України. Вирок набрав законної сили.
ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «КІА Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 005/19 від 15.05.2019 року власнику автомобіля марки «КІА Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 завдані матеріальні збитки на суму 259 785,18 грн.
Цивільно-правова відповідальність автомобіля марки «VOLKSVAGEN POLO», реєстраційний номер рНОМЕР_3 , на момент ДТП була застрахована згідно Договору цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий поліс АМ №2610226 від 31.10.2018), укладеним з Акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Гарант», страхова сума за шкоду заподіяну майну складала 100 000 грн., франшиза - 2000,00 грн.
Відповідно до листа Харківської митниці ДФС від 24.06.2019 «VOLKSVAGEN POLO», реєстраційний номер рIZS621CR востаннє був ввезений на митну територію України 27.02.2017 в зоні діяльності Чернігівській митниці ДФС з метою особистого користування в режимі транзиту особою, іншою, ніж зазначений у листі ОСОБА_2 .
Згідно рішення АТ «Страхова компанія «Мега -Гарант» № 24-07/1 від 25.07.2019 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки користування автомобілем «VOLKSVAGEN POLO», реєстраційний номер рIZS621CR ОСОБА_2 в момент ДТП 10.04.2019 було неправомірним. Відповідно, в розумінні п.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» така особа не може вважатися такою, відповідальність якої застрахована.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 37.1. статті 37України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
37.1.1 - навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;
37.1.2 - вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);
37.1.3 - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;
37.1.4 - неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до частини першої 1 статті 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Частиною 3 статті 397 ЦК України передбачено, що фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
За змістом частини 5 статті 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним поки не буде доведено протилежне.
Судом першої інстанції не встановлено заволодіння застрахованим автомобілем «VOLKSVAGEN POLO», реєстраційний номер рНОМЕР_3 , неправомірним способом водієм ОСОБА_2 .
З огляду на таке, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо неправомірного користування ОСОБА_2 автомобілем «VOLKSVAGEN POLO», реєстраційний номер рНОМЕР_4 , на момент скоєння ним ДТП та відсутність правових підстав для виплати страхової суми страховою компанією, яка застрахувала цей автомобіль.
Відповідно до пункту 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Відтак, за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується. При цьому, судом першої інстанції не встановлено, а скаржником не надано належних та допустимих доказів в розумінні статтей 77-78 ЦПК України на підтвердження відсутності реєстраційних документів у водія забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «VOLKSVAGEN POLO», реєстраційний номер рНОМЕР_3 на момент ДТП, чи доказів відсутності посвідчення водія у фізичної особи ОСОБА_2 .
Відповідно до положень статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відтак, суд першої інстанції, дослідивши умови укладення договору страхування, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ № 2610226) з умовами щодо відповідного страхового платежу, який страховик повинен здійснити страхувальнику, що є особою, відмінною від тієї, яка є фактичним власником або ввезла автомобіль на територію України з метою використання в особистих цілях, спеціальних заборон щодо страхування автомобілів, ввезених в Україну на умовах тимчасового до одного року використання судом не встановлено.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем АТ «СК «Мега-Гарант» не було надано суду першої інстанції доказів, які б підтверджували незаконне заволодіння транспортним засобом водієм ОСОБА_2 .
Щодо посилання скаржника на порушення ОСОБА_2 митних правил, колегія суддів зазначає, що порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб. Зазначені обставини не є підставою звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.04.2019 у справі № 910/14693/17.
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін є ухвалення судом рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судом першої інстанції апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та залишення без змін рішення Біловодського районного суду Луганської області від 05 липня 2021 року.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» залишити без задоволення.
Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 05 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Дата складення повного тексту постанови - 09 листопада 2021 року.
Головуючий
Судді: