79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.11.2021 Справа № 914/1134/21
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю “Галімпекс-Транс” від 08.11.2021р. б/н (вх. №4559/21 від 10.11.2021)
про: стягнення судових витрат на правову допомогу
у справі №914/1134/21 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Галімпекс-Транс”, Львівська область, м.Львів;
до Відповідача: Корпорації “Енергоресурс-Інвест”, Львівська область, м.Львів;
про: стягнення заборгованості
ціна позову: 835203,76грн.
Представники:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: Дуб О.Р. - представник, адвокат (ордер від 18.05.2021р. серія ВС №1076088).
27.04.2021р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Галімпекс-Транс” б/д б/н (вх. №1233) за позовом до Корпорації “Енергоресурс-Інвест” про стягнення заборгованості; ціна позову: 1118898,07грн.
Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань оплати наданих послуг за Договором про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування від 05.10.2015р. №05102015/1.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2021р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 18.05.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов'язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.05.2021р. у цій справі судом постановлено клопотання Корпорації “Енергоресурс-Інвест” від 17.05.2021р. про продовження Відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву задоволити; продовжити Корпорації “Енергоресурс-Інвест” строк на подання відзиву на позовну заяву по 25.05.2021р.; відкласти підготовче судове засідання на 08.06.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов'язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.06.2021р. у цій справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 22.06.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов'язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.06.2021р. у цій справі судом постановлено зустрічну позовну заяву Корпорації “Енергоресурс-Інвест” від 25.05.2021р. б/н (вх. №1721 від 07.06.2021р.) за зустрічним позовом Корпорації “Енергоресурс-Інвест” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Галімпекс-Транс” про стягнення заборгованості; ціна позову: 644922,39грн. у справі №914/1134/21 повернути.
Ухвалою суду у цій справі від 22.06.2021р. суд постановив заяву Товариству з обмеженою відповідальністю “Галімпекс-Транс” від 22.06.2021р. б/н про зменшення розміру позовних вимог прийняти; подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Галімпекс-Транс” заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.06.2021р. б/н; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; оголосити перерву в судовому засіданні на 27.07.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов'язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
Ухвалою суду у цій справі від 27.07.2021р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 25.08.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов'язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті спору.
В судовому засіданні 25.08.2021р. судом оголошено перерву в межах дня слухання до 15:10год. 25.08.2021р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2021р. у цій справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті до 21.09.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов'язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
Ухвалою суду у цій справі від 21.09.2021р. судом постановлено в задоволенні клопотання (заяви) Товариства з обмеженою відповідальністю “Галімпекс-Транс” від 27.07.2021р. вх. №17556/21 про поновлення строку для подання доказів і долучення до матеріалів справи копій актів наданих послуг та встановлення Позивачу додаткового строку для подання доказів відмовити; додані до Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Галімпекс-Транс” від 27.07.2021р. б/н (вх. №17556/21 від 27.07.2021р.) докази - Акти надання послуг від 23.09.2019р. №234, від 23.09.2019р. №235, від 23.09.2019р. №236, від 23.09.2019р. №237, від 23.09.2019р. №238, від 23.09.2019р. №239, від 23.09.2019р. №243, від 23.09.2019р. №244, від 23.09.2019р. №245, від 23.09.2019р. №246, від 24.09.2019р. №240, від 27.09.2019р. №248 та від 27.09.2019р. №249 до розгляду не приймати та залишити без розгляду; клопотання (заяву) Товариства з обмеженою відповідальністю “Галімпекс-Транс” про поновлення строку для подання доказів і долучення до матеріалів справи доказів від 21.09.2021р. вх. №21846/21 задоволити частково; поновити Товариству з обмеженою відповідальністю “Галімпекс-Транс” строк для подання копії Акту надання послуг №265 від 07.08.2020р. по 21.09.2021р.; додану до Заяви від 21.09.2021р. вх. №21846/21 копію Товарно-транспортної накладної від 05.08.2020р. №ТР0805-4 до розгляду не приймати та залишити без розгляду; оголосити перерву в судовому засіданні з розгляду спору по суті до 12.10.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов'язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
В судовому засіданні 12.10.2021р. судом оголошено перерву до 14:30год. 21.10.2021р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.
Ухвалою суду у цій справі від 21.10.2021р. суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 04.11.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов'язковою.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.11.2021р. у цій справі суд ухвалив позов задоволити частково; стягнути з Корпорації «Енергоресурс-Інвест» (79035, Львівська область, м.Львів, вул.Зелена, буд.131; ідентифікаційний код: 30336890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галімпекс-Транс» (79017, Львівська область, м.Львів, вул.Зелена, буд.86/1; ідентифікаційний код: 39960461) 642382грн. суми основного боргу, 38987,16грн. пені, 14482,44грн. 3% річних, 60869,35грн. інфляційних втрат та 11350,82грн. судового збору; в решті в позові відмовити; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 18.11.2021р. о 11:30год.; встановити Товариству з обмеженою відповідальністю “Галімпекс-Транс” п'ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.
Окрім того, про дату, час та місце проведення призначеного рішенням Господарського суду Львівської області від 04.11.2021р. у справі №914/1134/21 судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі представник Відповідача був повідомлений Телефонограмою від 10.11.2021р. вих. №914/1134/21/1/21.
В судовому засіданні 18.11.2021р. судом оголошено перерву в межах дня слухання до 13:45год. 18.11.2021р., про що представник Відповідача був повідомлений в судовому засіданні під розписку.
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.
Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Представник Позивача в судове засідання не з'явився, 18.11.2021р. за вх. №27428/21 надіслав на електронну адресу суду Заяву від 17.11.2021р. б/н, у якій просить суд у звязку з карантинними заходами розглянути і задоволити заяву Позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу без участі представника Позивача. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
10.11.2021р. за вх. №4559/21 від Позивача засобами поштового зв'язку надійшла заява про стягнення судових витрат на правову допомогу від 08.11.2021р. б/н, у якій зазначає, що Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які Позивач поніс та очікує понести у звязку із розглядом справи зазначено про витрати на оплату судового збору та правову допомогу орієнтовно в розмірі 20000грн., проте, сума понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги у цій справі складає 30600грн. З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 30600грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
Представник Відповідача в судове засідання з'явився, в судовому засіданні надав усні пояснення, зазначивши, що Позивачем у п.4.2. договору про надання правової допомоги передбачено оплату послуг протягом 30 днів з моменту підписання акту виконаних робіт, а Позивачем неправомірно здійснено попередню оплату в розмірі 12200грн. до ухвалення судом рішення у цій справі при тому, що Акт виконаних робіт за договором підписано після ухвалення рішення. При цьому, призначення платежу у квитанції про оплату містить посилання на інший договір, оскільки Позивачем подано до суду Договір надання правової допомоги від 14.12.2020р. б/н, а оплату здійснено по Договору від 14.12.2020р. б/н П/К.
Окрім того, згідно доводів Відповідача, в поданому Позивачем Акті не зазначено вартості кожної складової наданої правової допомоги та не зазначено про гонорар успіху.
15.11.2021р. за вх. №26955/21 Відповідачем надіслано на електрону адресу суду Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому зазначає про істотне перевищення та заявлення неспівмірно вищої суми судових витрат в порівнянні з попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, суперечливими фактами щодо встановлення у Договорі про надання правової допомоги її вартості, а також зміни ціни позову під час розгляду справи судом зазначає про неспівмірність понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із ціною позову, значенням справи для сторін та діями Учасників справи і просить суд відмовити Позивачу у стягненні судових витрат на сплату судового збору та зменшити розмір судових витрат Позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги. Вказане клопотання оглянуто судом, оголошено та долучено до матеріалів справи.
Після оголошення перерви представник Відповідача судове засідання залишив.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 04.11.2021р. у цій справі суд ухвалив позов задоволити частково; стягнути з Корпорації «Енергоресурс-Інвест» (79035, Львівська область, м.Львів, вул.Зелена, буд.131; ідентифікаційний код: 30336890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галімпекс-Транс» (79017, Львівська область, м.Львів, вул.Зелена, буд.86/1; ідентифікаційний код: 39960461) 642382грн. суми основного боргу, 38987,16грн. пені, 14482,44грн. 3% річних, 60869,35грн. інфляційних втрат та 11350,82грн. судового збору; в решті в позові відмовити; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 18.11.2021р. о 11:30год.; встановити Товариству з обмеженою відповідальністю “Галімпекс-Транс” п'ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.
Вказаним рішенням встановлено, що в судовому засіданні 04.11.2021р. представником Позивача зроблено усну заяву про подання доказів в обґрунтування розміру понесених Позивачем судових витрат у справі протягом пяти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
10.11.2021р. за вх. №4559/21 від Позивача засобами поштового зв'язку надійшла заява про стягнення судових витрат на правову допомогу від 08.11.2021р. б/н, у якій зазначає, що Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які Позивач поніс та очікує понести у звязку із розглядом справи зазначено про витрати на оплату судового збору та правову допомогу орієнтовно в розмірі 20000грн., проте, сума понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги у цій справі складає 30600грн. З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 30600грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.
До поданої заяви Позивачем долучено Договір надання правничої допомоги від 14.12.2020р. б/н, Акт виконаних робіт від 08.11.2021р. б/н, Опис (деталізацію) виконаних робіт по Договору за період 01.03.2021р. по 05.11.2021р., рахунок від 08.11.2021р. №11/08-1 та Квитанцію від 20.08.2021р. №0.0.2239406758.1 та Платіжне доручення від 20.08.2021р. №@2PL705333.
Як вбачається із відмітки календарного штемпеля відділення поштового зв'язку про прийняття до пересилки рекомендованого поштового відправлення за ідентифікатором 7900066905396, заяву Позивачем подано 08.11.2021р.
14.12.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галімпекс-Транс» (надалі - Позивач, Замовник) та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «А.З.Партнери» (надалі - Виконавець) укладено Договір надання правової допомоги б/н (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надати Замовнику правову допомогу, а Замовник зобов'язується сплатити Виконавцю винагороду за надану правову допомогу, якщо інше не передбачено умовами додаткового Договору.
Згідно п.1.2. Договору надання правової допомоги за цим Договором включав в себе надання наступних послуг надання Замовнику правової допомоги у підготовці позовної заяви в Господарський суд Львівської області про стягнення заборгованості з КОРПОРАЦІЯ "ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ" за договором №05102015/1 від 05 жовтня 2015 року про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування; складення заяв по суті справи, з процесуальних питань та інших документів правового характеру, необхідних при розгляді справи, ознайомлення з матеріалами справи; представництво інтересів Замовника у Господарському суді Львівської області, апеляційному та касаційному судах; надання консультацій.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що в підтвердження факту надання правової допомоги згідно цього Договору, сторони складають Акт виконаних робіт (надалі Акт), який підписується сторонами протягом трьох днів з моменту отримання зазначеного Акту однією із сторін, підписаного другою стороною. Акт виконаних робіт готується Виконавцем і надається або надсилається Замовнику. У випадку не підписання Замовником Акту виконаних робіт та відсутності письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 3-ох днів з моменту отримання цього Акту, Акт виконаних робіт вважається таким, що підписаний Замовником на третій день після його отримання від Виконавця, а надані послуги підлягають оплаті відповідно до виставлених рахунків та умов цього Договору.
Виконавець вправі призначити конкретного адвоката чи залучати субвиконавців до надання правової допомоги за цим Договором. На виконання умов даного Договору Виконавець за погодженням із Замовником призначає партнерів АО «Адвокатської компанії А.З.ПАРТНЕРИ» - адвоката Зубача Андрія Зеноновича та/або адвоката Шнир Олега Богдановича та/або адвоката Шнир Ярослава Богдановича та/або адвоката Алєшка Андрія Сергійовича. Виконавець відповідає перед Замовником за належність надання послуг адвокатами, партнерами (членами) чи субвиконавцями в порядку, передбаченому цим Договором (п.2.2. Договору).
Відповідно до п.4.1. Договору за надання правової допомоги відповідно до п.1.2.1 -1.2.2 цього Договору Замовник сплачує Виконавцю винагороду, розмір якої становить 15000 гривень. За надання правової допомоги відповідно до п.1.2.3 (представництво інтересів у суді) Замовник сплачує Виконавцю винагороду, розмір якої становить 800 гривень за кожне судове засідання незалежно від його тривалості.
Згідно п.4.2. Договору оплата наданої правової допомоги здійснюється протягом 30 днів в готівковому або безготівковому порядку в національній валюті України з моменту підписання Акту виконаних робіт.
Пунктом 4.3. Договору встановлено, що витрати на проїзд всіма видами транспорту за межі населеного пункту місцезнаходження Виконавця та Витрати пов'язані з відрядженням (всі види транспорту, проживання, харчування, добові) підлягають оплаті.
Сторони погодили, що окрім винагороди, зазначеної у п.4.1 цього Договору, Замовник за результатом розгляду справи оплачує Виконавцю Гонорар успіху у розмірі 10000грн. у випадку задоволення позову в частині основного боргу (п.4.4. Договору).
Відповідно до п.6.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного надання Виконавцем правової допомоги за цим Договором.
Актом виконаних робіт від 08.11.2021р. б/н згідно Договору Виконавець на виконання умов Договору про надання правової допомоги №б/н №б/н від 14 грудня 2020 р., надав правову (правничу) допомогу Замовнику згідно п. 1.2.1, 1.2.2 та 1.2.3 в повному обсязі за період з 01.03.2021р. до 05.11.2021р., зокрема, у підготовці позовної заяви в Господарський суд Львівської області про стягнення заборгованості з КОРПОРАЦІЯ "ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ" за договором №05102015/1 від 05 жовтня 2015 року про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування; у складенні заяв по суті справи, з процесуальних питань, документів правового характеру, необхідних при розгляді справи, ознайомленні з матеріалами справи; у представництві інтересів Замовника у Господарському суді Львівської області у судових засіданнях у справі 914/1134/21 адвокатом Шнир Я.Б. (ордер серії ВС №1071713).
Вартість наданої правової (правничої) допомоги становить 30600грн. без ПДВ. Правова (правнича) допомога надана якісно та в повному обсязі, сторони взаємних претензій не мають.
Строк оплати визначається згідно п.4.2 Договору протягом 30 днів в готівковому або безготівковому порядку в національній валюті України з моменту підписання Акту виконаних робіт.
Вказаний Договір та Акт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.
Квитанцією від 20.08.2021р. №0.0.2239406758.1 Замовником сплачено на користь Виконавця 12200грн. Призначення платежу: «На виконання Договору б/н від 14.12.2020 П-К ТОВ «Галімпекс-Транс», ТОВ «Галімпекс-Транс» ч/з Глушко О.В.».
Описом (Деталізацією) виконаних робіт по Договору за період з 01.03.2021р. по 05.11.2021р. Виконавець (адвокат Шнир Я.Б.) надав правову допомогу згідно:
- п.1.2.1. Договору тривалістю 6 год. на опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) для справи; здійснення розрахунків пені, інфляційних та 3-х відсотків річних; підготовка позовної заяви в Господарський суд Львівської області про стягнення заборгованості з КОРПОРАЦІЯ "ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ" за договором №05102015/1 від 05 жовтня 2015 року про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування (з необхідним пакетом для подання в суд).
- п. 1.2.1 Договору тривалістю 9 год. на підготовку та подання Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22 червня 2021 року (у зв'язку із зменшенням основної заборгованості під час розгляду справи); подання через електрону адресу суду заяви від 27.07.2021р., про проведення підготовчого судового засідання за відсутності представника Позивача, поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи копії Актів надання послуг; подання клопотання від 25.08.2021р. про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою надання можливості підготувати відповіді на поставлені судом питання у письмовій формі; ознайомлення 16.09.2021р. з матеріалами справи 914/1134/21; подання через електронну адресу суду Заяву на виконання вимог суду від 20.09.2021р. щодо вирішення питання про долучення копій актів наданих послуг; подання через електронну адресу суду Заяву про долучення доказів від 21.09.2021р. - Акту від 07.08.2020р. №265; подання через електронну адресу суду Пояснення від 11.10.2021р. щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на частину заборгованості в порядку черговості виникнення суми основного боргу у періоді з врахуванням вимог ст.534 ЦК України та розрахунку пені, інфляції, 3-х відсотків річних.
- п.1.2.2. Договору тривалістю 5 год. з врахуванням часу на добирання і очікування судових засідань: представництво інтересів Замовника у Господарському суді Львівської області у справі 914/1134/21 адвокатом Шнир Я.Б. (ордер серії ВС №1071713) у судовому засіданні 18.05.2021р.; 22.06.2021р.; 25.08.2021р.; 21.09.2021р.; 12.10.2021р.; 21.10.2021р.; 04.11.2021 р.
Вказаний Опис (деталізація) виконаних робіт підписано керуючим партнером Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «А.З.Партнери» А.З. Зубач та погоджено директором ТзОВ «Галімпекс-Транс» О.В. Глушко.
08.11.2021р. Виконавцем виставлено Замовнику до оплати Рахунок №11/08-1 на оплату правничої допомоги згідно п. 1.2.1, 1.2.2 та 1.2.3 договору №б/н від 14 грудня 2020 р., за період з 01 березня 2021 р. до 05 листопада 2021 року, Акт від 08.11.2021 року на суму 30600грн. З врахуванням часткового (авансового) платежу 20.08.2021р. в розмірі 12200грн. сума до оплати складає 18400грн.
Шнир Ярослав Богданович є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Ордеру від 18.05.2021р. серія ВС №1071713.
15.11.2021р. за вх. №26955/21 Відповідачем надіслано на електрону адресу суду Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому зазначає про істотне перевищення та заявлення неспівмірно вищої суми судових витрат в порівнянні з попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, суперечливими фактами щодо встановлення у Договорі про надання правової допомоги її вартості, а також зміни ціни позову під час розгляду справи судом зазначає про неспівмірність понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із ціною позову, значенням справи для сторін та діями Учасників справи і просить суд відмовити Позивачу у стягненні судових витрат на сплату судового збору та зменшити розмір судових витрат Позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).
17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на “balance of probabilities” (“баланс ймовірностей”) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007р. суд застосовує “баланс ймовірностей”. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016р. суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.
У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017р. у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.
Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019р. у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).
Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною третьою вказаної статті встановлено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021р. у справі №918/1045/20.
У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п.6, 9 ст.1 Закону).
Згідно ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно п.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
При наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18.
При цьому, у разі встановлення клієнтом і адвокатом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних при наданні послуг правничої допомоги не є необхідним. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021р. у справі №918/1045/20.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно правової позиції, викладеної, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2018р. у справі №904/8308/17 та від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, розмір судових витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що були присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично і чи була їх сума обґрунтованою та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною чи її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2018р. у справі №910/23210/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04).
При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.
Також судом враховано позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та від 18.12.2019р. у справі №910/13731/18, відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019р. у справі №922/902/19, від 12.12.2019р. у справі №922/1897/18 та від 20.12.2019р. у справі №903/125/19.
При цьому суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021р. у справі №918/1045/20.
Як вказує Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.
Зокрема відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція підтримана та застосована у постановах Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18 та від 08ю04ю2020р. у справі №922/2685/19.
У постанові Верховного Суду від 25.05.2021р. у справі №910/7586/19 (п. 3.31) зазначено, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені, зокрема, ч.ч. 5-7 ст. 129 ГПК України (зокрема, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком).
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Згідно п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч.6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи в власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Щодо викладених Клопотанні від 15.11.2021р. вх. №26955/21 доводів Відповідача доводів про відмову у стягненні судових витрат на сплату судового збору суд зазначає, що питання розподілу між Сторонами понесених Позивачем судових витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду вирішено рішенням Господарського суду Львівської області від 04.11.2021р. у справі №914/1134/21.
Відтак, в суду відсутні правові підстави до розподілу, в тому числі шляхом відмови у стягненні з Відповідача на користь Позивача судових витрат на сплату судового збору, при вирішенні питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 16784грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 20000грн. судових витрат на оплату послу професійної правничої допомоги.
Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 23.04.2021р. №654 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 16784грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №4 до позовної заяви.
При цьому, суд зазначає, що при поданні позовної заяви до господарського суду ціна позову становила 1118898,07грн., а відтак, сума належного до сплати за подання такої позовної заяви судового збору складала 16783,47грн.
З врахуванням наведеного суд зазначає про безпідставність та необґрунтованість викладених в Клопотанні від 15.11.2021р. вх. №26955/21 доводів Відповідача про те, що Позивачем у поданій до господарського суду позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким Позивач поніс та очікує понести у звязку із розглядом справи судові витрати на сплату судового збору та оплату послуг професійної правничої допомоги, які в сумі становлять 20000грн.
Щодо викладених у Клопотанні від 15.11.2021р. вх. №26955/21 доводів Відповідача про викладені в заяві Позивача суперечливі факти щодо того, що Сторонами у договорі, який укладено в грудні 2020р. передбачено подання позовної заяви до господарського суду у квітні 2021р. суд зазначає, що згідно наданого Позивачем Опису (деталізації) виконаних робіт зазначено про надання Замовнику за Договором послуг в період з 01.03.2021р. по 05.11.2021р. тривалістю 6 год. на опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) для справи; здійснення розрахунків пені, інфляційних та 3-х відсотків річних; підготовка позовної заяви в Господарський суд Львівської області про стягнення заборгованості з КОРПОРАЦІЯ "ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ" за договором №05102015/1 від 05 жовтня 2015 року про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування (з необхідним пакетом для подання в суд), а сам по собі факт укладення Договору 14.12.2020р., з огляду на характер, час виконання та тривалість затраченого адвокатом часу на надання відповідних послуг не свідчить про негайне виконання Сторонами умов Договору від 14.12.2020р.
Щодо викладених у Клопотанні від 15.11.2021р. вх. №26955/21 доводів Відповідача доводів про неподання Позивачем уточненого попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат у справі при поданні до господарського суду заяви про зменшення розміру позовних вимог суд зазначає, що, в силу приписів ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відтак, обов'язок Позивача подавати уточнений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у справі при поданні заяви про зменшення розміру позовних вимог не передбачений чинним процесуальним Законом.
При цьому, суд звертає увагу на те, що подання Позивачем 22.06.2021р. за вх. №2640/21 Заяви від 22.06.2021р. б/н про зменшення розміру позовних вимог зумовлено не помилкою при визначенні Позивачем ціни позову, а укладенням між Сторонами Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої (п.3 Угоди) згідно статті 601 ЦК України зобов'язання Корпорації «Енергоресурс-Інвест» перед ТзОВ «Галімпекс-Транс» та зобов'язання ТзОВ «Галімпекс-Транс» перед Корпорація «Енергоресурс-Інвест» на загальну суму 702800грн. припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог з моменту підписання цієї угоди.
Окрім того суд звертає увагу на те, що Відповідачем не подано жодних доказів в спростування обставин дійсності, необхідності та розумності понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, а також не доведено в порядку ч.5 ст.126 ГПК України неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З врахуванням вищенаведеного, заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши подані Позивачем докази у підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в сукупності із наведеними Відповідачем запереченнями щодо судових витрат Позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги з підстав їх необґрунтованості та неспівмірності та запереченнями Позивача проти зменшення розміру таких витрат суд зазначає, що подані Позивачем в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу докази в своїй сукупності підтверджують дійсність, необхідність та розумність таких витрат для забезпечення належного захисту прав Позивача під час розгляду справи №914/1134/21 Господарським судом Львівської області.
При цьому, суд з врахуванням встановлених обставин звертає увагу на те, що Відповідачем у Клопотанні від 15.11.2021р. вх. №26955/21 не подано жодних доказів в спростування обставин дійсності, необхідності та розумності понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.
Відтак, сума документально підтверджених понесених Позивачем судових витрат у справі на оплату послуг професійної правничої допомоги становить 30600грн. і складається з передбаченого у п.4.1. Договору гонорару в розмірі 15000грн., оплати винагороди за представництво в судових засіданнях з розрахунку 800грн. за одне засідання та передбаченого у п.4.4. Договору гонорару успіху в розмірі 10000грн.
При цьому, загальна сума понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 30600грн., в тому числі 10000грн. передбаченого п.4..4 Договору гонорару успіху з врахуванням недоведення Відповідачем неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи та істотного перевищення суми судових витрат в порівнянні з заявленими у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, не призводить до порушення критеріїв дійсності, необхідності та розумності понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.
Щодо наведених представником Відповідача в судовому засіданні 18.11.2021р. доводів про те, що у п.4.2. договору про надання правової допомоги передбачено оплату послуг протягом 30 днів з моменту підписання акту виконаних робіт, а Позивачем неправомірно здійснено попередню оплату в розмірі 12200грн. до ухвалення судом рішення у цій справі при тому, що Акт виконаних робіт за договором підписано після ухвалення рішення суд зазначає, що Договором не передбачено заборони здійснення Позивачем авансового платежу за ним, а п.4.2. Договору визначає максимальний строк оплати встановленого Сторонами у п.4.1. та 4.3. гонорару та гонорару успіху.
Щодо наведених представником Відповідача в судовому засіданні 18.11.2021р. доводів про те, призначення платежу у квитанції про оплату містить посилання на інший договір, оскільки Позивачем подано до суду Договір надання правової допомоги від 14.12.2020р. б/н, а оплату здійснено по Договору від 14.12.2020р. б/н П/К суд зазначає, що судом встановлено, що правова допомога Позивачу надавалась на підставі Договір надання правничої допомоги від 14.12.2020р. б/н, а призначенням платежу у Квитанції від 20.08.2021р. №0.0.2239406758.1 є: «На виконання Договору б/н від 14.12.2020 П-К ТОВ «Галімпекс-Транс», ТОВ «Галімпекс-Транс» ч/з Глушко О.В.».
З врахуванням наведеного суд дійшов висновків про те, що представником Відповідача невірно тлумачиться призначення платежу у Квитанції від 20.08.2021р. №0.0.2239406758.1, оскільки вираз «п-к» є не частиною назви договору про надання правової допомоги, а скороченням від слова представник, оскільки сплата коштів за надання правової допомоги згідно призначення платежу в загаданій квитанції відбувалась на виконання Договору представником ТОВ «Галімпекс-Транс» Глушко О.В.
Щодо наведених представником Відповідача в судовому засіданні 18.11.2021р. доводів про те, що в поданому Позивачем Акті виконаних робіт не зазначено про гонорар успіху суд зазначає, що у разі встановлення клієнтом і адвокатом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних при наданні послуг правничої допомоги не є необхідним. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, зокрема викладені в мотивувальній частині рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2021р. у цій справі висновки суду щодо розподілу судових витрат в частині витрат Позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви до суду з врахуванням результату вирішення спору, часткове задоволення позову, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив доведеність, дійсність, необхідність та розумність понесення Позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 30600грн., беручи до уваги недоведеність Відповідачем неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи та істотного перевищення суми судових витрат в порівнянні з заявленими у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які Позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а відтак, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Галімпекс-Транс” від 08.11.2021р. б/н (вх. №4559/21 від 10.11.2021) про стягнення судових витрат на правову допомогу слід задоволити частково, розподілити понесені Позивачем судові витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 30600грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з Відповідача на користь Позивача 27724,57грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, в решті судові витрати Позивача в розмірі 2875,43грн. на оплату послуг професійної правничої допомоги покласти на Позивача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.9, п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 120, 121, 123, 124, 126, 128, 129, 202, 216, 221, 222, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Галімпекс-Транс” від 08.11.2021р. б/н (вх. №4559/21 від 10.11.2021) про стягнення судових витрат на правову допомогу задоволити частково.
2. Стягнути з Корпорації «Енергоресурс-Інвест» (79035, Львівська область, м.Львів, вул.Зелена, буд.131; ідентифікаційний код: 30336890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галімпекс-Транс» (79017, Львівська область, м.Львів, вул.Зелена, буд.86/1; ідентифікаційний код: 39960461) 27724,57грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.
3. В решті доводів заяву відхилити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили
5. Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.
6. Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст додаткового рішення складено 23.11.2021р.
Головуючий суддя Фартушок Т.Б.