Справа № 420/17798/21
23 листопада 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (вул..Жуковського,1, м.Одеса, 65014) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частина НОМЕР_1 ), щодо не включення ОСОБА_1 розміру індексації грошового забезпечення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненнi з військової служби;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звiльненні з військової служби з включенням iндексації грошового забезпечення та виплатити недоплачену суму вихідної допомоги при звільненні;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), щодо не включення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення до розрахунку грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій при звільненні;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій з включенням індексації грошового забезпечення та виплатити недоплачену суму компенсації;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (вiйськової частини НОМЕР_1 ), щодо не включення iндексації грошового забезпечення в довідку про щомісячні додаткові види грошового (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарнi мiсяцi служби підряд перед місяцем звільнення, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ОСОБА_1 за період з серпня 2019 року по липень 2021 року;
зобов'язати Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) виготовити нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ОСОБА_1 з зазначенням розміру індексації грошового забезпечення за період з серпня 2019 року по липень 2021 року та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській обл.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 01 серпня 2021 року наказом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27 липня 2021 року № 178-ОС полковника ОСОБА_1 (далі - позивач), виключено зі списків особового складу управління, та знято з усіх видів забезпечення звільненого в запас за статтею 26 частиною 5 пунктом 2 підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу.
Проте, відповідачем протиправно не включено ОСОБА_1 розмiр iндексації грошового забезпечення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звiльненнi з вiйськової служби; крім того не включено ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення до розрахунку грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій при звільненні.З метою отримання документів щодо здійснення нарахування позивачу грошових коштів при звільненні 16.08.2021 року направлено адвокатські запити № 219 та № 220 до відповідача. 06.09.2021 року отримано остаточну на адвокатський запит № 220, лист відповідача від 03.09.2021 року № 11/3218, при цьому інформація щодо здійснення нарахування позивачу грошових коштів при звільненні не була надана натомість зазначено, що позивачу здійснено всі належні виплати у відповідності до чинного законодавства (без їх розкриття), що є порушенням статті 116 КЗпП України. Також, безпідставно не надано копію довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення мотивуючи її направленням до Адміністрації Державної прикордонної служби України 17.08.2021 року на другий день після отримання (16.08.2021 року ) адвокатського запиту № 220, при цьому відповідач має всю необхідну інформацію для виготовлення другого примірника довідки.
Ухвалою суду від 04.10.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 262 КАС України).
12.11.2021р. до суду від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просить відмовити, зазначивши, що індексація грошового забезпечення військовослужбовців не входить до складу місячного забезпечення грошового забезпечення, з якого мала нараховуватись одноразова грошова допомога при звільненні позивачу, а являється лише виплатою, направленою на підтримання купівельної спроможності грошового забезпечення військовослужбовця під час проходження служби, яке не тотожне з тим, з якого обраховується зазначена грошова допомога. Так, відповідно до грошового атестату №37 наданого Позивачу одноразова допомога при звільнені виплачена у розмірі 287077,05 грн що не заперечується позивачем.
Відповідач зазначає, що с частині нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу, а також розміру її виплати в діях посадових осіб відповідача немає, крім того вказує, що жодної бездіяльності чи протиправності в частині нарахування грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, а також розміру її виплати в діях посадових осіб відповідача немає.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
З 01 серпня 2021 року наказом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27 липня 2021 року № 178-ОС полковника ОСОБА_1 (далі - позивач), виключено зі списків особового складу управління, та знято з усіх видів забезпечення звiльненого в запас за статтею 26 частиною 5 пунктом 2 пiдпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу.
Відповідно до наказу начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27 липня 2021 року № 178-ОС визначено виплатити грошову компенсацію за 98 (дев'янот вісім днів) використаних календарних днiв вiдпустки як учаснику бойових дій за 2015 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки. Виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 35 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 по 01 серпня 2021 року. Преміювати у розмірі 46 відсотків посадового окладу з 01 по 01 серпня 2021 року.
Відповідно до грошового атестату №37 наданого позивачу одноразова допомога при звільненні виплачена у розмірі 287077,05 грн.
Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною 2 ст. 9 Закону України № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно постанови КМУ від 13.03.2013 р. №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889", для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до п. 2 постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Судом встановлено, що позивач під час проходження служби отримував щомісячну додаткову грошову винагороду.
На виконання постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 15.11.2010 року №595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 року за № 1194/18489; з наступними змінами; далі - Інструкція), положення якої стали застосовуватися з 1 жовтня 2010 року.
У цьому акті визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.
Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260), яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Суд також враховую, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у вищеозначеній справі Велика палата дійшла наступних висновків:
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Однак, відповідач додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включив.
Відмова від наведеного ґрунтується на нормах Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260.
Разом із цим, суд зазначає наступне.
Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 826/3398/17.
Також, зазначає, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист (Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення").
З урахуванням вимог положень ст. 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідачем протиправно не враховано при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу отриманої ним за час проходження служби індексації грошового забезпечення.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частина НОМЕР_1 ), щодо не включення ОСОБА_1 розміру індексації грошового забезпечення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненнi з військової служби та зобов'язання Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звiльненні з військової служби з включенням iндексації грошового забезпечення та виплатити недоплачену суму вихідної допомоги при звільненні;
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991 р.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 Закону №1282-XII).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону №1282-XII).
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до п. 4, 6 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення. Питання, що має бути розглянуто, полягає у тому, чи надавали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на інтерес, який по суті захищається статтею 1 Першого протоколу (див. рішення щодо прийнятності у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland) [ВП], заява №31443/96, пункт 98, ECHR 2002-X).
Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі "Кечко проти України» (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).
За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви №68385/10 та №71378/10, §35)).
Системний аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З огляду на викладене суд вважає, за необхідне задовольнити позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), щодо не включення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення до розрахунку грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій при звільненні та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій з включенням індексації грошового забезпечення та виплатити недоплачену суму компенсації.
Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).
Відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону № 2011-ХІІ містить відсилкову норму, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII або Закону № 2262-ХІІ.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
За таких обставин сума індексації грошового забезпечення має бути включена до довідки, що подається для призначення пенсії.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 14.05.2019 у справі № 428/11103/16-а, від 24.04.2019 у справі № 607/6389/17.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (вiйськової частини НОМЕР_1 ), щодо не включення iндексації грошового забезпечення в довідку про щомісячні додаткові види грошового (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарнi мiсяцi служби підряд перед місяцем звільнення, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ОСОБА_1 за період з серпня 2019 року по липень 2021 року та зобов'язання Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) виготовити нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ОСОБА_1 з зазначенням розміру індексації грошового забезпечення за період з серпня 2019 року по липень 2021 року та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській обл.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (вул..Жуковського,1, м.Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 14321802) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частина НОМЕР_1 ), щодо не включення ОСОБА_1 розміру індексації грошового забезпечення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненнi з військової служби.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звiльненні з військової служби з включенням iндексації грошового забезпечення та виплатити недоплачену суму вихідної допомоги при звільненні.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), щодо не включення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення до розрахунку грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій при звільненні.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій з включенням індексації грошового забезпечення та виплатити недоплачену суму компенсації.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (вiйськової частини НОМЕР_1 ), щодо не включення iндексації грошового забезпечення в довідку про щомісячні додаткові види грошового (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарнi мiсяцi служби підряд перед місяцем звільнення, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ОСОБА_1 за період з серпня 2019 року по липень 2021 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виготовити нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ОСОБА_1 з зазначенням розміру індексації грошового забезпечення за період з серпня 2019 року по липень 2021 року та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській обл.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко