вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" листопада 2021 р. Справа№ 910/9900/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання: Шевченко Н.А.
за участю представників сторін: згідно із протоколом судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 (повне рішення складено 01.03.2021)
у справі № 910/9900/20 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс ЛТД"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків"
про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків" про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є законним власником нерухомого майна (нежитлове приміщення № 502 (поверх 1, секція № 2), що знаходиться за адресою в буд № 3 А по вулиця Степана Руданського у м. Києві), яке було неправомірно зайнято відповідачем, в зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/9900/20 позов задоволено повністю, зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків" усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс ЛТД" нежитловим приміщенням № 502 (поверх 1, секція № 2), що знаходиться за адресою в будинку № 3-А по вулиці Степана Руданського у місті Києві шляхом виселення із зазначеного приміщення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків", стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс ЛТД" судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Рішення мотивоване тим, що оскільки, приміщення № 502 є власністю позивача, а відповідач займає його частину без правових підстав, суд вбачає, що вимоги позивача є обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій поновити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Волейків" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/9900/20, відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/9900/20, рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/9900/20 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача, додані до апеляційної скарги документи долучити до матеріалів справи та врахувати при її розгляді.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що право власності на приміщення (разом із технічним обладнанням у ньому) вже було набуто співвласниками багатоквартирного будинку відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України та п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" одночасно з набуттям права власності на житлові квартири та нежитлові приміщення, тому відповідач заволодів ними без відповідної правової підстави.
Також скаржник вказує на те, що враховуючи факт вибуття із володіння співвласників багатоквартирного будинку котельні № 1, котельні № 2, диспетчерської та встановленого в них технічного обладнання, у позивача виникла необхідність звернутися до суду із позовом про витребування з чужого незаконного володіння допоміжних приміщень, а саме котельні № 1, котельні № 2, диспетчерської та технічного обладнання, що знаходиться у зазначених приміщеннях та якими незаконно заволодів відповідач, а позовна заява була подана до Господарського суду міста Києва, справа № 910/11881/19 про витребування з чужого незаконного володіння і на даний період часу у даній справі призначена експертиза, розгляд справи зупинено.
Тобто, на думку скаржника, вирішення даної справи неможливе до остаточного вирішення справи № 910/11881/19, адже від змісту рішення у справі № 910/11881/19 буде залежати вирішення даної справи.
Скаржник зазначає про те, що твердження позивача, що договір був укладений ще у 2014р., а Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" набув чинності в 2015р. є невірним, оскільки державна реєстрація позивачем була здійснена після вступу даного закону в сулу і при його реєстрації реєстратор зобов'язаний був перевіряти, чи не відноситься дане приміщення до місць загального приміщення, допоміжного, тощо. Оскільки вказані нежитлові приміщення за своїм цільовим призначенням є допоміжними, а відтак, виходячи із п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), є спільною сумісною власністю власників квартир вказаного житлового будинку, у зв'язку із чим право власності на них не могло бути оформлено за позивачем (натомість набуто безпідставно).
Скаржник звертає увагу на те, що відсутність доступу у відповідача до диспетчерської та встановленого в ній забудовником технічного обладнання ставить під ризик безпечну експлуатацію багатоквартирного будинку, а також може призвести до пошкодження та/або знищення даного обладнання, що у свою чергу призведе до порушення прав всіх співвласників багатоквартирного будинку та на безпечне проживання у ньому, у тому числі і позивача.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 26.07.2021, вказує на те, що підстави виникнення права власності на нежитлове приміщення № 502 у позивача подані разом із позовною заявою, так, право власності на нежитлове приміщення № 502 виникло у позивача на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № МП/НП/502 від 21.02.2014 та акту приймання-передачі нежитлового приміщення № 502 від 26.02.2014, а позивач тривалий час володіє і користується зазначеним нежитловим приміщенням як офісом, спочатку на підставі договору найму, а пізніше, як своєю власністю. Зазначений правочин є чинним та недійсним не визнавався.
Самовільне захоплення відповідачем належного позивачу приміщення також підтверджується фото захопленої відповідачем частини приміщення № 502, копіями протоколу прийняття заяви від керівника позивача про вчинення кримінального правопорушення від 10.09.2020 та пояснень керівника позивача від 10.09.2020. у висновку судово-будівельної експертизи № 816/10-2019 від 06.11.2019, який поданий позивачем разом із позовом і міститься в матеріалах справи, експерт відзначає, що виходячи із інструкцій по експлуатації та вимог нормативних документів, розміщені у захопленому відповідачем приміщенні прилади можуть бути перенесені в інше приміщення без зміни їх роботи.
Узагальнені доводи заперечення на відзив на апеляційну скаргу
Відповідач у запереченнях на відзив на апеляційну скаргу, поданих до суду 10.08.2021, вказує, зокрема, на те, що приміщення "диспетчерської" за своїм цільовим призначенням є допоміжним приміщенням та облаштоване наступним технічним обладнанням, що використовується для належної експлуатації будинку, окрім того, в приміщення "диспетчерської" під час проектування будинку та безпосереднього будівництва виведена лінія безперебійного живлення (автоматичне перемикання на резервне живлення при відсутності живлення на основному вході, тобто забезпечено безперебійну роботу обладнання по обслуговуванню житлового дому вцілому.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу із протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) справу № 910/9900/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/9900/20 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 29.07.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 відкладено розгляд справи № 910/9900/20 за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 до 09.09.2021.
Розпорядженнями Північного апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Майданевича А.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9900/20 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 прийнято справу № 910/9900/20 за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О. Призначено розгляд апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/9900/20 на 12.10.2021
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/9900/20 на 02.11.2021.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/9900/20 розглядалась протягом розумного строку.
Клопотання та заяви учасників справи
02.08.2021 від скаржника до суду надійшла заява про зупинення провадження у розгляді справи № 910/9900/20 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/11881/19, однак, враховуючи положення п. 7 ч. 2 ст. 258 ГПК України, ч. 2 ст. 207 ГПК України та ст. 118 ГПК України та те, що заява ОСББ "Волейків" про зупинення розгляду справи, всупереч ст. 258 ГПК України, не була подана разом із апеляційною скаргою, то колегія суддів залишає подану заяву без розгляду.
02.11.2021 від скаржника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, але не раніше зміни у місті Києві "червоного " рівня епідеміологічної небезпеки на більш помірний, у зв'язку із неможливістю прибуття представника ОСББ "Волейків" на судове засідання, в тому числі через суворі карантинні заходи в м. Києві та з метою не наражати сторони судового процесу на небезпеку захворіти на тяжкий недуг.
Колегія суддів, розглянувши клопотання про відкладення, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи те, що повторне відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком господарського суду, крім того, згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відповідач не був позбавлений права надіслати додаткові письмові пояснення як поштовим, так і електронним зв'язком чи подати клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно із ст. 197 ГПК України.
Явка учасників у судове засідання
Представники відповідача у судове засідання, призначене на 02.11.2021, не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 22.07.2021 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/9900/20 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
21.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполісстрой", як продавцем, та позивачем, як покупцем укладено договір № МП/НП/502 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до п. 2.1 якого, продавець продає, а позивач купує майнові права на об'єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором та у відповідності до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж. Сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за адресою: вул Степана Руданського, 3-А у Шевченківському районі м. Києва з наступними характеристиками: нежитлове приміщення № 502, загальною площею 67,3 кв.м, поверх 1, секція 2, дана площе згідно технічного паспорту. Об'єкт капітального будівництва введено в експлуатацію в ІІ кварталі 2013 року. Плановий термін оформлення документів на право власності на об'єкт нерухомості І квартал 2014. (п. 2.1, 2.2., 2.5 договору).
Згідно із п. 4.2 договору загальна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості в день укладення цього договору складає 1 285 430,00 грн.
26.02.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполісстрой" та позивачем підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення № 502 в житловому будинку за адресою: вул. Степана Руданського, 3А, що у Шевченківському районі міста Києва до договору № МП/НП/502 від 21.02.2014 купівлі-продажу майнових прав, згідно якого продавець передав покупцю, а покупець приймає за даним актом нежитлове приміщення № 502, що знаходиться за адресою вул Степана Руданського, 3А. Нежитлове приміщення № 502, побудоване згідно з існуючими будівельними нормами і відповідно до вимог договору № МП/НП/502 від 21.04.2014 купівлі-продажу майнових прав. Сторони підписанням даного акту підтверджують належне виконання умов договору та відсутність претензій будь-якого характеру з приводу виконання умов договору. Цей акт є підставою для покупця для оформлення права власності на нежитлове приміщення за покупцем.
До матеріалів справи долучено копію технічного паспорту на нежитлове приміщення № 502 по вул. Степана Руданського, 3-А у місті Києві від 23.05.2017.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна позивачу на праві власності належить об'єкт нерухомого майна № 1620354780000, нежитлове приміщення загальною площею 67,3 кв.м, поверх 1, секція №2, за адресою: місто Київ, вул. Степана Руданського, 3А, приміщення 502. Право власності було зареєстровано 08.08.2018 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42505836 від 13.08.2018 приватного нотаріуса Скульської Тетяни Анатоліївни, право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № МП/НП/502 від 21.02.2014 та акту прийому передачі від 26.02.2014, у зв'язку із чим, із поданих до матеріалів справи доказів вбачається, що позивач є власником нежитлового приміщення № 502, за адресою вул. Степана Руданського, 3А у місті Києві, загальною площею 67,3 кв.м.
В подальшому, 19.09.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 187, в якому зазначено, що на зустрічі з Правлінням ОСББ "Волейків" позивачем порушено питання про укладення договору оренди (загальна площа 27,3 кв. м та частини санвузла площею 2,7 кв.м), яке належить позивачу. Правлінням було прийнято рішення, що у разі визнання за рішенням суду права власності на нежитлове приміщення № 502 за товариством, ОСББ відшкодує несплачені кошти згідно договору оренди. Позивач просив підписати та повернути договір оренди приміщення, оскільки, наразі приміщення частково займається ОСББ без підписаного договору. Лист був отриманий головою правління ОСББ 19.09.2019.
09.10.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 230, в якому вимагало звільнити нежитлове приміщення № 502, яке належить позивачу на праві приватної власності, оскільки, відповідач відмовляється від укладення договору оренди та безпідставно займає частину приміщення, яке належить позивачу.
Позивачем до матеріалів справи долучено висновок експерта № 816/10-2019 від 06.11.2019 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, в якому судовим експертом Свістуновим І.С. на питання "чи відноситься нежитлове приміщення № 502 по вул. Степана Руданського, 3-А у м. Києві до допоміжних приміщень житлового будинку?" надано відповідь: виходячи із наданих на дослідження матеріалів та вимог нормативних документів, група приміщень № 502 загальною площею 67,3 кв.м (секція № 2) не є допоміжним приміщенням багатоквартирного житлового будинку № 3-А по вулиці Степана Руданського у місті Києві.
Крім того, у висновку вказано, що можливо стверджувати, що в приміщенні № 1 площею 27,3 кв.м групи приміщень № 502 загальною площею 67,3 кв.м влаштовані інформативні прилади контролю систем газопостачання та роботи котлів, які не забезпечують керування даними системами; система відеоспостереження забезпечує огляд та контроль за прилеглою територією та паркінгом; досліджувана група приміщень № 502 загальною площею 67,3 кв.м відповідно до правопосвідчуючих документів є сформованими нежитловими приміщеннями багатоквартирного будинку; розміщення у приміщенні № 1 площею 27,3 кв.м групи приміщень № 502 загальною площею № 67,3 кв.м, вказаних вище приладів не зумовлене проектною чи іншою будівельною документацією та/або вимогами державних стандартів, норм і правил, а самі прилади можуть бути переміщені в інше приміщення без шкоди для їхньої нормальної роботи; технічні характеристики групи приміщень № 502 загальною площею 67,3 кв.м, у тому числі приміщення № 1 площею 27,3 кв.м, не вказують на те, що їхнім функціональним призначенням є розміщення приладів (обладнання), призначених для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку.
Позивач 11.05.2020 звернувся до Шевченківського управління поліції ГУНП у місті Києві з заявою про те, що з 01.08.2019 працівниками відповідача незаконно зайнято приміщення № 502, яке на праві власності належить заявнику і просив розібратись по даному факту та встановити осіб, які всупереч чинному законодавству зайняли приміщення заявника. За вказаними обставинами також позивачем додано пояснення від 11.05.2020, які директор позивача надав слідчому. Також до матеріалів справи долучено копію фото захопленої відповідачем частини приміщення № 502, копія протоколу прийняття заяви позивача про вчинення кримінального правопорушення від 10.09.2020 та копію пояснень керівника позивача від 10.09.2020.
Відповідачем до матеріалів справи долучено роз'яснення Міністерства юстиції України від 30.06.2020 № 28588/17135-33-20/8.4.3 щодо документів, якими визначено право власності чи користування на місця загального користування, допоміжні, технічні приміщення у багатоквартирному будинку. В листі міститься застереження, що він не встановлює норм права, а має лише інформаційний характер.
Крім того, відповідачем долучено лист Міністерства розвитку громад та території України, в якому роз'яснення питання щодо виникнення у співвласників багатоквартирного будинку права спільної сумісної власності на допоміжні приміщення та відсутність необхідності у його додатковій реєстрації на допоміжні приміщення.
Позивачем також долучено рахунок про сплату внеску та інших платежів, виставлений відповідачем позивачу за серпень 2019 за приміщення № 502.
Так, спір виник в зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, безпідставно (без правових підстав) займає частину нежитлового приміщення № 502 по вул. Степана Руданського, 3-А, яке належить на праві власності позивачу та відповідно перешкоджає останньому у користуванні його власністю, у зв'язку із чим, позивач просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом виселення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, із поданих до матеріалів справи документів вбачається те, що позивач є власником нежитлового приміщення № 502 загальною площею 67,3 кв.м за адресою: м. Київ, вул Степана Руданського, 3-А, у секції № 1 на 1 поверсі. Вказані обставини зокрема підтверджуються долученим договором купівлі-продажу майнових прав та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідач займає частину нежитлового приміщення № 502, що належить позивачу без оформлення договору оренди (безпідставно). Обставини щодо зайняття частини приміщення № 502 відповідачем та не оформленні будь-яких договорів між позивачем та відповідачем щодо користування майном не визнаються та не заперечуються сторонами у їх заявах по суті спору.
Статтею 41 Конституції України визначено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що право власності - це передбачене й гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування та розпоряджання щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Тобто особам (фізичним або юридичним) заборонено порушувати таке право і створювати перешкоди в його здійсненні.
Згідно з статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
В силу положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Колегія суддів відзначає, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено факт того, що приміщення № 502 є власністю позивача, договір купівлі-продажу майнових прав, на підставі якого позивач набув у власність спірне майно чинний, у встановленому законом порядку не розірваний та не визнаний недійсним, а відповідач займає його частину без правових підстав, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на ті обставини, що позивачем незаконно набуто на праві власності спірне приміщення, не входять до предмету доказування у справі № 910/9900/20.
Слід зазначити, що наведені відповідачем обставини можуть слугувати підставою для звернення до суду за захистом порушених, на думку відповідача, прав із окремим позовом.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні господарського суду першої інстанції.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/9900/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/9900/20 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/9900/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/9900/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волейків".
4. Справу № 910/9900/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.11.2021.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко