ф
18 листопада 2021 року
Київ
справа №640/1598/20
адміністративне провадження №К/9901/36599/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Радишевської О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Трубецької М. В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Городок Я.В.,
представника відповідача Конакової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Офісу Генерального прокурора про передачу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду справи №640/1598/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Другої кадрової комісій Генеральної прокуратури України (далі - відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України (перейменована в Офіс Генерального прокурора) про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 21 грудня 2019 року № 2107ц про звільнення позивача з посади прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Другого процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- поновити позивача на посаді прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року. Рішення про поновлення на роботі звернути до негайного виконання;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 грудня 2019 року до дня поновлення на посаді, визначивши її із врахуванням коефіцієнту підвищення відповідно до п.п. 5, 8, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, а також із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 11 грудня 2019 року №22 про неуспішне проходження позивачем атестації.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 21 грудня 2019 року № 2107ц про звільнення позивача з посади прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Другого процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Поновлено позивача на посаді прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року.
Стягнуто на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 249512,40 грн.
Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення позивача на посаді прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року.
Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 29354,40 грн.
В іншій частині відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що оскаржуване рішення Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України не містить мотивів, з яких комісія дійшла висновку про не проходження атестації позивачем, а отже, оскаржуване рішення не може уважатися законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі висновків компетентного органу у відповідній сфері, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, наслідком скасування цього рішення є також скасування наказу Генерального прокурора про звільнення позивача з посади та органів прокуратури як похідного. Вирішуючи питання щодо стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, суди дійшли висновку, що позивачем не завершено процедуру атестації, тому застосувати коефіцієнт підвищення посадового окладу до середньої заробітної плати правові підстави відсутні.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач-2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
У касаційній скарзі зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження відповідач указує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно правильного застосування положень пунктів 7, 10, 15, 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо позачергових заходів із реформи органів прокуратури», пункту 9 розділу І, пункту 9 розділу ІV Порядку проходження атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року.
Також скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням положень пункту 19 ІІ II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо позачергових заходів із реформи органів прокуратури», як підстави для звільнення прокурорів.
У зв'язку із зазначеним відповідач-2 просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 червня 2021 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду у судовому засіданні.
20 жовтня 2021 року на адресу Верховного Суду від Офісу Генерального прокурора надійшло клопотання про передачу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду справи № 640/1598/20. На думку відповідача, ця справа містить виключну правову проблему, з урахуванням значної кількості справ за позовами звільнених прокурорів для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначає, що Верховний Суд у справі №120/3458/20-а висловив позицію щодо застосування статтей 4, 11, 50 Закону України «Про запобігання корупції». Верховним Судом у справі №120/3458/20-а указано, що повноваження щодо здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції НАЗК і можуть бути реалізовані в порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції». На переконання відповідача-2 жодна норма Закону України «Про запобігання корупції» чи іншого закону не вказує про виключність повноважень НАЗК з перевірки декларацій і не заперечує права інших органів в межах їх компетенції здійснювати такі перевірки. Також не існує жодного документа самого НАЗК, який би указував на виключність його компетенції.
На переконання Офісу Генерального прокурора, Верховний Суд у справі №120/3458/20-а не врахував, що завданням НАЗК під час проведення перевірок є лише достовірність, точність та правильність оцінки задекларованих доходів, в той час, як кадрова комісія надавала оцінку доброчесності прокурора у зв'язку із виявленням необхідної для цілей атестації інформації.
Офіс Генерального прокурора уважає, що такі висновки Верховного Суду нівелюють саму мету як проведення співбесіди, так і атестації в цілому.
09 листопада 2021 року від позивача до Верховного Суду надійшли заперечення на клопотання про передачу справи на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в яких позивач просить відмовити у задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора.
11 листопада 2021 року на адресу Верховного Суду від Офісу Генерального прокурора надійшли додаткові пояснення. В яких відповідач-2 додає роз'яснення НАЗК «Щодо розмежування компетенції Національного агентства та інших суб'єктів у частині перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих суддями та прокурорами» від 01 жовтня 2021 року №9, які просить урахувати при розгляді касаційної скарги та клопотання про передачу справи №640/1598/20 на розгляд судової палати з розгляду справи щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.
18 листопада 2021 року у судовому засіданні представник відповідача просив суд задовольнити указане клопотання.
У судовому засіданні позивач та його представник просили суд відмовити у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
Перевіривши матеріали справи, доводи наведені у клопотанні, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду цієї справи палатою, з огляду на таке.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає, що у визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рішень судом касаційної інстанції здійснює, зокрема, судова палата Касаційного адміністративного суду (частина дев'ята статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України).
Стаття 346 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює підстави для передачі справи на розгляд палати. Зокрема, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати (частина перша статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України).
Порядок передачі справи на розгляд палати регламентує стаття 347 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, питання про передачу справи на розгляд палати вирішує суд за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи більшістю від складу суду, що розглядає справу. Таке питання може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції, про що суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України.
Із поданого Офісом Генерального прокурора клопотання висновується, що скаржник не погоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 120/3458/20-а щодо того, що повноваження стосовно здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції НАЗК і можуть бути реалізовані в порядку, визначеному Законом №1700-VII. У зв'язку з цим, доцільно передати справу на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №120/3458/20-а, зважаючи на те, що у цій справі Верховний Суд не указував, що Кадрова комісія перебирає на себе функції та повноваження НАЗК, а йдеться про те, що Кадрова комісія не вжила механізмів збору інформації про позивача, у тому числі шляхом отримання інформації від НАЗК про позивача. Верховний Суд дійшов висновку, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути достатньою мірою (зрозумілою сторонньому спостерігачу) обґрунтованим, тобто у ньому, серед іншого, зазначаються не лише загальні причини чи/та обставини його прийняття, але й мотиви з посиланням на відповідні докази, які б створювали підстави для негативних висновків. Також таке рішення повинно відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості.
Також Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що Офісом Генерального прокурора не доведено наявність у спірних правовідносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини урегульовано нормами права, які є чіткими та в повній мірі дозволяють вирішити спір, що виключає підстави для передачі на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду справи №640/1598/20.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 14, 33, 248, 256, 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
У задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про передачу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду справи №640/1598/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді: Л.О. Єресько
О.Р. Радишевська