ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.11.2021Справа № 910/1172/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє обладнання"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/1172/21
за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє обладнання"
про стягнення 40 379 000,00 грн
представники сторін:
від позивача: Кондратенко О.В. (в порядку самопредставництва);
від відповідача: Кіфа І.О., довіреність № 01/21 від 04.01.2021.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє обладнання" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 40 379 000,00 грн, одержаних за нікчемним Договором поставки №17-09/2018-1 від 17.09.2018.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 910/1172/21 у задоволенні позову було відмовлено, здійснено розподіл витрат позивача по сплаті судового збору та витрат відповідача на проведення судової експертизи.
25.10.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в цій справі, яку судом було повернуто без розгляду ухвалою від 27.10.2021, оскільки відповідачем не було надано доказів на підтвердження направлення копії вказаної заяви з доданими до неї документами позивачу.
02.11.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 77 500,00 грн.
03.11.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 було поновлено відповідачу строк на подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача в частині поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, розгляд заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1172/21 призначено на 17.11.2021.
У судове засідання 17.11.2021 з'явились представники сторін.
Розглянувши у судовому засіданні 17.11.2021 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення в цій справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач, на виконання вимог процесуального закону, зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що поніс відповідач і очікує понести у зв'язку із розглядом справи, витрати на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про намір подати розрахунок суми та докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи ту обставину, що при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про судові витрати, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні наведених положень процесуального закону зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем було надано належним чином засвідчені копії Договору № 01/21 про надання правової допомоги від 04.01.2021, укладеного між відповідачем (замовник) та адвокатом Кіфою І.О. (виконавець), Додаткової угоди від 03.03.2021 до Договору про надання правової допомоги № 01/21 від 04.01.2021, Акту надання послуг № 22-10/2021 від 22.10.2021 на суму 77 500,00 грн, Звіту про правову (правничу) допомогу за договором № 01/21 від 04.01.2021, платіжного доручення № 2710 від 23.10.2021 на суму 77 500,00 грн, довіреності 01/21 від 04.01.2021, виданої Генеральним директором ТОВ "Новітнє обладнання" Гордовенко О.М., та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1983 від 26.03.2019, виданого адвокату Кіфі І.А.
У Додатковій угоді від 03.03.2021 до Договору про надання правової допомоги № 01/21 від 04.01.2021 сторони погодили розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги з представництва інтересів клієнта під час розгляду справи № 910/1172/21 з розрахунку 2 500,00 грн за 1 годину.
Позивач, в свою чергу, заперечує проти розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та зазначає, що в договорі про надання правової допомоги відсутній розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару, заявлений відповідачем розмір вказаних витрат не є співмірним з виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги, а також посилається на ту обставину, що відповідачем не доведено здійснення оплати послуг за надання правової допомоги, у зв'язку з чим позивач просить суд зменшити розмір понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Суд зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 77 500,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, вивчивши Звіт про правову (правничу) допомогу за договором № 01/21 від 04.01.2021 та Акт надання послуг № 22-10/2021 від 22.10.2021 суд дійшов висновку, що надані адвокатом послуги (виконані роботи) в частині правової консультації клієнта щодо спору, дослідження та аналізу доказів у справі, збирання доказів щодо захисту позиції відповідача, вивчення законодавства, пов'язаного з предметом спору, узагальнення судової практики, усна консультація з приводу формування правової позиції, консультації клієнта щодо рішення ухваленого судом у цій справі загальною вартістю 30 000,00 грн не можна вважати такими, що були необхідними та обгрунтованими.
Суд вважає, що у зв'язку з розглядом цієї справи, необхідними були витрати відповідача на підготовку та подання відзиву на позовну заяву, підготовку та направлення адвокатського запиту, підготовку та подання заперечення щодо відповіді на відзив, підготовку та подання клопотання про призначення судової експертизи у справі та додаткових пояснень, підготовку та подання пояснень щодо висновку судової експертизи, а також щодо участі представника відповідача в судових засіданнях.
Доводи позивача щодо відсутності в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки вказані обставини спростовуються наявною в матеріалах справи Додатковою угодою від 03.03.2021 до Договору про надання правової допомоги № 01/21 від 04.01.2021, відповідно до якої правова допомога надавалась відповідачу адвокатом Кіфою І.О. у зв'язку з розглядом справи № 910/1172/21.
Судові витрати, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічної правової позиції дотримується Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Посилання позивача на недоведеність відповідачем оплати послуг за надання правової допомоги також є безпідставним, оскільки матеріалами справи підтверджується обсяг наданих послуг і виконання робіт адвокатом Кіфою І.О., та як вбачається з матеріалів справи вказані послуги (роботи) були оплачені відповідачем.
Суд вважає, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 77 500,00 грн не є співмірними із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і становитиме надмірний тягар для позивача, відтак обґрунтованими є витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката за підготовку та подання відзиву на позовну заяву в розмірі 11 250,00 грн, підготовку та направлення адвокатського запиту до ТОВ "Софела" в розмірі 5 000,00 грн , підготовку та подання до суду заперечення щодо відповіді на відзив в розмірі 8 750,00 грн, підготовку та подання клопотання про призначення судової експертизи у справі та додаткових пояснень в розмірі 5 000,00 грн, підготовку та подання до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та фактичне ознайомлення з матеріалами справи в розмірі 3 750,00 грн, підготовка та подання пояснень щодо висновку судової експертизи в цій справі в розмірі 3 750,00 грн та участі в 4 судових засіданнях в розмірі 10 000,00 грн, що в загальному розмірі складає 47 500,00 грн.
З огляду на вищенаведене, оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 47 500,00 грн, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Підсумовуючи вищевикладене, заява відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє обладнання" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1172/21 задовольнити частково.
2. Стягнути з Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (Україна, 01601, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 2; ідентифікаційний код: 00063928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє обладнання" (Україна, 03022, м. Київ, вул. Михайла Максимовича, буд. 3-Г, офіс 483; ідентифікаційний код: 38929719) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 47 500 (сорок сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на додаткове рішення подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне додаткове рішення складено 23.11.2021
Суддя О.В. Нечай