22 листопада 2021 року
Київ
справа №420/139/21
адміністративне провадження №К/9901/39786/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року
у справі №420/139/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому у період з 2015 по 2020 роки грошових коштів, що складають різницю між отриманим грошовим забезпеченням, додатковими видами грошового забезпечення за виконання обов'язків військовослужбовця Збройних Сил України і належними грошовими коштами згідно Конституції та Законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну, наказів Офісу Генерального прокурора, наказів керівника Спеціалізованої прокуратури та зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру нарахувати та виплатити зазначені кошти у вказаний період відповідно до статей 81, 82 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), статей 10-1, 15 Закону України 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), постановами Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 та від 30 серпня 2017 року №704, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), а також Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року №370 (далі - Інструкція №370);
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому у період з 15 липня 2016 року по 07 серпня 2020 року посадового окладу у розмірі, передбаченому статтею 81 Закону №1697-VII, та зобов'язати вчинити певні дії, а саме: нарахувати та виплатити різницю між отриманим розміром посадового окладу і належним розміром посадового окладу (з 15.07.2015 по 31.08.2015 - 14616 грн, з 01.09.2015 по 31.12.2015 - 16536 грн, з 01.01.2016 по 30.04.2016 - 18189,60 грн, з 01.05.2016 по 30.11.2016 - 19140 грн, з 01.12.2016 по 31.12.2016 - 21120 грн, з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 23040 грн, з 01.01.2018 по 11.10.2018 - 25372,80 грн, з 12.10.2018 по 31.12.2018 - 30447,36 грн, з 01.01.2019 по 24.09.2019 - 33194,88 грн, з 25.09.2019 по 31.12.2019 - 41493,6 грн, з 01.01.2020 по 10.09.2020 - 45403,20 грн), відповідно до статті 81 Закону №1697-VII;
- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури щодо невиплати йому грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2016 рік відповідно до вимог статті 10-1, Закону №2011-XII та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити різницю між отриманою грошовою допомогою на оздоровлення за 2016 рік та належною грошовою допомогою на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення згідно положень статті 10-1 Закону №2011-XII;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у загальній кількості 189 днів з урахування посадового окладу начальника відділу регіональної прокуратури (45403,20 грн), передбаченого статтею 81 Закону №1697-VII;
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною, а саме: щодо ненарахування та невиплати військовою прокуратурою Південного регіону України, а з 11.09.2020 (після перейменування) - Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону, грошового забезпечення за період наданої у 2020 році відпустки та компенсації за всі невикористані у 2020 році дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення із застосуванням коефіцієнту 3,8 календарних дня за 60 днів відпустки згідно п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 3 Розділу XXXI (виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби) Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, та зобов'язати вчинити певні дії, а саме: нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період наданої у 2020 році відпустки та компенсацію за всі невикористані у 2020 році дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення із застосуванням коефіцієнту 3,3 календарних дня за 55 днів відпустки згідно п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 3 Розділу XXXI (виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби) Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Південного регіону України, а з 11 вересня 2020 року (після перейменування) - Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2016 рік відповідно до вимог статті 10-1 Закону №2011-XII;
- зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу різницю між отриманою грошовою допомогою на оздоровлення за 2016 рік та належною грошовою допомогою на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, згідно положень статті 10-1 Закону №2011-XII.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції щодо задоволення вимог про нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2016 рік відповідно до вимог статті 10-1 Закону №2011-XII та відмовлено у задоволенні вимог у цій частині.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року залишено без змін.
02 листопада 2021 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
У тексті касаційної скарги викладено клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд, дослідивши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення.
Щодо оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №420/139/21 Суд зазначає таке.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №420/139/21 є посилання у касаційній скарзі на пункти 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України заявник указує про наявність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №825/575/16, №806/3314/17, №807/1171/16, №826/18228/16 та застосованих судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 27, статті 81 Закону №1697-VII, статті 10-1 Закону №2011-ХІІ.
Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 121, 287, 328-330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України Суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №420/139/21.
Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №420/139/21.
Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи №420/139/21.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Судді Верховного Суду