Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3289/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
секретар судового засідання: Шевченко А.В.
за участю представників учасників справи:
позивача: Лукань М.О., адвокат, ордер серія АХ № 1070138 від 04.10.21 р.
відповідача: Бардакова А.О., самопредставництво.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток", селище міського типу Старий Мерчик,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрінвест Холдинг", село Старовірівка,
про стягнення 16 257 000 грн.,-
здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/3289/21.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг", про визнання недійсними: кредитного договору AL2018-00827 від 12 березня 2020 року, договору фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року, а також про застосування наслідків недійсності правочинів шляхом повернення грошових коштів у загальному розмірі 21 409 032,32 грн. В позовній заяві позивачем також сформовано, в порядку статей 81 та 164 Господарського процесуального кодексу України, клопотання (вх. № 3289/21 від 16 серпня 2021 року) в якому прохає суд витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрінвест Холдинг" визначений в прохальній частині перелік документів, додаткове правове обґрунтування якого висвітлено й у клопотанні про усунення недоліків (вх. № 20824 від 07 вересня 2021 року).
09 вересня 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження; почато у справі № 922/3289/21 підготовче провадження. Водночас, 09 вересня 2021 року, ухвалою суду, в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України, витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрінвест Холдинг" оригінал наступних договорів: оригінал кредитного договору AL2018-00827 від 12 березня 2020 року, оригінал договору фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, оригінал договору фінансової допомоги № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, оригінал договору фінансової допомоги № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, оригінал договору фінансової допомоги № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, оригінал договору фінансової допомоги № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, оригінал договору фінансової допомоги № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, оригінал договору фінансової допомоги № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрінвест Холдинг" строк на подання оригіналів договорів до суду - до 29 вересня 2021 року. 27 вересня 2021 року відповідач повідомив суд про неможливість надання витребуваних доказів.
Під час підготовчого провадження, через реалізацію прав за статтями 42, 46, 161, 165-167 Господарського процесуального кодексу України сторонами сформовано та представлено суду заяви по суті справи: заява позивача (вх. № 24336 від 18 жовтня 2021 року та вх. № 24699 від 21 жовтня 2021 року) за предметом - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 21 409 032,32 грн., яка прийнята до розгляду ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року; заява позивача (вх. № 26076 від 05 листопада 2021 року) про зменшення позовних вимог до розміру 16 257 000,00 грн., яка прийнята до розгляду ухвалою суду від 08 листопада 2021 року; відзив відповідача (вх. № 22643 від 27 вересня 2021 року), який прийнято до розгляду протокольною ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року; відповідь на відзив (вх. № 23968 від 11 жовтня 2021 року), яка прийнята до протокольною ухвалою від 18 жовтня 2021 року; заперечення (вх. № 24884 від 25 жовтня 2021 року), прийняті до розгляду протокольною ухвалою суду від 01 листопада 2021 року; відзив на змінену позовну заяву (вх. № 25501 від 01 листопада 2021 р.), прийнятий до розгляду протокольною ухвалою суду від 01 листопада 2021 року. При цьому, 01 листопада 2021 року до канцелярії суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрінвест Холдинг" було продано клопотання (вх. № 25503) про продовження строку підготовчого провадження із наведенням, на думку останнього, переліку невирішених питань в рамках даної стадії процесу. 01 листопада 2021 року, протокольною ухвалою, клопотання було долучено до матеріалів справи. В цей же день, 01 листопада 2021 року, ухвалою суду було вирішено питання про витребування доказів, про які клопотав відповідач, та відмовлено у його задоволенні (питання визначено як одна з підстав продовження строку підготовчого провадження). Крім цього, в засіданні суду 01 листопада 2021 року представник позивач вказав на відсутність необхідності формування заяви по суті справи (відповіді на відзив). 08 листопада 2021 року судом вирішено клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та відмовлено у його задоволенні (питання визначено як одна з підстав продовження строку підготовчого провадження). 08 листопада 2021 року відповідач надав до матеріалів справи відповіді на запити до ПАТ АБ "Південний" щодо списання грошових коштів за кредитним договором (ця обставина теж мала місце при формуванні підстав для продовження строку підготовчого провадження). В засідання суду 08 листопада 2021 року представник позивач вдруге вказав на відсутність необхідності надавати йому час для формування відповіді на відзив. Тобто, станом на 08 листопада 2021 року обставини, які були закладені відповідачем в обґрунтування підстав для продовження строку підготовчого провадження вичерпались. 08 листопада 2021 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрінвест Холдинг" в задоволенні клопотання (вх. № 25503 від 01 листопада 2021 року) про продовження строку підготовчого провадження. 08 листопада 2021 року, протокольною ухвалою суду, на підставі пункту 18 частини 2 статті 182, пункту 3 частини 2 статті 185, частини 5 статті 185, статей 177, 195, 232 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 листопада 2021 року. 09 листопада 2021 року суд розпочав розгляд справи по суті; в засіданні суду 08 листопада 2021 року оголошено перерву по розгляду справи по суті до 22 листопада 2021 року. 22 листопада 2021 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Як стверджує позивач (з врахуванням заяв в порядку ст. 46 ГПК України) у 2020 році ним було проведено аудит за підсумками якого встановлена заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 16 257 000,00 грн. При цьому, підставою проведення переказу грошових коштів слугували договори фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року, примірники яких були відсутні у бухгалтерській документації. На підтвердження проведення господарських операцій по списанню грошових коштів позивач надає оборотно-сальдові відомості з бухгалтерської програми "1С:Предприятие 8.3.", банківські виписки та платіжні доручення. 09 червня 2021 року позивачем сформовано на адресу відповідача претензію за вих. № 09/06-21 за змістом якої прохає надати оригінали або належним чином засвідчені копії договорів фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року. Відповідач, у відповідь позивачу, надав відповідь на претензію за вих. № 0607-1 від 06 липня 2021 року у якій зазначив про наявність у нього запитуваних договорів фінансової допомоги.
Втім, під час судового розгляду даного позову, відповідач повідомив суд про відсутність у його підприємстві примірників договорів фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року.
В обґрунтування підстав позову позивач вказує, що договори фінансової допомоги, згідно яких було перераховано відповідачу грошові кошти, відсутні, а відтак відповідач володіє грошовими коштами без законної на те підстави, що послугувало підставою для формування даного позову, який направлений на відновлення порушених прав позивача.
Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом розгляду у справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрінвест Холдинг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 16 257 000,00 грн.
Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно з чинним законодавством України зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов'язання можуть бути деліктними або безделіктними.
Відсутність, у період перерахування спірних грошових коштів укладених між сторонами договорів, виключає наявність договірних зобов'язань між сторонами. Відсутність неправомірних дій відповідача або інших осіб (не доведено вину відповідача) означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій) і, як наслідок, виключає деліктні зобов'язання. Відсутність деліктних зобов'язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в тому числі упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема статтями 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність відповідача. Аналогічно статтями 216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.
При цьому, за приписами статей 11 та 509 Цивільного кодексу України безпідставне отримання чужого майна є підставою виникнення особливого позадоговірного зобов'язання. Так, відповідно до статей 1212, 1213 вказаного Кодексу, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі №904/2444/18.
Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондиція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.
Як встановлено під час розгляду справи, з рахунку позивача на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в загальній сумі 16 257 000,00 грн. При цьому підставою для списання послугували договори фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року.
При цьому, позивач в повній мірі заперечує проти наявності із відповідачем договірних правовідносин щодо надання останньому фінансової допомоги. А відповідач, в свою чергу, стверджує, що примірники договорів фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року відсутні у нього на підприємств, а відтак не може представити їх для дослідження під час розгляду даної справи.
При цьому, суд зазначає, що необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов'язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 ЦК України.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання статті 1212 ЦК України.
За змістом частини 1 статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. В той час, як відповідно до частини 2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 ЦК України). За загальним правилом, відповідно до статті 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
При цьому, відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За умовами частини 1 статті 181 ГК України також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 ЦК України).
У свою чергу, відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Аналіз зазначених норм права свідчить, що процес укладення договору в спрощений спосіб складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферта) та прийняття пропозиції укладення договору другою стороною (акцепт), тобто вчинення уповноваженими особами відповідних осіб дій, які засвідчують їх волю щодо виникнення взаємних прав та обов'язків, натомість в даному випадку в матеріалах справи відсутні належні докази наявності волевиявлення сторін на укладення договору, а отже між сторонами господарських правовідносин не виникло. Тобто, системний аналіз положень вище вказаних норм, дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
А відтак, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно (кошти). До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання, передбачені статті 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Разом із цим, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі доказ, а відповідачем на вимогу суду не представлено примірники договорів про фінансову допомогу, тобто у суду відсутні достовірні дані на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем договорів про фінансову допомогу в письмовій формі договору, із погодженням всіх істотних умов. Матеріали справи не містять доказів існування обставин обміну між сторонами пропозиціями щодо умов договорів, що в свою чергу свідчить про відсутність факту укладення договорів фінансової допомоги в спрощений спосіб.
У примірниках платіжних доручень, які були підставою для перерахування грошових коштів у сумі 16 257 000,00 грн., призначенням платежу слугують договори фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року. При цьому дані платіжні доручені представив як позивач, так і відповідач, і їх дані є ідентичними та не містять розбіжностей.
Як свідчать матеріали справи, 09 червня 2021 року позивачем сформовано на адресу відповідача претензію за вих. № 09/06-21 за змістом якої прохає надати оригінали або належним чином засвідчені копії договорів фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року.
У відповідь відповідач надав лист за вих. № 0607-1 від 06 липня 2021 року у якому зазначає на наявність у нього в договорів фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року.
Втім, під час судового розгляду даного позову, відповідач повідомив суд про відсутність на його підприємстві примірників договорів фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (№ 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зроблено висновок, що "доктрина venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них”.
Поведінка відповідача, який у липні 2021 року вказує на наявність у нього примірників договорів фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року (лист сформований на адресу позивача, а. с. 31, том 1), а вже під час судового розгляду даної справи заперечує наявність у нього примірників договорів, що в свою чергу зумовлює не виконання вимог ухвали суду від 09 вересня 2021 року, свідчить про порушення принципу доброчесності, на якому ґрунтується доктрина venire contra factum proprium.
Посилання відповідача на проведений 23 липня 2020 року обшук у приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрінвест Холдинг" не мають під собою жодного правового підґрунтя, оскільки, по-перше обшук був проведений на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/20308/20 із встановленим дозволом на проведення обшуку з метою відшукання знарядь кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а саме: спецзасобу револьверу "Комбринг" 9 мм, мобільного телефону, шкіряного портмоне, посвідчення на ім'я Гурбанова А.Г., дозволу на зброю на ім'я ОСОБА_1 , тобто суд окреслив речі, які підлягають знаходженню в межах обшуку, по-друге, суд не визначав метою проведення обшуку встановлення даних по бухгалтерській діяльності підприємства-відповідача. Тобто, обшук був проведений із визначених судом підстав, без мети встановлення даних бухгалтерської діяльності відповідача. При цьому, обшук було проведено 23 липня 2020 року, а відповідь на претензію (з вказівкою на наявність запитуваних договорів) датовано 07 липня 2021 року, інакше кажучи, якщо станом на липень 2021 року у відповідача, за його твердженнями, були наявні договори фін допомоги, є незрозумілим посилання на їх вилучення в рамках кримінального провадження за рік до формування відповіді на претензію, що також свідчить про суперечливість поведінки саме відповідача
Крім цього, суд зазначає, що кожного року усі підприємства та організації, на підставі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", на основі даних бухгалтерського обліку складають і подають як річну, так і квартальну фінансову (бухгалтерську) звітність. Тобто, навіть якщо припустити, що договори фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року зникли після проведеного у 2020 році обшуку, то відповідно, в кінці кварталу або в кінці року на підприємстві-відповідача дану обставину (втрату первинних документів) повинні були встановити. Втім, лише під час розгляду справи у суду, у 2021 році, відповідач встановив на підприємстві втрату первинних документів, саме тих, які послугували підставою для перерахування позивачем відповідачу грошових коштів.
Крім зазначеного, суд зазначає, що бухгалтерська програма "1С:Предприятие 8.3." призначена для бухгалтерського та управлінського обліку (включаючи нарахування зарплати та управління кадрами), економічної та організаційної діяльності підприємства, втім дані з цієї програми не можуть підтвердити наявність господарських договорів, а лише визначають необхідні для ведення бухгалтерського і податкового обліку (на окремих планах рахунків) данні, а також передбачає можливість ведення обліку за спрощеною системою оподаткування (для кожної організації система оподаткування може бути обрана незалежно), обліку ПДВ, зокрема включення/виключення з вартості з урахуванням ЕНВД у роздрібній торгівлі, та інше. Тобто, ця програма визначає діяльність лише бухгалтерів підприємства для ведення бухгалтерського обліку підприємства та, в подальшому, надає можливість проводити фінансову звітність та подавати дані до податкових органів. А відтак, данні даної програми не можуть підтвердити наявність укладених договорів (в нашому випадку договорів на надання фінансової допомоги), а лише можуть констатувати перерахування коштів з рахунку на рахунок.
Наявність сталих господарських правовідносин не є підтвердженням проведення господарських операцій на підставі первинних документів (договорів фінансової допомоги), оскільки це є внутрішньою господарською діяльністю, яку позивач і відповідач ведуть на власний ризик, залучаючи до неї різних юридичних та/або фізичних осіб, що зумовлює різнобічні правовідносини, які обрамляються не лише діловою репутацією контрагентів, а також господарськими договорами, які є підтвердженням проведених господарських операцій.
Матеріали справи свідчать, що відповідач вимоги, зазначені у претензії від 09 червня 2021 року за вих. № 09/06-21, щодо надання примірників договорів фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року не виконав, договори не представив, як і не повернув позивачу грошові кошти. Так само залишена без виконання відповідачем ухвала суду від 09 вересня 2021 року про витребування доказів (договорів) за обставиною, оцінку якій (обставині) надано судом вище за текстом у даному рішенні.
При цьому, суд приймає до уваги доводи відповідача про перерахування (повернення), яке передувало зверненню позивача з даним позовом до суду, грошових коштів у розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 383 від 30 вересня 2020 року за. Проти даного факту не заперечував представник позивача.
Частиною четвертою статті 74 ГПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
Твердження відповідача в частині заперечення проти бездоговірних правовідносин по перерахуванню грошових коштів не знайшли свого реального відображення та не підтверджено належними доказами. При цьому, саме відповідач, стверджуючи у відповіді на претензію за вих. № 0607-1 від 06 липня 2021 року (а. с. 31, том 1) про наявність у нього примірників договорів фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року, не представив їх на вимогу суду.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку між позивачем і відповідачем були відсутні договірні правовідносини з поворотної фінансової допомоги (позики), отже, відповідач безпідставно набув за рахунок позивача грошові кошти у розмірі 16 250 000,00 грн., які в силу статті 1212 ЦК України підлягають поверненню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.
Вказані висновки суду першої інстанції узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України у постанові від 29 листопада 2017 року у справі № 214/9128/14-ц, від якої Верховний Суд не відступав, який погодився із висновками судів про те, що оскільки грошові кошти набуті відповідачкою за договорами, які між сторонами не укладались, то такі грошові кошти вважаються набутими без достатньої правової підстави.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 господарський суду Харківської області, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрінвест Холдинг" (63254, Харківська область, Нововодолазький район, село Старовірівка, вулиця Вишнева, будинок 95, ідентифікаційний код юридичної особи 39365736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (63011, Харківська область, Валківський район, селище міського типу Старий Мерчик, вулиця Театральна, будинок 8-б, ідентифікаційний код юридичної особи 40155319) грошові кошти у сумі 16 250 000,00 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 243 750, 00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "24" листопада 2021 р.
Суддя Н.В. Калініченко
справа № 922/3289/21