Справа № 638/14290/21
Провадження № 1-в/638/693/21
Іменем України
19 листопада 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
засудженого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського районного суду міста Харкова в режимі відеоконференцзв'язку клопотання захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про забезпечення права на доступ до медичної допомоги, -
встановив:
До Дзержинського районного суду міста Харкова звернулась адвокат ОСОБА_5 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 , 1989 року народження, з клопотанням у порядку ст. 537-539 КПК України, а саме просила зобов'язати відповідальних осіб медичної частини ДУ «Олексіївська ВК №25» та Філії ДУ ЦОЗ ДКВС у Харківській та Луганській областях організувати обстеження та надання медичної допомоги ОСОБА_4 , 1989 року народження, відповідно до наявних у нього симптомів.
В обгрунтування клопотання захисником зазначено, що в результаті заподіяних тілесних ушкоджень за фактом спричинення яких за наслідками катування та перевищення службових повноважень працівниками ДУ «Олексіївська виправна колонія №25» ТУ ДБР проводиться досудове розслідування, через загострення наявного у засудженого захворювання, останній змушений постійно звертатись за медичною допомогою до лкарів медичної частини ДУ «Олексіївська виправна колонія №25». При цьому жодних обстежень, спрямованих на встановлення можливого діагнозу та визначення схеми лікування працівниками медичної частини не було здійснено. Стан засудженого ОСОБА_4 постійно погіршується.
У судовому засіданні захисник засудженого підтримала вимоги, заявлені у клопотанні, посилаючись на практику ЄСЛП щодо обов'язку держави забезпечити медичну допомогу особі, яка знаходиться під її контролем.
Засуджений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Прокурор у судовому засіданні посилався на розсуд суду, посилаючись на необхідність залучення представника медичної частини ДУ «Олексіївська виправна колонія №25» до участі у судовому засіданні з розгляду вищенаведеного клопотання.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та надані до нього докази в їх сукупності, суддя приходить до наступних висновків.
Так, питання захисту прав людини, взятої під варту та забезпечення додержання її прав та свобод у частині надання медичної допомоги регулюється ст. 206 КПК України, яка визначає повноваження слідчого судді. Згідно ч.1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Тобто,ст. 206 КПК України, яка регламентує загальні обов'язки судді, щодо захисту прав людини, зобов'язує його забезпечити додержання прав особи, взятої під варту, в частині надання їй належної медичної допомоги, а ст. 55 Конституції України зазначає, що права і свободи людини та громадянина у випадку їх порушення захищатися саме судом.
При цьому ст. 537-539 КПК України регулюються питання щодо «всякого роду сумнівів та протиріч, які виникають при виконанні вироку», чіткого переліку та визначення яких чинний КПК України не містить.
Відтак системний аналіз вищенаведених положень кримінального процесуального законодавства з урахуванням загальних засад кримінального провадження, зокрема положень ч.6 ст. 9 КПК України, яка передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовують загальні засади кримінального провадження, визначені першою статті 7 цього Кодексу, дає підстави вважати, що питання про надання медичної допомоги засудженим повинно вирішуватись і при виконанні вироку.
Так, ст. 7 КПК України визначає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, забезпечення права на захист, повага до людської гідності.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. Згідно ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я та медичну допомогу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі. Держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п.72 рішення ЕСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України», заява №30628/02).
У справах «Науменко проти України» та «Мельник проти України» визначено, що порушення статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може мати місце лише в звязку з погіршенням стану здоров'я заінтересованої особи, проте таке порушення може бути в звязку з неналежним наданням медичної допомоги.
Відповідно до п.138 рішення ЄСПЛ від 15.05.2012 року у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави (див., наприклад, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пп. 72-74, з подальшими посиланнями). Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов'язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров'я та «практичних вимог ув'язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з'ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції (див. рішення у справах «Сарбан проти Молдови» (Sarban v. Moldova), заява №3456/05, п.78, від 4 жовтня 2005 року «Алексанян проти Росії» (Aleksanyan v. Russia), заява №46468/06, п.140, від 22 грудня 2008 року, і «Євген Олексеєнко проти Росії» (YevgeniyAlekseyenko v. Russia), заява №41833/04, п.104, від 27 січня 2011 року).
Кожна особа має право на судовий захист.
Захист конституційних прав - це передбачені законом способи охорони таких прав у разі їх порушення будь-якими особами або державними органами.
Під способами захисту суб'єктивних прав особи слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених прав та вплив на правопорушника.
Звертаючись до суду з заявою про порушення права на належну медичну допомогу, особа повинна визначити такий спосіб захисту порушених прав, який призведе до реального їх поновлення та довести факт порушення її прав.
Метою судового розгляду будь-якої заяви про порушення конституційних прав та свобод є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд такої заяви з метою захисту порушених або невизнаних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Положеннями ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.
Основні засади організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі та механізм взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - заклади охорони здоров'я ДКВС) із іншими закладами охорони здоров'я, які не належать до сфери управління Міністерства юстиції України (далі - інші заклади охорони здоров'я), міжрегіональними територіальними органами Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань, установами виконання покарань (далі - УВП), слідчими ізоляторами з питань надання медичної допомоги засудженим регулюються Порядком організації медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України 15.08.2014 № 1348/5/572.
Вказаним Порядком визначається те, що у закладах охорони здоров'я ДКВС надаються медична допомога при невідкладних станах, первинна медична допомога, вторинна (спеціалізована) та паліативна допомога, медична реабілітація, здійснюється санітарно-епідеміологічний нагляд, проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, у тому числі із впровадження превентивної медицини (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання інфекційним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання), організовується цілодобове чергування медичних працівників, забезпечення засуджених лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, проводиться реабілітація та лікування після захворювань і травм. З метою консультування, обстеження та лікування хворих засуджених можуть залучатися лікарі інших закладів охорони здоров'я. Орієнтовний перелік закладів охорони здоров'я для надання медичної допомоги засудженим визначається та переглядається за потреби Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров'я обласних та Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій та ЦОЗ ДКВС з урахуванням спеціалізації закладів охорони здоров'я та наявності умов, які дозволяють забезпечити ізоляцію засуджених. Засуджений має право письмово звернутися до закладу охорони здоров'я ДКВС з метою отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я, а також отримання виписки з медичних карток амбулаторного хворого № 025/о та стаціонарного хворого № 003/о і передавати їх близьким родичам. Засуджений має право в установленому порядку призначити уповноважену особу для отримання доступу до своєї медичної карти. Про факт виявлення тілесних ушкоджень у засудженого медичний працівник негайно з моменту виявлення таких ушкоджень телефоном, електронною поштою та письмовим повідомленням інформує прокурора та адміністрацію УВП, а у випадках, коли засуджений повідомляє, що тілесні ушкодження заподіяно особами рядового та/або начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, також - Державне бюро розслідувань. Інформація про факт виявлення тілесних ушкоджень вноситься завідувачем медичної частини або черговим медичним працівником до журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень у засуджених, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, що зберігається у відповідному закладі охорони здоров'я ДКВС. Протягом чотирнадцяти діб перебування засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу вони підлягають повному медичному обстеженню, яке здійснюють лікарі відповідного профілю, а також флюорографічному обстеженню (крім осіб, яким флюорографічне обстеження було проведено менше ніж 12 місяців тому).Повне медичне обстеження передбачає збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); об'єктивне обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінову діагностику в УВП у неповнолітніх осіб; аналіз крові (визначення швидкості осідання еритроцитів, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; електрокардіографія; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрію (за показаннями); у жінок - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, психіатром, стоматологом (зубним лікарем) та за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей; виявлення осіб, які мають симптоми, що вимагають обов'язкового обстеження на туберкульоз за результатами клінічного скринінгу (продуктивний кашель з виділенням мокротиння, що триває понад два тижні, втрата маси тіла, підвищення температури тіла, нічна пітливість, кровохаркання, біль у грудній клітці), у разі виявлення таких осіб - проведення дворазового дослідження мокротиння методом мікроскопії мазка мокротиння. Під час повного медичного обстеження засудженого з метою встановлення діагнозу лікарі використовують дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи засудженого, результати попередніх оглядів, лабораторних, рентгенологічних та функціональних методів дослідження.
Після закінчення обстеження (отримання результатів обстеження) лікарем медичної частини цього самого дня готується медичний висновок (з установленням діагнозу) з рекомендаціями щодо працевлаштування, який долучається до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о. Списки засуджених з рекомендаціями щодо працевлаштування передаються до адміністрації УВП.
У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень лікар діє відповідно до пунктів 3, 4 глави 1 цього розділу.
У разі якщо лікарі медичної частини не можуть самостійно встановити діагноз, до обстеження залучаються лікарі інших закладів охорони здоров'я відповідно до розділу I цього Порядку.
Залежно від стану здоров'я та встановленого діагнозу засудженому невідкладно надається відповідна необхідна кваліфікована медична допомога.
Подальший медичний контроль за станом здоров'я засуджених здійснюється під час профілактичних медичних оглядів, а також у разі звернень засуджених зі скаргами на стан здоров'я до медичної частини (фельдшерського пункту).
Отже, законодавством чітко визначений порядок обстеження та надання медичної допомоги особам, узятим під варту і забезпечення виконання зазначеного порядку покладено саме на керівництво установи виконання покарань.
Таким чином, надання медичної допомоги особам, узятим під варту, покладено на керівництво СІЗО, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність вжиття відповідних заходів реагування з метою зобов'язання керівництва закладу тимчасового утримання під вартою до організації негайного надання належної медичної допомоги.
Згідно з довідкою від 18.03.2021 року, що міститься у матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_4 , стан здоров'я засудженого - задовільний, однак інших відомостей щодо звернення останнього зі скаргами, а також результати обстеження останнього за період з березня по листопад 2021 року матеріали особової справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з клопотанням захисника засудженого, у якому ставиться питання про проведення медичної діагностики та лікування, в порядку ч.1ст. 206 КПК України суддею приймається рішення про зобов'язання уповноважених осіб Державної установи «Олексіївська виправна колонія №25» забезпечити невідкладене проведення медичного обстеження ув'язненого ОСОБА_4 у медичній частині ДУ «Олексіївська виправна колонія» №25 та філії ДУ ЦОЗ ДКВС у Харківській та Луганській області.
На підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 2,49,55 Конституції України, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі та керуючись ст.ст. 2, 206, 369-372, 376, 537, 539 КПК України
ухвалив:
Клопотання захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про забезпечення права на доступ до медичної допомоги засудженому ОСОБА_4 - задовольнити.
Зобов'язати відповідальних осіб медичної частини ДУ «Олексіївська ВК №25» та Філії ДУ ЦОЗ ДКВС у Харківській та Луганській областях організувати обстеження та надання медичної допомоги ОСОБА_4 , 1989 року народження, відповідно до наявних у нього симптомів.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «ДУ «Олексіївська ВК №25»для негайного виконання.
Про прийняті заходи повідомити Дзержинський районний суд міста Харкова шляхом надання відповідних підтверджуючих документів
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 23.11.2021 року.
Суддя -