Ухвала
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 596/177/17
провадження № 61-14395св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Лучком Романом Михайловичем, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року в складі колегії суддів Шевчук Г. М., Бершадської Г. В., Ходоровського М. В.,
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 25 липня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого їй надано кредит в сумі 30 000 Євро через касу строком до 24 липня 2027 року зі сплатою відсотків в сумі 0,875% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20 % суми виданого кредиту - щомісяця в період сплати. Крім того, передбачено обов'язок сплачувати винагороду за проведення додаткового моніторингу відповідно до пункту 6.2 договору.
Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», пункт 2.1, пункти 3.1-3.8 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту від 2007 року № 168, частину першу статті 203, частини першу, другу статті 215, частину першу статті 230 ЦК України вважає кредитний договір недійсним, оскільки в діях банку наявний факт недобросовісної підприємницької практики, та посилаючись на норми частини п'ятої 5 статті11, частин 5, 7, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту від 10 травня 2007 року № 168, вважає недійсними умови вказаного договору в частині нарахування комісій, оскільки вони не відповідають Закону України «Про захист прав споживачів».
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено; визнано недійсним кредитний договір № ТЕМLGK00520056 від 25 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», з підстав недобросовісної підприємницької практики банку та введення позивачки в оману в частині загальної вартості наданої суми кредиту, та у зв'язку з несправедливими умовами кредитного договору щодо сплати споживачем комісії банку.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено; рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; на момент укладення спірного договору позичальник не заявляла додаткових вимог щодо надання додаткової інформації відносно умов договорів та у подальшому виконував їх; зміст кредитного договору містить повну інформацію щодо умов кредитування, вартості кредиту, процентної ставки, не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов позивачем не доведено, що спірний договір укладений нею під впливом обману, у зв'язку з чим апеляційний суд вважав відсутніми підстави для визнання кредитного договору недійсними у повному обсязі.
В частині доводів ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним у зв'язку з безпідставною сплатою позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за надання фінансового інструменту апеляційний суд указав, що кредитний договір в цій частині є нікчемним, а тому визнання його недійсним в цій частині є неналежним способом захисту.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року, просить її скасувати як таку, що ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і залишити в силі законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 рокупередано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра» про захист прав споживача та визнання частково недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено, що існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у спорах про стягнення кредитної заборгованості, визнання недійсним кредитного договору вчастині вирішення питань дійсності/оспорюваності/нікчемності встановлення комісії.
Ухвалою Великої Палати Верховного суду від 27 квітня 2021 року справу № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється в випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Тому колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 596/177/17.
Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Зупинити касаційне провадження у справі № 596/177/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук