Постанова від 07.10.2021 по справі 910/4788/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2021 р. Справа№ 910/4788/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 07.10.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренессанс - клуб" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіонінвестгрупп"

на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2021 (повний текст складено 15.03.2021)

у справі №910/4788/20 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренессанс - клуб"

до Дніпровської міської ради (відповідач -1)

Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіонінвестгрупп" (відповідач -2)

Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (відповідач -3)

Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (відповідач -4)

треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1,3,4 виробниче ремонтне житлово - експлуатаційне підприємство Амур -Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (третя особа - 1)

Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (третя особа - 2)

про відшкодування шкоди у розмірі 2 279 001,00 грн.

В судовому засіданні 07.10.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 910/4788/20 позов задоволено частково: вимоги до відповідача-2 задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕССАНС-КЛУБ» 145 493,00 грн. відшкодування майнової шкоди, 2 182, 40 грн. судового збору; у задоволенні позовних вимог до відповідачів-1,-3,-4 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач-2 (ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП») 07.04.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕССАНС-КЛУБ» відшкодування майнової шкоди та прийняти у відповідній частині нове рішення про задоволення позову.

14.04.2021 позивач (ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ») звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету солідарно грошових коштів у розмірі 2 279 001,00 грн. відшкодування майнової шкоди та прийняти у відповідній частині нове рішення про задоволення позову; в іншій частині рішення залишити без змін.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНЕССАНС-КЛУБ» (далі - позивач, ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дніпровської міської ради (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» (далі відповідач-2, ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП») про стягнення з відповідачів солідарно грошових коштів у розмірі 2 279 001,00 грн. відшкодування майнової шкоди, з яких: 2 170 208,00 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої втратою об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення № 105, що розташоване за адресою: вул. Калинова, 74 у м. Дніпро; 108 793,00 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої втратою об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення № 155, що розташоване за адресою: вул. Котляревського, 7А у м. Дніпро.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був власником придбаних у ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» за відповідними договорами купівлі-продажу нежитлового приміщення № 105, що розташоване за адресою: вул. Калинова, 74 у м. Дніпро, та нежитлового приміщення № 155, що розташоване за адресою: вул. Котляревського, 7А у м. Дніпро, однак вказані об'єкти нерухомого майна на підставі судових рішень витребувані у нього на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради, у зв'язку з чим позивачу, як добросовісному набувачу, завдано шкоди. Відтак, на думку позивача, відшкодування майнової шкоди, спричиненої втратою ним права власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема внаслідок незаконних рішень, дій та бездіяльності Дніпропетровської міської ради, що полягали у послідовному прийнятті низки суперечливих рішень щодо спірного нерухомого майна, буде справедливою та обґрунтованою компенсацією, що має бути надана у зв'язку з втручанням у його право на мирне володіння його майном. При цьому позивач просив стягнути заявлену суму шкоди солідарно з Дніпровської міської ради та ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП», оскільки завдання йому шкоди є, в тому числі, й наслідком протиправних дій ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП», яке допустило продаж позивачу майна, яке йому не належало.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 залучено до участі у справі в якості відповідача-3 Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради та в якості відповідача-4 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2020 залучено до участі у справі третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - 1,3,4 Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська.

05.10.2020 позивачем до справи подано заяву про доповнення підстав позову та уточнення позовних вимог. Зазначеною заявою позивач просив розглянути позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕССАНС-КЛУБ» у справі №910/4788/20, з урахуванням доповнення підстав позову та уточнення позовних вимог, у наступній редакції:

«Стягнути з Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету та з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП», солідарно, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕССАНС-КЛУБ» грошові кошти у розмірі 2 279 001,00 грн. відшкодування майнової шкоди, з яких: 2 170 208,00 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої втратою об'єкту нерухомого майна: нежитлове приміщення № 105, що розташоване за адресою: вул. Калинова, 74 у м. Дніпро; 108 793,00 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої втратою об'єкту нерухомого майна: нежитлове приміщення № 155, що розташоване за адресою: вул. Котляревського, 7А у м. Дніпро».

Згідно ухвали суду від 08.10.2020 розгляд справи здійснювався з урахуванням вимог позивача, викладених у вказаній заяві про доповнення підстав позову та уточнення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів-1,3,4 Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Відмову у задоволенні вимог щодо кожного з відповідачів -1, -3, -4 обгрунтовано у рішенні суду з посиланням на встановлені обставини справи, норми чинного законодавства, що підлягають застосуванню у спірних відносинах та судову практику у вирішенні аналогічних спорів.

Частково задовольняючи позовні вимоги до відповідача-2 (ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП»), суд першої інстанції виходив з наступного:

- існування обставин, визначених ч. 2 ст. 660, ч. 1 ст. 661 ЦК України, є імперативною підставою для відшкодування покупцеві завданих йому внаслідок вилучення майна збитків і таке відшкодування має бути здійснене саме продавцем;

- відповідальність продавця згідно зі ст. 661 ЦК України є імперативною нормою при наявності перерахованих вище об'єктивних обставин та не потребує доведення складу цивільного правопорушення, оскільки продавець залучається до розгляду справи про витребування майна і якщо не відверне витребування майна, тоді повинен відповідати за завдані збитки. Тому спеціальна норма (ст. 661 ЦК України) має переважне застосування перед нормою загальною (ст. 614 ЦК України);

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 вказано, що «Велика Палата Верховного Суду зауважує, що кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред'явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного набувача. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3))»;

- відповідач-2 (продавець за договорами купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.07.2016) приймав участь у справах Господарського суду Дніпропетровської області №904/11083/16 та №904/10044/16 (за позовами прокурора до ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ» про витребування майна-1 та майна-2) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору;

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 у справі №904/11083/16 майно-1 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі №904/10044/16 майно-2 було витребуване у ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ» (покупця за договорами купівлі-продажу від 26.07.2016);

- продавець (відповідач-2 у даній справі) був залучений до розгляду справ про витребування спірного нерухомого майна і не відвернув витребування такого майна, а тому повинен відповідати за завдані збитки на підставі ст. 661 ЦК України, яка у спірному випадку є імперативною нормою при наявності перерахованих вище об'єктивних обставин та не потребує доведення складу цивільного правопорушення;

- за умовами пунктів 4 договорів купівлі-продажу від 26.07.2016, які були укладені між позивачем та відповідачем-2, за домовленістю сторін, продаж майна-1 здійснено за 138 130,00 грн., без ПДВ, а майна-2 - за 7 363,00 грн., без ПДВ; пунктами 5 вказаних договорів сторонами узгоджено загальну вартість майна згідно звітів про оцінку майна, виданих 26.07.2016 року ТОВ «ВІКОНТ-КОНСАЛТИНГ»;

- відповідач-2 не заперечив отримання ним оплати за договорами купівлі-продажу від 26.07.2016 у сумі 138 130,00 грн. та 7 363,00 грн.;

- за висновками суду:

відсутні підстави для визначення розміру збитків позивача від втрати майна-1 та майна-2 саме з урахуванням ринкової вартості майна-1 та майна-2 на день подання позову до суду (30.03.2020), суд також враховував, що майно-1 та майно-2 було витребувано у позивача у 2017 році за рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 у справі №904/11083/16 та від 17.01.2017 року у справі №904/10044/16;

загальна сума завданої позивачу майнової шкоди внаслідок втрати позивачем майна-1 та майна-2, яка підлягає стягненню з відповідача-2 на користь позивача на підставі ст. 661 ЦК України, становить 145 493,00 грн. відшкодування майнової шкоди, з яких: 138 130,00 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої втратою об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення № 105, що розташоване за адресою: вул. Калинова, 74 у м. Дніпро; 7 363,00 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої втратою об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення № 155, що розташоване за адресою: вул. Котляревського, 7А у м. Дніпро.

Клопотанню позивача про застосування вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судом першої інстанції надано оцінку з урахуванням позиції Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 904/3368/18.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів грошових коштів відшкодування майнової шкоди суд першої інстанції зазначив:

- солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (стаття 541 ЦК України);

- при вирішенні спорів про стягнення заподіяних збитків господарський суд з'ясовує правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності; при цьому слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України);

- щодо відповідальності відповідача-1 (Дніпровської міської ради), відповідача-3 (Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради) та відповідача-4 (Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради) на підставі ст. 661 ЦК України, то суд відзначив, що відповідачі-1,3,4 не були сторонами договорів купівлі-продажу майна-1 та майна-2 від 26.07.2016, а відтак, не можуть нести відповідальність у вигляді відшкодування збитків за порушення договірних зобов'язань; в свою чергу, оскільки між позивачем та відповідачем-2 існували договірні зобов'язання, останній не відшкодовує позадоговірну шкоду у спірних правовідносинах.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 (ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП») звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 910/4788/20 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕССАНС-КЛУБ» відшкодування майнової шкоди; ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача про стягнення солідарно з Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» посилається на наступне:

- ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» не порушував своїх договірних зобов'язань перед ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ», так як станом на момент укладення договорів купівлі-продажу з позивачем жодних прав на майно третіми особами до відповідача не заявлялось, про існування таких прав відповідачу не було відомо, і ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» як і позивач являється добросовісним набувачем вказаного майна; про існування прав третіх осіб на об'єкти нерухомого майна відповідачу стало відомо лише з моменту пред'явлення прокурором позовів про витребування майна у жовтні-листопаді 2016, та в будь-якому разі не могло бути відомо до визнання судом недійсними перших правочинів щодо купівлі-продажу нерухомого майна; а тому саме в діях Дніпровської міської ради наявні всі елементи цивільного правопорушення;

- при вчиненні операцій з нерухомим майном у ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» не було та не могло бути сумніву, що усі дії ліквідатора комунального підприємства-банкрута при відчуженні комунального майна відповідають нормам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- визнання неправомірними дій ліквідатора підприємства-банкрута щодо включення до ліквідаційної маси нерухомого майна та його продажу з відкритих біржових торгів, і визнання недійсними результатів біржових торгів і договорів купівлі-продажу, за якими здійснювалось відчуження нерухомого майна з комунальної власності, відбулось ухвалою господарського суду у справі про банкрутство вже після продажу майна відповідачем-2 позивачу;

- з урахуванням приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню в межах цієї справи обставини, що саме дії комунальних підприємств-банкрутів та Дніпропетровської міської ради призвели до порушення прав інших осіб та завдання шкоди, зокрема, кінцевим добросовісним набувачам нерухомого майна, а також, що визнання недійсними перших договорів купівлі-продажу та подальше вилучення майна, чим завдано збитків кінцевому добросовісному набувачеві, є безпосереднім наслідком спільних дій первісних продавців майна - комунальних підприємств-банкрутів, які є набувачами коштів, отриманих від продажу майна, та Дніпропетровської міської ради, на користь якої витребуване нерухоме майно, оскільки:

такі обставини встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 у справі № 904/297/18, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ» до ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» про стягнення збитків (що подавався на підставі ст. 661 ЦК України); предметом розгляду були подібні правовідносини щодо стягнення збитків, завданих втратою позивачем 4 об'єктів нерухомого майна, відчужених за цих же обставин;

- висновки суду щодо відсутності підстав для відповідальності відповідача-3 та -4 не відповідають Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки з урахуванням визначених законом повноважень (ч. 1 ст. 29 Закону), Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради та Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради є виконавчими органами Дніпровської міської ради, що наділені повноваженнями щодо управління комунальною власністю, здійснення контролю за діяльністю комунальних підприємств;

- при оцінці наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою Дніпровської міської ради та завданою шкодою підлягало врахуванню те, що ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району, хоча і є самостійною юридичною особою, проте у спірних правовідносинах мав місце істотний ступінь контролю за комунальним підприємством та його майном з боку міської ради та її виконавчих органів (відповідача-3 та відповідача-4), тому мало місце вчинення спільних діянь щодо спірного майна;

- шкоду зі сторони органів місцевого самоврядування позивачу було завдано спільними неподільними діяннями міської ради та вказаних її виконавчих органів; це в силу норм ст. 541, 543 ЦК України є підставою для стягнення з них завданої шкоди як із солідарних боржників.

За апеляційною скаргою позивача у справі (ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ») ним доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, а саме протиправності поведінки Дніпровської міської ради та її виконавчих органів, зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, наявності шкоди у заявленому розмірі; при цьому доведення вини органу місцевого самоврядування для покладення відповідальності на підставі ст. 1173 ЦК України не вимагається.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП», та Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕССАНС-КЛУБ» розгляд справи призначено на 01.07.2021; ухвалено прийняти до спільного розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕССАНС-КЛУБ» на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2021 у справі №910/4788/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 розгляд справи № 910/4788/20 відкладено на 12 год. 00 хв. 22.07.2021 в режимі відеоконференції. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Дніпропетровської області (49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1).

22.07.2021 було виявлено неможливість встановлення відеоконференцзв'язку із Господарським судом Дніпропетровської області. На момент проведення судового засідання в режимі відеоконференції, Господарський суд Дніпропетровської області не вийшов на зв'язок.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 розгляд справи № 910/4788/20 відкладено на 14 год. 40 хв. 09.09.2021 без проведення відеоконференції.

02.08.2021 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренессанс - клуб" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Дніпропетровської області, Центральному апеляційному господарському суді або Третьому апеляційному адміністративному суді, яке обґрунтовано територіальною віддаленістю між судом та місцем знаходження сторін, яке отримане головуючим суддею 25.08.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренессанс - клуб" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Дніпропетровської області (49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 09.09.2021, під час з'єднання з Господарським судом Дніпропетровської області, виникли технічні проблеми, які унеможливлювали встановлення відеоконференцзв'язку, а саме відсутність зображення та звуку зі сторони Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 відкладено розгляд справи на 11 год. 40 хв. 07.10.2021 в подальшому без проведення відеоконференції.

23.09.2021 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій заявник вказує, що найближчими судами, до яких може прибути представник позивача, є Господарський суд Дніпропетровської області, Центральний апеляційний господарський суд та Третій апеляційний адміністративний суд.

Враховуючи систематичні технічні проблеми, які виникають під час проведення судового засідання в режимі відеоконференції, які в свою чергу унеможливлюють встановлення відеоконференцзв'язку, тягнуть за собою відкладення розгляду справи, приймаючи до уваги строки розгляду справ у суді апеляційної інстанції, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренессанс - клуб" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 07.10.2021 об 11 год. 40 хв. у справі №910/4788/20 колегією суддів відмовлено ухвалою суду від 28.09.2021.

До справи під час апеляційного провадження від Дніпровської міської ради (відповідач-1) 23.06.2021 отримано відзив на апеляційну скаргу; 22.06.2021 зареєстровано надходження відзиву на апеляційну скаргу від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (відповідач-4); отримувались заяви про відкладення розгляду справи, про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, які розглянуті ухвалами суду у справі.

Явка представників сторін

Уповноважені представники учасників апеляційного провадження в судове засідання апеляційної інстанції 07.10.2021 не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини їх неявки суду не відомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників сторін та третіх осіб обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991 № 46 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів» та в подальшому рішенням від 26.09.2001 № 26/23 «Про внесення змін до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.91 № 46 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів» затверджено перелік об'єктів комунальної власності Дніпропетровської міської ради народних депутатів.

Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991 № 46, територіальній громаді м. Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2013 у справі № 200/5829/13-ц, прийнятим за результатами розгляду цивільної справи окремого провадження за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

02.12.2009 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №52/52 «Про передачу на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» об'єктів нерухомого майна» (далі - рішення № 52/52). До рішення № 52/52 внесені зміни та доповнення.

Пунктом 1 рішення № 52/52 (у редакції рішення від 27.08.2010 № 38/60) вирішено передати з балансу підприємств, закладів, установ, що є балансоутримувачами на момент прийняття цього рішення, на баланс Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради об'єкти нерухомого майна (додаток).

Додаток до рішення № 52/52 (із змінами та доповненнями) містить Перелік об'єктів нерухомого майна, що передаються на баланс Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради; із зазначенням адреси об'єктів нерухомого майна (найменування вулиці/проспекту/шосе/провулку та номеру будинку), площі об'єктів (кв.м), поверху їх розташування, балансоутримувача; зокрема, об'єктів нерухомого майна, балансоутримувачем яких є ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району (Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська).

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 № 16/9 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» (далі - Рішення № 16/9) проводилася реорганізація комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, зокрема і Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району, шляхом передачі з їх балансу на баланс Комунальному підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради окремо розташованих нежитлових будівель і споруд, призначених для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (п. 1.2.).

У зв'язку зі збитковістю комунальних житлово-експлуатаційних підприємств та неможливістю продовження ними подальшої діяльності Дніпропетровською міською радою 29.07.2011 за № 40/14 прийнято рішення «Про припинення юридичних осіб - деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради», яким було вирішено припинити юридичні особи шляхом ліквідації, зокрема, і Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (п. 1).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 у справі № 16/5005/15106/2011 задоволено позов Дніпропетровської міської ради до Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району: зобов'язано Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська передати шляхом підписання ліквідаційною комісією Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району в особі голови ліквідаційної комісії Пересунька Б.Б. авізо та актів приймання-передачі зі свого балансу на баланс Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради об'єкти нерухомого майна (із відповідною технічною та іншою документацією), розташовані у м. Дніпропетровську (зокрема, і нежитлові приміщення, про відшкодування збитків від витребування яких заявлено позов у цій справі). Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/17998/15-к встановлено факт протиправного невиконання вимог рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 у справі №16/5005/15106/2011, вчиненого головою ліквідаційної комісії Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району Пересунько Б.Б. всупереч інтересам територіальної громади м. Дніпропетровська, як власника спірного нерухомого майна.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 41/22 від 28.03.2012 «Про затвердження проміжних ліквідаційних балансів юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради» (далі - Рішення № 41/22) було затверджено, в тому числі, проміжний ліквідаційний баланс Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська зі всіма активами, що знаходились на балансі підприємства, у тому числі з включеними до складу основних засобів об'єктами нерухомого майна (нежилими приміщеннями в жилих будинках та окремо розташованими нежитловими будівлями і спорудами), які не були передані іншому комунальному підприємству на виконання Рішень № 52/52 та № 16/9 (із змінами та доповненнями).

06.08.2012 Господарським судом Дніпропетровської області порушена справа №38/5005/6637/2012 про банкрутство Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, а 14.08.2012 - вказане підприємство визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

У процесі здійснення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, об'єкти нерухомого майна, що перебували на балансі та входили до активів підприємства у затверджених Рішенням № 41/22 проміжному ліквідаційному балансі, були включені ліквідатором до ліквідаційної маси як такі, що закріплені за банкрутом на праві повного господарського відання.

Пунктом 1 Рішення Дніпропетровської міської ради від 24.07.2013 № 29/37 «Про вирішення питань комунальної власності територіальної громади міста» (далі - Рішення № 29/37) вирішено відзначити, що об'єкти згідно з додатком 1 є об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська та закріплені за комунальними підприємствами на праві господарського відання.

Додаток 1 до Рішення № 29/37 містить Перелік об'єктів, що є об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська, та закріплені за комунальними підприємствами на праві повного господарського відання, із зазначенням найменування, адреси об'єктів нерухомого майна, балансоутримувача, загальної площі об'єктів, кв.м.; до якого включено 77 об'єктів, що значаться закріпленими на праві повного господарського відання за Виробничим ремонтним житлово-експлуатаційним підприємством Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (далі - ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району), і такі були включені ліквідатором до складу ліквідаційної маси цих комунальних підприємств у ході ліквідаційної процедури у справах про банкрутство.

Арбітражним керуючим Барановським О.М. нежитлове приміщення № 105, що розташоване за адресою: вул. Калинова, будинок 74 в м. Дніпрі, загальною площею 172,6 кв. м. (далі - Майно-1) та нежитлове приміщення №155, що розташоване за адресою: вул. Котляревського, будинок 7а в м. Дніпрі, загальною площею 9,2 кв.м. (далі - Майно-2) включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута (Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська), а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу нежитлового приміщення, оформлених протоколами біржових торгів, та переможцями яких визначено Компанію з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД» (по Майну-1) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Солярис» (по Майну-2).

На підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 105, що розташоване за адресою: вул. Калинова, будинок 74 у м. Дніпропетровськ, 26.07.2013 Виробничим ремонтним житлово-експлуатаційним підприємством Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська та Компанією з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД» укладено Договір купівлі-продажу Майна-1. Надалі, Майно-1 Компанією з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД» було продано ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» (відповідач-2 у цій справі), яке було відчужено останнім на користь ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ» (позивач у цій справі) за Договором купівлі-продажу від 26.07.2016, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. та зареєстровано в реєстрі за №1714, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 155, що розташоване за адресою: вул. Котляревського, будинок 7а у м. Дніпропетровськ, 26.07.2013 Виробничим ремонтним житлово-експлуатаційним підприємством Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солярис» укладено Договір купівлі-продажу Майна-2. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є. та зареєстровано в реєстрі за №2144, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Надалі, Майно-2 Товариством з обмеженою відповідальністю «Солярис» було продано ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» (відповідач-2 у цій справі), яке було відчужено останнім на користь ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ» (позивач у цій справі) за Договором купівлі-продажу від 26.07.2016, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. та зареєстровано в реєстрі за №1710, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6637/2012 визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, зокрема, Майна-1 і Майна-2, та щодо продажу його з відкритих біржових торгів; визнано недійсними результати біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі. Зазначена ухвала суду обґрунтована тими обставинами, що на час включення майна банкрута до ліквідаційної маси та його продажу з торгів рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 №16/9 щодо передачі спірного комунального майна на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради в повному обсязі виконано не було, нерухоме майно обліковувалось на балансі Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська за відсутності правових підстав.

За позовами прокуратури Дніпропетровської області рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 у справі №904/11083/16 Майно-1 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі №904/10044/16 Майно-2 було витребуване у позивача (ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ») як добросовісного набувача на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради. Правові підстави для витребування майна, які застосували суди у рішеннях про вилучення майна в позивача, ґрунтуються на положеннях ч. 1 ст. 388 ЦК України.

В межах заявленого позову у даній справі розглянуто вимоги позивача (ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ») про стягнення з відповідачів-1,2,3,4 солідарно грошових коштів у розмірі 2 279 001,00 грн. відшкодування майнової шкоди внаслідок витребування майна.

Розмір збитків від втрати Майна-1 та Майна-2 позивачем визначено на дату подання позову згідно проведених оцінок майна суб'єктом оціночної діяльності (Звіти про оцінку майна від 04.03.2020 та від 05.03.2020, складені ТОВ «ВІКОНТ-СЕРВІС ЛТД» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 146/19 від 19.02.2019, виданий Фондом державного майна України, оцінювач Булига В.В. (кваліфікаційне свідоцтво МФ № 8557 від 01.12.2012)).

В обґрунтування вимог, заявлених до відповідача-1 (Дніпровської міської ради), позивач посилався на те, що втрата ним Майна-1 та Майна-2 безпосередньо була обумовлена діями останнього, який допустив прийняття незаконних рішень і незаконну бездіяльність, здійснивши врегулювання правовідносин щодо об'єктів нерухомого майна однопредметними рішеннями однакової сили, які за змістом суперечать одне одному, що, з одного боку, забезпечило можливість підприємству-банкруту (ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району) реалізувати включене до його проміжного ліквідаційного балансу майно, а з іншого боку - надало можливість відповідачу-1 витребувати у добросовісного набувача відчужене майно.

Так, Майно-1 та Майно-2 комунальної власності територіальної громади м. Дніпро на підставі наказу комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради №23-кв «Про зміну форми правового режиму майна, закріпленого за житлово-комунальними підприємствами» від 26.02.2004 перебувало на балансі комунального підприємства ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району на праві господарського відання.

Пунктом 1 рішення Дніпропетровської міської ради № 52/52 від 02.12.2009 «Про передачу на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» об'єктів нерухомого майна» (далі - Рішення № 52/52), вирішено передати з балансу комунальних виробничих житлових ремонтно-експлуатаційних підприємств на баланс Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради об'єкти нерухомого майна згідно з додатком.

У подальшому, з метою реалізації Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста Дніпропетровська на 2008-2012 роки, затвердженої рішенням міської ради від 26.12.2007 №14/26 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 16/9 від 02.03.2011 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпровської міської ради» (далі - Рішення № 16/9), пунктом 1 якого вирішено провести реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, шляхом передачі з їх балансу на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради об'єктів нерухомого майна згідно з додатком.

Відмовляючи у задоволенні вимог до відповідача-1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що на момент прийняття Дніпропетровською міською радою рішень № 52/52 від 02.12.2009 (зі змінами) та № 16/9 від 02.03.2011 (зі змінами), останні жодним чином не порушували права та інтереси позивача (ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ»), оскільки були прийнятті відповідачем-1 до набуття позивачем права власності на спірні об'єкти нерухомого майна (за договорами купівлі-продажу від 26.07.2016, укладеними позивачем з відповідачем-2), а звертаючись з відповідним позовом, позивач не зазначив, які саме належні йому права та охоронювані законом інтереси були порушенні на момент прийняття оскаржуваних рішень міської ради.

При цьому, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що Дніпропетровська міська рада, як орган, уповноважений діяти від імені та в інтересах територіальної громади, відповідно до ст. 19 Конституції України, в межах повноважень та у спосіб, встановлений статтями 10, 16, 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» та статтею 327 ЦК України, виконуючи функції власника, прийняла рішення щодо розпорядження належним йому нерухомим майном; рішення ради № 52/52 від 02.12.2009 (зі змінами) та № 16/9 від 02.03.2011 (зі змінами) не визнавалися недійсними, та не скасовувалися, в тому числі в судовому порядку, відповідно факту їх незаконності під час розгляду справи не доведено, вказані розпорядчі документи Дніпровської міської ради, як акти індивідуальної дії, не зачіпають та не порушують будь-яких прав позивача на визначені в них об'єкти нерухомого майна.

Судом надано оцінку також тому факту, що рішення Дніпропетровської міської ради № 52/52 від 02.12.2009 та № 16/9 від 02.03.2011 комунальними житлового-експлуатаційними підприємствами виконані не були, у зв'язку з чим Дніпропетровська міська рада була змушена захищати своє право власності в судовому порядку (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 року у справі №16/5005/15106/2011 про зобов'язання передати на баланс об'єкти нерухомого майна, визначені рішеннями сесії Дніпропетровської міської ради № 52/52 від 02.12.2009 та № 16/9 від 02.03.2011).

При розгляді справи враховано, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2016 у справі №201/17998/15-к, що набрав законної сили 23.05.2016, голову ліквідаційних комісій комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Пересунька Б.Б. за невиконання судових рішень всупереч інтересам територіальної громади м. Дніпропетровська, як власника спірного нерухомого майна визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

Судом першої інстанції обгрунтовано відхилено доводи позивача щодо протиправної бездіяльності Дніпровської міської ради в частині не скасування Рішень № 52/52 від 02.12.2009 та №16/9 від 02.03.2011 після прийняття Дніпровською міською радою Рішення від 28.03.2012 № 41/22 «Про затвердження проміжних ліквідаційних балансів юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради» та при прийнятті рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 24.07.2013 № 29/37 «Про вирішення питань комунальної власності територіальної громади міста», оскільки такі ґрунтуються на припущеннях, не відповідають положенням законодавства.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно зазначив про невірне розуміння позивачем правової природи рішень та особи, внаслідок неправомірних дій якої для позивача настали негативні наслідки, зокрема, при встановленні наступного:

- рішення № 41/22 від 28.03.2012, яким затверджено проміжні ліквідаційні баланси підприємств-банкрутів, не суперечить рішенням № 52/52 від 02.12.2009 та № 16/9 від 02.03.2011, оскільки ці баланси містили виключно вартісну оцінку активів підприємств, а тому не можливо стверджувати про те, що спірне нерухоме майно було включене до вказаних актів, оскільки жодного переліку майна, яке було включене до цього балансу, матеріали справи не містять (такі висновки містяться у рішеннях Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі № 904/2100/18, від 02.08.2018 у справі № 904/2098/18, від 21.08.2018 у справі № 904/2099/18);

- однопредметність Рішення № 41/22 із Рішеннями № 52/52 і № 16 /9, а також суперечність змісту зазначених рішень, не ґрунтується на матеріалах справи та є припущенням позивача.

З посиланням на приписи ст. 75 ГПК України та обставини, встановлені рішеннями судів господарської юрисдикції, винесеними за позовами прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ» (позивача у даній справі), суд першої інстанції правильно вважав, що підставою для витребування у позивача нерухомого майна стало його вибуття з володіння власника - Дніпровської міської ради, не з її волі іншим шляхом. До такого вибуття призвели саме протиправні дії та бездіяльність посадових осіб комунальних житлово-експлуатаційних підприємств щодо невиконання оспорюваних рішень та вчинення дій по відчуженню нерухомого майна. Протиправність таких дій та бездіяльності встановлена судовими рішеннями у господарському та кримінальному судочинстві.

Правильним є висновок суду, що порушення прав та законних інтересів позивача, його правомірне очікування та законні сподівання щодо мирного володіння нерухомим майном відбулось саме через протиправну поведінку уповноважених осіб комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, а не через рішення та бездіяльність відповідача-1 щодо управління об'єктами комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів у порядку ст. 86 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено законних підстав для відповідальності відповідача-1 (Дніпровської міської ради) шляхом відшкодування майнової шкоди за позовними вимогами у даній справі; підстави для притягнення відповідача-1 до відповідальності на підставі статті 1173 ЦК України в межах позовних вимог судом не встановлені.

У відношенні позовних вимог про солідарне стягнення збитків з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (відповідач-3) та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (відповідач-4), які є виконавчими органами Дніпровської міської ради, що наділені повноваженнями щодо управління комунальною власністю, здійснення контролю за діяльністю комунальних підприємств,

суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів та не доведено ні наявності незаконних рішень, дій чи бездіяльності відповідача-3, відповідача-4, ні наявності причинно-наслідкового зв'язку між діяльністю відповідача-3, відповідача-4 та завданими позивачу збитками, пов'язаними із вилученням спірного нерухомого майна; відповідно, відповідач-3 та відповідач-4 не можуть нести відповідальність в межах заявлених позовних вимог за статтею 1173 ЦК України.

- за умовами пунктів 4 договорів купівлі-продажу від 26.07.2016, які були укладені між позивачем та відповідачем-2, за домовленістю сторін продаж майна-1 здійснено за 138130,00 грн., без ПДВ, а майна-2 - за 7 363,00 грн., без ПДВ; пунктами 5 вказаних договорів сторонами узгоджено загальну вартість майна згідно звітів про оцінку майна, виданих 26.07.2016 року ТОВ «ВІКОНТ-КОНСАЛТИНГ»;

- за висновками суду:

відсутні підстави для визначення розміру збитків позивача від втрати майна-1 та майна-2 саме з урахуванням ринкової вартості майна-1 та майна-2 на день подання позову до суду (30.03.2020), суд, зокрема, враховував, що майно-1 та майно-2 було витребувано у позивача у 2017 році за рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 у справі №904/11083/16 та від 17.01.2017 року у справі №904/10044/16;

При вирішенні спору в частині солідарного стягнення з відповідачів грошових коштів відшкодування майнової шкоди суд першої інстанції враховував наступне:

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення має бути залишеним без змін виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету та з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП», солідарно, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕССАНС-КЛУБ» грошові кошти у розмірі 2 279 001,00 грн. відшкодування майнової шкоди, з яких: 2 170 208,00 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої втратою об'єкту нерухомого майна: нежитлове приміщення № 105, що розташоване за адресою: вул. Калинова, 74 у м. Дніпро (майно-1); 108 793,00 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої втратою об'єкту нерухомого майна: нежитлове приміщення № 155, що розташоване за адресою: вул. Котляревського, 7А у м. Дніпро (майно-2).

В обґрунтування підстав позову, позивач посилався на те, що внаслідок витребування майна, йому спричинені збитки на загальну суму 2 279 001,00 грн., з яких: 2 170 208,00 грн. - збитки від втрати майна-1 та 108 793,00 грн. - збитки від втрати майна-2.

Розмір збитків від втрати майна-1 та майна-2 позивачем визначено на дату подання позову у даній справі згідно проведених оцінок майна суб'єктом оціночної діяльності (Звіти про оцінку майна від 04.03.2020 та від 05.03.2020, складені ТОВ «ВІКОНТ-СЕРВІС ЛТД» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 146/19 ід 19.02.2019, виданий Фондом державного майна України, оцінювач Булига В.В. (кваліфікаційне свідоцтво МФ № 8557 від 01.12.2012)).

Солідарне стягнення збитків з відповідачів-1,2,3,4 позивач обгрунтовував наступним:

1) з відповідача-1 (Дніпровської міської ради) - у зв'язку із:

- прийняттям відповідачем-1 суперечливих однопредметних рішень однакової сили: рішення № 52/52 від 02.12.2009 «Про передачу на баланс КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю об'єктів нерухомого майна»; рішення № 16/9 від 02.03.2011 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради»; рішення № 41/22 від 28.03.2012 «Про затвердження проміжних ліквідаційних балансів юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради»; рішення № 29/37 від 24.07.2013 «Про вирішення питань комунальної власності територіальної громади міста»;

- невжиттям належних і своєчасних заходів контролю за підпорядкованими відповідачу-1 комунальними підприємствами (зокрема, Виробничим ремонтним житлово-експлуатаційним підприємством Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів-1,3,4));

- вилученням на підставі рішень Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 по справі № 904/11083/16 та Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 по справі № 904/10044/16 майна-1- та майна-2 на користь відповідача-1;

2) з відповідача-2 (Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП») - на підставі статті 661 Цивільного кодексу України та у зв'язку із протиправною поведінкою відповідача-2, яка проявилася у продажу майна-1 та майна-2 позивачу, послідуючим витребуванням зазначеного майна від позивача і не відверненням відповідачем-2 відібрання від позивача майна-1 і майна-2;

3) з відповідача-3 (Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради) та з відповідача-4 (Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради) - у зв'язку із протиправними діями та бездіяльністю, які полягали у невиконанні відповідальними виконавчими органами покладених на них функцій контролю та управління щодо комунального підприємства - ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів-1,3,4) та комунального майна.

Щодо апеляційної скарги ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» колегія суддів зазначає наступне.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечувались та були встановлені відповідні обставини, про які зазначено в апеляційній скарзі ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП», а саме те, що на момент продажу нерухомого майна позивачеві (за договорами купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.07.2016) відповідач-2 був зареєстрованим власником нежитлових приміщень на підставі договорів купівлі-продажу, які недійсними визнані не були, і розпоряджався останній нерухомим майном у межах правомочностей власника, при цьому:

не порушував своїх договірних зобов'язань перед ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ», так як станом на момент укладення договорів купівлі-продажу з позивачем жодних прав на майно третіми особами до відповідача-2 не заявлялось, про існування таких прав відповідачу-2 не було відомо.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013 у справі № 38/5005/6637/2012, на яку посилається апелянт, також підтверджує добросовісність набуття ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» спірних об'єктів нерухомості за договорами купівлі-продажу від 15.10.2013 та від 21.10.2013 у ТОВ «Солярис» та Компанії з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД», однак не може бути підставою звільнення від відповідальності перед позивачем, що виникла внаслідок витребування майна згідно приписів ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Окрім того, в подальшому ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у цій же справі №38/5005/6637/2012 визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, зокрема, майна-1 і майна-2, та щодо продажу його з відкритих біржових торгів.

Підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» про те, що у межах даної справи не підлягає доказуванню та обставина, що завдання шкоди позивачу (кінцевому добросовісному набувачу) є безпосереднім наслідком спільних дій первісного продавця майна - комунального підприємства-банкрута, яке є набувачем коштів отриманих від продажу майна, та Дніпропетровської міської ради, на користь якої витребуване нерухоме майно, оскільки такі обставини встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 у справі № 904/297/18.

Справу № 904/297/18 розглянуто Господарським судом Дніпропетровської області щодо інших об'єктів нерухомості, аніж у даній справі, при цьому у рішенні суду не встановлено обставин, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, і які є преюдиційними у спорі щодо якого прийнято оскаржуване рішення суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), вказувалось, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 03.11.2020 у справі № 920/611/19 від 24.02.2021 у справі № 910/1873/20, від 01.07.2021 у справі № 43/603.

Так у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 у справі № 904/297/18 судом не встановлювались відповідні обставини на підставі дослідження та оцінки доказів поданих у справі за правилами господарського судочинства, а містяться лише висновки суду про обґрунтованість доводів відповідача, зокрема: що такі дії комунальних підприємств-банкрутів та Дніпропетровської міської ради призвели до порушення прав інших осіб та завдання шкоди, зокрема, кінцевим добросовісним набувачам нерухомого майна.

Такі висновки зроблені господарським судом згідно доводів відповідача (ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП»), у тексті судового рішення зазначено:

«Заслуговують на увагу доводи Відповідача, що збитки підлягають стягненню з осіб, внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності яких завдано шкоду.

ТОВ «Регіонінвестгрупп» посилається на те, що…

Відповідач, вказує на те, що…

За наведеного, Відповідач наголошує, що Дніпропетровська міська рада прийняла низку рішень, які з одного боку забезпечили правову можливість підприємствам-боржникам реалізувати в процедурі банкрутства включене до їх проміжних ліквідаційних балансів майно; а з іншого боку в подальшому надали правову можливість Дніпропетровській міській раді витребувати у добросовісних набувачів реалізоване майно з посиланням на те, що воно не могло бути реалізоване підприємствами-боржниками в процедурі банкрутства, оскільки згідно рішень №52/52 від 02.12.2009р. та №16/9 від 02.03.2011р. (зі змінами та доповненнями) мало бути передано з балансу комунальних підприємств-боржників на баланс іншого комунального підприємства.»

При цьому, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18 та від 29.04.2021 у справі № 920/1111/19.

Доводи апеляційних скарг про те, що саме на Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради було покладено обов'язок здійснювати контроль за діяльністю підпорядкованого йому комунального підприємства - ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району; у межах повноважень забезпечити своєчасний контроль за станом закріпленого за підприємством майна, ініціювати зняття з нього обтяжень; не допускати виникнення у підприємства боргів, за якими майно потрапило під обтяження; сприяти фінансовому забезпеченню для погашення заборгованості підприємства, здійснювати супровід дій з майном, забезпечивши своєчасне виконання рішень міської ради щодо передачі закріпленого за підприємством майна та недопущення включення його до проміжного ліквідаційного балансу,

- а також, що на Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (діяв у період спірних правовідносин) було покладено обов'язок здійснювати управління комунальним нерухомим майном, закріпленим за комунальним підприємством - ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району; у межах повноважень забезпечити своєчасний контроль за станом закріпленого за підприємством майна, ініціювати зняття з нього обтяжень; не допускати ситуації правової невизначеності щодо комунального нерухомого майна тощо

не є підставою для відповідальності зазначених органів як юридичних осіб безпосередньо у відносинах, пов'язаних з витребуванням спірних об'єктів нерухомості у позивача; зазначені органи діяли в межах повноважень і доказів протиправності їх дій у встановленому законом порядку у відносинах, пов'язаних із спірними об'єктами нерухомості не доведено, судом першої інстанції в цій частині була надана належна оцінка.

Щодо апеляційної скарги ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ» колегія суддів зазначає наступне.

В апеляційній скарзі позивача зазначено, що не заперечуючи протиправність дій комунального підприємства-банкрута при відчуженні майна та завданні шкоди, позивач доводить ту обставину, що у спірних правовідносинах комунальне підприємство діяло не самостійно, а будучи підконтрольним та підпорядкованим міській раді - спільно з міською радою та її виконавчими органами і на виконання рішень міської ради.

Підлягають відхиленню як необґрунтовані, посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом не були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, зокрема, причини невиконання ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району рішень № 52/52 від 02.12.2009 та № 16/9 від 02.03.2011, оскільки належних доказів, що такою причиною на час прийняття вказаних рішень (2009 та 2011 рік) були саме протиправні дії Дніпропетровської міської ради чи її виконавчих органів (Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради чи Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради) під час розгляду справи не було надано.

Натомість, обставинам невиконання зазначених рішень при прийнятті у справі оскаржуваного рішення судом першої інстанції надано належну оцінку, та встановлено, що внаслідок порушення прав невиконанням рішень № 52/52 від 02.12.2009 та № 16/9 від 02.03.2011 комунальними житлового-експлуатаційними підприємствами, Дніпропетровська міська рада була змушена захищати своє право власності в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 року у справі №16/5005/15106/2011 було задоволено позов Дніпропетровської міської ради до ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська та зобов'язано вказане комунальне підприємство передати шляхом підписання ліквідаційною комісією в особі голови ліквідаційної комісії Пересунька Б.Б. авізо та актів приймання-передачі зі свого балансу на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради об'єкти нерухомого майна, визначені рішеннями сесії Дніпропетровської міської ради № 52/52 від 02.12.2009 та № 16/9 від 02.03.2011.

При цьому, обставини встановлені у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 у справі № 38/5005/6637/2012, зокрема, що Дніпропетровська міська рада, як власник спірного комунального майна, дій для звільнення майна з податкової застави чи з-під арештів не вчиняла,

не свідчать про протиправність дій, рішень чи бездіяльності Дніпропетровської міської ради у даному випадку за обставин недоведеності встановлення законом прямого обов'язку у відношенні конкретного комунального підприємства, що перебуває у підпорядкуванні органу місцевого самоврядування на вчинення таких дій (згідно вимог ст. 19 Конституції України).

Прийняття рішення Дніпропетровською міською радою № 40/14 від 29.07.2011 про припинення діяльності комунального підприємства (ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району) шляхом ліквідації та рішення № 41/22 від 28.03.2012 про затвердження проміжного ліквідаційного балансу, не спростовує обставин невиконання рішень № 52/52 від 02.12.2009 та № 16/9 від 02.03.2011 комунальними житлового-експлуатаційними підприємствами, а доказів неправомірності чи протиправності рішень № 40/14 від 29.07.2011, № 41/22 від 28.03.2012 у зв'язку з невиконанням до їх прийняття попередніх рішень № 52/52 від 02.12.2009 та № 16/9 від 02.03.2011, позивачем суду не було надано.

Рішенню Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 року у справі №16/5005/15106/2011 судом першої інстанції було надано належну оцінку на предмет встановлених у вказаній справі обставин невиконання комунальним підприємством ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська рішень Дніпропетровської міської ради № 52/52 від 02.12.2009 та № 16/9 від 02.03.2011 та їх значення при вирішенні даного спору, а відповідні доводи апеляційної скарги свідчать про незгоду з такою оцінкою суду.

Твердження апелянта, що незаконні дії і бездіяльність міської ради, які полягали у прийнятті рішень №52/52 та № 16/9, спрямованих на виведення з підприємства-боржника обтяженого майна з метою уникнення звернення стягнення на нього; у відсутності контролю за підпорядкованими їй комунальними підприємствами; відсутності контролю за своєчасним виконанням рішень № 52/52 та № 16/9; не вчиненні дій для примусового виконання прийнятих рішень, не вчиненні дій щодо зняття обтяжень з майна, щодо виключення його з проміжного ліквідаційного балансу комунального підприємства (при затвердженні його міською радою); прийнятті суперечливих однопредметних рішень попередніх рішень - призвела до втрати майна позивачем без надання компенсації, є доводами позивача, які відхилені судом першої інстанції з належним обгрунтуванням, з яким апеляційний господарський суд погоджується.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17.

Частиною першою статті 661 ЦК України передбачено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що питання компенсації добросовісному набувачу має вирішуватися за заявою такої особи у контексті статті 661 ЦК України.

Часткове задоволення заявленого у справі позову не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо компенсації за втручання у право мирного володіння майном Велика Палата Верховного Суду у п. 122-126 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 звертала увагу на те, що навіть у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту.

Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред'явивши вимогу до проміжної набувачки, в якої придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі ст. 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 7.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3)).

За змістом ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю цих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 1 та ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Отже, позивач не обмежений у праві заявити позов про відшкодування шкоди, і таке право ним реалізовано на підставі норм матеріального права та за вимогою, що підтверджена доказами у даній справі.

У зв'язку з наведеним, не приймаються та підлягають відхиленню посилання в апеляційній скарзі на те, що у позивача витребували нерухоме майно, втрутившись у його право на мирне володіння, не застосувавши ані ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, ані сплив позовної давності, ані прецедентну практику ЄСПЛ.

Виходячи з предмету та підстав заявленого у даній справі позову, суд правильно виходив із встановлених обставин витребування у позивача об'єктів нерухомого майна згідно судових рішень у справах № 904/10044/16 та № 904/11083/16, при цьому до предмету доказування у даній справі не входить оцінка правильності застосування норм права судами при вирішенні справ про витребування майна та відповідність такого застосування у інших аналогічних справах; в межах даної справи судом не переглядаються судові рішення, які набрали законної сили у інших справах (№ 904/10044/16 та № 904/11083/16)

Тому, суд не бере до уваги доводи апелянта, що витребування у позивача як добросовісного набувача на користь територіальної громади нерухомого майна було вчинено на підставі судових рішень господарського суду, винесених при застосуванні судом касаційної інстанції принципово різного підходу до вирішення подібних справ щодо витребування майна, яке вибуло із володіння Дніпровської міської ради в ході ліквідаційної процедури комунальних підприємств.

По заявленому до стягнення розміру збитків, апеляційний господарський суд погоджується з обґрунтованістю таких вимог по сумі, яка задоволена судом першої інстанції, а саме у розмірі погодженої сторонами вартості (ціни) договору, отриманої відповідачем-2 оплати за договорами купівлі-продажу від 26.07.2016 у сумі 138 130,00 грн. та 7 363,00 грн. з урахуванням наступного.

Вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості (постанова Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі № 640/14719/15-ц).

Розмір збитків від втрати майна-1 та майна-2 визначено позивачем з урахуванням ринкової вартості майна-1 та майна-2 на день подання позову до суду, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено Звіти про оцінку майна від 04.03.2020 та від 05.03.2020, складені ТОВ «ВІКОНТ-СЕРВІС ЛТД» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 146/19 від 19.02.2019, виданий Фондом державного майна України, оцінювач Булига В.В. (кваліфікаційне свідоцтво МФ № 8557 від 01.12.2012, видане ФДМУ спільно з КП «ІКЦ «УТО»). Рецензування вказаних звітів про оцінку майна здійснено оцінювачем Неліпа В.О. (свідоцтво № 590 від 26.03.1999, кваліфікаційне свідоцтво МФ № 3223 від 26.02.2005, видане ФДМУ).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Частиною третьою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Національним стандартом № 1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Частиною шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Між тим, пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки в разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

Долученими до справи звітами про оцінку майна від 04.03.2020 та від 05.03.2020, складені ТОВ «ВІКОНТ-СЕРВІС ЛТД» підтверджено визначення ринкової вартості майна за порівняльним методом (стор. 8 звіту), у викладенні припущень, у межах яких проводилась оцінка зазначено:

«Оскільки оцінювач особисто не проводив огляд об'єкту, а опирався виключно на інформацію, яка надана замовником, розрахунок вартості та складання Звіту про оцінку майна виконувалось із припущення про правдивість та об'єктивність наданої інформації; надана замовником інформація оцінювачем не перевірялася.»

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Тобто, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Метою оцінки є з'ясування можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів. Як будь-які інші докази, висновок експерта оцінюється на предмет його допустимості, належності, достовірності та достатності для вирішення справи.

Таким чином, надані до справи звіти про оцінку майна від 04.03.2020 та від 05.03.2020, складені ТОВ «ВІКОНТ-СЕРВІС ЛТД», не підтверджують розмір шкоди, завданої вилученням у позивача об'єктів нерухомості, не визнаються достовірними доказами про дійсну вартість вилученого майна, правильно оцінені судом першої інстанції на предмет їх допустимості, належності, достовірності та достатності для вирішення справи.

Відповідно до статті 36 Національного стандарту № 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Таким чином, відповідно до мети оцінки, можливим є використання різних методичних підходів, за яких вартість майна може суттєво відрізнятися.

Конкретний розмір шкоди, завданої добросовісному набувачу у кожному окремому випадку, встановлюється індивідуально з урахуванням обставин справи та підставі здійсненої судами правової оцінки доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень.

У п. 5 договорів купівлі-продажу від 26.07.2016, які були укладені між позивачем та відповідачем-2, вказано, що загальна вартість майна-1 згідно звіту про оцінку майна, виданого 26.07.2016 року ТОВ «ВІКОНТ-КОНСАЛТИНГ», становить 138 130,00 грн. без ПДВ, а загальна вартість майна-2 згідно звіту про оцінку майна, виданого 26.07.2016 року ТОВ «ВІКОНТ-КОНСАЛТИНГ», становить 7 363,00 грн. без ПДВ, а у п. 15 укладених між сторонами договорів купівлі-продажу у 2016 році зазначено, що сторони обізнані про ринкову вартість відчужуваного майна на день укладення договору.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що продаж об'єктів нерухомості за договорами купівлі-продажу від 26.07.2016, які були укладені між позивачем та відповідачем-2, вчинено за домовленістю сторін за 138 130,00 грн., без ПДВ, а майна-2 - за 7 363,00 грн., без ПДВ; вилучення спірного майна у позивача відбулось у 2017 році, а отже саме зазначені суми підлягають відшкодуванню на користь позивача внаслідок вилучення у 2017 році придбаного ним у 2016 році майна.

По апеляційній скарзі позивача колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, судом першої інстанції розглянуті та з належним обґрунтуванням відхилені відповідні посилання, а доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, не спростовують вказаного висновку.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на те, що під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не підтверджено неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, що підлягають застосуванню, та не встановлено порушення норм процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» та ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ».

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги ТОВ «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» та ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ» не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 910/4788/20 залишається без змін.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренессанс - клуб" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіонінвестгрупп" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2021 у справі №910/4788/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі №910/4788/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4788/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 24.11.2021 після виходу суддів Тищенко А.І. та Скрипки І.М. з лікарняного та відпусток.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко

Попередній документ

101306024

Наступний документ

101306026

Інформація про рішення:

№ рішення:	101306025
№ справи:	910/4788/20
Дата рішення:	07.10.2021
Дата публікації:	25.11.2021
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (15.12.2021)
Дата надходження:	15.12.2021
Предмет позову:	про відшкодування шкоди у розмірі 2 279 001,00 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (25)

01.12.2025 00:35	Касаційний господарський суд
01.12.2025 00:35	Касаційний господарський суд
01.12.2025 00:35	Касаційний господарський суд
01.12.2025 00:35	Касаційний господарський суд
01.12.2025 00:35	Касаційний господарський суд
01.12.2025 00:35	Касаційний господарський суд
01.12.2025 00:35	Касаційний господарський суд
01.12.2025 00:35	Касаційний господарський суд
01.12.2025 00:35	Касаційний господарський суд
25.05.2020 11:40	Господарський суд міста Києва
06.07.2020 12:00	Господарський суд міста Києва
07.08.2020 11:00	Господарський суд міста Києва
11.09.2020 10:30	Господарський суд міста Києва
08.10.2020 10:00	Господарський суд міста Києва
05.11.2020 12:00	Господарський суд міста Києва
20.11.2020 12:00	Господарський суд міста Києва
26.11.2020 09:00	Господарський суд міста Києва
11.12.2020 09:00	Господарський суд міста Києва
21.01.2021 09:00	Господарський суд міста Києва
10.03.2021 15:00	Господарський суд міста Києва
01.07.2021 11:40	Північний апеляційний господарський суд
22.07.2021 12:00	Північний апеляційний господарський суд
09.09.2021 14:40	Північний апеляційний господарський суд
07.10.2021 11:40	Північний апеляційний господарський суд
15.02.2022 10:30	Касаційний господарський суд