Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про залишення позовної заяви без руху
"22" листопада 2021 р. м ХарківСправа № 922/4508/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши матеріали
позовної заяви Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5)
до 1. Іноземного підприємства "Малахіт" (61044, м. Харків, просп. Московський, буд. 257) , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд. 9)
про про визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі та про визнання недійсними договорів суборенди
Позивач, Головне управління Національної поліції в Харківській області звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1. Іноземного підприємства "Малахіт", м. Харків, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга", м. Дніпро про визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі та про визнання недійсними договорів суборенди.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд установив, що позовну заяву подано без додержання процесуальних вимог п. 1, п.2 ч. 1, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), пунктів 5, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, а також ч. 2 ст.91 ГПК України, про що зазначає наступне.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
За визначенням ч. 1 ст. 172 ГПК України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. Наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 № 211 затверджено Порядок пересилання поштових відправлень, в п. 3.2.1 якого наведено зразок оформлення опису вкладення за формою 107. Так, за формою 107 відправник складає опис вкладення поштового відправлення у двох примірниках із зазначенням у ньому найменування одержувача та його адреси, поіменного переліку предметів, загальної вартості вкладення і підписує його.
Таким чином, належним доказом направлення сторонам копії заяви та доданих до неї документів є оригінал опису вкладення, з зазначенням адреси і найменуванням адресанта, заповнений відповідно до переліку додатків, долучених до позовної заяви.
Натомість згідно із долученими до позову описами вкладення в цінний лист від 12.11.2021 не зазначено поіменного переліку додатків до позовної заяви, лише вказано «додатки відповідно до опису доданих документів: №7, №№9-97», що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Також, вимогами пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір вираховується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частина 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч. 1 п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Натомість суд вказує, що із сукупного аналізу п. 2.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 та п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 вбачається, що вимога про застосування наслідків недійсності провочину (реституція) є саме майновою вимогою.
Відповідно до п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача. На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею; з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій, а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду.
Пунктом 2.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України, судовий збір сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру.
Вказане положення дублюється і в п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, де, серед іншого, зазначено, що у справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується за загальною сумою всіх вимог.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У даному разі позивач заявив 8 (вісім) вимог немайнового характеру (про визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі та про визнання недійсними договорів суборенди) та вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення грошових коштів у загальному розмірі 116272,80 грн. А тому, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за 8 (вісім) вимог немайнового характеру (про визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі та про визнання недійсними договорів суборенди) позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 18160,00 грн., а за вимоги майнового характеру (про застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення грошових коштів у загальному розмірі 116272,80 грн.) позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2270,00 грн. Всього позивач мав сплатити судовий збір на загальну суму 20430,00 грн.
Проте позивачем разом до позовних матеріалів надано платіжне доручення №4820 від 02.11.2021 про сплату судового збору в сумі 2270,00 грн.
З урахуванням наведеного, позивачу необхідно усунути вказаний недолік та подати докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі (в оригіналі) на суму 18160,00 грн. (20430,00-2270,00).
Окрім того, згідно з вимогами п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.
У даному разі, із тексту описової частини позову убачається, що позивачем вказано про виконання Договору суборенди № 01-21 від 12.02.2021 за період з 01.01.2016 по 31.12.2021 ГУНП в Харківській області було сплачено ІП «Малахіт» орендну плату у сумі 14534,10 грн. Втім вже із прохальної частини позову (у пункті 9) убачається, що позивач просить визнати недійсним договір суборенди від 12.02.2021 № 01-21 укладений між ГУНП в Харківській області та ІП «Малахіт», предметом якого є суборенда нежитлової будівлі літ. «А-2», загальною площею 3267,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 43-Г та застосувати наслідки недійсного правочину шляхом стягнення із ІП «Малахіт» на користь ГУНП в Харківській області грошових коштів у сумі 17763,90 грн.
Тобто, дані відносно грошової суми за договором суборенди від 12.02.2021 № 01-21 мають суперечливий характер, а тому позивачу необхідно усунути цей недолік та привести у відповідність описову частину позову з вимогами, зазначених у прохальній частині позову відносно грошової суми за договором суборенди від 12.02.2021 № 01-21.
Вимогами п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України встановлено, що позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
Проте у даному разі, позовна заяві не містить переліку документів, які позивачем було додано до заяви. Позивачем подано окремо від позову опис додатків до позовної заяви, тоді, як вимоги вищезгаданого п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначають необхідність саме у позовній заяві навести перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
Також, частиною 2 ст.91 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст. 91 ГПК України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до п.5.27. Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003)», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. №55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (нижче підпису). Приклад засвідчення копії документа зазначено у п.5.27. Національного стандарту України (ДСТУ 4163-2003).
Як вбачається із поданих матеріалів, позивачем до позовної заяви долучено копії документів. Однак вказані копії не засвідчені належним чином. Зокрема на них не вказано дати засвідчення копій.
Частиною 2 ст.164 ГПК України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Отже, вказані документи не можуть вважатися доданими до позовної заяви доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу, оскільки долучені документи не є ні оригіналами, ні належним чином засвідченими копіями.
Копія набуває юридичної сили лише в разі засвідчення в установленому порядку (правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 08.05.2019 р. у справі №160/7887/19). Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17).
Отже, позивачу слід виправити вказані недоліки позовної заяви, для подальшого належного та об'єктивного розгляду позовної заяви судом.
Суд відзначає, що з метою усунення встановлених недоліків позивач має у встановлений судом строк подати: належні докази направлення відповідачам копії позовної заяви та доданих до неї документів (оригінал опису вкладення, з зазначенням адреси і найменуванням адресанта, заповнений відповідно до поіменного переліку додатків, долучених до позовної заяви); докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі (в оригіналі); позовну заяву в уточненій редакції з приведенням ї у відповідність до вимог пунктів 5, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України (а саме: привести у відповідність описову частину позову з вимогами, зазначених у прохальній частині позову відносно грошової суми за договором суборенди від 12.02.2021 № 01-21 та зазначити у позовній заяві перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви); всі наявні у позивача докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, які належним чином засвідчені.
Згідно зі ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. При цьому суд зазначає, що згідно ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 232-235 ГПК України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Надати позивачу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків - у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Зобов'язати позивача у випадку виправлення зазначених у цій ухвалі недоліків та подання нових доказів невідкладно надіслати відповідні документи відповідачу. Докази про це надати суду.
4. У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.
5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Є.М. Жиляєв