Справа № 420/8258/21
10 листопада 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В. за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача - адвоката Ковальчука О.М., представник відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 з позовом до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області №15-VIII від 12 березня 2021 року в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати Великодальницьку сільську раду Біляївського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123783400:01:002:0450 (загальна площа 10,816 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Біляївського (раніше Овідіопольського) району Одеської області (за межами населених пунктів).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 13.01.2021 року ОСОБА_1 було подано до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (що діє від імені Великодальницької сільської ОТГ) клопотання, в якому відповідно до вимог ст.ст. 3, 8, 14, 68 Конституції України, ст.ст.79-1 ч.5, 84 ч.1, 118, 121, 122 ч.1 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України «Про землеустрій», позивачка просила надати її доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123783400:01:002:0450 (загальна площа 10,816 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Біляївського (раніше Овідіопольського) району Одеської області (за межами населених пунктів).
Також, разом із клопотанням позивачкою було направлено до відповідача запит про доступ до публічної інформації стосовно земельної ділянки за кадастровим номером: 5123783400:01:002:0450. Відповідь на даний запит не надавалась.
21.02.2020 року Головне Управління Держгеокадастру надало відповідь на інший запит та повідомило, що за інформацією Управління, у Державному земельному кадастрі наявні відомості про державну реєстрацію від 19.11.2019 земельної ділянки з кадастровим номером 5123783400:01:002:0450, з цільовим призначенням: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), загальною площею 10,0816 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Петродолинська сільська рада на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Листом від 20.01.2021 ГУ Держгеокадастру повідомило, що земельну ділянку за кадастровим номером: 5123783400:01:002:0450 було передано до комунальної власності Великодальницької сільської ради у відповідності до наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 10.12.2020 року №61-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акту приймання передачі від 10.12.2020 року.
Відповідно до інформації з ДЗК, державну реєстрацію права комунальної власності відповідач здійснив 26.02.2021 року.
11.03.2021 року позивачкою було направлено запит за результатами розгляду її клопотання від 13.01.2021року, у відповідь на даний запит, відповідач листом від 17.03.2021 року направив позивачці витяг із рішення сесії Великодальницької сільської ради №15-VIII від 12 березня 2021 року. Даним рішенням було відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, оскільки за вказаним заявником бажаним місцем розташування земельної ділянки не відповідає містобудівній документації (плану зонування території с. Петродолинське), розробленої на підставі рішення Петродолинської сільської ради від 25.09.2015 року № 562-VI згідно п. 7 ч. 1 ст. 118 ЗК України.
З такими рішеннями відповідача позивач не погоджується, оскільки воно не ґрунтується на вимогах закону. На законодавчому рівні закріплено підстави такої відмови, вони є вичерпними і додаткового тлумачення не потребують. Посилання відповідача на невідповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (плану зонування території с. Петродолинське) розробленої на підставі рішення Петродолинської сільської ради від 25.09.2015 року № 562-VI згідно п.7 ч.1 ст.118 ЗК України не може застосовуватись в даному випадку, оскільки план зонування, розроблений на підставі рішення Петродолинської сільської ради від 25.09.2015 року № 562-VI не було затверджено, його взагалі немає, строк його розробки закладено до 2027 року. Місце розташування земельної ділянки не може відповідати або не відповідати не затвердженій містобудівній документації. А відповідно до чинного генерального плану с. Петродолинське дана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.
Ухвалою від 24.05.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 23.07.2021 року ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 21.09.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.
Ухвалою від 07.09.2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2021 року о 14 год. 30 хв.
У судовому засіданні, призначеному на 10.11.2021 року на 14:30 год., взяв участь представник позивача в режимі відеоконференції.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
05.08.2021 року електронною поштою від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 13.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Великодальницької сільської об'єднаної територіальної громади Біляївського району Одеської області з окремим клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 2 га, що має кадастровий номер 512378400:01:002:0450 з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Овідіопольського району Одеської області.
До вказаного клопотання додавались документи: копія паспорта та ідентифікаційного номеру; графічний матеріал на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування.
Рішенням Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області від 12 березня 2021 року №15-VІІІ було вирішено відмовити ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки за вказаним заявником бажаним місцем розташування земельної ділянки не відповідає містобудівній документації (плану зонування території с.Петродолинське), розробленої на підставі рішення Петродолинської сільської ради від 25.09.2015 р.
Рішенням Петродолинської сільської ради від 25.09.2015 року №562-VІ про розроблення проекту «Внесення змін до генерального плану с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області» ухвалено розроблення проекту внесення змін (з розширенням меж). Вказане рішення не скасоване.
Відповідач вказав, що графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.
На графічному матеріалі, наданому позивачем відсутні будь-які координати місця розташування бажаної земельної ділянки з посиланням на об'єкт адміністративно-територіального поділу України, кадастрову зону та кадастровий квартал (фрагмент).
Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 13.01.2021 року ОСОБА_1 було подано до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області клопотання, у якому відповідно до вимог ст.ст. 3, 8, 14, 68 Конституції України, ст.ст.79-1 ч.5, 84 ч.1, 118, 121, 122 ч.1 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України «Про землеустрій», просила надати її доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123783400:01:002:0450 (загальна площа 10,816 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Біляївського (раніше Овідіопольського) району Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с. 14).
До вказаного клопотання додавались документи: копія паспорта та ідентифікаційного номеру; копія свідоцтва про народження дитини; графічний матеріал на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування.
Рішенням Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області від 12 березня 2021 року №150-VІІІ було вирішено відмовити ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки за вказаним заявником бажаним місцем розташування земельної ділянки не відповідає містобудівній документації (плану зонування території с. Петродолинське), розробленої на підставі рішення Петродолинської сільської ради від 25.09.2015 р. №562-VI (а.с. 18 зворотній бік, 19).
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до ч.1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Частинами 2, 3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно ч.2 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Відповідно до ч.6 вказаної статті формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Пунктом "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Пунктом "б" ч.1 ст.121 передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому системний аналіз ст.118 Земельного кодексу України дає підстави вважати, що нею встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якої визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в оскаржуваному рішенні Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області №150-VIII від 12 березня 2021 року, яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, а зазначено, що за вказаним заявником бажаним місцем розташування земельної ділянки не відповідає містобудівній документації (плану зонування території с. Петродолинське), розробленої на підставі рішення Петродолинської сільської ради від 25.09.2015 р. №562-VI.
При цьому, суд погоджується з доводами позивача про те, що посилання відповідача на невідповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (плану зонування території с. Петродолинське), розробленої на підставі рішення Петродолинської сільської ради від 25.09.2015 року № 562-VI згідно п.7 ч.1 ст.118 ЗК України, не може застосовуватись в даному випадку, оскільки план зонування, розроблений на підставі рішення Петродолинської сільської ради від 25.09.2015 року №562-VI - не було затверджено рішенням сільської ради, отже такого плану зонування не існує. Місце розташування земельної ділянки не може відповідати або не відповідати не затвердженій містобудівній документації. Відповідно до чинного генерального плану с. Петродолинське дана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.
Також суд вважає за необхідне зауважити, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області №15-VIII від 12 березня 2021 року в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Великодальницьку сільську раду Біляївського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123783400:01:002:0450 (загальна площа 10,816 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Біляївського (раніше Овідіопольського) району Одеської області (за межами населених пунктів), суд зазначає таке.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У вказаній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Суд зазначає, що прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач звертався до відповідача з питанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте відповідач протиправно надав позивачу формальну відмову, за умови надання позивачем усіх передбачених законом документів.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, від 22 грудня 2018 року у справі №804/1469/17 від 26 лютого 2019 року у справі №802/721/18-а та від 05 березня 2019 року у справі №2040/6320/18.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання Великодальницьку сільську раду Біляївського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123783400:01:002:0450 (загальна площа 10,816 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Біляївського (раніше Овідіопольського) району Одеської області (за межами населених пунктів) - є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду правомірність оскаржуваного рішення, у той час як позивач повністю довів його протиправність, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких згідно заяви від 26.10.2021 року складає 42500 грн. Згідно акту прийому-передачі юридичних послуг (додатки № 1, № 2 до договору про надання правової допомоги № 10/11-2 від 15.10.2020 р.) вартість зустрічі та усної консультації з клієнтом складає 1000 грн. (за 1 год.), складання та підготовка клопотання (від 13.01.2021 року), запитів до відповідача (від 13.01.2021 року, 11.03.2021 року, 26.03.2021 року) складає 12000 грн. (за 8 год.), написання позову до суду - 15000 грн. (за 6 год.), написання клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - 1500 грн. (за 1 год.), написання відповіді на відзив - 5000 грн. (3 год.), написання заяви про ознайомлення зі справою - 1000 грн. (1 год.), написання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 1500 грн. (1 год.), участь адвоката у судовому засіданні 07.10.2021 року - 3000 грн. (1 судове засідання), участь адвоката у судовому засіданні 10.11.2021 року - 3000 грн. (1 судове засідання).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 42500 грн. не відповідають критерію співмірності, наведеному у ч.5 ст.134 КАС України.
Заявлені витрати на професійну правничу допомогу є не співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Також суд зауважує, що витрати за усну консультацію з клієнтом (1000 грн. за 1 год.), складання та підготовку клопотання (від 13.01.2021 року), за підготовку запитів до відповідача від 13.01.2021 року, 11.03.2021 року, 26.03.2021 року (12000 грн. за 8 год.) взагалі не пов'язані з розглядом справи, оскільки передували підготовці та поданню позову. Самі витрати за написання позову, відповіді на відзив, клопотань про розгляд справи у спрощеному провадженні, про ознайомлення зі справою, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - не відповідають ринковим цінам на відповідні послуги та складності справи.
З огляду на зазначене, заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до суми 8000 грн.
Також у прохальній частині позову позивач просить суд зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та достатніми доказами.
Суд зазначає, що позивач не навела жодного обґрунтування про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у зв'язку з чим суд не вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 382 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (адреса: вул. Богдана Хмельницького, 3, с. Великий Дальник, Біляївський район, Одеська область, 67668, код ЄДРПОУ 04377693) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області №15-VIII від 12 березня 2021 року в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Великодальницьку сільську раду Біляївського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123783400:01:002:0450 (загальна площа 10,816 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Біляївського (раніше Овідіопольського) району Одеської області (за межами населених пунктів).
У встановленні судового контролю за виконанням рішення суду - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 22 листопада 2021 року.
Суддя В.В. Андрухів